Ґай Річі вже зі своїх перших режисерських праць кінця 1990-х спеціалізувався на авантюрних комедіях і кримінальних драмах. Заробив собі імʼя веселими й кривавими стрічками «Карти, гроші й два стволи» (1998) і «Великий куш» (2000): у першій група невдах намагається заробити на перепродажу двох старовинних рушниць, у другій кілька банд полюють за величезним діамантом. Однак із роками масштаби ростуть, тож у «Брудних грошах» ідеться вже про цілий мільярд доларів боргу, що його амбітна правниця Рейчел Вайлд (Ейса Гонсалес) береться вичавити з мафіозного магната Менні Салазара (Карлос Барде) за добренну комісію. Вичавити вдається, однак на тому не кінчається, бо наймачі Вайлд (до речі, з англійської це прізвище можна перекласти як «дика») виявляються не меншими крутіями, аніж Менні. На щастя, в Рейчел є ціла бригада диверсантів на чолі з моцними й суворими мужчинами Сідом (Генрі Кавілл) і Бронко (Джейк Джилленгол), здатними побороти усіх лиходіїв світу. Як завжди в Річі, багато стрілянини, вибухів, гасаючих транспортних засобів, детально продуманих планів, специфічних (але вже не дуже смішних) жартів.

У міжнародному прокаті картина вже майже місяць, особливих успіхів не має. По касовому збору — провал (16 млн при 70-мільйонному бюджеті), критики дуже стримані в оцінках. Консенсус на вебсайті агрегатора відгуків Rotten Tomatoes гласить: «Фільм Ґая Річі “У сірій зоні” зібрав харизматичних зірок, але слабкий сценарій і брак свіжих ідей перетворили цей глянцевий бойовик на цілковите розчарування».

Так чи так, навіть з усіма вадами, вихід нового фільму Річі — подія; глядачі в його, хай і застарілих жанрових атракціонів, завжди знайдуться. Та конкретно в нашому, українському випадку, є одне чимале, хоч і не всіма помічене «але». І це, хай як іронічно не звучить, — гроші.

Бо, виявляється, до фінансування проєкту офіційно причетна російська компанія «Яндекс» (через свій стримінговий сервіс «Кинопоиск»). Хай цілковита англомовність, західні студії та харизматичні зірки на чолі з Джилленголом не вводять вас у оману. «Яндекс» інвестував у фільм помітну суму (ймовірно, 10 мільйонів доларів) ще на стадії підготовки до зйомок у обмін на ексклюзивні права на дистрибуцію та показ «Брудних грошей» у кінотеатрах і на стримінгах на території Росії та країн СНД. З російського боку виконавчою продюсеркою картини є Ольга Філіпук, котра відповідає за контент у підписках «Яндекса» — вона зазначена у титрах.

І така біда з Річі не вперше. Раніше «Яндекс» фінансував його «Перекладача» і «Міністерство неджентльменської війни», причому, зауважте, обидва фільми випущені вже після початку повномасштабного вторгнення — у 2023 і 2024 роках відповідно. Вочевидь, рівень корозії таланту прямо пропорційний щільності припадання до російської цицьки.

А втім, тут питання не до Річі, а до наших прокатників. Вони навіть зберегли назву «Брудні гроші» («Грязные деньги»), під якою фільм іде в Росії. Невже важко було перевірити, чиїм коштом це зроблено? Невже не можна на пʼятий рік російської агресії бути бодай трохи розбірливішими? Чи таки знали, але подумали, що проскочить?