«Я знаю, що кожен у Литві хоче підтримати Україну». Розмова з членом журі кінофестивалю Sunny Bunny Ромасом Забараускасом

«Я знаю, що кожен у Литві хоче підтримати Україну». Розмова з членом журі кінофестивалю Sunny Bunny Ромасом Забараускасом

29 Квітня 2024
996
29 Квітня 2024
11:00

«Я знаю, що кожен у Литві хоче підтримати Україну». Розмова з членом журі кінофестивалю Sunny Bunny Ромасом Забараускасом

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
996
«У цілому, як східні європейці ми краще розуміємо терор і небезпеку Росії, але іноді здається, що ми покладаємося більше на західні ліберальні демократії, ніж самі вони. І я думаю, що це значною мірою є частиною моєї ідентичності як литовця, що я й хотів висловити цим фільмом».
«Я знаю, що кожен у Литві хоче підтримати Україну». Розмова з членом журі кінофестивалю Sunny Bunny Ромасом Забараускасом
«Я знаю, що кожен у Литві хоче підтримати Україну». Розмова з членом журі кінофестивалю Sunny Bunny Ромасом Забараускасом

У Києві завершився другий фестиваль квір-кіно Sunny Bunny. До цьогорічної програми фестивалю увійшло 60 фільмів із 35 країн світу, які були представлені у 8 програмах. Впродовж фестивалю також проходили спеціальні покази та освітні події.

У головному журі фестивалю разом з українською акторкою Оксаною Черкашиною та директором квір-кінофестивалю Mezipatra Павелом Бiчеком (Чехія) працював кінорежисер, сценарист і продюсер Ромас Забараускас (Литва).

Ромас Забараускас

Ромас Забараускас зарекомендував себе як провокативний балтійський автор, що поєднує гострі теми з візуальним пошуком. Забараускас здобув ступінь бакалавра кіномистецтва (2009–2012) в Університеті Венсен (Париж), рік навчався за обміном у Гантерському коледжі (Нью-Йорк), а також закінчив магістратуру з комунікацій (2014–2016) в Університеті Казімераса Сімонавічуса (Вільнюс). Зараз Ромас живе у Вільнюсі зі своїм нареченим Корнеліюсом. У програмі фестивалю відбулася прем’єра останньої картини Забараускаса «Письменник».

Ця камерна драма, що розгортається протягом однієї ночі у квартирі в Брукліні, є діалогом двох героїв, вихідців із Литви. Костас — письменник, який здобув певний успіх у США. Дмитро — його давнє кохання, котре він покинув, емігрувавши в Америку. В напруженій розмові вони згадують найкращі та найгірші моменти спільного життя, обговорюють новини й політичні тенденції, не забувають і про війну в Україні. Це і дует, і зіткнення двох сильних характерів; але на світанку вони доходять згоди.

Ми попросили Ромаса поділитися своїми враженнями від фестивалю та від Києва, а також торкнулися вічно актуальних питань ідентичності, толерантності в суспільстві та травматичного радянського спадку.

— Як у вас виникла ідея такого фільму-діалогу?

— Це почалося в лютому 2022 року, після вторгнення Росії в Україну. В Литві ми часто намагаємося забути наше минуле та позиціюємо себе як дуже сучасні та західні, але раптом я відчув, що радянська окупація, радянське минуле все ще впливає на наше сьогодення, і вирішив переосмислити це і взагалі те, що відбувається в Україні та світі, відрефлексувати, наскільки ми можемо змінити наше життя, наскільки залежимо від політичних, історичних і соціальних обставин.

Дмитро Десятерик та Ромас Забараускас

Тож із нагальної потреби такої розмови народився проєкт «Письменник». Я знайшов трьох співавторів, із кожним провів індивідуальні бесіди — й у кожного з нас були різні особисті історії та різні політичні погляди, які також увійшли до цього фільму.

— Герої торкаються дуже чутливих тем, зокрема, дідівщини та гомосексуальності в радянській армії. Ви використовували чийсь особистий досвід у сценарії?

— Так, один зі співавторів, професор соціології Артурас Терешкінас, так само як Дмитро та Костас, служив у Ставрополі. Він провів десять років у Сполучених Штатах. Тож у сценарії є певний досвід із його минулого, а також дещо зі спогадів навіть моєї власної родини про радянське військо.

— Ваші герої багато говорять про самоідентифікацію; для нас в Україні це питання є теж злободенним. Що означає бути литовцем сьогодні?

— Мені дуже цікаво зараз бути в Києві. П’ять років тому я також був тут (з усмішкою). Нині мені здалося, що у Вільнюсі більше українських прапорів, ніж тут. Тож я думаю, що однією з речей, яка нас об’єднує, є підтримка України, і ви знаєте, що це також включає дуже різних людей, які можуть не погоджуватися з багатьма іншими речами. Насправді вперше в житті я відчуваю, що наш регіон трохи краще розуміє глобальну політику. Думаю, в цілому, як східні європейці ми краще розуміємо терор і небезпеку Росії, але іноді здається, що ми покладаємося більше на західні ліберальні демократії, ніж вони самі. І я думаю, що це значною мірою є частиною моєї ідентичності як литовця, що я й хотів висловити цим фільмом.

— А що означає бути геєм у Литві сьогодні?

— Це все ще складно в певному сенсі. У нас, наприклад, немає визнання одностатевих стосунків. Я заручений зі своїм партнером, ми разом уже 8 років, але в нас немає статусу як у гетеросексуальної родини, і нам не дозволено всиновлювати дітей. І це розчаровує, тому що Литва є частиною Європейського Союзу. Я захоплююся тим, що українці зараз швидко стають більш відкритими, об’єднаними та інклюзивними. Але для Литви у мене вищі вимоги, тому що я не розумію, чому ми ще не просунулися вперед за всі ці роки в ЄС. Це розчаровує, але я усвідомлюю, що маю привілей походити із сім’ї середнього класу і зараз маю комфортне життя. Тож це не означає, що я особисто стикаюся з гомофобією щодня, зовсім ні.

— Як глядачі реагують на ваші фільми в Литві?

— Мій попередній фільм, «Адвокат», і мій наступний фільм, «Активіст», фінансуються, зокрема, Литовським кіноцентром. Також я сам є членом комісії, який фінансує кінофестивалі, і це називається просуванням фільмів у різних формах. Тож можна сказати, що я прижився в Литві та не є вигнанцем у кіноспільноті. А щодо глядачів, то залучити аудиторію до артхаусного фільму завжди важко. Але я працюю над цим, і, здається, з кожною картиною отримую кращий результат.

— Ви вже не вперше в нашому місті, але вперше як член журі. То які ваші враження від фестивалю Sunny Bunny, а також від сьогоднішнього Києва?

— Я завжди захоплювався Sunny Bunny, ще коли він був програмою на фестивалі «Молодість». У його рамках показали мій попередній фільм «Адвокат» у 2020 році, і це унікальний кінопоказ: одночасно і квір-, і східноєвропейський кінематограф. Але фестиваль дуже вибірковий і зосереджений на якості фільмів, тому, коли мене запросили, знаєте, я подумав: «Цікаво, що з цього вийде». Я не очікував такого, і тепер бачу ще більше різноманітних програм і фільмів, тож я дуже радий бути частиною фестивалю.

А що стосується Києва, то, звісно, я також дуже пишаюся тим, що перебуваю тут у цей момент війни. Це трохи сюрреалістично… Я знаю, що кожен у Литві хоче так чи так підтримати Україну. У мене як квір-режисера, можливо, не так багато можливостей, тож робота в журі Sunny Bunny була моїм способом висловити підтримку вам, і я щасливий від цього. Щодо Києва, то у всій Литві живе три мільйони людей — це наче вся Литва тут. Тож Київ — величезне місто, з великою історією та красою. А ще я бачу, що з’явилося багато нових модних кафе і барів. Відчувається, що це дуже західне місто, і, мабуть, Вільнюс порівняно з Києвом — досить миле маленьке містечко (сміється).

— Про що ваш наступний фільм?

— Насправді це завершення трилогії. Я розпочав з «Адвоката», тут ви подивилися «Письменника», а третя частина буде про активіста. Кожний фільм розповідає історію стосунків у різних політичних обставинах. «Активіст» — трилер про хлопця, який проникає в неонацистське угруповання, щоб знайти вбивцю свого партнера. Діється в другому за величиною місті Литви, Каунасі. Ми зараз на стадії постпродакшену, тож прем’єра буде наступного року.

Фото: Артем Гвоздков

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
996
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду