Керівник Центру моніторингу та аналітики ГО «Детектор медіа»
12:30
Четвер, 7 Листопада 2019

«Якщо Портнов — журналіст, то хто я?» Про що говорили на парламентських слуханнях про безпеку журналістів

Ткаченко пропонує карати збиткові медіа санкціями, Бородянський — запровадити кримінальну відповідальність за маніпуляції, а Шуфрич каже, що завжди був за свободу слова.
«Якщо Портнов — журналіст, то хто я?» Про що говорили на парламентських слуханнях про безпеку журналістів
«Якщо Портнов — журналіст, то хто я?» Про що говорили на парламентських слуханнях про безпеку журналістів

Шостого листопада 2019 року у Верховній Раді вперше за десять років пройшли слухання, присвячені безпеці журналістів. Серед промовців були народні депутати, урядовці, громадянські активісти, журналісти, медіаюристи та інші. Йшлося і про розслідування злочинів проти журналістів (переважно безрезультатні або не досить ефективні), і про те, як держава може запобігти подальшим порушенням прав медійників, і про те, чи можна вважати журналістом кожного, хто сів у кадр. Повну стенограму слухань можна прочитати тут.

Висловившись, політики, журналісти, правозахисники та інші учасники слухань запропонували проводити такі слухання щорічно, визначити поняття «журналіст» та «журналістська діяльність», посилити кримінальну відповідальність за перешкоджання журналістській діяльності, сприяти звільненню журналістів, що перебувають у полоні, активізувати розслідування злочинів проти журналістів та звітувати про результати щоквартально. 

Настанови журналістам від Шуфрича

Голова комітету з питань свободи слова, народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя» Нестор Шуфрич порахував, що з 1993 по 2019 рік було вбито понад 60 журналістів. «92% злочинів проти працівників ЗМІ залишаються безкарними. Лише кожна 12-та справа про напади на журналістів доходить до суду. А підсудні, як правило, навіть після побоїв та псування дорогої техніки відбуваються штрафами — близько тисячі гривень», — сказав Шуфрич.

Він нагадав, що напади журналістів прирівнюються до нападів на правоохоронців, але при цьому правоохоронці неохоче реагують на заяви журналістів про погрози та не завжди розцінюють побиття як напад на журналіста, а кваліфікують як хуліганство.

Шуфрич згадав про вбивства Вадима Комарова, Павла Шеремета і Катерини Гандзюк: замовники цих злочинів залишаються на волі. Згадав також про вбивство Олеся Бузини, нагадавши, що правоохоронці затримали трьох підозрюваних, але незабаром відпустили їх.

Нестор Шуфрич

За статистикою Національної спілки журналістів України, яку навів Шуфрич, найчастіше журналісти страждають від нападів саме посадових осіб, чиновників і депутатів. «На другому місці — поліцейські і працівники інших силових відомств. У той же час важко навести приклад, коли спроба чиновника заткнути рот у країні ЄС не закінчувалася перемогою журналіста», — зазначив соратник Віктора Медведчука, додавши, що Україна — на 102-му місці за рівнем свободи слова. За його словами, робоча група комітету склала рекомендації «щодо змін в системі правоохоронних органів, законодавстві та настанови для самих журналістів», аби «створити умови для розвитку незалежної та водночас відповідальної журналістики».

Пізніше журналістка «1+1» Наталія Нагорна сказала, що дехто з її колег відмовився виступати у Верховній Раді через те, що головою комітету свободи слова є Нестор Шуфрич. «Ми взагалі живемо в дивний час, коли Медведчук продовжує бути адвокатом, Портнов чомусь стає спеціальним кореспондентом і ти сама собі ставиш питання: “А я ж тоді хто?” Сьогодні багато говорять про справу Гонгадзе, при цьому ми забуваємо, що основний підозрюваний Леонід Кучма продовжує їздити в Мінськ і вирішувати долю України», — сказала журналістка. 

Нагадування про в’язнів Кремля

Журналіст агентства «Укрінформ» Роман Сущенко, який майже два роки провів у російському полоні, під час свого виступу звернув увагу на неналежний рівень захисту журналістів на міжнародному рівні та  розслідувань злочинів проти них. «Сьогодні Україна в умовах конфлікту не має можливості ефективно розслідувати такі злочини та притягнути злочинців до відповідальності на неконтрольованих територіях. Тому, на мою думку, положення декларації № 29 ЮНЕСКО від 1997 року, Резолюції Ради безпеки ООН 1738 2006 року, Вільнюських рекомендацій з безпеки журналістів 2011 року, а також Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них є застарілими і потребують оновлення», — сказав Сущенко. Він запропонував від імені України ініціювати скликання міжнародної конференції з безпеки журналістів з урахуванням українського контексту, щоби спонукати диктаторські уряди до відповідальності шляхом введення санкцій. Сущенко також порадив парламенту звернути більше уваги на справи переслідуваних окупантами журналістів —  Станіслава Асєєва, Миколи Семени, Євгена Гайворонського, Нарімана Мемедемінова, Сервера Мустафаєва, Османа Аріфмеметова, Ремзі Бекірова, Рустема Шейхалієва та інших.

Роман Сущенко

Кримінальна відповідальність за маніпуляції

Міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський наголосив на потребі захисту журналістів від тиску. Зокрема, згадав про тиск на журналістів програми «Схеми» через оприлюднення даних журналістів, що працюють над розслідуваннями. «Ми вважаємо, що відповідальність за оприлюднення даних журналістів має бути суттєво посилена. Враховуючи ту надважливу роботу, яку роблять журналісти для суспільства, ми будемо пропонувати відповідні зміни до законодавства. Ми будемо забезпечувати і створювати умови для фізичного, фінансового та юридичного захисту журналістів, які заявляють, що вони зазнають тієї чи іншої форми тиску», — сказав міністр.

Разом із тим, на думку Бородянського, має бути посилена відповідальність для журналістів за розповсюдження маніпулятивної та неправдивої інформації. Це буде зроблено шляхом введення в законодавство поняття та критеріїв маніпулювання громадською думкою. Він додав, що за замовлення та здійснення такого маніпулювання має бути введена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність. Нагадаємо, заступник голови комітету свободи слова, народний депутат від «Слуги народу» та один із головних комунікаційників президентської команди Микита Потураєв виступив проти кримінальної відповідальності.

Володимир Бородянський

Міністр вважає, що потрібен баланс між захистом інформаційного простору і свободи слова. «Ми можемо та маємо формувати в світовому контексті нові правові моделі, які дозволяють ефективно відповідати на виклики гібридної війни. Елементами таких дій і стане введення в законодавче поле поняття та критеріїв маніпулювання суспільною свідомістю. Це передбачає надання додаткових державних гарантій працівникам медіа», — сказав Бородянський.

Томіленко просить не ділити на сорти

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко згадав прізвища вбитих журналістів. Він процитував колишнього голову НСЖУ Ігоря Лубченка: «цензура кулі і зашморгу — найжорстокіша форма цензури».

Томіленко звернув увагу на проблему захисту журналістів від тиску. «Воювати із пресою та свідомо не захищати журналістів — означає одне — це свідомо скорочувати термін свого перебування при владі. Починати потрібно з безпеки. Захистіть базову цінність — життя і здоров’я українського журналіста. Спочатку безпека — а потім лякайте кримінальною відповідальністю», — зазначив він, натякаючи на заяву Бородянського.

Сергій Томіленко

Він закликав ВР проводити слухання щодо безпеки журналістів щороку, а в МВС, прокуратурі та інших правоохоронних органах визначити повноважних осіб, які будуть нести персональну відповідальність за розслідування злочинів проти журналістів і доведення їх до суду.

Окремо Томіленко закликав медійників підтримувати журналістів, чиї права порушені, не зважаючи на жодні характеристики постраждалих: «Говорячи про безпеку журналістів, ми не ділимо їх на своїх і чужих, правильних і неправильних, патріотичних чи неугодних. І ми закликаємо працівників медіа, підтримайте свого колегу, який постраждав від нападу, навіть, якщо ви не розділяєте редакційну політику його медіа. Тоді і вам допоможуть, коли ви будете в біді. Солідарність та слово – це єдина наша зброя, єдиний наш захист у боротьбі із безкарністю». Нагадаємо, Сергій Томіленко не раз виступав на захист телеканалів Віктора Медведчука (зокрема за продовження ліцензії каналу «112»), протестував проти розслідування щодо видання «Страна.ua», а також побував на вечірці проросійських пропагандистів.

Не захищати «журналіста» Портнова

Виконавча директорка Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк сказала, що з початку року в Україні через професійну діяльність постраждали 208 журналістів.

«З початку року із 208 кейсів 147 стосувалися фізичної агресії. Станом на сьогодні фізична агресія є найбільшою проблемою серед українських журналістів», — розповіла Романюк.

Вона назвала чотири категорії журналістів, які страждають найбільше: ті, які працюють в зоні бойових дій, журналісти-розслідувачі, фотографи та оператори та регіональні журналісти.

Оксана Романюк

«Регіональним журналістам нема на кого сподіватися. На жаль, у них ресурсів набагато менше, ніж у київських журналістів. Регіони, які є найгіршими з точки зору безпеки журналістів, — це, зрозуміло, окуповані території. Далі — Київ та область. На другому місці в нашому антирейтингу — Одещина. Третє місце розділили між собою Волинь та Дніпропетровщина», — сказала Оксана Романюк. Вона закликала представників влади звернути увагу на ці регіони та потребу системного діалогу між представниками правоохоронних органів та судової влади на найвищому рівні. Також вона відреагувала на заклик голови НСЖУ Сергія Томіленка підтримувати всіх попри редакційну політику та специфіку діяльності: «… Але давайте підтримувати на основі цінностей, на основі етики, на основі стандартів, тому що сьогодні уже такі одіозні політики як Андрій Портнов називають себе журналістами, так бути не може». Підтримала таку позицію й заступниця шеф-редактора порталу «Детектор медіа» Світлана Остапа: «Деякі діячі закидають нам, що ми ділимо журналістів на хороших і поганих. Ні, ми ділимо на журналістів і не журналістів. Бити нікого не можна. Але чи можна вважати перешкоджанням саме журналістській діяльності напад на тих, хто робить т.зв. розслідування проти бізнес-конкурента власника на замовлення самого власника? На мою думку, ні. І нехай не прикриваються ті, хто постраждав, журналістським статусом.

 В Україні без сильної журналістської організації, чи об’єднання організацій, якому б довіряла більшість журналістів, ми не зможемо ефективно захищати наші права і професію».

Представниця ГО «Інформаційна безпека» Тетяна Попова пригадала ситуацію із публікацією персональних даних журналістів на сайті «Миротворець». «Представники МВС та СБУ чудово знають, хто займається цим сайтом і до кого він відноситься, але, на жаль, база журналістів з персональними даними досі не прибрана з цього сайту», — сказала вона. Попова зазначила, що публікація даних негативно вплинула на сприйняття України в світі і чимало міжнародних редакцій припинили відправляти своїх журналістів на схід.

Не забуваймо про Крим

Голова центру прав людини Zmina Тетяна Печончик звернула увагу на проблему обмеження свободи слова у Криму. «За цей час Крим перетворився у півострів страху, а навколо нього була вибудувана стіна мовчання. Там незалежна журналістика була знищена як така і зараз, за оцінками міжнародної організації Freedom House, Крим посідає передостанні місця в світі за станом свободи слова», — сказала вона. За п’ять із половиною років окупації Криму Zmina разом із Кримською правозахисною групою зафіксували 369 випадків переслідування журналістів в Криму, з яких близько 100 випадків трапилися у перший місяць після анексії півострова.

За словами Тетяни Печончик, більше ста журналістів та десяти українських редакцій змушені були виїхати з Криму на материкову частину України, а ті, хто залишився, — змінити професію.

Тетяна Печончик

«Зараз на території Криму немає українських телеканалів, радіосигнали глушаться і, крім того, заблоковані два десятки інтернет-видань», — розповіла правозахисниця.  Єдині, хто зараз намагається доносити інформацію з Криму, розповідаючи про порушення прав людей, — громадянські журналісти та кримськотатарські активісти, які також зазнають тиску, а близько десятка — перебувають за ґратами за звинуваченнями в «тероризмі». Тетяна Печончик закликала Кабмін спростити процедуру доступу до Криму для іноземних журналістів та правозахисників, а прокуратуру АРК — реагувати на усі випадки порушень прав людини.

Керівник проекту «Крим Реалії» Володимир Притула та правозахисник Еміль Курбедінов, який захищає кримськотатарських громадських журналістів, також розповіли про утиски журналістів у Криму.

Володимир Притула

«Ми ніколи не здамося»

Журналіст проєкту «Радіо Свобода» «Схеми: корупція в деталях» Михайло Ткач перелічив кілька прикладів нападів на своїх колег. Зокрема з боку охоронців Віктора Медведчука, Управління державної охорони, яке «захищало» Петра Порошенка, тощо.

«Чому так? Недосконале законодавство? Багато журналістів з більш розвинених країн дуже часто наголошують на тому, що в Україні навпаки жорстке законодавство в частині захисту журналістів. В цих більш розвинених країнах це законодавство м'якше, але воно діє», — сказав Ткач. На його думку, чиновники, силовики і тому подібні персонажі наважуються підняти руку на журналіста, бо почуваються безкарними, а «ризики від перешкоджання журналістській діяльності переважають над ризиками від того, що журналістській матеріал буде опубліковано і редакційне завдання буде виконане». Також, за його словами, безкарність провокують на найвищому рівні: президент Зеленський захищає свою прессекретарку, наприклад.

Михайло Ткач

За словами Ткача, люди, які «будуть протидіяти журналістам» за президентства Зеленського, добре знають, який вплив справили журналістські розслідування на політичну кар’єру Петра Порошенка та його соратників, й розуміють, яку небезпеку становить для них журналістика.

Дісталось від Ткача й «попередникам»: «За президенства Порошенка владою багато ресурсів було витрачено для того, щоби створювати атмосферу ненависті і зневаги до журналістів просто за професійну діяльність. Я не знаю, який зараз план у Зеленського, чи буде він особисто ініціювати боротьбу проти журналістів, які критикують його владу, і тим самим знижують його рейтинги, чи буде він просто мовчки спостерігати, як проти журналістів будуть боротися інші люди з його мовчазної згоди». Водночас неназваним людям, які намагаються перешкодити журналістам, Ткач відповів парафразом цитати Вінстона Черчіля: «Ми будемо знімати їх на пляжах, ми будемо знімати їх на узбережжях, ми будемо знімати їх в полях і на вулицях, ми будемо знімати їх на пагорбах, ми будемо знімати, і ми ніколи не здамося».

Карати санкціями за збитковість

Колишній керівник медіагрупи «1+1», а тепер голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко розповів: «Ми з колегами зі "Слуги народу" будемо пропонувати таке рішення – злочини проти журналістів, оскільки це є четверта влада, мають розглядатися окремо. Принаймні на рівні генерального прокурора Рябошапки ми обговорювали питання створення спеціального прокурорського підрозділу, який буде розслідувати справу проти журналістів. На рівні міністра внутрішніх справ Авакова – про створення спеціальних слідчих груп. Я дуже сподіваюся, що такий підхід дозволить підняти рівень розслідувань на більш вищий рівень», — наголосив Ткаченко.

Олександр Ткаченко

Аби обмежити вплив власників на медіа, нардеп і медіаменеджер запропонував застосовувати санкції для збиткових ЗМІ. «Україна — ледь не єдина країна в Європі, де переважна більшість приватних ЗМІ є збитковими. Це, звичайно створює підозру того, що власники впливають на журналістів. У футболі в УЄФА вже 10 років діє принцип так званого фінансового фейр-плей. Умовно кажучи, скільки заробляєш — стільки й витрачаєш. Якщо, наприклад, впродовж трьох років ЗМІ є постійно збитковими, напевно, є шанс застосування певних санкцій. Так, можливо, в результаті в нас стане менше яскравих шоу, безлічі серіалів і безлічі інформаційних каналів, але це буде чесний бізнес. Так само чесно всі журналісти отримуватимуть зарплати не в конвертах і платити з них податки. В новому законі про медіа, який ми збираємося винести комітетом вже до кінця цього року, ця ідея також знайде своє відображення», — сказав він. Слід зазначити, що за результатами моніторингів «Детектора медіа» телеканал «1+1», яким донедавна керував Олександр Ткаченко, регулярно обстоює бізнес-інтереси свого власника Ігоря Коломойського, а під час виборчих кампаній 2019 року надавав посилену підтримку Володимиру Зеленському й партії «Слуга народу».

Ткаченко також додав, що в парламенті зараз створена тимчасова слідча комісія, яка займається питанням встановлення власників деяких каналів.  «Думаю, в ній ми також розглянемо питання відповідальності деяких осіб та їхніх друзів у потуранні російській агресії», — сказав Ткаченко.

Силовики обіцяють особливу увагу (або не прийшли)

Голова спеціальної моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матильда Богнар зазначила, що з листопада 2017 року місія зафіксувала 96 нападів та актів залякування журналістів, блогерів, медійників та активістів. Вона звернула увагу на те,  щорозслідування таких справ часто затягується, і порекомендувала створити окрему тимчасову слідчу комісію, яка б займалася розслідуванням злочинів проти журналістів.

Матільда Богнар

Директор Представництва Freedom House в Україні Метью Шааф також звернув увагу на відсутність результатів гучних справ проти журналістів в Україні. Він наголошував на потребі фізичного захисту журналістів в Україні та захисту від тиску на них.

Заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко підтримав ініціативу Ткаченка щодо окремого розгляду справ проти журналістів та додав, що інформація про це висвітлюватиметься окремо. «Із завтрашнього дня на сайті МВС з’явиться спеціальний розділ про злочини проти журналістів та хід їх розслідування, на якому буде об’єктивно висвітлюватися інформація про статистику і те, на якому етапі розгляду перебувають ці справи», — сказав Геращенко.

Він також висловив сподівання, що такий підрозділ буде створений і в Генеральній прокуратурі.

Антон Геращенко

Натомість ведуча «Громадського» Анастасія Станко вважає, що спеціальних підрозділів не потрібно.  «Якщо б статтю 171 ККУ (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) таки нормально розслідували, то цього було б достатньо. А нагромадження структур я не вірю, що допоможуть», — сказала вона.

Після Антона Геращенка виступив зі звітом про розслідування злочинів проти журналістів голова Національної поліції України Ігор Клименко.

Тимчасовий виконувач обов’язків начальника управління комунікацій та преси Міністерства оборони України Олександр Мотузяник розповів про спільний проект Міноборони та ОБСЄ щодо підготовки цивільних журналістів для роботи в умовах бойових дій, який започаткували у 2015 року. Наступною за регламентом мала б бути доповідь представників Генеральної прокуратури, однак на парламентські слухання ніхто з них не прийшов.

Нагадування про Гонгадзе і Шеремета

Редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва зазначила, що впродовж 20 років існування видання представники влади намагалися втручатися у роботу журналістів. Вона звернула увагу на відсутність належного розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе попри те, що кожен новий президент обіцяв покарати замовників, а також справи про вбивство Павла Шеремета, попри те, що Порошенко назвав розкриття цієї справи «справою честі» та «іспитом для держави». «Через три роки після цього вбивства і колеги, і друзі, і вся журналістська спільнота — ми всі змушені констатувати, що офіційне слідство за цей час не просунулося. У цій справі досі немає ані однієї ключової версії, ані підозрюваних. Що вже казати про замовників», — сказала Севгіль Мусаєва, додавши, що у вересні 2017 року слідство вирішило засекретити матеріали справи. З того часу нової інформації про хід розслідування немає. 

 

Севгіль Мусаєва

Правоохоронці пов’язані з замовниками, тому не розслідують напади

Спеціальний кореспондент газети «Новий день» (Херсон) Олена Нечипуренко нагадала про стрілянину в херсонському пресклубі, що трапилася в січні цього року, та відсутність належного розслідування цієї справи. Головний редактор газети «Зоря» з Кам’янського Дніпропетровської області Сергій Гузь, якому спалили автомобіль, розповів про низку нападів на місцеві редакції та бездіяльність правоохоронних органів у розслідуванні цих справ.

«Якщо придивитися пильніше, то можна побачити змову з правоохоронними органами, бо жодна з цих справ так і не була розслідувана, а по окремих із них навіть не було кримінального провадження», — зазначив він. Журналіст зазначив, що підтримує ініціативу Ткаченка про створення окремого підрозділу для розслідування справ проти журналістів, бо зв’язок правоохоронців із замовниками нападів на місцях не дозволяє ефективно розслідувати ці справи.

Сергій Гузь

«Якщо би правоохоронні органи проаналізували всі наведені приклади, вони побачили б, що в 4 із 5 випадків фігурує одна й та сама особа», — зазначив він.

Президент Академії української преси Валерій Іванов розповів про неналежне розслідування справи про вбивство Василя Сергієнка у 2014 році та звернув увагу на тиск на регіональних журналістів. Медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова звернула увагу на відсутність належного захисту джерел інформації журналістів й навела приклади судових ухвал про отримання доступу до телефонних комунікацій редакторки програми «Схеми» Наталі Седлецької та журналістки НВ Христини Бердинських.  

Людмила Панкратова

На парламентські слухання було запрошено чимало журналістів, які зазнали нападів через свою професійну діяльність. Зокрема, ведуча Bihus.info Аліса Юрченко розповіла про те, як на знімальну групу Bihus.info напали охоронці Медведчука.

Фотокореспондент видання «Лівий берег» Максим Левін звернув увагу на напади правоохоронців на фотографів та операторів під час зйомок акцій протесту і мітингів. Він згадав Гліба Гаранича, якому ще під час Майдану у 2013 році «Беркут» розбив голову, Максима Требухова, Сергія Нужненка та інші випадки, де винні у нападах на журналістів досі не покарані.

Макс Левін

Керівник організації «Донецький інститут інформації» Олексій Мацука звернув увагу на затримання журналістів на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, зазначивши, за 5 років таких випадків було близько 80. Він також згадав про незаконно засудженого Станіслава Асєєва, і сказав що українські журналісти, які працюють на окупованих територіях, потребують захисту українських правоохоронців.

Олексій Мацука

І, звісно ж, не без «наступу на свободу слова»

Ведучий телеканалу «112 Україна» Павло Кужеєв обурився, що з боку перших осіб держави ніхто не засудив випадок обстрілу будівлі каналу з гранатомета. Згадав також про напад на знімальну групу «112» на Харківщині. А також ствердив, що «112» «позбавили ліцензії» з політичних мотивів (насправді не позбавили, а не продовжили, і політика ні до чого). Така риторика типова для представників телеканалів групи, пов’язаної з Віктором Медведчуком, та їхніх публічних адвокатів. Павло Кужеєв також сказав, що чекає результатів комісії ВР щодо діяльності «112» NewsOne та ZIK. До нього в кінці слухань долучився й Нестор Шуфрич, який сказав: «Я за те, щоб і "Наш ", і "112", і NewsOne мали можливість подавати інформацію, мали право на мовлення. Я боровся за це право і для 5 каналу, і для TВі,  коли ще не працював у Комітеті з питань свободи слова».

Павло Кужеєв

На «цькування», організоване політиками-«попередниками», нарікала керівниця телеканалу ZIK Наталія Влащенко. Вона «почула з тривогою… що є журналісти чесні – нечесні, гарні – погані і так далі». За її словами, проблема — не в неналежному ставленні до журналістів та захисту їхніх прав, а в «системі». «Коли раптом журналіст насмілюється сказати правду, яка не подобається політику, чи чиновнику, чи олігарху, відразу починається, що треба дискредитувати, облити брудом, треба активізувати ботоферми, стукнути трубою по голові, розстріляти біля під'їзду чи підірвати в машині», — сказала Наталія Влащенко. Водночас вона пов’язала обрання Володимира Зеленського зі змінами в цій «системі»: «73 % у країні проголосували і сказали, що вони незгодні так жити. І з'явилася надія. Сьогодні почала працювати рада при Президенті. Подивимося, що вона зможе зробити. Але я хочу сказати, що є надія, є сподівання, і зміни можливі, і можлива нова реальність і нове суспільство тільки після того, як ми всі об'єднаємося. Це стосується і нашого цеху».

Наталія Влащенко

Народна депутатка Ольга Василенко-Смаглюк сказала, що разом із депутаткою Олександрою Устіновою вирішила зареєструвати слідчу комісію, яка буде досліджувати процес купівлі-продажу каналів підконтрольних Медведчуку та їх вплив на українців. «Ми підтримуємо свободу слова в Україні і ми наголошуємо на тому, що наша тимчасова слідча комісія буде відкрита і прозора, а її результати будуть незалежними від будь-яких політичних віянь, тому ми зареєстрували ТСК з різних політичних фракцій», — сказала вона, додавши що інформаційні канали — це також зброя і поки не зовсім зрозуміло, в чиїх вона руках.

Ольга Василенко-Смаглюк

Хто може називати себе журналістом

Заступниця шефредактора порталу «Детектора медіа» та голова наглядової ради Суспільного Світлана Остапа у своєму виступі розповіла про вплив олігархів на редакційну політику підконтрольних медіа. Вона також звернула увагу на те, що канали Медведчука просувають проросійську риторику «миру за будь-яку ціну», а при спробах обмежити це прикриваються тезами про утиски та наступ на свободу слова.

«Все перелічене вище загрожує існуванню в Україні журналістики як професії. У нас журналістом називає себе і юрист Портнов, і народний депутат Кива на підставі того, що вони телеведучі. Вважаю, що журналістом може називати себе той, хто має основний прибуток від журналістської діяльності й дотримується Кодексу етики українського журналіста. Думаю, більшість так званих журналістів про нього й не чули», — зазначила Світлана Остапа, запропонувавши до рекомендацій слухань включити тезу про те, що поняття професійного журналіста потребує перегляду і чіткішого визначення, з урахуванням викликів інтернетної епохи, дезінформації і популізму.

Світлана Остапа

Голова комісії з журналістської етики Андрій Куликов сказав, що спроба надати журналістам привілейованого становища може погіршити ситуацію. «Тільки нас захищати, тільки наше становище підвищувати — це не тільки непродуктивно, але часто-густо може викликати і зворотну реакцію і погіршувати становище. Якщо журналісти і журналістки опиняються в привілейованому становищі — це викликає, з одного боку, спокусу у інших людей набути травматичну зброю, полегшений виїзд за кордон, а коли їм це не вдається — тоді виникає агресія», — сказав Куликов. Він також підтримав слова Світлани Остапи, сказавши, що потрібно відрізняти журналістів від не журналістів за тим, хто працює відповідно до етичного кодексу. Також Андрій Куликов зачитав заяву Медіаруху щодо притягнення Андрія Портнова до відповідальності за оприлюднення персональних даних журналістів «Схем» та погрози. «Будьмо пильні, не потрапляймо у пастки. А головне, пам'ятаймо, що є сорок чи скільки мільйонів українців, яким ми не байдужі, і ми маємо бути не байдужі до них. І тоді, як то я казав, ми переможемо разом», — сказав Куликов.

Андрій Куликов

Журналіст Роман Бочкала

Ведучий «Свободи слова» на ICTV Вадим Карп'як

Ведучий NewsOne Руслан Коцаба

Журналіст Роман Цимбалюк

Заступниця голови Верховної Ради Олена Кондратюк

 Заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко

Медіаюристка Людмила Опришко

Представники міжнародних організацій

Керівниця національних програм Посольства Швеції в Україні Ольга Сєдова

Галина Смірнова та Ірина Остапа з Ради Європи в Україні

Народний депутат від «Слуги народу», Член Комітету Верховної Ради з питань свободи слова, голова підкомітету з питань права громадян на інформацію Тетяна Циба

Народний депутат від «Слуги народу» Сергій Швець

Фото: Олексій Темченко

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1334
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
19 Листопада 2019
19 Листопада 2019
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду