
Анонімний Мексиканець, неминуча війна у Європі та зміст голови Путіна. Огляд ютубу за 9—15 листопада 2026 року
Анонімний Мексиканець, неминуча війна у Європі та зміст голови Путіна. Огляд ютубу за 9—15 листопада 2026 року


Якщо ви у понеділок роздивляєтеся фото крокодила у пентхаусі, що належить фігуранту справи про розкрадання бюджетних грошей під час будівництва захисних споруд на енергооб’єктах Київської області, не поспішайте волати, що це днище. Бо, по-перше, у кожного дна є своє дно, а по-друге, дна взагалі не існує.
От, наприклад, у вівторок від поважного видання The Economist ми дізналися, що американські посередники пропонують змінити адміністративні кордони Донецької області так, щоб Путін міг урочисто оголосити про повний контроль над регіоном. Виносимо Слов'янськ і Краматорськ за межі Донеччини — і вуаля, територіальні питання диктатора зняті. Розумні українські користувачі соцмереж, звісно, спитали, а чого б тоді не намалювати Путіну на карті окрему Україну десь поблизу його резиденції на Валдаї і нехай собі володіє (та інколи бомбить). Але Стівен Віткофф і Джаред Кушнер, здається, українські соцмережі не читають. Тому на реалізацію цього плану шансів мало.
А під кінець тижня дно виявилося кришкою, яку, за відчуттям, ось-ось зірве. Отже, блогер Василь Тимошенко, що раніше спеціалізувався на розважальних інтерв’ю з зірками шоубізу та телебачення (наприклад, у нього декілька разів була «відьма» Марія Тиха) у п’ятницю опублікував інтерв’ю нібито з Єгором Буркіним, який є фігурантом справи НАБУ «Карфаген» і підозрюваним у інших кримінальних справах. Він перебуває у міжнародному розшуку та наче переховується у Мексиці. У нього і прізвисько відповідне — Мексиканець.
Людина з таким бекграундом взагалі здається, скажімо так, не дуже надійним співрозмовником. Окрім того, гість Тимошенка жодного разу на екрані не з’явився, і ніхто не може бути впевнений на сто відсотків ані в тому, що голос належить Буркіну, ані в тому, що це взагалі була людина, а не ще одна невтомна ШІ-модель. Але це не єдина і можна навіть сказати не головна проблема цього «інтерв’ю», яке краще було б назвати монологом. Ще й запитання були передбачувані та зручні. І жодного фактчекінгу того, що цей Буркін-Левченко наговорив, не було зроблено — і соцмережі, блогери та навіть деякі поважні медіа почали цитувати Мексиканця та робити новини на основі його одкровень так, наче це найнадійніше і найдостовірніше джерело в світі.
За два дні це інтерв’ю подивилися 1 мільйон 440 тисяч разів.
Але, звісно, питання фейковості/правдивості інтерв’ю Мексиканця ніяк не скасовує того факту, що операція «Карфаген» цілком реальна. Обговорення розвитку подій та впливу справи на долю керівництва держави й навіть самої держави була присвячена левова частка відео на ютубі.
Передбачувано, що серед коментаторів платформи з’явився контррозвідник, полковник СБУ, офіцер Сил спецоперацій і колишній співробітник ГУР МО Роман Червінський, відомий своєю критикою посадовців СБУ та президента України разом із його Офісом. Навіть дивно, що черговий зліт Червінського не стався тижнем раніше, коли НАБУ тільки виклало другу серію «Карфагену».
Я натрапила на чотири проєкти за участю Червінського, і цей перелік, можливо, неповний. Зокрема, полковник поспілкувався з Яніною Соколовою на ProUA, шеф-редакторкою новин «Громадського радіо» Іриною Сампан на її каналі «На лінії вогню», а також з’явився на 24 каналі в етері у Сергія Смальчука, який потім виклав інтерв’ю на своєму каналі «Sуб'єктивний Sмальчук», і на каналі «Бутусов+» у випуску Ірини Ромалійської. На понеділок ще анонсована його зустріч з Олександром Близнюком на каналі «Близнюк наживо». Одним словом, вибір багатий.
Найбільшу кількість переглядів — 495 тисяч за тиждень — набрала його розмова з Іриною Сампан. На цьому майданчику Червінський поділився своїми думками стосовно того, чи могло керівництво СБУ не знати, що підлеглі займаються оборудками.
— Я вважаю, що не могло не знати найвище керівництво Служби безпеки України про це. Тому що паралельно в СБУ є ще така внутрішня безпека, яка це все контролює, яка це все бачить. І коли оперативник трішки переступає лінію, а особливо якщо переступає системно, то доповіді йдуть напряму, на саму гору, — сказав він.
Червінський без вагань називав прізвища колишнього та чинного керівників СБУ й колишнього очільника ГУР і ставив риторичні питання, які мали б довести, що вони чи то пов’язані з криміналітетом, чи то з Росією, чи то одночасно і з тим, і з тим. Усе це поки що залишається на рівні розмов, і таким чином глядачам самотужки доводиться вирішувати, кому вірити. Хоча такого вибору всередині країни під час великої війни не має бути.
Утім, враховуючи медійну активність Червінського, проблема вибору цього тижня навіть значно ускладнилася.
«Українська правда» пішла іншим, але теж зрозумілим шляхом і покликала на інтерв’ю до журналістки Тетяни Даниленко колишнього міністра внутрішніх справ України, ексгенпрокурора і депутата Верховної Ради трьох скликань Юрія Луценка. Тут справа «Карфаген» була лише дрібною деталлю в ширшій розмові про правоохоронну систему України, корупцію, підготовку до російського вторгнення тощо. Згадали також про резонансні справи минулого аж до вбивств народних депутатів Вадима Гетьмана і Євгена Щербаня наприкінці 1990-х.
— Усі резонансні «висяки», які турбують суспільство по-справжньому, як правило, ведуть в Росію. На території якої в нас ніколи не було ніякої можливості проводити хоч якісь слідчі дії. І навіть негласно збирати якусь інформацію практично було неможливо. Я не збираюся покривати наявність зрадників у цій системі, але справи, які були неросійськими, як правило, хоч частково розслідувалися. Справи, які замовлялися у вигляді «активних мєропріятій ФСБ», думаю, що не можуть розкрити не тільки ми, а й наші західні колеги, — сказав Луценко.
Зрозуміло. Найближчим часом на результати розслідувань гучних злочинів минулого можна не розраховувати.
Але назагал інтерв’ю вийшло цікавим, і не лише завдяки яким-не-яким інсайдам Луценка, а й формату розмови. Він не передбачав обмежень у часі, тому ведучій не потрібно було переривати гостя, нервувати та намагатися поставити всі питання одночасно, що часто трапляється у проєктах із жорстким таймінгом. Наче очевидні речі, але цього разу різниця відчувалася особливо. Знайшовся навіть час на анекдот.
— Ви відомий жартівник української політики, якщо не рахувати Зеленського, — почала питання Даниленко.
— Йому пишуть тексти, а в мене вони складаються самі, — тут же відреагував Луценко і засміявся над власним жартом.
— Путін на зустрічі з Віткоффом і Кушнером дуже несмішно розповів анекдот про українського корупціонера та гроші з тумбочки. Якби у вас була можливість відповісти анекдотом на анекдот Володимиру Путіну, що б це був за анекдот?
— Путіну я б відповів першим анекдотом, який я про нього почув. Колись я його розповідав міністру внутрішніх справ Росії при всіх інших міністрах СНД. Анекдот звучав так: «Перший день Путіна у Кремлі. Маленьке, плішиве... Його водять по цих золочених палатах. Красотень, золото, бюсти. Біля нього два великих охоронці. Він повертається та каже: "Ізвінітє, пожалуйста, а гдє здєсь можна попісять?" Йому відповідають: "Вам — вєздє"».
І оцей мудак вирішив, що це насправді поширюється на всю Землю. І поки він там, він буде псувати життя усім довкола. Але хай як довго ця міль не ходила б, усе одно йому настане кінець в обох сенсах слова.
— Амінь, — завершила інтерв'ю Даниленко.
За день відео подивилися 178,1 тисячі разів.
Про те, що не так у правоохоронній системі України, в ютубі цього тижня говорили не лише у форматі інтерв’ю, а й на дебатах. Медіа «Шелтер» продовжило свою практику та після бою (на словах) Мар’яни Безуглої та Олексія Гончаренка покликало на дискусію народних депутатів Максима Бужанського та Ярослава Железняка. Модераторкою знову була політична оглядачка Юлія Забєліна, яку точно треба нагородити принаймні призом глядацьких симпатій за сміливість, адже за концепцією дебати відбуваються у прямому етері, а гостями стають носії дуже різних поглядів.
Уже з перших хвилин склалося враження, що депутати встигли обмінятися думками до ввімкнення — обидва сиділи з таким виразом на обличчях, із яким зазвичай опиняються двоє забіяк у кабінеті директорки школи. Перші слова підтвердили здогадку.
— Питання перше таке. Чому не вдалося реформувати правоохоронну систему за останні сім років? Чи, можливо, її не треба було би реформувати? Давайте розпочнемо, Максиме, з вас, — звернулася до гостей Юлія Забєліна.
— Краще було б із реформатора розпочати, бо він же у нас реформатор, я ретроград, — відповів Бужанський.
Десь на третині дебатів щось трапилося зі звуком — він то дрижав, то зникав, тому слухати гостей стало важко. За деякий час технічні неполадки зникли і голоси зазвучали більш-менш чітко.
— Ми з тобою знайомі восьмий рік, і ще не було жодного разу, поправ мене, щоб я тобі казав: «А можна цього не саджати?» Я завжди кажу: саджайте всіх. У мене немає нікого, про кого б я сказав: усіх, окрім цього. Хоч весь Офіс, весь Кабмін, усю Раду пересаджаєте. Добре, якщо є підстави і можливість. Я поки що не бачу нікого з Офісу, хто був би у в'язниці, — звернувся Бужанський до Железняка.
— Як ти думаєш, хто такий Вова з «Династії?» — своєю чергою поставив коротке питання той.
— Я нічого не думаю. Я хочу побачити всіх, де є підстави, у в'язниці. Якщо це прізвище Зеленський, нехай буде Зеленський. Якщо це прізвище Єрмак, Буданов, Арахамія, Железняк… Є кримінальна справа — я хочу, щоб вона була розслідувана. Передана в суд у швидкі терміни. Не так, як ти пропонуєш, довічно розслідувати. Довічно шантажувати питанням, хто такий Вова. Я хочу знати, хто винний. Якщо я винний, нехай будуть вироки, — відповів опонент.
За чотири дні відео подивилися 8,7 тисячі глядачів.
Переговори в Абу-Дабі, вояж Віткоффа та Кушнера до Москви й злиті західним медіа таємні вимоги Росії щодо «нової архітектури безпеки Європи» були другою за популярністю темою обговорення у ютубі цього тижня. Головна ідея взагалі не нова: Росія погрожує Європі та намагається перекроїти світовий порядок, а Україна там присутня лише фоном. Відмінність цього тижня полягає лише у відчутній фатальності прогнозів. Майбутній напад на європейську країну НАТО (або декілька країн) обговорюється вже як невідворотній.
Отут не можу не процитувати Віталія Портникова на проєкті «Контексти Руно» на «Апостроф ТБ».
— Я думаю, що в наступному році почнеться війна в Європі, звісно. Як люблять говорити російські чекісти, і к бабкє не ході. Вони, як правило, так пояснюють свої прогнози. Так от, і к бабкє не ході. Бомбардування європейських військових заводів, аеродромів, інших об'єктів, які пов'язані з допомогою України, наступного року майже неуникне. Швидше за все, ми будемо мати справу з масштабуванням війни. Це розуміє Путін. І це розуміє Трамп. Тому що він доручає своїм посередникам? Поговорити про європейську безпеку. Вони зараз домовляються з Путіним. А «невдячна» Європа не погоджується з тими варіантами, які будуть розроблятися Путіним, Дмитрієвим, Віткоффом, Кушнером, усією цією гоп-компанією. І тому, коли на Європу будуть перші бомби падати, і перші безпілотники реактивні будуть туди прилітати, Трамп не буде нічого робити. Скаже: ми намагалися домовитися про європейську безпеку, а ці невдячні європейці вдавали, що це їх не стосується. То чому ми маємо воювати за тисячі кілометрів? Головне, щоб росіяни не били по наших військових об'єктах у Європі. Тобто це буде умовою. А далі хай роблять усе, що їм заманеться, — сказав він.
Ці висновки гостя мали цілком переконливе підґрунтя, тому розмову варто переглянути повністю.
На «Апострофі» відео подивилися 119,5 тисячі разів за чотири дні, а на каналі Портникова, де він також виклав інтерв’ю — 338,7 тисячі разів за три дні.
Згадала Портникова і Яніна Соколова на початку свого чергового інтерв’ю у проєкті «Рандеву». В гостях у неї був правник, військовослужбовець Національної гвардії України, співзасновник і президент Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова Геннадій Друзенко. Яніна поставила уривок із відео Портникова, де він різко критикує позицію Друзенка (в них давня нелюбов). Нагадаю, останній належить до умовної партії «голубів миру» та наполягає на пошуках компромісу з Путіним.
— Я почну з нашої минулої розмови. Вона у нас була в «Рандеву» з Віталієм Портниковим, де він дуже вас критикував, об'єднавши вас і Олексія Гончаренка в один табір, назвавши вас і Олексія популістами, які розганяють тези про можливий мирний процес угоди, поступок, тому що, по суті, перспектива плачевна, — сказала Яніна.
— Ну, перше, який сенс мені бути популістом? Я, на відміну від нього, не заробляю ефірами, дописами, фейсбуком, тіктоком. Я служу, тобто, на хліб насущний останній рік заробляю як солдат Національної гвардії України, — відповів гість.
— Але ви те саме можете сказати і про мене. Це наша робота, вона дуже важлива. І робота Портникова теж дуже сильно важлива, — обурилася Яніна.
— Я ж на свої закиди відповідаю. 12 років я вже пов'язаний із фронтовою медициною. Вона мене навчила: щоб урятувати пацієнта, іноді треба відрізати ногу. Жити без ноги погано, без руки погано. Але іноді це єдиний спосіб врятувати те, що залишилося. Те, що я чую від пана Віталія, його табору про війну до переможного кінця, [звучить так], що вони ніби знають, що у Путіна в голові. Я одразу кажу, що я не знаю, і підозрюю, що і вони не знають, — сказав Друзенко.
Щоправда, згодом з'ясувалося, що і Друзенко все ж не проти поколупатися у голові російського тирана.
— Якщо ми думаємо, що НАТО — це привід, я думаю, що це причина. І він бачить Україну як зброю в руках колективного Заходу, яка має завдати Росії стратегічної поразки, — поділився висновками він.
Назагал гість послідовно виклав своє бачення ситуації з посиланням на історичні та наукові дані, але як саме має виглядати угода з Путіним, він не сказав.
— Добре, в чому тоді сенс має бути цієї угоди? З чого вона має складатися? — спитала ведуча.
— Цю угоду має укладати президент Зеленський. Тому що він має повноту інформації. Я не знаю про його домовленості, скільки європейці його будуть підтримувати, які є у нас позиції в Штатах.
Так само у Друзенка немає розуміння, чи взагалі можна домовитися з Путіним.
— Чи можна домовитися з Путіним? Я не знаю. Але те, що треба спробувати домовитися — для мене фінські й грузинські приклади кажуть, що це можливо, — вважає він.
(Примітка редактора: і після фінської, і після грузинської воєн вторгнення Росії — гаряче чи гібридне — в ці країни не припинилося: Фінляндія воювала проти СРСР до 1944 року, остаточно втративши захоплені Кремлем території, а в Грузії згодом перемогли проросійські сили за підтримки Москви).
Виглядає так, що «Рандеву з Яніною Соколовою» має подивитися президент. Без цього нікуди.
За два дні відео подивилися 93,4 тисячі разів.
До речі, про мир та війну. Останні десять днів у майора ЗСУ Надії Савченко стався бенефіс — і навіть не один (у майора відпустка, так що є вільний час на інтерв’ю): спочатку вона сходила до Наталії Влащенко, щоб поговорити, як усе згорить у вогні війни, про жінок на фронті та Борщагівку. Потім завітала на подкаст до ведучої Тетяни Гончарової, а потім — на проєкт «Хід Тузова». Ведучий Дмитро Тузов теж піддався спокусі трохи поворожити на майбутнє. Можливо, згодом пошкодував, але цитата вже пішла гуляти в народ.
— Як ви бачите завершення цієї війни?
— Вона завершиться тоді, коли переросте в Третю світову, яка буде заважати дуже багатьом. Або коли раніше прийде усвідомлення, що вона таки переросте в Третю світову, і що ця війна буде практично невиправна в силу розвитку нових технологій.
Для України це було б набагато простіше і швидше, якби це все таки перейшло в той ранг, у який воно повинно перейти та куди воно прагне, тобто у Третю світову. В мене немає жалості, розуміння або якоїсь, не знаю, як там правильно, толерантності, милосердя. Я говорю як військова людина. Я говорю тими прагматичними речами, які доведені історією і будуть доведені ще не один раз, — сказала Савченко.
За три дні інтерв’ю подивилися 96,1 тисячі разів.
Але закінчувати тиждень світовою війною не дуже хочеться, тому наостанок згадаю інтерв’ю Марічки Падалко з актором Ніколаєм Костером-Вальдау, яке вийшло на її каналі. Нещодавно «Джеймі Ланністер» із серіалу «Гра престолів» відвідував Київ.
— Я вже 10 років посол доброї волі Програми розвитку ООН. Хотів приїхати сюди від самого початку цієї війни. Бо дуже важливо про неї розповідати. Зараз, коли попереду вже четверта, п'ята зима, потреба в допомозі та підтримці розвитку більша, ніж будь-коли. І про це треба говорити далі. Можливо, у світі цю історію чули вже багато разів, тож треба знаходити нові способи її розповісти. Бо українцям потрібна допомога, — сказав гість.
На тлі всього, що пролунало в ютубі цього тижня, саме ці слова здалися головними.
За чотири дні інтерв’ю подивилися 71,6 тисячі разів.












