Мда... Мабуть ліберасти заблокували мій вчорашній, як на мене, невинний україномовний (!) пост про расєйський «Дождь». Значить, як їх блокують в ЄС  то утиски словоблудія, а як мене блокують за пост про них —  то наче й норм. Ну нічого — я не гордий... Робим дубль-2! 

Фуххх... Майже тиждень терпів стони в моїй френд-стрічці навколо тіліканалу «Дождь», бо кацапські трабли мене не сильно гребуть в принципі. Але все таки висловлюся... Бо проблема більше, ніж кацапська...Тут проблема глобальніша - журналістська. Тому даі слід читати тільки тим, хто в темі.

Із самого початку власниця цього онлайн-каналу хотіла зробити не схоже ні на кого телебачення — сучасне, динамічне, відмінне від класичного. І їй це вдалося!!! На пострадянському просторі це був шикарнючий кейс телесвіжості і телемодності. Ну давайте по-чесняку — сам не раз чув фразу від українських телевізійників «хочемо зробити, як на "Дожде"»... Тобто в якийсь момент «Дождь» вважався взірцем прогресивності + етелоном вишуканого телесмаку. Як, до речі, на стику 90-х і нульових «плюси» в Україні.

Єдине, що треба пояснити — «Дождь» постійно долав свою вічну проблему під назвою «охоплення аудиторії». Класичне ТеБе без реклами чи підтримки власників — приречене. Тож прогресивний «оптімістік ченнел» як міг збільшував свою аудиторію долаючи купу перешкод. І, звісно, гонитва за успіхом і охопленням федеральних телемонстрів в цьому контексті видавалася марною справою.

Аж раптом, у 2011-му, в Московії сталася Болотна недореволюція... Люди несподівано масово вийшли на тую їхню площу протестуючи проти фальсифікації виборів в їхню Думу. І в умовах інформаційної блокади саме «Дождь» несподівано рвонув, у кілька разів збільшивши власний рейтинг і охоплення. Щось подібне трапилося під час української Помаранчевої революції з 5-м каналом. Ще б пак! Блокада реальної інформації на головних інфомайданчиках країни завжди допомагає аутсайдерам зменшити розрив у гонитві за лідерами.

От, власне, десь там і слід шукати помилку власниці каналу Наталії Сіндєєвої, яка вирішила, що намацала золоту жилу для свого теледітища у вигляді політичної складової. Десь в той період «Дождь» остаточно й перетворився на, так званий, помірковано опозиційний телеканал різко при цьому збільшивши свої рейтинги, і, відповідно, заробітки.

Ця гра затягує... Ти стаєш популярним і впливовим, і одночасно підвищуєш ризики свого існування. Репліки, мовляв, не в грошах справа, а в ідеї - це для дітей. Тому що канал точно замислювався як бізнес-продукт. Просто по ходу зростання ставок для бізнесменів, що бовтаються у медійній сфері, завжди є ризик перетворення їхнього продукту в чумадан без ручки.

Далі була наша Революція гідності — захоплююче телевидовище для опозиційно налаштованих росіян... Ух як в Україні сюжетик закрутився! Вау!!! «Дождь» тут днював і ночував, аж поки реаліті-шоу не стало занадто реалістичним і на сцену виліз в усій красі монстр, якого «нє ждалі» — Росія. І «дождєвікі» зі спостерігачів стали його учасниками. І це ще одна болюча помилка медійників.

Тому що неможливо бути відстороненим у грі, правила якої різко змінилися. До початку подій у Криму, а згодом у Донецьку-Луганську - журналісти «Дождя» грали класичну роль відсторонених осіб, які не були замішані в політику України. Все змінилося після того, як їхня батьківщина оголила ножі в напрямку України. Далі ти учасник, а не журналіст... Можеш скільки завгодно цитувати підручники, в яких прописані інші істини, але реалії життя диктують свої правила гри.

Я навіть не хочу окремо зупинятися на різних «дождєвістскіх» історіях з картами «російського» Криму, з їхньою турботою про своїх мобілізованих. Про все це можна прочитати в шикарному дослідженні сайту «Детектор медіа».

Зупинюся трішки на іншому. Вчорашнє відео зарюмсаної власниці «Дождя», в якому вона начебто щиро не розуміє, за що ж її телеканал спіткала така невдача у вигляді відмови на мовлення в Латвії, нагадало  мені відео зарюмсаної пєвічки Свєтлани Лободи, яка навіть на десятий місяць з моменту 24-го лютого так і не усвідомила, чому не слід було їздтити на гастролі до кацапії після березня-2014-го.

В історії з «Дождьом» у викладі Сіндєєвої їй гидко через те, що канал спочатку «здав» ведучого-винуватця «фатальної помилки», який висловив співчуття російським чмобікам в ефірі. Тобто спочатку його звільнили, але це не допомогло - ліцензію на мовлення в Латвії все одно анулювали. Відтак власниця б'ється в істерії із сакральним зверненням до екс-ведучого: «Льоша вєрнісь!»

І ось тут сторія «Дождя» дещо перегукується з каналом «112», точніше з його журналістами. Ті теж так і не зрозуміли, за що їх власне хейтять тепер. Ну працювали, ну отримували бабло, але за мітким вислювлюванням офіційного Мінкультури, «тепер перейшли на бік України» - і крапка! Зрозуміти і пробачити!!! Власне ж нікого не вбивали, не займалися сексом на екрані, не закликали до людожерства... То за що??????????

Отак і телеканал «Дождь» не розуміє «за що?». Причому не розуміє і вся ота ліберальна тусота, яка їх тепер захищає. Тому шо Путін — це зло! А решта росіян - ні в чому не винні! А весь цимес історії в тому, що не міг цей російський канал чинити інакше в ефірі, окрім як проявляти «людоподібну позицію», прицмокуючи беззубими закликами на кшталт: «Нєт войнє». Ми тут, в Україні, теж проти війни... І толку з цих тупих слів!?

А не міг він чинити тому, що вони росіяни!!! Бо якби канал зайняв принципово іншу позицію і докопався б до суті владної агресії, то довелося б дивитися в ефірі у дзеркало! І бачити там самих себе - і говорити про те, що Росія - країна-агресор, країна-бідокур... Росія - це ми!!!! Довелося б тоді закликати окупантів здатися замість жалості до них, як до людей яким вчасно не виплачують зарплатню.

На жаль, журналістика — далеко не романтична професія, якою нерідко постає у художніх творах. І щоб нею займатися треба мати залізні яйки + чітке уявлення про предмет. А також про те, для чого і кому ти присвячуєш свій життєвий час.

Політика — це те, що нас оточує звідусіль. Власне, це — саме життя! Ти можеш скільки завгодно говорити, що ти поза політикою і незалежний ні від чого, але тільки не в медійній сфері. Бо тут завжди є інтереси, на бік яких ти мусиш схилитися. Рано чи пізно!!! Такі правила цієї гри.

Телеканал «Дождь» належить російським власникам з російськими паспортами, а отже його інтереси - це інтереси Роісі. І навіть той факт, що на засідання латвійської Нацради представники каналу прийшли без перекладача — ще одне яскраве свідчення про те, що в дупі вони мали закони тієї країни, яка їх притулила на деякий час до себе. Так от маленька, але красномовна деталь. Російський шовінізм не лікується...