Історія концепції

Як розповіла «Детектор медіа» заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман, розробником «концепції Януковича» є Громадська гуманітарна рада при президенті України, а саме її члени Олександр Мартиненко, Валерій Бебик, Дмитро Стус. «Був залучений Інститут журналістики, була залучена ціла група фахівців, яку очолював Валерій Бебик», - уточнила вона. Усі вони працювали в окремій робочій групі гуманітарної ради, а згодом рада в цілому схвалила документ і вирішила винести його на громадське обговорення. На запрошення пані Герман щодо суспільного мовлення Україну консультуватиме ще й юрист «Репортерів без кордонів» Жан Мартан.

Гендиректор «Інтерфаксу» Олександр Мартиненко, який був присутній на двох засіданнях робочої групи з розробки концепції, уточнив ТК, що ідея документу належить Валерію Бебику. Пан Бебик, власне, й очолює робочу групу, до якої входять представники РНБО і Громадської гуманітарної ради.

Жодного представника від громадських організацій, які багато років займаються темою суспільного мовлення і навіть розробили відповідний законопроект, не запросили до роботи над концепцією. Але Олександр Мартиненко каже, що із законопроектом група знайома. «Я принаймні його читав й інші теж. Тому казати, що його не враховували і не чули, неправильно. Його бачили і вивчили», - запевняє гендиректор «Інтерфаксу».

На думку Олександра Мартиненка, зараз неможливо реалізувати деякі норми законопроекту громадськості, як-от чітко визначений розмір бюджетного фінансування окремим рядком у держбюджеті, внесення до господарського кодексу такої дефініції як установа публічного права. «Законопроект як ідея абсолютно світла, але з точки зору реалізації утопічна», - каже він.

Водночас представники РНБО, за словами пана Мартиненка, вивчали досвід європейських країн у сфері суспільного мовлення, передусім Німеччини. Але, на його думку, іноземний досвід може не спрацювати в українських реаліях, тож слід самостійно визначати механізм суспільного мовлення. «Я на засідання громадської ради пропонував створити громадське телебачення у вигляді одного з кабельних каналів. Запустити його простіше», - вважає він.

Олександр Мартиненко наголошує, що концепція - це не остаточний документ, а поки що призначений для обговорення. Він припускає, що вирішення питання, наприклад, фінансування чи засновництва суспільного мовлення може змінитися. «Що стосується терміну, це питання може бути вирішене вже у вересні. Мені здається, після літніх канікул треба провести ще одне обговорення, - каже пан Мартиненко. - Я би запросив всіх, хто в цьому зацікавлений. Це не робили, оскільки були встановлені жорсткі терміни підготовки. Хоча я не знаю, наскільки сам факт участі експертів вплинув би на остаточний результат».

За словами Ганни Герман вже у вересні (!) на основі остаточно узгодженої концепції гуманітарна рада запропонує законопроект про систему суспільного мовлення. Хоча теоретично на розробку такого документу має піти немало часу, адже тема суспільного мовлення зачіпає інтереси багатьох органів влади, з якими необхідно погоджувати документ. «Але Герман каже про осінь, тож якщо поставлять завдання, то погодять швидко», - припускає юрист Інституту масової інформації Роман Головенко. Він передбачає, що розробником законопроекту виступить Міністерство юстиції України, а уряд його затвердить і подасть до парламенту як суб'єкт законодавчої ініціативи.

Концепція, яка не є концепцією

Експерти, опитані «Детектор медіаю», називають документ сирим. І нагадують, що за останні роки було напрацьовано чимало матеріалів (концепцій, законопроектів), тож робочій групі при президенті слід виходити з конкретними пропозиціями. «На моїй пам'яті це вже одинадцята концепція, розроблена всілякими робочими групами», - згадує голова Національної комісії з утвердження свободи слова Тарас Петрів, помітивши, що нинішня концепція скомпільована зі шматків попередніх текстів.

Медіаексперт Ігор Куляс взагалі вважає, що документ, створений Громадською гуманітарною радою, не можна називати концепцією. «Він не описує ні структуру, ні технологію, ні ідеологію створення суспільного мовника. Це лише список абстрактних декларацій, які нічого не означають», - каже він. З ним згоден юрист, член Національної комісії з утвердження свободи слова Дмитро Котляр: «Тут по багатьох позиціях немає певності і конкретики. Забагато декларацій щодо мети, місії суспільного мовлення, що можна було вмістити в один-два абзаци. Набагато важливіші технічні питання - фінансування, майно, юридичний статус суспільного мовника, порядок управління і нагляду, залучення громадськості, питання програмної концепції і редакційної політики - згадані, але побіжно».

З позитивних моментів Роман Головенко відзначає, що концепція приблизно на 70% збігається зі змістом законопроекту, розробленого під егідою Нацкомісії з утвердження свободи слова. «Але в який проект закону, в який статут суспільного мовника, в які правила редакційної політики ця концепція втілиться, прогнозувати важко», - застерігає він.

Суперечливий юридичний статус

Відповідно до концепції, Національна суспільна телерадіокорпорація України є неурядовою неприбутковою організацією у формі юридичної особи, що створюється у формі установи, державна реєстрація якої здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України, і діяльність якої не має на меті отримання прибутку. А її засновником є Фонд державного майна.

Дмитро Котляр вбачає в цьому суперечність: як може Фонд держмайна заснувати недержавну установу? Він визнає, що питання юридичного статусу дуже складне, йому присвячувалася не одна дискусія і пропонувалися різні варіанти. «Але концепція навіть не наблизилася до вирішення і навпаки - внесла розбіжності!», - наголошує юрист.

Нагадаємо, що законопроект Нацкомісії з утвердження свободи слова пропонує створювати юридичну особу суспільного телерадіомовлення у формі установи публічного права. За словами Олександра Мартиненка, у рамках робочої групи теж обговорювався цей варіант. Але він так і не потрапив у кінцеву версію концепції. І взагалі, на думку пана Мартиненка, Верховна Рада навряд чи погодиться вносити відповідні зміни до Господарського кодексу України тільки заради суспільного мовника.

У концепції, на думку експертів, нечітко викладено, на базі чого створюється суспільний мовник і чи ліквідовується після його створення Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія, обласні державні ТРК, чи вони продовжують існувати паралельно. «Зазначено, що виділяється майно НТКУ, НРКУ, при цьому не сказано про наступну ліквідацію чи припинення діяльності, але згадується недержавний статус суспільного мовника. Тобто можна зробити висновок, що залишиться і державне телебачення», - підкреслює Дмитро Котляр. А це вже проблема, адже одна з цілей створення суспільного мовлення - позбавлення державного впливу на телебачення і радіомовлення і перетворення їх у мовників, контрольованих суспільством.

Втім, суспільний мовник може бути за формою державним, каже пан Котляр, але при цьому держава не впливає на програмну і редакційну політику. «Організаційно-правова форма - це вже деталі, - додає Роман Головенко. - У концепції головне - виписати гарантії, що суспільний мовник буде незалежним від державного втручання, в тому числі через маніпулювання бюджетом». Але саме цих гарантій бракує!

Гарантії незалежності суспільного мовника особливо актуальні у світлі рішення Європейського суду з прав людини «Мануле проти Молдови» від 17 вересня 2009 року. Як нагадала ТК виконавчий директор МГО «Європейська медіаплатформа» Оксана Приходько, Європейський суд цим рішенням підтвердив, що від лютого 2001 до вересня 2006 влада Молдови порушувала свободу вираження тим, що не гарантувала в достатній мірі незалежність «Телерадіо Молдови» (ТРМ) - державного мовника, який у 2002 році був перетворений на суспільний. Дев'ятеро журналістів ТРМ поскаржилися, що суспільний мовник був підданий політичному контролю з боку уряду та правлячої політичної партії. Після страйку журналістів ТРМ чимало з них під час структурної реорганізації не втрималися на посадах. Журналісти стверджували, що їх було звільнено за політичними мотивами та подали на оскарження цього рішення до суду.

Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що існує істотний дисбаланс у висвітленні діяльності президента й уряду в телевізійних новинах ТРМ та в інший програмах. Суд зазначив, що національний закон від лютого 2001 не забезпечує жодних  гарантій політичного балансу в складі топ-менеджменту та наглядової ради, а також не передбачає жодних засторог проти політичного втручання в діяльність цієї установи. Після 2002 року не було передбачено жодних гарантій, щоб 14 з 15 членів наглядової ради не виявились лояльними до правлячої партії. Зрештою, суд встановив, що держава Молдова порушила статтю 10 Конвенції про права людини щодо свободи висловлювань.

Політизована наглядова рада

Під час прямої лінії в газеті «Аргументы и факты» Ганна Герман заявила, що основна мета створення суспільного мовлення полягає не в зміні вивіски і продовженні існування такого самого телебачення під керівництвом влади, а в тому, щоб зробити його справді суспільним і публічним. «Саме тому ми відмовилися від французького досвіду, де президент призначає керівника суспільного мовлення», - сказала вона.

Для нагляду за суспільним мовником і обрання на конкурсних засадах керівництва концепція передбачає створення наглядової ради. Експерти в цілому позитивно оцінили цю норму. «Важливо, що в документі йдеться про те, що на каналі суспільного мовлення буде створений колегіальний орган управління, який має компетенцію призначення-звільнення керівників», - каже Тарас Петрів. Але одразу додає: насправді концепція не убезпечує суспільство від того, що замість справжніх громадських діячів до ради увійдуть представники політичних партій, держслужбовці і народні депутати.

Згідно з концепцією, наглядова рада Національної суспільної телерадіокорпорації України формується по одному представнику від президента України, кожної фракції Верховної Ради, Кабінету Міністрів та загальнонаціональних громадських організацій: освітніх, наукових, релігійних, спортивних, мас-медійних, правозахисних, творчих, підприємницьких, молодіжних, жіночих, осіб з особливими потребами та ін. У випадку незнаходження консенсусу серед окремих неурядових об'єднань щодо єдиної кандидатури до складу наглядової ради протягом конкретно визначеного терміну, право остаточного вибору кандидата делегується профільному парламентському комітетові.

Нагадаємо, що в законопроекті від громадськості взагалі не передбачена участь представників різних гілок влади у наглядовій раді - президент і парламент лише призначають по одній третині членів. А от депутатам будь-якого рівня, державним службовцям, службовцям органів місцевого самоврядування, працівникам правоохоронних органів і військовослужбовцям заборонено ставати членами наглядової ради.

Олександр Мартиненко повідомив ТК, що робоча група намагалася знайти відповідь на запитання, у який спосіб обирати членів наглядової ради від громадських організацій, але поки його не знайшла. Однак ідея проведення конференцій і з'їздів, яка висловлена в громадському законопроекті, йому не до вподоби. Сподіваймося, що робоча група захоче знайти відповідь на це питання в процесі громадського обговорення. Бо якщо в законі не буде прописано чітких механізмів формування наглядової ради і гарантій участі в ній суспільства, отримаємо такий склад наглядової ради суспільного мовника, як уже отримали склад Національної ради з питань телебачення і радіомовлення - за політичними домовленостями.

Фінансування всіма способами

«Концепція Януковича» робить можливими одразу три джерела фінансування суспільного мовлення: за рахунок державного бюджету; із надходжень від власної рекламної діяльності, або компенсаційних платежів комерційних телерадіоорганізацій (у випадку досягнення домовленості про відмову НСТУ від розміщення реклами); від виробництва та розповсюдження кіно, відео та аудіо продукції, кіноконцертної, видавничої діяльності, надання ліцензій на використання об'єктів права інтелектуальної власності, спонсорства та ін.

Кожна із цих моделей фінансування має своїх прихильників і противників. Тарас Петрів, наприклад, висловлюється проти фінансування суспільного мовника за рахунок реклами: «В нас була дискусія, чи може бути присутня реклама на суспільному мовнику, то в більшості випадків ми сходилися на тому, що наші громадяни не повинні платити двічі. Суспільний мовник повинен бути каналом без реклами».

Натомість Дмитро Котляр називає негативним чинником збереження державного фінансування, оскільки це ставить суспільного мовника в залежність від уряду, який може припинити фінансування. «Тому бажано перейти на самоокупність. Але тоді постає велике питання, за рахунок чого будуть формуватися джерела прибутків суспільного мовника. Я особисто думаю, що буде складно запровадити спеціальний податок на суспільне мовлення, тому на першому етапі, на мою думку, доцільно дозволити продавати рекламний час», - каже він.

На думку виконавчого директора Індустріального телевізійного комітету Катерини Котенко, джерела фінансування суспільного мовлення, заявлені в концепції, не відповідають європейським рекомендаціям та можуть деформувати комерційний ринок. «Існування контрольованого державою суспільного мовлення за рахунок комерційних каналів чи за рахунок глядачів не відповідає ні уявленню про суспільне телебачення, ні європейські практиці», - наголошує вона. Дмитро Котляр також вважає, що поєднання державного і комерційного фінансування не є бажаним і доцільним.

Роман Головенко вважає доцільною ідею про бюджетне фінансування на початку, а потім - за рахунок продажу власного продукту і податку з комерційних мовників, якщо суспільний мовник відмовиться від реклами. «Ідея із компенсацією від приватних компаній цікава і її варто обговорити, в ній є логіка», - погоджується Дмитро Котляр. А Тараса Петріва цікавить, яким чином визначатимуть, які саме комерційні мовники фінансують суспільного: чи менші, чи тільки перша десятка, і яким чином їх до цього зобов'язати.

Крім того, пан Петрів нагадує, що вже цього року слід закладати в державному бюджеті кошти на перехід від державного мовлення до суспільного, якщо насправді є бажання це здійснити. І про це варто сказати в концепції.

Про редакційну політику - ані слова

За словами Ігоря Куляса, виходячи з концепції, неможливо спрогнозувати, якою буде редакційна політика суспільного мовника. Однак її можна передбачити, виходячи з кроків нинішньої влади в медійній сфері. «Із цієї точки зору можна навіть не сумніватися, що влада, яка сліпо копіює всі напрацювання своїх російських колег з розбудови "керованої демократії", створить поганеньку копію ОРТ. Лише для того, щоб казати, що "в Україні є суспільне мовлення". При цьому цей суспільний мовник обслуговуватиме пропагандистські потреби самої влади», - переконаний він. Цю думку пан Куляс підтверджує тим, що до розробки концепції не були допущені фахові медійники.

В «концепції Януковича» щодо редакційної політики сказано лише, що «забороняється». «Дуже в стилі нинішньої влади. А от що саме і на яких засадах суспільний мовник вироблятиме, - про це ані слова», - піддає критиці владний документ Ігор Куляс. Тому на питання, що слід деталізувати, він відповідає: «Деталізувати слід усе!».

Свого часу, нагадує медіаексперт, коли екс-президент Віктор Ющенко пообіцяв зробити суспільне мовлення, велика група медійників, юристів, економістів розробила детальну повноцінну концепцію такого мовлення. У ній була прописана в тому числі і редакційна політика. Ігор Куляс був одним зі співавторів цього документу. Він шкодує, що та концепція так нікому і не знадобилася. «Тому що навіть "демократ" Ющенко навпаки доклав всіх зусиль, щоб суспільне мовлення так і не було зроблене. Що вже казати про нинішню владу, для якої є неприпустимим реальне інформування людей про її справи. Їм потрібна пропагандистська машина російського зразка. Отже, справжні концепції справжнього суспільного мовлення їм потрібні ще менше, ніж попередній владі», - припускає пан Куляс.

Можна скласти найкращий документ, додає Тарас Петрів, але суспільне мовлення буде подібне на формат «Общественного российского телевидения» - суспільного за назвою, але не за суттю. «Важливо, щоб цю ідею потім реалізувала команда менеджерів, до якої була б суспільна довіра. Щоб, незважаючи на всі написані концепції, не перетворили ідею - а така загроза є - на "шапкозакидування", мовляв, ми створили суспільне мовлення», - резюмує експерт.