Дочекатися закінчення війни і потім планувати нову стратегію роботи компанії, виходячи з умов, які склалися, — нормальне менеджерське завдання. Але українські компанії такої розкоші собі дозволити не можуть: відбудовувати роботу потрібно тут і зараз. Ця відбудова триває з весни 2022 року і супроводжується регулярними новими ввідними та викликами. Про те, як ця робота ведеться в одній із найбільших медіакомпаній в Україні, «Детектор медіа» докладно поговорив із генеральним директором «1+1 media» Ярославом Пахольчуком.

— Ярославе, рік тому в нас із вами було інтерв’ю про те, що компанія стала прибутковою. І про зусилля, які цьому передували. Події 2022 року зруйнували всі попередні зусилля та змусили пристосовуватися до нових обставин. Наскільки зворотно чи незворотно всі ці місяці повномасштабної війни вплинули на здатність вашої компанії бути фінансово здоровою та на ваш кадровий потенціал?

— Повномасштабна війна внесла корективи у всі сфери життя, бізнесу, і медіа не є винятком. Але разом із тим вона підтвердила, що процеси, які ми як медійна група запускали в останні два роки, принесли корисні зміни для компанії, сформували правильну корпоративну культуру, засновану на цінностях, та допомогли побудувати справжню мультимедійну компанію. Адже сьогодні «1+1 media» точно є мультимедійною групою. І коли один сегмент бізнесу в якийсь період часу падає до нуля — як, наприклад, телевізійна реклама в перші місяці повномасштабного вторгнення, — то інші сегменти далі працюють. І саме за рахунок цього ми мали й маємо достатню фінансову незалежність і постійне завантаження для наших працівників, які працюють без простоїв. І та культура, яку ми формували в компанії — бути сміливими, чесними, відвертими, патріотичними, відповідальними, проактивними людьми ідей, — дозволила нам воювати і працювати, з перших днів боронити інформаційний фронт. Я пишаюся бути частиною цієї команди, та ще й очолювати її.

Але наша стабільність як бізнесу — відносна. На жаль, об’єми ринків стали на порядок меншими. І це засмучує, бо складно уявити, скільки часу піде на повернення довоєнних позицій і якими будуть глобальні наслідки війни — це теж впливає на місткість ринку. Ми звикли бути великою 40-мільйонною країною. Скільки людей залишиться в Україні, хто повернеться з-за кордону, а хто — ні, яка буде економічна ситуація, поки що не зрозуміло. Тож відлуння війни вплине не тільки на повоєнне відновлення України, але й на подальший розвиток теле- і медіаіндустрії.

— Я почула, що вся команда зайнята, ніхто не в простої. Ви майже цілий рік виробляли новинні марафони, а розважального контенту фактично не було. Хіба всі ці люди продовжують працювати?

— У вас хибне враження. Команда Big Brave Events у складі «1+1 media», яка до повномасштабного вторгнення виробляла великі розважальні шоу, була залучена до створення трьох міжнародних телемарафонів Save Ukraine. Ми першими почали робити події в київському метро — це був благодійний концерт «І все буде добре» «Океану Ельзи» у великодню неділю на станції метро «Золоті ворота». Далі команда завершила шоу «Голос країни», фінальну частину якого знімали теж у метро. Під кінець року вони зробили «Ти не один» — найтоповіший і єдиний у 2022 році різдвяний продукт на українському телебаченні. До речі, більшість із цих проєктів були зроблені разом із Atlas Festival, нашим постійним партнером (Ярослав Пахольчук є співвласником компанії-організатора фестивалю. — «ДМ»).

Також команда Big Brave Events протягом весни й літа реалізувала близько 20 благодійних матчів із «Динамо» (Київ). Восени у партнерстві з Film.ua у Фінляндії були зйомки українського епізоду найпопулярнішого фінського шоу Song of my life, яке ми показали в листопаді на ТЕТ, а фіни знов зібрали частку близько 40 % на своєму суспільному мовнику YLE.

Важливо, що щоразу ми порушували питання України на глобальному міжнародному рівні: до марафонів долучалися глави держав, премʼєр-міністри, а саму подію транслювали понад 30 міжнародних каналів і ОТТ-платформ. Приємно, що марафони принесли людям багато позитивних емоцій. А також допомогли зібрати понад 100 мільйонів гривень благодійних пожертв. І, що тішить мене як керівника, ми змогли зберегти ядро команди. У планах на цей рік у них чимало проєктів. Я не хочу їх зараз називати, бо ще є зміни в сітках. Але поступово ми все відновлюємо. Знаходимо форми взаємодії, співпраці, партнерств, у тому числі міжнародних — і все рухається.

Ще одна важлива деталь: наш підхід до виробництва контенту базувався на партнерській співпраці з великою кількістю зовнішніх продакшенів. У мене ніколи не було наміру монопольно зосередити виробництво в «1+1 media». Достатньо розробляти креативні ідеї, залучати партнерів до їхнього втілення й акумулювати в себе бібліотеку. Найважливіше — кому врешті належить право розпоряджатися контентом. Якщо не рахувати проєкти інфотейнменту, які дуже великі за обсягом, — «Сніданок з “1+1”», «Твій день» і «Твій вечір», — то решту скриптед і нон-скриптед проєктів власний продакшен виробляв на 15–20 %. 80 % робили півтора десятка партнерів. Тому в нас і не було таких драматичних скорочень персоналу, як у колег по індустрії. З-поміж команд інфотейнменту хтось був залучений до марафону, потім перейшов на «Сніданок з “1+1”». Загалом за минулий рік ми виробили 3500 годин різножанрового контенту власними силами та з партнерами, переважно це був новинний контент.

Навесні ми провели аудит усіх проєктів і функцій у компанії і, відповідно до його результатів, провели реорганізацію. Як результат, чисельність персоналу скоротилася на 23 %, але це не супердраматичні зміни. У квітні ми запровадили диверсифіковану оплату праці в залежності від того, чи працюють люди і наскільки повноцінно вони завантажені. Починаючи з липня, в нас майже не залишилося незавантажених людей: буквально до десяти працівників мали часткову залученість.

А з усіма зовнішніми партнерами ми дійшли розумної позиції: які проєкти треба поставити на паузу, які ми точно не будемо робити і як нам розійтися, виконавши фінансові зобов’язання. З декількома перемовини були довшими, але врешті-решт вистачило мудрості ні з ким не посваритися, і з кількома партнерами вже відновлюємо роботу. Наприклад, із Film.ua завершуємо знімати «Скажені сусіди — 2».

— І я чула, що з осені ви повернули гривневі зарплати на довоєнний рівень.

— Так, із 1 жовтня відновили 100 % зарплати для всіх працівників, хто має повну завантаженість. А з 1 січня для частини персоналу відбулася індексація зарплати. Це вперше за мою практику в «1+1 media» ми використовуємо термін «індексація» і запроваджуємо мінімальну заробітну плату до оподаткування 10975 гривень: нижче цієї суми оплати праці в компанії немає.

— Чи дозволяєте ви своїм співробітникам працювати віддалено? І зокрема, з-за кордону?

— У нас є практика онлайн-зустрічей персоналу з правлінням. Під час останньої виникла цікава дискусія: що робити, коли колега зловживає відключенням світла та інтернету? Я маю просту позицію: якщо не можна переконати змінити поведінку, то з таким працівником треба прощатися.

До дистанційної роботи я ставлюся спокійно. Головне, щоб це не впливало на якість роботи. Під час робочої зустрічі людина має бути на робочому місці, а це конкретний стіл, навіть тоді, коли працює віддалено. Якщо співробітник іде по вулиці з телефоном — це неповага, і такі ситуації ми пропрацювали та усунули. Є завдання, які не можна виконувати дистанційно, — наприклад, інженер ефірної апаратної не може керувати АСБ з дому. А от відеоредактор ютуб-каналу може працювати де завгодно. У нас є співробітники, які вже десять місяців працюють із-за кордону й роблять більше, ніж до війни з офісу. Більше того, колеги по індустрії навіть розглядали варіанти цілеспрямовано вивозити людей за межі країни, щоб там було світло й інтернет весь час.

У нас зараз немає завдання повертати людей в Київ у офіс. Але його наявність стала перевагою, і з початку ракетних обстрілів по інфраструктурі чисельність людей в офісі зросла на 35–40 %. Бо тут завжди є інтернет і світло. Ще й кафе є, де можна повноцінно поїсти.

Також ми збираємося цього року повертати медичне страхування персоналу. Ці послуги будуть працювати тільки для співробітників в Україні, бо контракт із міжнародними страховими компаніями ми не можемо собі дозволити. Я розглядаю дистанційну закордонну форму роботи як тимчасову. Гібридно-дистанційну в межах України ми відпрацювали ще під час епідемії коронавірусної хвороби, й немає потреби, щоб усі були в офісі. Але зняти проєкт, якщо людей немає на майданчику, — цього я ще не навчився.

— А як зняти проєкт, якщо на майданчику немає електрики?

— Це простіше: з генераторами. Складніше зняти, коли летять ракети й немає укриття. І тут постає питання безпекових процесів, щоб не було збоїв у виробництві. Бо одна історія — це зняти концерт чи епізод «Голосу країни» в метро, інша — коли знімаєш проєкт на багато епізодів.

У випадку прямоефірних проєктів — «Єдиних новин», «FreeДома», «Сніданку з “1+1”» — ми вже навчилися структурувати сітку. Ми вміємо для себе визначати рівень небезпеки цих атак. Якщо відбувається така атака, як сьогодні зранку (інтервʼю записувалося 29 грудня, одразу після масштабного обстрілу. — «ДМ»), і звучать такі меседжі, які їй передували, — треба зупиняти виробництво, переходити в укриття, бункери і працювати там. У різних сегментах бізнес адаптувався так само. Офіси й торгові центри закриваються, виходячи з інтенсивності обстрілів. Але все передбачити неможливо, тому ми ще не знаємо, як будуть далі зніматися такі проєкти, як «Говорить вся країна» з Олексієм Сухановим. До речі, перші епізоди ми вже зняли. Але якщо ситуація буде нестабільна, то впевнений, що навчимося й адаптуємося до нових умов. Щоби працювала економіка, точно мають бути сесійні зйомки.

Ті, хто приймає виклик і перебуває постійно в Україні, уже морально готові до різних ситуацій. Складніше знайти фінансову формулу, яка дозволить забезпечувати монетизацію чи комерціалізацію проєкту: як отримати доходи, які покриють витрати на створення. Але теж намагаємося вирішувати ці питання.

— Де у 2023 році будуть ці доходи? Наскільки реклама зможе повернутися й покривати потреби?

— У вас є інтерв’ю з Андрієм Партикою і готується матеріал із Валерієм Вареницею. Вони більш компетентні й дають свої оцінки, на які я орієнтуюся. Я більший оптиміст, ніж вони, бо з року в рік їхні оцінки виглядають меншими, ніж по факту — і це добре. Але в плануванні своїх ресурсів ми відштовхуємося від їхніх стриманих прогнозів.

Повторюся: ми мультимедійні. Думаю, цього року доходи від реклами становитимуть від 30 % до 40 % у структурі доходів групи «1+1 media». Телевізор сам по собі потребуватиме невеликої дотації. Але за рахунок інших медіаактивів у нас достатньо власного ресурсу, щоб її покрити.

Значно складніше питання, як втримати в’юзера (глядача-користувача), бо всі сьогодні споживають контент гібридно: і дивляться, і читають, і слухають. Щоб не відпустити аудиторію на Netflix та піратські платформи, потрібно давати достатній обсяг актуального, цікавого, вражаючого контенту. Якщо з інфотейнментом і новинним сегментом, я вважаю, ми даємо раду, то ентертейнменту треба приділяти достатньо уваги, аби глядач розумів, що йому буде що дивитись. І в цьому сенсі ми потребуємо значно більше інвестицій, ніж можемо собі дозволити. Так, ми працюємо на бібліотеці, але вона затирається. Недостатньо поновлювати її на 10–15 %. А на 30–40 % — це вже дорого.

Ми обговорюємо, чи можна вже щось планувати надалі. Ми мусимо планувати і плануємо. Але на прикладі шоу із Сухановим планування виглядає так: ми ухвалили рішення, поставили на паузу, знову ухвалили рішення, дали пропозицію, підписали контракт. І раптом починаються відключення електроенергії, ми знову ставимо проєкт на паузу і потім за три тижні ухвалюємо фінальне рішення. Тобто потрібно вміти швидко реагувати. І я задоволений адекватністю людей і їхньою готовністю нормально сприймати цю мінливість. Мені це додає віри, що ми разом робимо те, що потрібно.

У 2023 році на весь контент ми витратимо мільярд гривень. Хотілося би більше, але ще встигнемо.

— Ви згадали про складну конкуренцію в розважальному сегменті й необхідність втримати в’юзера. Але мені здається, що з новинним контентом теж не все так просто. Кілька минулорічних досліджень показують: люди почали частіше згадувати соціальні мережі — зокрема телеграм — як джерело новин. Чи ви справді не спостерігаєте відтоку аудиторії?

— Абсолютно ні, бо ми мультимедійні. У нас є два телеграм-канали, які мають близько мільйона користувачів кожен. Вони є елементом великої інформаційної екосистеми. На відміну від простих телеграм-каналів, куди люди приходять і йдуть, наші телеграм-канали інтегровані і у веб, і в ютуб, і у фейсбук — абсолютно в усі носії, де ми присутні. І в тих самих дослідженнях серед топп’ятірки ви побачите «ТСН» чи УНІАН. Минулого року «ТСН» вісім разів і УНІАН двічі за місячними показниками входили в топп’ятірки по відвідуваності всіх сайтів. Перед нами були лише Google, YouTube і Facebook, ми були навіть попереду «Вікіпедії» і «Розетки».

Це результат системного підходу, який ми практикували два роки. Я особисто приділяю інформаційно-диджитальному напрямку багато уваги з точки зору технологічності та дистрибуції. Я багато спілкуюся і з розробниками, і з диджитальними комерсантами, і з редакторами, і з аналітиками, тому добре розумію, куди хто мігрує, і знаю, що ми там є. Ми давно вибудовували напрямок інформаційних порталів. Сьогодні люди прокидаються щоранку і хочуть глянути легкі й швидкі новини у стрічці телеграма. Завтра темп життя зміниться, і споживання новин теж. Візьмімо приклад Nexta. Коли були події в Білорусі, канал виріс до трьох мільйонів підписників. Протягом року він опустився і зараз має 1,3 мільйона. Бо це інша форма споживання, не така глибока.

У нас надзвичайно висока швидкість зміни бізнесу. Проактивність нашої позиції полягає в розумінні, що якщо десь ми трошки втрачаємо, то в іншому місці добираємо. Головне, щоби плюс перекривав мінус. А він у нас перекриває і в охопленні, і в фінансах. Просто ринки стиснулися. Якщо пружинка почне віджиматися, то ми будемо нормально відновлювати ці позиції.

— Коли ви сказали, що 30–40 % доходів вашої компанії цього року припадатиме на телевізійну рекламу, то це тільки тому що реклама не встигне відновитися до попередніх рівнів, чи тому що й доходи від інших джерел у 2023 році виростуть?

— І одне, і друге. В умовах мирного часу реклама мала би становити 60–65 %. Але ринок зменшився, хоча наша частка на ньому й збільшилася. Але й інші наші ресурси почали працювати краще. Якщо не рахувати телевізор, то всі наші інші проєкти перевиконали початкові бюджети мирного часу. А якісь — навіть драматично перевиконали.

Якщо говорити про платформений бізнес, то Viasat спочатку частково втратив абонентів. Могли втратити більше, але ми виявили, що маємо лояльну абонентську базу. І зараз, після закриття Xtra TV, Viasat є абсолютним лідером супутникового телебачення в Україні. «Київстар ТБ» відновив довоєнні показники, вони стали навіть трохи вищими, ніж на початку року. Платформа розвивається, відкриває нові розділи, підтримує патріотичний контент і стимулює його перегляд. Але в кожному проєкті змінилася структура доходів і витрат.

— Коли мине ще кілька років, закінчиться війна, відбудеться відновлення, то що здається вам імовірнішим: повернення приблизно на довоєнне співвідношення доходів від телевізійної реклами і решти джерел чи зменшення частки телевізійної реклами в структурі ваших доходів у порівнянні з довоєнною?

— На це запитання немає прямолінійної відповіді. Ринок змінився, змінюється і продовжить змінюватися. Модель поведінки людей теж змінюється і буде змінюватися далі. Ключове — це бути там, де глядач, знаходити його, контактувати з ним у тому форматі контенту, в якому глядачу зручно його споживати. Тому медіамікс постійно зазнаватиме трансформацій. Безумовно, хай там хто що каже, телебачення є і буде ще достатньо тривалий час основним медіа — навіть якщо відбудуться ті зміни, які ми спостерігаємо на зовнішніх ринках. Подивіться, як розвиваються платформи ОТТ: вони починали з VOD, потім додали лінійний перегляд і рекламу. Тому я кажу, що ми маємо справу з високою динамікою, але щось постійно пробуємо, і коли воно вдається, ми починаємо докладати до цього напряму масових зусиль, щоб масштабувати цей успіх.

Безумовно, обсяг телевізійної реклами зросте. Але мені важко прогнозувати рівень цього зростання, бо це залежить у першу чергу від фундаментальних змін в економіці та безпеці.

— Коли медійники обговорюють між собою вплив відключень електрики та інтернету, то звичайно, перш за все ми всі бідкаємося, чи спроможні ми виробляти контент — і це правильно. Але в цьому питанні є ще другий бік: чи будуть глядачі спроможні його споживати? Чи ви зараз перепаковуєте свій контент, ідете в якісь канали комунікацій, тримаючи в голові, що там в’юзерам буде легше вас побачити?

— Немає такої потреби. Кількість прем’єрного контенту не така велика. І є повторюваність. Люди вже адаптували своє медіаспоживання: зранку глянув телеграм-канал, потім запустив марафон чи «Сніданок з “1+1”», у другій половині дня включаєш щось розважальне. Є можливість — включаєш, немає — ні. Але з точки зору монетизації цього контенту і його поширення ми все одно отримуємо стільки контактів, скільки нам потрібно.

Додайте до цього, що кількість генераторів зростає. І змінюється дистрибуція. Зокрема, важливою роль є ОТТ-платформ, бо саме ОТТ дозволяє споживати на різних екранах. І в більшості випадків інтернет — принаймні мобільний — відновлюється швидше, ніж електрика. Ми бачимо, що зростає тривалість перегляду на малих екранах. Але ми там є, і дивляться нас. Судячи з цифр «Київстар ТБ», майже 100 % — це споживання саме лінійного телебачення. Маючи сьогодні 16 тисяч тайтлів контенту, люди все одно дивляться те, до чого звикли, бо прив’язуються до брендів. Швидкий запуск «1+1 Україна» теж це підтверджує: за два тижні він уже входив у топп’ятірку перегляду «Київстар ТБ». І взагалі, за результатами минулого року, коли ми орієнтувалися на дані «Київстар ТБ», ми як група суттєво виросли в частці перегляду і завершили рік першими із середньою часткою 29,9 %.

— Якщо взяти навколотелевізійну екосистему, ми бачимо, що ОТТ добре себе показує. У незалежних продакшенів бізнес майже зупинився, але вони зможуть відновитися, коли від вас почнуть надходити замовлення. А що буде з провайдерським ринком? Чи зможе він відновитися чи ми втратимо, наприклад, кабельний сегмент?

— Продакшени залежать не тільки від нас, а й від держави. Саме тому ми на одній із зустрічей із президентом пропонували виділити пів мільярда гривень на серіальне виробництво, щоби співробітники продакшенів не втрачали кваліфікацію або остаточно не поїхали з України. Якусь суму зі свого боку ми зможемо інвестувати в цей напрям. Але утримати всю індустрію — ні. Ми в 2022 році виробили один серіал. Зараз на різних стадіях заходять чотири продукти з партнерами. Але цього недостатньо. Я дуже вірю, що ці ресурси будуть виділені на початку року і проєкти можна буде втілити, бо це надзвичайно важлива робота, в тому числі й для формування нашої нації та її укріплення. І виділення фінансування для виробництва серіалів треба не тільки телеканалам, але й, у першу чергу, державі й нашому глядачу.

Якщо говорити про провайдерський бізнес, то мені дуже болить за кабельних операторів. Невеликим гравцям із застарілим обладнанням можна тільки співчувати. Ми вже бачимо драматичне скорочення їхньої кількості. І думаю, це ще не кінець. Війна сильно прискорила зменшення кабельного сегменту. Але в той же час я пам’ятаю, що коли тільки почав займатися дистрибуцією, у 2015–2016 роках, і вивчав роботу кожної технології, ми неодноразово порушували питання модернізації кабельних мереж. Мене тоді не розуміли. Врешті-решт сьогодні кожен приліт у конкретне місто та підстанцію серйозно впливає на роботу кабельних операторів. Тішить якоюсь мірою, що аудиторія швидко знаходить інші способи — цифровий ефір чи ОТТ-сегмент, — але я б хотів, щоб кабель продовжив функціонувати й далі.

— Ви не згадали про супутник. Що ви прогнозуєте для цього сегмента?

– Прогнозую стабільність — не падіння і не зростання. Є об’єктивні фактори: країна велика, розосереджена, є віддалені населені пункти, проникнення інтернету до війни становило 80–82 % населення, але це ж не всі населені пункти. Я думаю, якийсь прорив дасть супутниковий інтернет, але поки що він дорогий, не кожен може платити 75 чи 85 доларів на місяць. Знаю, що його ділять між домогосподарствами, але навіть 10–15 доларів — це немало.

Звісно, коли ми аналізували кодування телеканалів на супутнику і перспективи супутникових операторів, то мали інше бачення, якою буде абонентська база. Але та ситуація, що є зараз, залишиться стабільною десь протягом наступних пʼяти років.

— Що ви думаєте про ідею виділити державне фінансування на виробництво серіалів, але показати їх у марафоні, щоб утримати увагу до нього?

— У мене подвійне відчуття. По-перше, я прихильник ідеї марафону «Єдині новини». Але якщо це новинно-інформаційний канал, яким він є сьогодні, то він має ним і бути. Глядачі заходять туди, щоб отримати інформацію. І де шукати фільми, вони знають. Марафон стабілізував свої показники з липня і є найпопулярнішим продуктом на «Київстар ТБ». Якщо інформаційне поле є активнішим, точково збільшується увага до новин. Стабілізувалася ситуація — стабільний показник 17 %, як ми бачимо на дуже конкурентній платформі «Київстар ТБ». Тому я ставлюся до критики марафону скептично. 94 % знають про нього, 82 % регулярно дивляться. Більше того, марафон продукує офіційні, оперативні та достовірні новини, які потім ідуть на інші носії — на сайти, в соцмережі, на ті ж самі телеграм-канали.

Моя особиста думка, що додавати в марафон «Єдині новини» фільми не варто. А чи зʼявляться вони там, визначить більшість голосів, бо в ідеї фільмів у марафоні є свої прихильники.

— А для вас як для топменеджера компанії, яка виробляє частину контенту марафону, з економічної точки зору це вигідно чи ні? Я чула різні думки. Одна — що це дуже вигідно для телеканалів, які його виробляють, завдяки перспективі отримати більше державне фінансування (у 2023 році з держбюджету на телеканали «FreeДом», «Дом», спільний марафон і «Укрінформ» виділено 1,94 мільярда гривень. — ДМ), і плюс що інакше у воєнний час їм було би складно виконати умови ліцензії, зокрема в частині показу національного продукту. З іншого боку, ви та ваші конкуренти запустили канали-клони, і це виглядає так, що ви хотіли би вийти з марафону, але вам не дали.

— Я вважаю, що це наш громадянський обов’язок: показувати єдність і якісно робити свою роботу для перемоги. Тому телеканал «1+1 Марафон» виконує зараз надважливе завдання з інформування українців у межах «Єдиних новин». Телеканал «1+1 Україна», який ЗМІ почали не зовсім коректно називати клоном чи дублером, має теж своє завдання — зберегти бренд «1+1», підтримувати глядача контентом і створити додаткову пропозицію для ринку.

Чи вигідно телеканалам бути в марафоні? У кінці жовтня ми виграли конкурс на фінансування «Єдиних новин», але він не ретроспективний, це було замовлення на два місяці роботи, листопад-грудень. Станом на 29 грудня ми ще грошей не отримали (на момент публікації інтервʼю — вже отримали. — «ДМ»). Враховуючи, що з нашого боку йдеться про системні довгі ресурси, це чесно — підтримувати виробництво марафону, бо створення випусків «ТСН» нам обходиться дешевше. Це два абсолютно різні завдання: робити новини й новинний канал. Це як знімати документальне й художнє кіно: наче і те, і те — кіно, і знімається на камеру, але це абсолютно два різні проєкти. Але чи є це самоціллю: робити марафон, щоб отримати фінансування? Ні. В марафону є інше надважливе завдання — тримати інформаційний фронт під час війни.

Ми, як ви бачите, живемо й працюємо на повну. Ми не займаємо позицію вичікування. Знаю, що якісь медіаменеджери тримають чи тримали певну кількість каналів у марафоні й говорили, що їм не треба ставити якийсь інший контент, але це утопія. Якщо ти не розумієш, як наповнювати канал, то нащо він тобі? Знаю, що хтось втомився працювати над марафоном, новинарі звикли до іншого формату роботи. Але я кажу, що в нас війна. Не чекайте, що стане, як було раніше. Сприймайте те, як зараз є, це нові реалії, і перебудовуйте систему. Не чекайте, що все закінчиться завтра чи післязавтра. Коли закінчиться, тоді закінчиться. Давайте жити й працювати повноцінно, наскільки це відповідає сьогоднішнім можливостям.

Що ж до «FreeДома», то його фінансування відбувається значно краще. Але знову ж таки, воно почалося з липня і не покриває всіх витрат на створення продукту. З липня воно майже повністю покриває заробітну плату по «FreeДому». Крім того, саме для «FreeДома» ми створюємо найбільше авторського контенту. Це авторські історичні проєкти Акіма Галімова, покликані розвінчувати російську пропаганду, а також проєкти департаменту журналістських розслідувань.

— Враховуючи, що глядачі починають сприймати марафон як єдиний телеканал, не розрізняючи, на якому мовнику вони його дивляться, — що означає його наявність для тих інформаційних мовників, які його показують, але не виробляють? Чи може так статися, що якщо довго триватиме таке мовлення, то в нас стане менше інформаційних каналів?

— Їх стало менше ще до великої війни, під час війни поменшало, а буде ще менше.

Сьогодні оцінка будь-якого активу є досить суб’єктивною. Я вам розповідаю про одні плани, але, може, на момент виходу інтерв’ю вони будуть інакші. І в такій ситуації невизначеності місцевий чи національний канал — це актив чи ні? Я не знаю, як зараз виміряти його вартість та цінність. Усе залежатиме від того, які джерела та ресурси фінансування знаходить той, хто ставить завдання цим телеканалам. Але сьогодні не можна бути успішним новинним чи інформаційним ресурсом, якщо це тільки телеканал. Потрібно бути мультимедійними. Завтра з’являться ще якісь нові «телеграми». Може, завтра в нас твітер стане популярнішим через Starlink. Ніхто ж не передбачав, що ютуб так запрацює для новин.

У квітні — а всі пам’ятають, яка тоді була ситуація — ми відновили курси нашої «1+1 media school». Я сказав працівникам: вчіться редагувати відео. З того моменту ми взяли на роботу 40–50 відеоредакторів, бо з’явилася потреба. Але я її відчував іще тоді.

— До 24 лютого існував не сильно прихований сегмент співпраці у виробництві серіалів із розрахунку на російський ринок. Зараз зрозуміло, що це нарешті неможливо, і я сподіваюся, що воно й не буде можливим. Але Україні знадобиться міжнародне партнерство. Чи зараз уже проглядається ринок якоїсь конкретної країни, який міг би замістити собою російський? Зокрема, маю гіпотезу про Польщу: чи можливо налагодити системну співпрацю багатьох наших продакшенів і телеканалів з багатьма гравцями там?

— Я ще не можу сказати про великі здобутки. Безумовно, міжнародне партнерство є нашим стратегічним напрямком у виробництві контенту. У травні-червні ми почали вивчати це питання, багато спілкувалися з потенційними партнерами. Розмови вже перейшли в фазу конкретики. Як я вже згадував, ми маємо чотири проєкти, які підписані й заходять у реалізацію. Там є різна кількість партнерів: від двох до чотирьох. Останній підписали в кінці грудня. Але завдання — зробити не разовий проєкт, а вивести це на промислові обсяги, які дозволять нам отримувати за менші гроші той самий якісний продукт.

Коли ми зайшли в конкретні розмови з партнерами, то я не очікував, що у відповідь на пропозицію знімати в Україні, бо тут дешевше, ми почуємо: де гарантії безпеки й узагалі гарантії, що ми зможемо зняти продукт? Питання просте й на поверхні. Тому ми пропонуємо просто свою участь у проєкті, ресурси — фінансові, людські, з технічними складніше, — але врешті-решт формула знаходиться. Я не можу сказати, що це вже якийсь стандарт, але ми будемо прагнути, щоб це стало вагомим для нас обсягом виробництва.

Чи можу я сьогодні сказати про якісь конкретні компанії чи ринки? Не можу, але інтуїтивно ви самі розумієте: це Центральна і Східна Європа — там, де в нас є спільні проблеми. Там, де люди хочуть якісний контент, а обсяги ринку не дозволяють його робити.

Чи дуже сильно на нас чекають у Польщі? Не чекають, бо там свій дуже висококонкурентний ринок. Але чи є розмови і предметні діалоги? Є. І є підтримка: поляки, балтійські країни значно ближчі, ніж інші. Але інші ринки теж готові співпрацювати з нами. Я думаю, що десь за пів року ми зможемо поговорити про це предметніше.

— Ті чотири проєкти, які ви зараз згадали, — це ігрові серіали?

— І документальний, і серіальний, і художній, і ентертейнмент — різні проєкти. Серіали не довгі: 4- і 8-серійки. Принципово те, що ми цю стіну починаємо пробивати — і це добре.

— Якщо говорити про вашу серіальну бібліотеку, то який відсоток контенту з неї може випасти зараз через те, що там задіяні російські актори?

— Уже багато років ми нічого не виробляли з росіянами. У нас не було тіньового виробництва, як в однієї іншої медіагрупи. І участь акторів на нас вплине мінімально: є буквально один чи два продукти, де актор займає, до речі, антивоєнну позицію. Але все одно ми вирішили відмовитися від їхнього показу.

— Ви непублічно критикували закон «Про медіа», поки він був на стадії підготовки. З кінцевим варіантом ви погоджуєтеся і підтримуєте його. Що хорошого він вам дасть?

— Частина наших фахівців і одні з найкращих експертів у медіаправі були залучені до робочої групи. Справді, ухвалення цього закону — це велика радість для них, бо останні чотири роки вони жили тільки цим законом. Я поставив їм пряме запитання: що конкретно для нашої медіагрупи він дасть позитивного? І не почув у відповідь майже нічого. Натомість я розумію, що закон не має орієнтуватися на якусь медіагрупу. Він має орієнтуватися на індустрію і встановлювати набір правил, за якими має жити ринок. Тим більше, коли законодавство у сфері медіа не оновлювалося з 2006 року й не відповідає сучасним реаліям. Я, звичайно, прихильник відкритих економік, тобто коли є саморегуляція і ринок сам визначає правила. Але враховуючи ті виклики, які наша країна переживає останні вісім років, і враховуючи, яким законодавством ми оперували, хоча ми до нього й адаптувалися, цей закон розставив крапки над «і» в багатьох питаннях.

Я вважаю, що це важливий документ, бо він усуває багато непорозумінь, наближує Україну до ЄС і містить важливі у воєнний час норми. Головне, щоб він запрацював рівноправно для всіх. Дуже конструктивними були останні місяці роботи над текстом закону. Якби приймалася версія документа піврічної давнини, я би був категорично проти. Але поточна версія вже збалансована. Мені подобаються сформовані в ньому позиції регулятора. За час моєї роботи це вже четвертий чи п’ятий регулятор: сьогоднішній склад — один із найпрофесійніших і з юридичної, і з технологічної точки зору, і має патріотичну позицію.

Започатковується регулювання диджитала. Є дискусія, чи треба його регулювати. Думаю, ви як представниця диджитал-медіа з не дуже великим ентузіазмом дивитеся на цю історію. З іншого боку, враховуючи популярність і стрімкий розвиток онлайн-медіа, регулювання потрібне. І в тому вигляді, як це прописано в законі зараз, утисків нема.

Для мене як для медійника при ухваленні такого роду законодавчих актів завжди з’являється побоювання за свободу слова. Важливою відмінністю нашої країни є те, що вона вільна, і важливо, щоби в нас лишилася свобода слова. І закон гарантував її.

— Проти чого в цьому законі ви були пів року тому?

— Нам не подобалося, що відповідальність за політичні вибори перекладається на нас. Було незрозумілим і півкрокове регулювання диджитал-ресурсів: сьогодні воно значно простіше.

— На «1+1 Україна» обережно, але з’являється інформаційне мовлення — «ТСН-тиждень». Чи є це тоненьким промінчиком надії повернення до політичного життя?

— Поки що на каналі «1+1 Україна» немає тижневика. Але рано чи пізно він, можливо, зʼявиться. На початку грудня чи в кінці листопада ми на одній із нарад учасників марафону обговорили доцільність створення тижневиків і домовилися, що з 29 січня тижневики в марафоні «Єдині новини» вироблятимуть команди «Фактів» і «ТСН».

Воєнний час — не час для політики. Ми не маємо зараз воювати в політикумі, ми маємо воювати на фронті і все робити для перемоги. Якщо ми почнемо влаштовувати суперечки між собою, це кінець надії на перемогу. Це велика відповідальність перед країною. Якщо не провокувати політичні суперечки, то не виникатимуть і питання свободи слова, закиди про цензуру. В сьогоднішньому відкритому інформаційному просторі — а саме таким його роблять цифрові інструменти для в’юзерів — не можна нічого приховати.

— Я абсолютно погоджуюся, що під час війни неприпустимі політичні суперечки і в інформаційному мовленні має бути порядок. Єдина причина, чому я це називаю промінчиком надії: може, ви знаєте, коли закінчиться війна?

— У мене є свої моделі. Важлива реперна точка для мене — липень цього року. Більше про неї я буду розуміти навесні. Це моє власне планування. Але час покаже. Я переконаний, що відповідь на ваше запитання не знає ні Байден, ні Зеленський, ні Путін. Чи можуть її зупинити завтра? Можуть. Але ми ж розуміємо, що для цього щось має відбутися. Тому воюємо.

— Фінальне запитання — про плани на 2023 рік. Ніхто не знає, коли закінчиться війна, і від цього багато що залежить. Але я впевнена, що у вас є сценарії: оптимістичний, реалістичний і песимістичний.

— Нічого не скажу. Ми живемо не в річному плануванні, а в квартальних горизонтах. Для проєктів, які вимагають інвестицій, ми намагаємося моделювати трохи на довшу перспективу. Платформи живуть річним циклом. Сайти неможливо передбачити. Телебачення теж. Про рекламу ми вже говорили: на неї точно очікує пожвавлення.

У першому кварталі на «1+1 Україна» буде шоу Олексія Суханова, ми продовжимо показувати «Сніданок з “1+1”» на ТЕТ і також на «1+1 Україна». На обох каналах буде також кілька гучних прем’єр. На телеканалі «2+2» стартували зйомки першого серіалу після початку повномасштабного вторгнення. До речі, цей продукт знімався в тому числі у Харкові (про зйомки «Я — Надія» «Детектор медіа» розповість окремо. — «ДМ»). Новинки будуть і для наймолодших на каналі «ПлюсПлюс». Медіа однозначно будуть більш різноманітними, ніж восени.

Зараз моє найважливіше завдання — вивести формулу виробництва на промислові масштаби. Я вже починаю відчувати, що це щось реальне, підйомне, але поки ще копати й копати. У нас плани суперамбітні, але з більшою конкретикою почекаю до весни.

Єдине, що можу більш-менш точно планувати, — це відновлення активного корпоративного життя, роботу з командою, важливі внутрішні проєкти. Так, зокрема, для нас цей рік має стати роком IT-змін і ще більшої цифровізації всередині «1+1 media». Будуть проєкти, спрямовані як на працівників, так і на зовнішню аудиторію.

Фото: «1+1 media»