«ТБ Кагарлик» на Київщині під час війни: назад у майбутнє
«ТБ Кагарлик» на Київщині під час війни: назад у майбутнє
«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Ми регулярно проводимо кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяють читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками та зробити свій інформаційний контент кращим.
Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю.
Багаторічний телевізійний досвід
КП «Телестудія "ТБ Кагарлик"» зареєстрована в однойменному місті на Київщині у грудні 1992 року. Керує телеканалом Григорій Лавриненко (який також є одним із ведучих), а засновником є Кагарлицька міська рада (за версією ресурсу YouControl) або ж місцева райрада (за даними сайту Національної ради з питань телебачення та радіомовлення).
Пошук у гуглі не видає адреси сторінки медіа, але підказує, що телевізійний контент, зокрема, публікується на сайті Кагарлицької міської ради. Ще є ютуб-канал, створений у лютому 2012 року. Нині він має 1,8 тисячі підписників. На ньому у будні публікують окремі програми, чи то пак «передачі», якщо послуговуватися підписами відео. Для моніторингу переглянуті проєкти, основна частина яких опублікована з 8 по 24 липня.
«Наші рейтинги — надворі»
Перед тим, як ви почнете читати цей огляд, пропонуємо переглянути сюжет про «ТБ Кагарлик», знятий чотири роки тому одним із всеукраїнських телеканалів. Бо з матеріалу випливають деякі пояснення, чому контент місцевого мовника виглядає саме так.
Тоді журналісти з’ясували, що колектив комунальної телестудії (принаймні, станом на 2019 рік) налічував всього чотири людини. Виокремимо двох, про яких далі згадаємо. Директор і ведучий — уже знайомий вам Григорій Лавриненко, багаторічна телеведуча, вона ж редакторка матеріалів — заслужена журналістка України Людмила Добровольська. Станом на 2019 рік медійниця віддала роботі на телеканалі 25 років (тобто наступного року буде вже 30!).
Медійниця розповідала, що у ЗМІ немає власного телесуфлера, тож більшість текстів доводиться вчити напам’ять. Також вона додавала, що їхні основні рейтинги — «надворі». Тобто працівників кагарлицького телебачення впізнають на вулицях — та і добре.
Директор телестудії Григорій Лавриненко
Коли дивишся контент від «ТБ Кагарлик» у 2023 році, не полишає стійке відчуття, що сів у машину часу й опинився у середині 90-х років. Це враження підкріплюється як телекартинкою, на яку немовби наклали «вінтажний» фільтр, так і архаїчними заставками, а ще начиткою та мовними зворотами ведучих.
Традиційно, найбільшу увагу ми звертаємо на новинний контент. У кагарлицьких журналістів про події сьогодення йдеться у «передачах» «Хроніки воєнного часу» (виходять у будні) та тижневику «Кагарличчина. Новини тижня» (публікують по п’ятницях).
Основні теми, що їх висвітлюють Григорій Лавриненко та Людмила Добровольська — події у міській раді, місцевій лікарні, історії загиблих на війні земляків. Найчастіше в етерах лунала пряма мова кагарлицького міського голови або його заступників: у моніторинговий період це було дев’ять разів. Найбільше мовив власне очільник міста Олександр Панюта.
Сюжети у «Хроніках воєнного часу» та у підсумковому тижневику повторюються, але часом у другому випадку їх доповнюють прямими мовами або авторським текстом. Так, до речі, вчиняють і медійники з інших регіональних ЗМІ. Але такого особливого стилю, як у «ТБ Кагарлик», годі й шукати.
Грають, як уміють
В інтерв’ю столичним журналістам чотири роки тому представники телестудії розповідали, що в невеликому колективі є і оператор, і монтажер. Та у нинішніх відео присутності обох майже непомітно. Відео знімаються без штатива (про це свідчать характерні «землетруси» у кадрах), коментарі записуються «на пушку» (накамерний мікрофон), через що при цьому чути й усі сторонні шуми, а самі синхрони — довжелезні, де промовці висловлюють думку від А до Я.
При цьому, схоже, запис проєктів й досі проводиться на відеокасети, свідчення чому — неповторна картинка а-ля «середина 90-х». І це — без жодних фільтрів, якими люблять послуговуватися сучасні блогери. Непереливки і зі світлинами, використаними у сюжетах: подекуди їхня якість неймовірно «шакалить» (тобто дуже зернить через низьку роздільну здатність фото).
Певного монтажу відеоматеріали зазнають. Але саме відео, адже начитують Григорій Лавриненко та Людмила Добровольська так, немовби розповідають історії віч-на-віч, і повторювати не збираються. Тобто, з паузами, «ковтанням» окремих слів і зворотами на кшталт «сесія міськради виділила чималі кошти» або «наповнення його оснащенням». Вочевидь, начитка записується з єдиного дубля, і як він вийде — так і піде в етер.
До слова, сюжет столичних журналістів про роботу «ТБ Кагарлик» дуже допоміг під час нинішнього моніторингу. Зокрема, і тому, що жоден із ведучих не називається ні на початку програми, ні наприкінці. Немає і відповідних титрів, хоча спікерів тутешні медійники таки підписують. Зате журналісти, а надто пані Добровольська, вражають глядача красномовством. Наприклад, вітаючись «Доброго дня, вечора, а може й ночі». Де ви ще чули подібне?
Багаторічна ведуча проєктів Людмила Добровольська
До речі, дізнатися ім’я та прізвище легендарної місцевої тележурналістки у моніторинговий період таки можна було. Медійниця назвалася у сюжеті власного авторства, присвяченому 80-літтю місцевого письменника Павла Малєєва. Зробила це дуже креативно: «Авторка цієї інформації, Людмила Добровольська, пригадала, як понад 30 років тому разом із ювіляром, умовно кажучи, "будувала комунізм"». Малося на увазі, що обоє працювали у газеті з комуністичною назвою.
У багато разів згаданому сюжеті київських журналістів йшлося, що пані Людмила є і прискіпливою редакторкою текстів проєктів телестудії. Та після перегляду відео, опублікованого на ютуб-сторінці «ТБ Кагарлик» у моніторинговий період, склалося враження, що нині телевізійниця послабила пильність. Адже у відео час від часу проскакували неточності та викривлення.
Наприклад, у сюжеті про прощання з полеглим воїном одного з промовців назвали «начальником військового комісаріату», хоча нині ці функції, як ми знаємо, виконують територіальні центри комплектації та соцпідтримки. В іншому відео пані Добровольська розповідала про проєкт шкільного харчування «Cult food», запропонований відомим українським кухарем Євгеном Клопотенком. Далі — її пряма мова: «"Cult food" — це переклад англійської абревіатури "здорова їжа"». По-перше, не абревіатури, а терміну, по-друге, він значить «культура їжі», що виходить навіть із логотипа проєкту. Та кого цікавлять ті деталі?
Помилок місцеві медійники припускаються і в титрах або на плашках. Наприклад, у прогнозі погоди замість «липня» кілька разів траплялося «липняня», а замість «з проясненням» було «з проясненнямО». Дрібні помилки, які, схоже, ніхто не хотів виправляти, бо просто не звертав уваги.
А ще у відео «ТБ Кагарлик» траплялися випадки політичного та комерційного піару. У першому випадку — коли місцеву владу хвалили, наприклад, медики Кагарлицької лікарні, дякуючи за допомогу у ремонті відділень. У другому випадку це були згадки, зокрема, місцевих аграріїв, які або стали спонсорами дитячого свята на Івана Купала, або ж допомогли оновити дитячий майданчик в одному з сіл. Або ж піар акції, проведеної силами компанії «МХП». Хоча, «джинса» — це, напевно, про інші телеканали. Якщо говорити у стилі місцевих журналістів, це було щось на кшталт «щирого вшанування місцевих добродіїв».
Та подекуди медійники кагарлицької телестудії старалися дати глядачеві більше корисної інформації, тож на екрані було щось подібне до «інфографіки».
«Передачі» не тільки про новини
Є на ютубі «ТБ Кагарлик» і неновинні проєкти. Найбільш колоритний — «Колесо історії», який веде неодноразово згадувана журналістка Добровольська. Та перед прочитанням наступного блоку пропонуємо просто насолодитися заставкою програми. Яка виходить раз на тиждень і триває не більш ніж пів години.
У проєкті ведуча спочатку розповідає про історичні події, що трапилися у нинішні дати. А потім згадує відомих постатей, народжених у ті чи ті дні, і завершує подіями рік тому, коли в Україні вже тривала повномасштабна війна.
Наприклад, у випуску від 8 липня йшлося, зокрема, про деталі Конотопської битви, скасування кріпосного права у Франції, роковини Заліщицької трагедії, арешт Степана Бандери, народини Олени Теліги тощо. Цікавіше стало на словах про події 2022-го року. Наприклад, ведуча згадала, що «7 липня 2022 року в Кагарлику, вперше за багато років, не проводили свято Івана Купала» (важливо, правда ж?), а ще на початку липня рік тому наші воїни «здали Лисичанськ». Але ж бійці ЗСУ не «здають» позицій, а лише подекуди відступають під тиском терористів.
У випуску від 15 липня йшлося, зокрема, про друкаря Івана Федорова та «Острозьку Біблію», підписання ІІ Універсалу Української центральної ради, Потсдамську конференцію тощо. І знову Людмила Добровольська «вразила авторським стилем», щойно дійшла до подій сьогодення. Розповідаючи про переселенців, ведуча відзначила, що найбільше їх «у Львові, Дніпрі, Полтаві, Вінниці, Харкові і, звичайно, в інших містах західної України».
Як ми вже відзначали, редагування текстів чи перезапис дублів не є чеснотою творчого колективу кагарлицького телебачення. Тому в етер іде навіть те, що не мало би там опинитися. Лунає сигнал повітряної тривоги, що добре чути у кадрі? Нічого, підкреслить момент. Ведуча поперхнулася? Байдуже, зате думку таки висловила. Несподівано у кадр упав листок зі скотчем, вочевидь, приліплений до камери як «суфлер»? Жодних проблем — далі перекриємо картинками.
Фактчекінг? Залиште це новомодне слово для початківців. Тутешні журналісти як скажуть, так воно і буде. Тому у випусках і з’являються речення на кшталт «одержали ми "Хаймарси" — чудові танки, які нам необхідні для ведення бойових дій». Хоча «танки» ці направду є реактивними артилерійськими системами. Або ж розповіді про те, як у Кабміні «отримали» петицію, «щоб відкрили три закриті канали». Мова — про 5-й, «Прямий» та «Еспресо», які ніхто не закривав: у квітні 2022 року їх вимкнули із цифрового ефіру, на що тамтешні медійники скаржилися до різних інституцій. Та ведуча вела далі про те, що телеканали «залишилися закритими», хоча при цьому вони і «подають великі епізоди отого нашого марафону» (направду, не подають, що, ймовірно, і стало причиною вимкнення).
Ще у моніторинговий період траплялися «передачі» зі складними назвами на кшталт «Кагарлицька лікарня: поступ до рівня вимог». Тут закадровий текст переривався «кілометровими» синхронами директорки медзакладу, заступниці Кагарлицького міського голови та лікарів. Які розповідали про послуги, що їх надає установа, ремонти відділень та осучаснення обладнання. Сюжет про це вже був у новинах, а нині мав розширений формат.
Ще були «Лабораторні монологи», коли про свою роботу розповідали працівники лабораторії згаданого медичного закладу.
А от програма «Щедрий вжинок» була присвячена згадуваному у новинах 80-річчю місцевого письменника Павла Малєєва. За словами ведучої, у відео говорили «про творчий ужинок з ниви життя досвідченого майстра красного письменства».
Зрештою, у всіх попередніх оглядах, підкресливши помилки мовника, ми давали поради, як покращити телевізійний контент. Нині ж залишаємо моніторинг без висновків. Адже телевізійна продукція «ТБ Кагарлик» настільки самодостатня, що радити медійникам щось змінювати рука не підіймається. Хоча, перевіряти факти все ж варто. А то так і йдуть в ефір «хаймарси-танки» із «закритими телеканалами».