«Вкрадене дитинство». Як російська пропаганда виправдовує депортацію дітей у Росію та звинувачує Україну у злочинах проти них
«Вкрадене дитинство». Як російська пропаганда виправдовує депортацію дітей у Росію та звинувачує Україну у злочинах проти них
Над текстом працювали: Орест Сливенко, Єгор Брайлян, Павло Рудь, Марина Крижня, Костянтин Задирака, Олександр С’єдін, Олексій Півторак, Максим Казаков, Леся Бідочко, Віталій Михайлів.
Питання дітей було здавна політизованим — від часів античності, коли у вченнях давньогрецьких філософів знаходимо ідеї про необхідність усуспільнення дітей та уніфікованості їхнього виховання, до сучасності — чи не у всіх державах перші леді займаються питаннями захисту дітей, сиріт, їхньої освіти й охорони здоров’я. Діти є однією з найвразливіших категорій населення, яка потребує особливого захисту, тим більше в умовах збройного протистояння. Українські діти по обидва боки лінії фронту страждають від війни. Під час війни порушуються всі права українських дітей: право на життя, право бути із сім’єю і громадою, право на здоров’я, право на розвиток особистості. Окрім збереження життя, гарантування безпеки дітей і дотримання їхніх прав, важливим завданням держави є недопущення їх мілітаризації. Російський агітпроп таврує українських дітей як «малолітніх неонацистів», «нащадків бандерівців», «неправильно вихованих», «непотрібних, а отже кинутих напризволяще». Відтак пропагандисти вважають правильним або фізично нищити «ідеологічно неправильних» українських дітей, або депортувати їх до Росії та «перевиховувати». Розбираємося, як діє пропаганда, спрямована проти українських дітей.
Міжнародне право, зокрема Конвенція ООН про права дитини, визначає «дитину» як будь-яку особу, якій ще не виповнилося 18 років. Викрадення та депортація дітей є одним із шести серйозних порушень проти дітей під час збройного конфлікту та заборонені міжнародним законодавством прав людини, міжнародним гуманітарним правом і міжнародними нормами кримінального права. Це одна з п’яти заборонених дій, згідно з Конвенцією про геноцид 1948 року.
Із 2014 року Росія всіма доступними методами добивається викорінення української ідентичності серед дітей, які проживають на окупованих територіях. Депортація, розлучення із сім’єю, передача до російських сімей чи державних установ, нав’язування громадянства, русифікація та мілітаризація використовувалися для насильницького перетворення дітей на ворогів власного народу. Спроби Росії називати депортації гуманітарними місіями розбиваються об доведені факти різних програм індоктринації, покликаних змусити дітей відмовитися від своєї української ідентичності та прийняти російське громадянство. Йдеться не лише про диспансеризацію чи заклади дозвілля, а й про військово-патріотичні табори, де «виховання» відбувається з обов’язковим «промиванням мізків». Основною метою цих таборів є русифікація шляхом систематичного перевиховання, примусове насадження російського погляду на минуле й теперішнє.
- Читайте також: Україна може підтвердити 20 000 випадків депортації українських дітей, але реальна кількість більша, — Володимир Зеленський
Викрадених українських дітей розкидали по всій території Росії. Деяких з них передали у сім’ї росіян за так званою програмою прискореного всиновлення. Російська машина викрадення дітей охоплює території від анексованого Криму до східного узбережжя Росії. У лютому 2023 року Єльська школа охорони здоров’я опублікувала звіт, у якому ідентифікувала 43 заклади, які займаються викраденими дітьми по всій Росії; табори є навіть у Сибіру та в Магаданській області біля Тихого океану — за тисячі кілометрів від українського кордону. Загалом система викрадення та перевиховання глибоко вкоренилася на всіх рівнях російської влади. Вона координується централізовано, а десятки федеральних і місцевих чиновників безпосередньо залучені до цих процесів та публічно виправдовують депортаційні практики.
- Читайте також: Українці, яких Москва перетворює на ворогів: як Росія виправдовує депортацію українських дітей
Оцінити точну кількість українських дітей, викрадених Росією, дуже складно. Микола Кулеба, колишній омбудсмен із прав дитини та генеральний директор благодійного фонду «Save Ukraine», повідомив, що з 2014 року 1,5 мільйона українських дітей опинилися на окупованих територіях Криму та Донбасу. Він сказав, що в самому Кремлі повідомили про «730 тисяч українських дітей, зареєстрованих на території Росії. Тільки за рік така кількість дітей перетнула кордон із Росією. Хто з них викрадений, хто з них тікав із сім’єю від війни, хто з них депортований — ми не можемо знати». Юридична експертка Регіонального центру з прав людини Катерина Рашевська повідомила, що з 18 лютого 2022 року агенти Російської Федерації вивезли до цієї країни з України щонайменше 19546 дітей.
Російська пропаганда навмисно використовує чутливу тему життя та безпеки дітей, щоб уникнути відповідальності за це порушення прав людини. Зокрема, агітпроп послуговується набором маніпулятивних тверджень, як-от: «діти Донбасу» — російські діти; Україна та Захід вбивають «дітей Донбасу», тож їх потрібно «рятувати» (депортувати в Росію), а також що повномасштабне вторгнення — помста за «дітей Донбасу». Міжнародний кримінальний суд визнав незаконну депортацію українських дітей з окупованих територій до Росії воєнним злочином. Вітчизняні та закордонні інституції бачать тут умисел Росії примусово перевести дітей з однієї національної групи в іншу та знищити їхню українську ідентичність, такі кроки фактично мають ознаки геноциду.
Про те, як агітпроп спекулює на темі депортації, намагається відбілити себе й послідовно заперечує свої злочини, читайте тут.
Методологія
Під час дослідження аналітики й аналітикині «Детектора медіа» проаналізували 52461 допис в українському сегменті фейсбука, ютуба, телеграма й Х (раніше — твітера), які надали компанії «Semantrum» та «LetsData». Під українським сегментом маємо на увазі дописи профілів, сторінок, груп і каналів, які розташовані в Україні або вказали своїм місцем розташування Україну.
Період моніторингу: 30 квітня 2023 року — 30 вересня 2023 року.
Детальніше про методологію отримання та обробки даних — читайте тут.
Особливості соцмереж
У фейсбуці найбільше, порівняно з рештою соцмереж, постів проукраїнських авторів. Вони поширюють інформацію про можливості реабілітації для дітей, які перебували під окупацією чи є внутрішньо переміщеними особами. Деякі користувачі фейсбука обстоювали традиційні цінності та закликали українців народжувати більше дітей. Проросійські користувачі цитували речницю російського міністерства закордонних справ Марію Захарову. Вона звинувачувала міжнародні інституції, що вони, мовляв, безпідставно звинувачують росіян у викраденні дітей з окупованих територій України. Також проросійські користувачі фейсбука поширювали фейки, начебто в Україні в дитячих таборах із дітей виховують «нацистів».
У ютубі найбільше повідомлень стосувалося кейсів депортації росіянами українських дітей і аргументів, чому до цього причетне керівництво Росії. Такі повідомлення поширювали проукраїнські ютуб-канали. Тоді як проросійські — переважно демонізували українських дітей як «нацистів» і просували позиції російських чиновників.
У телеграмі найбільше повідомлень зі звинуваченнями українців у смертях дітей на окупованих територіях України та закликів мститись Україні. Також проросійські користувачі телеграма позитивно оцінювали відпочинок для дітей з окупованих територій у Криму та Росії, політику їх усиновлення й заперечували звинувачення в депортації українських дітей. Проукраїнські користувачі телеграма публікували новини про заходи для дітей внутрішньо переміщених осіб і повідомлення про дітей, які стали жертвами російських обстрілів.
У Х (твітер) найпомітніші проросійські користувачі. Вони заперечують викрадення та депортацію українських дітей і звинувачують українських політиків і чиновників у тому, що ті сприяють як не вбивствам «дітей Донбасу», то «продажу дітей чорним трансплантологам чи педофілам». Проукраїнські користувачі Х повторюють новини з медіа та заперечення фейків і повідомлень проросійських користувачів.
- Читайте також: «Путівник пеклом»: hromadske зняло фільм-розслідування про викрадення Росією та повернення додому української дитини
Дитинство на тимчасово окупованих територіях
Одним із найпоширеніших і водночас найбільш емоційно навантажених образів, до якого регулярно звертається російська пропаганда, є «діти Донбасу». Згідно з Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні упродовж 2014‒2021 років, на сході України загинуло 152 дитини та 146 дітей були поранені. За даними Донецької та Луганської обласних прокуратур, унаслідок повномасштабної російської збройної агресії з 24 лютого 2022 року загинуло 232 дітей та 337 були поранені. Загибель цивільних, зокрема дітей, від обстрілів починаючи з 2014 року справді є однією з найтрагічніших сторінок війни. Втім, Кремль інструменталізував ці смерті, звинувачуючи в них українських силовиків і владу, таким чином знімаючи з себе будь-яку відповідальність за трагедію.
«Дивилися, як ви дітей бомбите на Донбасі, і терпець урвався». Діти Донбасу як виправдання агресії
Російські пропагандисти конструюють власну хронологію подій, у якій Україна начебто першою розпочала «терор проти дітей». «Українські звірства» нібито розпочалися до початку антитерористичної операції (АТО) 2014 року, отже можуть слугувати виправданням для російського вторгнення у Донбас. «Перші діти на Донбасі загинули у березні 2014, а Гіркін з’явився тільки у квітні», — йшлося в одному з анонімних телеграм-каналів. Нагадаємо, в березні 2014-го на сході України ще не розпочалася активна фаза протистояння, а загинув на той час Дмитро Чернявський. Його вбили під час нападу на проукраїнський мітинг у Донецьку 13 березня 2014 року. До числа перших «українських» злочинів проти дітей російська пропаганда зараховує також нібито «спалення вагітної у Будинку профспілок» — фейк, який російські та проросійські ЗМІ поширювали після подій 2 травня 2014 року в Одесі.
Російській агітпроп оперує власними цифрами щодо кількості загиблих дітей, тяжіючи до гіперболізації. «Вбито понад 300 дітей під час артобстрілів», «Розкажи дітям Донбасу, їх загинуло понад 1000», «А де ваші нюні за понад 2 тисячі загиблих дітей на Донбасі?», «На Донбасі з 2014 року загинуло 2,5 тисячі дітей», — із дописів у проросійському сегменті соцмереж.
- Читайте також: У ПАРЄ представили відеосвідчення українських дітей, яких вдалося повернути додому після депортації в Росію
Україна нібито «бомбила дітей Донбасу» усі 8 років АТО/ООС і продовжує вбивати дітей після початку повномасштабної агресії. «А на Донбасі сьогодні двох дітей поранило. І це точно. Тебе це цікавить?» — запитують пропагандисти в одному з анонімних телеграм-каналів. Україну звинувачують у веденні боїв у межах міст і перешкоджанні «евакуації» дітей російською стороною. Тут виникає зловісний образ «азовців», які начебто тримали цивільне населення Маріуполя в заручниках: «Розстрілювали машини з мирними, стріляли у спини тим, хто хотів евакуюватися у бік Росії до родичів. Чому тоді не нили, що дітей убивали?». А український спротив на окупованих територіях продовжує діяти в тому ж дусі й нібито не гребує влаштовувати «теракти» прямо на дитячих майданчиках.
Серед проросійських і російських користувачів соціальних мереж можна зустріти два погляди на національну приналежність дітей Донбасу. Згідно з першою, це українські діти, тому дії України набувають особливого цинізму: «Падінням було вбивати своїх дітей на Донбасі» або «Хохли вбивали своїх дітей спочатку на Донбасі, а потім у Маріуполі!». Але частіше фігурує протилежна думка: діти Донбасу — це російські діти, отже Росія мусила їх рятувати. «Це через нещасних убитих російських дітей на Донбасі. Карма, нічого не вдієш. Жорстока річ», — з анонімного телеграм-каналу.
При цьому, за версією пропагандистів, загибель дітей Донбасу не є трагічною випадковістю, «побічним ефектом», який супроводжує війну в районах щільної міської забудови. Мовляв, це цілеспрямовані дії українських силовиків, які отримали наказ від вищого керівництва країни. Російський агітпроп стверджує: «Ваш Турчинов дав наказ обстріляти Донбас і дітей на дитячому пляжі». Водночас населення України ці смерті, мовляв, ігнорувало, схвалювало або висміювало: «Ну ви ж радієте смертям дітей на Донбасі, солодощі робите “кров москальських немовлят” і жодного докору сумління не відчуваєте. Укротрупоїди».
Маніпулятори часто посилаються на промову президента Петра Порошенка в листопаді 2014 року, в якій тодішній український лідер нібито говорив, що донбаські діти «сидітимуть у підвалах». Наприклад: «Хто кричав, що ваші діти сидітимуть у підвалах і загнав дітей Донбасу до підвалів чи могил?» або «Ніколи не забуду радісних слів Порошенка про те, що хохлята радітимуть життю, а російські діти на Донбасі сидітимуть у підвалах». Нагадаємо, що насправді Петро Порошенко говорив про різницю в становищі окупованої та підконтрольної частин Донбасу, що мала зіграти на користь України. «І світлом ми всі переможемо! Тому що у нас робота буде — вони не матимуть. У нас пенсії будуть — у них їх немає. У нас підтримка людей — дітей і пенсіонерів буде, у них її немає. У нас діти підуть у школи та дитячі садки, а у них вони сидітимуть у підвалах. Ось так, саме так ми виграємо цю війну».
Російська пропаганда пояснює створений нею ж образ «знущання України з дітей Донбасу», по-перше, «фашистським», «бандерівським», «терористичним» характером української постмайданної державності. Мовляв, до влади в Україні прийшли терористи, які не можуть чинити інакше. По-друге, жорстокістю до дітей і цивільних Донбас було покарано за відмову визнати перемогу Майдану та прийняти «бандерівську ідеологію».
Образ убитих дітей Донбасу для поширювачів російської пропаганди стає одним з основних аргументів на користь повномасштабної агресії 24 лютого 2022 року. Протягом 2014‒2021 українські сили в АТО/ООС нібито цілеспрямовано обстрілювали цивільні об’єкти, через що гинули «російські діти Донбасу». Кремль, мовляв, довго вичікував, але зрештою не зміг і далі залишатися осторонь та спрямував війська на порятунок дітей. Така благородна мета так званої СВО виправдовує повномасштабну війну. Пропагандисти пишуть: «Дивилися, як ви дітей бомбите на Донбасі, й терпець урвався» або «Чому ви мовчали, коли дітей Донбасу вбивали? Щоб жити мирно, достатньо було дати їм спокій». Підкреслюється, що це персональне «досягнення» Володимира Путіна: «Путін узяв відповідальність за життя дітей Донбасу, їх знищувати почали задовго до 2022 р.» Дехто навіть вважає, що війна недостатньо повномасштабна, а Росія має вдатися до більш жорстких дій, щоб розгромити «вбивць дітей Донбасу». Один із пропагандистів обурюється: «Так, у мене є претензії до влади, вважаю, що вони діють надто м’яко стосовно тих, хто вбивав дітей на Донбасі». Українська державність, за версією пропагандистів, має бути ліквідована, як античний Карфаген, який практикував дитячі жертвоприношення та був знищений Римом: «Укрофашистська квазідержава, яка понад 8 років вбивала дітей на Донбасі, має бути знищена. Вона просто не має права на існування».
Російський агітпроп застосовує аргумент про дітей Донбасу, реагуючи на поширення в українських і західних медіа інформації про дітей, які гинуть в Україні через повномасштабну агресію Росії. Пропагандисти не заперечують, що такі жертви є та їх чимало. Проте загибель дітей в Україні вони часто інтерпретують як справедливу відплату за донбаських дітей. Часто-густо трапляються вкрай кровожерливі заяви, які нагадують ескападу пропагандиста Антона Красовського. Ось приклад таких тирад від проросійських користувачів соцмереж:
«Що, тварюка свідома, правда життя ніяк не влаштовує? Отже, продовжіть своєю кров’ю та кров’ю своїх виродків розплачуватися за вбивство діток Донбасу».
Деякі з коментаторів навіть посилаються на біблійський принцип таліону — око за око. «А вбиті вами, свідомими мерзотами, з 2014 року дітки Донбасу теж хотіли жити. Жери тепер у відповідь і не подавись. Око за око до повного колективного розуміння вами». Українці зображуються нацією лицемірів, які першими безпричинно почали вбивства дітей, а коли отримали удари у відповідь — замість того, щоб визнати свою провину, дивуються: «А нас за що?».
Крім відплати за «загибель дітей на Донбасі», пропагандисти наводять й інший аргумент, чому не варто шкодувати про загибель під час обстрілів українських дітей. Із самого малку їх нібито виховують у «фашистській ідеології», готують до вбивств росіян, це майбутні солдати у проксі-війні Заходу проти Росії. Отже, знищуючи українських дітей зараз, російські військові рятують майбутніх дітей Донбасу та Росії.
«От і відчуйте той біль, коли люди Донбасу з дітьми лягали спати та боялися, прокинуться чи ні, а ви їх убивали й багато дітей убили, а ще ви навчаєте дітей фашизму з пелюшок, що ви за чорти такі?», «Вони зомбі всі там. Прокиньтеся, це хвора нація майже вся, у них дітей з 2 років різати й убивати нас вчать. І ці діти потім моїх і ваших дітей вбивати підуть», — ішлося в проросійському сегменті соцмереж.
Пропагандисти регулярно звертаються до вже сформованої системи образів, згадуючи про Алею янголів, Горлівську Мадонну та дитячий пляж у Зугресі. Найчастіше йдеться про Алею янголів — меморіальний комплекс, встановлений у травні 2015 року окупантами в Донецьку на вшанування пам’яті дітей із міста й області, загиблих під час нібито українських обстрілів. Алея янголів має вигляд кованої арки, під якою розташована плита, де викарбувані імена 66 загиблих дітей. У 2017-му над аркою з’явилася скульптура хлопчика, який закриває собою сестру. На День захисту дітей, 1 червня, біля Алеї відбуваються офіційні жалобні заходи, які мають пропагандистську українофобську спрямованість. Поширювачі російської пропаганди пропонують українським опонентам відвідати Алею янголів, щоби зрозуміти злочинність дій української влади: «На Донбас з’їзди на Алею Янголів! Батькам убитих дітей в очі подивися! А потім про корисність Майдану їм розкажи!» або «Алея янголів вам знайома? Лише у Донецьку на момент СВО було 250 могил дітей. Ну, так, по-хохляцькому це інше, це ватники й колоради». У соцмережах поширюють відео, на яких полонених українських військових окупанти приводять на меморіальний комплекс, аби продемонструвати їм «наслідки» дій ЗСУ. Назви подібних відео — на кшталт «Полонені ЗСУшники на Алеї янголів у Донецьку: "Дуже страшно, як діти помирають"».
«Горлівська Мадонна» — жителька міста Горлівки Донецької області Крістіна Жук, яка разом із 10-місячною донькою Кірою загинула 27 липня 2014 року під час першого масованого артилерійського обстрілу міста. За даними пресцентру Антитерористичної операції, обстріл здійснили проросійські бойовики, очолювані польовим командиром Ігорем Безлером (Бєсом), із метою дискредитації ЗСУ. Образ «Горлівської Мадонни» взяла на озброєння російська пропаганда. Щороку в російських ЗМІ з’являються публікації, в яких закликають притягнути до відповідальності «винну» в цьому воєнному злочині українську сторону.
14 серпня 2014-го під обстрілом опинилося місто Зугрес Донецької області. Мінометні снаряди влучили в міський дитячий пляж. Повідомлялося про загибель трьох дітей. Із часом у російській пропаганді мінометний обстріл трансформувався в «український літак» із касетними бомбами. У листопаді 2020 році штампи агітпропу повторили в ефірі проросійського телеканалу «Наш», який був закритий після запровадження санкцій РНБО в лютому 2022 року. Поширювачі російської пропаганди регулярно апелюють до трагедії на пляжі в Зугресі. «Ти знаєш, що таке дитячий пляж у Зугресі? Знаєш, що з ним зробила держава, яку ти захищаєш?». «Хто засіяв пляж, на якому відпочивали діти, "метеликами"?» (йдеться про протипіхотні міни ПФМ-1 «Пелюстка»). «Ау, мадам, хто АТО оголосив та перші війська відправив на Донбас? Хто дітей убив на пляжі Зугрес? Іди, розберись у матеріалі й не пиши нісенітниці».
Паралельно з цим у соціальних мережах поширювалися нові фейки про злочини України проти «дітей Донбасу». Наприклад, у період моніторингу розповсюджували нібито викриття смертельних дослідів над дітьми в Лисичанську до його окупації російськими військами. Ці злочини, за версією агітпропу, відбувалися з ініціативи іноземців: «У пологовому будинку та Лисичанській дитячій лікарні українські медики разом зі своїми закордонними колегами ставили досліди на дітях, зокрема новонароджених… Спонсорували нелюдські експерименти західні колеги українських лікарів. Вони відремонтували лікарню та завезли туди нове обладнання» (з анонімного телеграм-каналу).
Найчастіше поширювачі російської пропаганди рідко говорять про конкретні випадки загиблих дітей, натомість оперуючи загальними фразами, безпідставними цифрами та звинуваченнями, риторичними запитаннями. Але російська пропагандистська машина працює над створенням нових «горлівських Мадонн» і «пляжів у Зугресі». Російські новинні ресурси регулярно розповідають історії про чергові «злочини ЗСУ» проти дітей. Наприклад, про матір 5 дітей Світлану із села Старомайорське Донецької області, яке було звільнене українськими військовими в липні цього року. Під час обстрілу села батько родини нібито закрив собою двох дітей, які в цей час були вдома, а «його буквально розірвало на частини». Діти отримали множинні осколкові поранення, а Світлана втратила ногу. У фіналі сюжету пропагандистський наратив про обстріли дітей Донбасу поєднано з дискредитацією українського контрнаступу. «Триває контрнаступ супротивника, під час якого солдати ЗСУ калічать і вбивають мирних жителів, мам, дітей. Інших результатів цього контрнаступу немає».
«Байдужа до проблем дітей Україна»
З-поміж повідомлень про використання «дітей Донбасу» ми також фіксували меседжі, які описували хлопців і дівчат як таких, що «привілейовані» Росією. У таких публікаціях ішлося про те, як Росія піклується про них, ці діти буцімто мають належні умови для життя: «Поки “діти Донбасу” ходять нормально до школи, їхньому життю практично нічого не загрожує, а “діти Києва” сидять у бомбосховищах», — з анонімного телеграм-каналу. Так пропагандисти розмежовують міфічні категорії дітей Києва та Донбасу, показуючи, що українське керівництво буцімто не здатне подбати про безпеку дітей, тоді як Росія робить це ефективно. Таким чином Москва моделює свою утопічну реальність і вже не згадує про уярмлених українськими обстрілами дітей і наголошує на досконалості своєї техніки та професійності армії окупантів, яка нібито «дарує спокій дітям нових регіонів Росії».
Російський агітпроп також поширює повідомлення, наскільки добре живеться «дітям Донбасу». Вони нібито відпочивають в оздоровчих таборах і «проживають своє життя якнайкраще». Серед таких активностей пропагандисти виокремлюють «щоденну допомогу Росгвардії, де діти проводжають бійців на бойові завдання». Або ж поїздка «дітей із “нових регіонів” до Держдуми» — щоб ті знайомилися з Росією якнайближче.
Російська пропаганда системно займається поділом на «своїх і чужих», «ворогів і не зовсім» — і українських дітей це також не оминуло. Згадані вище «діти Донбасу та Києва» розширюються до поняття «чужі діти для України». За висновками авторів, це люди до 18 років, які живуть в Україні, зокрема на тимчасово окупованих територіях — і про яких Україна «знати не хоче». В контексті цього пропагандисти в публікаціях пояснювали, що Україні байдуже на долі дітей, що ніхто, окрім Путіна, їх не врятує. І це все зводилося до того, що «чужі Україні діти» стають «рідними Росії».
За версією агітпропу, українці не лише кинули «чужих дітей» напризволяще, а буквально зловтішаються та насміхаються з них. На цій темі пропагандисти спекулюють тоді, коли є «зручні» інфоприводи. Однією з таких тем для Росії став підрив Кримського мосту 8 жовтня 2022 року. Керівник Служби безпеки України Василь Малюк розповів про деталі першої спецоперації на Кримському мосту, коли його підірвали за допомогою вантажівки з вибухівкою. Від удару, за інформацією росіян, загинули 5 людей. На пропагандистських ресурсах ішлося про те, що українці нібито вбили подружжя, у яких залишилася донька. І, що, мовляв, українці радіють, що осиротили дівчинку: «Юні "азовці" відреагували на вбивство подружжя на Кримському мосту та запропонували осиротілій дитині знайти нормальних українських батьків». Російська пропаганда подавала це як верх цинізму українців, які взагалі «не вміють співчувати», а лише «насолоджуються горем».
Власне, це культивує у споживачів дезінформації викривлене розуміння, «з якою ж підступною країною воює Росія та проти якого народу» — так званих ненависних до дітей «нацистів». Водночас Росія, яка віддає шану цим дітям і відкриває «багато пам’ятників загиблим дітям “від рук ЗСУ”», окреслює себе як чуйну до проблем дітей і зовсім без намірів скоювати геноцид державу. Інколи такі повідомлення таргетують і на внутрішню російську авдиторію. Аби мобілізувати сили та стати на захист «покинутих» чи то «інших» або «чужих», та все ж таких, які стали «рідними Росії» дітей.
Вивезення дітей з України: евакуація vs депортація
Після початку повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 році окупанти почали масові депортації українських дітей із тимчасово окупованих територій. Дітей утримують у спеціальних таборах, де вони проходять «перевиховання», а насправді — ідеологічну обробку для прищеплення ненависті до України та лояльності до путінського режиму. Декого з них усиновлюють російські родини. Згідно з резолюцією ПАРЄ та висновком Експертної місії ОБСЄ, депортація дітей вважається воєнним злочином та елементом геноциду українців.
Під час обговорень вивезення дітей російський агітпроп використовує тактику віддзеркалення, намагаючись перенести на Захід і Україну свої власні злочини. Нібито це в Україні та Європі незаконно відлучають українських дітей від батьків, це саме в Україні та на Заході з ними поводяться негуманно. Віддзеркалення з боку пропагандистів видає їхню вразливість перед звинуваченнями Міжнародного кримінального суду, авторитет якого визнається багатьма незахідними країнами світу, зокрема деякими формальними союзниками Москви. Через це на відбілювання іміджу Росії або принаймні на розмивання своєї відповідальності в питанні незаконної депортації українських дітей Росія кинула значні інформаційні ресурси. Тож у соціальних мережах панує занепокоєння злочинами росіян щодо дітей в українському сегменті та гіперболізація такого занепокоєння в російському сегменті вже зі звинуваченнями у бік України та Заходу.
Симетричними у проросійському та проукраїнському сегменті соцмереж стають і деякі конспірологічні ксенофобні інтерпретації. Наприклад, частина переважно проросійських користувачів звинувачує Європу, що вона шляхом асиміляції українських дітей розв’язує демографічні проблеми та компенсує етнічно-близькими українськими біженцями наплив мігрантів з Африки та Близького Сходу. Водночас в українському сегменті звинувачують Росію в бажанні компенсувати етнічно-близькими до росіян українськими дітьми наплив чужорідних мігрантів у Росію із Середньої Азії. Українські діти в таких обговореннях редукуються до цінного демографічного активу, за який точиться боротьба.
Реакція агітпропу на Гаазький трибунал
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд у Гаазі (відомий як «Гаазький трибунал») видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та дитячої омбудсманки Марії Львової-Бєлової, яка причетна до масових депортацій українських дітей. Вона навіть «усиновила» хлопчика з Маріуполя. І перетворила його виховання на нагоду для просування російської пропаганди. Зокрема, Львова-Бєлова розповідала, що хлопчик із Маріуполя бігає за іншими дітьми зі словами «з’їм москалика». І в усьому, мовляв, винне «бандерівське виховання» дітей у Маріуполі до російської окупації.
Проросійські користувачі соцмереж всіляко виправдовують викрадення дітей і стверджують, що росіяни насправді не депортують дітей, а лише «рятують їх від війни». При цьому свідомо «забувають», що війну, від якої необхідно рятувати дітей, розв’язала саме Росія:
«Росія не викрадає, а рятує дітей із нових регіонів від обстрілів і терору з боку українських бойовиків. Діти, за згодою батьків і з дорослими супроводжувачами вивозяться з прифронтових регіонів, а коли стає безпечнішим, вони повертаються назад. Крім того, діти також бюджетним коштом регулярно їздять на відпочинок у всеросійські табори та здравниці за вибором батьків, щоб відпочити й менше страждати від ударів терористів Зеленського».
У подібних меседжах простежуються елементи тактики пропаганди, що відома як «бомбардування любов’ю».
«СБУ викрадає врятованих від нацистів дітей із Росії»
Україна всіма силами намагається допомогти депортованим російськими окупантами дітям повернутися додому. Для цього використовуються різні шляхи, зокрема й посередництво різних благодійних організацій і фондів. Одним із них є «Save Ukraine», який очолює колишній Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба. Організації вдалося допомогти врятувати з полону окупантів майже 200 українських дітей.
Проросійські користувачі соціальних мереж намагаються дискредитувати як практику повернення дітей із Росії на Батьківщину, так і власне БФ «Save Ukraine». Фонд звинувачують у зв’язках з СБУ, використанні дітей для української пропаганди: «Щоправда, “волонтери” ставили ще й умову — після повернення діти повинні були дати брехливе інтерв’ю про те, як погано їм жилося в Росії».
У проросійському інформаційному просторі часто ширилася історія про затримання в Москві жінки, яка нібито пов’язана з БФ «Save Ukraine» та СБУ і намагалася вивезти депортованих у Росію українських сиріт назад на Батьківщину.
«Депортація українських дітей допомагає Росії розв’язувати демографічні проблеми»
У проаналізованому масиві даних ми зафіксували відносно невелику кількість постів проукраїнських користувачів щодо депортації українських дітей, яку проводить Росія. Переважно це заяви українських чиновників і державних органів щодо воєнних злочинів окупантів, їх розслідувань і покарання винних осіб. Так, Уповноважена Президента України з прав дитини Дар’я Герасимчук розкрила деталі депортації українських дітей до Росії: «Росіяни хочуть за допомогою наших дітей просто поповнити свою націю. Вони проводять так звані примусові “медичні огляди” на окупованих територіях, нібито з метою “потурбуватися” про дітей, але насправді це є ніщо інше, як відбір тих дітей, які не мають проблем зі здоров’ям. Їх також викрадають і вивозять до Російської Федерації. Дуже часто дітей карають за те, що вони відмовляються говорити російською мовою».
Від проукраїнських користувачів соціальних мереж найбільше дісталося проросійській співачці українського походження Ані Лорак: «Ані Лорак зізналася, що фінансово підтримує депортацію українських дітей до Росії. Зрадниця видала, що частину зароблених коштів із концерту пожертвує російському фонду, який займається “сиротами-біженцями” з Запорізької області та Донбасу». Проукраїнські користувачі соціальних мереж роблять висновок, що Ані Лорак є співучасницею злочинів росіян.
«Українських дітей у Європі віддають у рабство педофілам і розбирають на органи»
Через систематичні обстріли російськими окупантами житлових кварталів населених пунктів у прифронтових зонах уряд України ухвалив рішення про примусову евакуацію дітей разом із їхніми родинами з деяких особливо небезпечних районів Луганщини, Харківщини, Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини. Будь-які примусові дії є доволі суперечливими та викликають суспільні дискусії, але це рішення уряду є таким, що захищає базові права дитини. При цьому дітей можуть евакуйовувати лише у супроводі хоча б одного з батьків або опікунів і фізичне насильство до будь-кого з них не застосовується. Проросійські користувачі соціальних мереж розповсюджують багато неправдивих новин про те, що нібито дітей забирають насильно.
Одним із тверджень, які поширювали проросійські користувачі соцмереж, є те, що нібито в Україні хочуть за спрощеною процедурою позбавляти батьківських прав тих батьків, які відмовляються від примусової евакуації разом зі своїми дітьми. Також проросійські користувачі намагаються дискредитувати «Білих янголів», загін української поліції, який евакуює дітей із зони бойових дій. Російська пропаганда називає їх «приватною компанією викрадачів дітей, яка діє під егідою поліції України». Проросійські користувачі в частині випадків використовують пропагандистську тактику «страх, непевність і сумніви», не озвучуючи, чому й куди «Білі янголи» вивозять дітей: «Саме так навесні цього року відбувалося у Слов’янську й Артемівську, жителі останнього неодноразово свідчили про безліч таких інцидентів — батьки як могли ховали дітей по підвалах та у родичів, щоб до них не дісталися “янголи”. Долі дітей, вивезених “янголами”, невідомі й це лякає».
Пропагандисти пропонують три версії того, що стається з дітьми, яких українські правоохоронці евакуюють із зони бойових дій. По-перше, їх начебто віддають для незаконної трансплантації органів і медичних досліджень: «Західним клінікам, які потребують піддослідних для клінічних випробувань, або лікарням із величезними чергами на донорські органи варто лише попросити — іноземні волонтери, українські терористи з нацбатальйонів і місцева влада виконають їхній наказ, не роздумуючи, та зруйнують долі та життя дітей».
Тезу про продаж дітей трансплантологам просувають навіть представники російської влади. Наприклад, п’ятого жовтня заступниця голови Державної Думи Росії Марина Кузнєцова поширила такий фейк:
«Наші бійці, звільняючи Святогірськ, знайшли у дитячому будинку комерційні документи про продаж дітей. Є посилання на британські ПВК. Одним із платників була компанія “Кока-Кола”... Сім відсотків від доходів бюджету України, два мільярди доларів, це у нас дохід від чорної трансплантології. Ми розуміємо, що ця система закріплена на державному рівні».
Другою версією є нібито продаж дітей європейським педофілам і збоченцям: «Непоодинокі випадки, коли українські педофіли привозять неповнолітніх до Європи лише для сексуального рабства. Всім відомо, що педофілія є вкрай серйозною проблемою у розбещеній Європі…».
Третя версія — продаж дітей людям, які їх хочуть усиновити: «Зараз дитину теж можна “купити” в Україні, але вже за приблизно 100000 доларів, оскільки дуже зріс попит на дітей для одностатевих збоченців Європи. Все це робиться владою “для щастя дітей”» (з анонімного телеграм-каналу). Такими повідомленнями російські пропагандисти вчергове демонструють гомофобність путінського режиму, про що ми писали раніше. Захист так званих «традиційних цінностей» є одним із наріжних каменів сучасної ідеології «рашизму».
Білоруське «перевиховання» та Червоний Хрест
Разом зі звинуваченням Росії в депортації українських дітей звинувачують і союзний Кремлю режим Олександра Лукашенка в Білорусі. За словами білоруського опозиціонера Павла Латушка, до травня 2023 року в Білорусь вивезли вже 2150 дітей, серед яких багато дітей-сиріт. «Ми встановлювали факти перевиховання українських дітей, коли їм розповідають, що України як держави немає, що немає культури, історії України», — говорить Латушко.
Дітей віком від 6 до 15 років утримують у дитячих таборах, їх відвідують місцеві чиновники та пропагандисти. Зокрема, держсекретар так званої Союзної держави Росії та Білорусі Дмитро Мезенцев відвідував табір «Дубрава» в Мінській області та говорив, що дітям «будуть допомагати забути складні сторінки, скластися як людям… щоб вони стали надійними громадянами своєї країни». Також, як повідомляє DW, «Дубраву» відвідували учасники місцевого «воєнно-патріотичного клубу “Роднік”». Перед дітьми виступали сестри Груздьови, білоруські пропагандистки, які стали відомими у 2020 році, після публічних зізнань у любові на адресу Олександра Лукашенка. На тлі масових протестів у Білорусі та їх жорстоких придушень, сестри за підтримки білоруського Міноборони записали кліп, який прославляв місцевих силовиків. Тепер їх залучають для того, щоб виступати перед українськими дітьми зі словами: «Щоб Байден здох, Господи, прости мене. Зеленський теж. А Путін процвітав і взяв під свій контроль всю Україну».
Режим Лукашенка не приховує вивезення українських дітей. Як і росіяни, вони намагаються зобразити це як «захист» дітей від бойових дій. «Ви бачите: вони приїжджають сюди за тишею. Для них дико має бути в країні й не чути цих вибухів, не бачити цих смертей, цього голоду», — сказав сам Лукашенко. Цього разу білоруський диктатор не уточнив, хто саме приніс в Україну смерть і голод, хоча загалом його позиція відома та збігається з позицією Кремля. Лукашенко також підтвердив, що вивезення українських дітей відбувається за домовленістю з Путіним і буде тривати. Крім того, диктатор не втримався від повторення найогидніших тез російської пропаганди, які далеко не всі навіть власне російські пропагандисти наважуються озвучувати — про нібито вивезення дітей з України на Захід для продажу на органи: «Діточок з України вивозять. Розчленяють і витягують органи. Ось із тим хай розберуться».
З українського боку особливе обурення у справі депортації українських дітей викликала роль білоруського відділення Червоного Хреста. Його голова Дмитро Шевцов під час поїздки на тимчасово окуповані території України «обурився» тому, що Білорусь звинувачують у викраденні дітей, які їдуть «на оздоровлення». Варто зауважити, що Шевцова в Україні помічали у камуфляжній формі з буквою «Z» на шевроні, хоча статут Червоного Хреста вимагає від членів організації залишатися нейтральними. Загалом Шевцов нерідко виступає в ролі пропагандиста, серед іншого закликаючи «натякнути Заходу про готовність використати ядерну зброю». Український Червоний Хрест опублікував офіційну заяву з приводу дій своїх колег по організації: «Вищезазначені дії підтверджують свідому позицію білоруського Червоного Хреста щодо підтримки політики викрадення дітей і легалізації агресії Росії проти України». Також український Червоний Хрест закликав засудити участь білорусів у депортації українських дітей і розглянути питання про виключення білоруського відділення з Міжнародного Руху Червоного Хреста й Червоного Півмісяця. Увагу до білоруського Червоного Хреста намагалися привернути самі ж білоруси ще у 2021 році, коли повідомляли про тісну співпрацю між організацією та режимом Лукашенка. Втім, заклики в соцмережах під хештегом #TyrannyPoisonsRedCross тоді результату не дали.
«Виховання» дітей
Росія використовує військово-патріотичне виховання задля промивання мізків із самого дитинства. Від дітей, які потрапляють у парамілітарні, юнацькі, творчі, громадські організації, очікують, що вони вийдуть звідти носіями імперської ментальності. Їх там навчають, як правильно тримати зброю, співати пісні про Путіна та ненавидіти українців.
Радянські традиції ідеологічного контролю над суспільством через відповідні структури (жовтенята, піонери, комсомол) нікуди не зникли в сучасній Росії, а набули нових форм. Як приклад, це військово-патріотичні клуби з ухилом в історичну реконструкцію («Русский», «Русские витязи», «Русский щит»).
Там діти проходять військовий вишкіл, їм розповідають про «славетну російську історію», «перемоги російської зброї», поширюючи маніпулятивні твердження серед юних росіян. Історія, військова підготовка, мистецтво та спорт є елементами формування в російських дітей викривленого бачення про світ.
Одним із головних російських державних органів, який відповідає за роботу з дітьми, є «Юнармія», яка підпорядковується Міноборони Росії. Це громадський рух, створений у 2016 році, покликаний збільшувати кількість військово-патріотичних клубів і координувати їхню роботу. По суті це Путін’югенд на зразок до Гітлер’югенду, створеного у Третьому Райху за часів нацистів. «Юнармія» перебуває під санкціями України, ЄС, США, Канади та Швейцарії.
Однак проросійські користувачі соцмереж подають російські підходи до виховання дітей як правильні. І у постах переносять на українців звинувачення у заідеологізованості процесу виховання дітей.
«На Україні готують до війни вже з дитинства»
Ще з 2014 року російські окупанти організовували для українських дітей із тимчасово окупованих територій військово-патріотичні табори, щоб розповідати там, як правильно «любити Росію». Активну роль у цьому відіграє не лише місцева окупаційна влада, але й Російська православна церква: «Колаборанти влаштували у Криму православний дитячий табір. Намагаються всюди насаджувати маразматичне скріпне виховання — тепер дісталися й до відпочинку».
На ТОТ російські окупанти проводили акцію «Канікули з “Росгвардією”». Там українським дітям під виглядом розважальних ігор чи спілкування з військовими розповідали про «героїзм російських воїнів, які борються з укронацистами». Російська пропаганда протиставляє своє військово-патріотичне виховання українському. «На Україні готують до війни вже з дитинства», — наголошує агітпроп Росії.
Коли росіяни обстріляли драмтеатр у Чернігові 19 серпня 2023 року, то серед жертв цього авіаудару була 6-річна Софійка. Росіяни писали, що нічого доброго з цієї дитини не виросло б: «Бо це загинула не зовсім дитина, а лише імітація людини, абсолютно зомбована та запрограмована на ненависть істота. Нормальної людини вже з такої зіпсованої дитини ніколи не вийде».
Особливо багато росіяни згадують про полк «Азов» і відповідну роботу з українською молоддю: «А вони сіють розумне, добре... трішки зі свастикою, але це ж дрібниці», — зауважують пропагандисти. Тут ми бачимо те, що «Азов» нібито готує українських нацистів, які потім будуть ненавидіти росіян. Демонізація «Азову» російським агітпропом триває з 2014 року.
За умов повномасштабного вторгнення Росії в Україну кремлівська пропаганда робить наголос на українському патріотичному вихованні. Росіяни прагнуть дискредитувати українські зусилля виховати патріотів, а натомість пропонують свої «світлі та добрі» методи.
Наприклад, у Росії пропонують, що «дітям потрібно повернути військові іграшки, щоб виховувати майбутніх захисників Батьківщини». Такі дії є частиною мілітаризації дитинства, коли дітей із самого малечку привчають носити військову форму, їм розповідають про «Велику Вітчизняну війну», «славетних дідів» тощо.
Тут варто нагадати, що за СРСР Москва у пропаганді використовувала тезу, що це США «знищили наше суспільство зсередини через джинси, жуйку і рокмузику». Схоже можемо побачити й у сучасній Росії, що нібито варто самим займатися вихованням власних дітей, щоб це не зробили інші країни: «Якщо ми не займатимемося вихованням нашої молоді, за нас це зроблять інші», — впевнені в Росії.
За повідомленням Центру національного спротиву, російські окупанти продовжують мілітаризацію українських дітей, відкривши кадетські класи на ТОТ з 1 вересня 2023 року. Куруватиме цей процес «Росгвардія».
Голова окупаційної адміністрації на загарбаних Росією територіях Донеччини Денис Пушилін говорить, що швидко змінити українських дітей після «пропаганди» складно, проте можливо: «Те, що вселяли дітям усі ці 8 років, навіть за рік виправити не можна. Українська пропаганда — дуже вивірена технологія. Діти інших підручників історії не бачили, порівняти їм не було з чим. Тому недовіра до нас була дуже високою».
Депортованих українських дітей у Росії починають «перевиховувати», як писали у пропагандистських телеграм-каналах, так: «прищеплюють патріотичні почуття», «влаштовують зустрічі з російськими військовими» і «вчать плести маскувальні сітки для армії Росії».
У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки бачать загрозу виникнення нових яничарів. У Османській імперії цим терміном позначали дітей-християн, яких забирали до себе турки, щоб виховати як лояльних воїнів. Підтвердженням цьому є те, що українських підлітків із ТОТ вивозять на військові збори в Росію.
До процесу «перевиховання» українських дітей залучені не тільки російські молодіжні організації, військово-патріотичні клуби чи військові, але й Слідчий комітет Росії: «Дітей Донбасу масово без іспитів приймають до кадетських корпусів, підконтрольних Слідчому комітету, де з них готують кадри для відомства».
Росія пропагує серед дітей культ війни та насильства задля подальшого ведення збройної агресії проти інших держав, зокрема, України. Для ефективної протидії мілітаризації російськими окупантами українських дітей, яких було депортовано у Росію, варто запровадити більше санкцій проти керівництва організацій, які стоять за цим. А це, наприклад, керівництво Міноборони, Росгвардії, Слідчого комітету тощо.
Висновки
У цій війні питання дітей стало одним із центральних, адже Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт російського диктатора Путіна саме у зв’язку з незаконною депортацією та переміщенням українських дітей до Росії. Зайве говорити, що тема дітей і їх страждань є вкрай чутливою для світу. Приміром, згадаймо, як у перші місяці повномасштабного вторгнення кадри удару по пологовому будинку в Маріуполі були в багатьох західних медіа. Ще з 2014 року Росія систематично формувала образ «дітей Донбасу», яких нібито знищує Україна. Агітпроп спекулює на дитячій темі, вигадуючи фейки на кшталт «розіп’ятого хлопчика» та «азовців-карателів безневинних дітей», демонізуючи українські дитячі табори патріотичного спрямування та запевняючи, що молоде покоління України, «малолітні бандерівці», повинні бути знищені. Для провокації та виклику українофобських настроїв агітпроп маніпулює темою «Алеї янголів», меморіалу, який вшановує пам’ять про дітей, які загинули під час бойових дій.
Коли Росія вивозить дітей, це нагадує репресивні практики імперій минулого. Подібне було в Османській імперії — Девшірме було системою, де молодих християнських хлопчиків забирали з їхніх сімей, навертали в іслам і навчали для виконання різних завдань, включаючи військову службу. Цих хлопців називали «яничарами». Ця практика була суперечливою та мала значні соціальні й політичні наслідки, втім, Османська імперія тоді, як і Росія сьогодні, розглядала цю практику як спосіб «інтеграції» різних релігійних громад в імперію. Такими ж методами діяла Російська імперія на Галичині — протягом 18-19 століть вона проводила політику, відому як «репресії проти уніатів» у Галичині, яка передбачала придушення уніатської церкви на користь російської православної церкви. У рамках цієї політики багато дітей із галицьких сімей було вивезено та відправлено до Росії, де вони часто виховувалися в російських православних закладах. Така насильницька практика була спрямована на підрив впливу уніатської церкви та популяризацію російських культурно-релігійних норм у регіоні.
І проукраїнські, і проросійські користувачі соціальних мереж сходяться на тому, що захист дітей і створення умов для зростання та навчання в безпеці є обов’язком дорослих. Проукраїнські та проросійські користувачі соціальних мереж однаково звертають увагу на потребу перебування дітей у безпеці та реабілітації після досвіду перебування у зоні бойових дій, а винні за позбавлення радостей дитинства мають бути покарані. За баченням механізмів того, як мають бути покарані ті, хто причетний до злочинів щодо дітей, позиції проукраїнських і проросійських користувачів соціальних мереж відрізняються найбільше. Українська держава домагається відповідальності для винних у злочинах через механізми міжнародного права, відкриває і розслідує кримінальні справи. Тоді як на тимчасово окупованих територіях України та в Росії вкладаються у виправдання воєнних дій і розвивають щось схоже на псевдорелігійний культ дітей, які загинули чи постраждали внаслідок бойових дій. Головна догма цього псевдокульту — звинувачувати Україну, США й НАТО в усіх смертях дітей і інших злочинах, які сталися на території України, яку росіяни обстрілювали, тимчасово окупували чи намагались окупувати.
У розвиток цього псевдокульту в Росії й на тимчасово окупованих територіях України вкладаються російські пропагандисти й ЗМІ, які перемішують реальні та вигадані історії. У 2014 році з подачі пропагандистів уособленням псевдокульту став «розіп’ятий хлопчик». Про нього пропагандистам розповіла «очевидиця», яка згодом знялася у ще кількох роликах пропаганди. Там само з’явилася «Горлівська мадонна», де була реальна передісторія, яку перекрутили пропагандисти. Ще у псевдокульті є «святі й чудотворці», які рятували дітей від обстрілів і вивозили в Росію. А ще — кілька сотень чи, за версією російських пропагандистів, тисяч «мучеників»-дітей, яких у російському медіапросторі подають як виправдання будь-яких дій, які коять росіяни. Ще в культі є «святині» — «Алея янголів» у Донецьку та пам’ятники загиблим дітям, які окупанти й колаборанти встановлюють і відвідують.
Проросійські повідомлення, які апелюють до архетипних образів, можуть мати більше впливу на тих, хто постійно споживає їх. Проте в довгостроковій перспективі притягнення до відповідальності за злочини проти людяності та воєнні злочини й засудження пропагандистів є більш ефективним способом запобігти їх повторенню, ніж повторення пропаганди.
Колаж: «Детектор медіа»