2019-й став для вітчизняної кіноіндустрії роком викликів, скандалів і великих змін та врешті залишив більше питань, ніж відповідей. Хто керуватиме Держкіно – профільним відомством, яке залишилося без очільника? Яким чином тепер виділятиметься державна фінансова підтримка для кінопроєктів та якою буде подальша доля Ради з державної підтримки кінематографії? Чим закінчиться кризова ситуація з непрацюючим кінотеатром «Київ» та чи зможе її новий орендар переконати міську владу в необхідності капремонту? І коли, врешті, в Україні запрацюють багатостраждальні кешрібейти?

Відповіді на всі ці питання, сподіваємося, отримаємо у 2020 році. А поки «Детектор медіа» традиційно обрав десять ключових подій української кіноіндустрії року, що минув.

1. Кешрібейти прийняли, «але це не точно»

У вересні 2019 року депутати партії «Слуга народу» винесли на розгляд Верховної Ради законопроєкт про збільшення кешрібейтів, після нетривалого розгляду новий законопроєкт було прийнято в цілому та підписано президентом Володимиром Зеленським.

Сash rebate – повернення частини кваліфікованих витрат на виробництво кіно. Запровадження цієї системи виплат теоретично дасть можливість залучити до кінопроцесу в Україні закордонні продакшени. У законі «Про державну підтримку кінематографії», прийнятому ще в 2017 році, йшлося про повернення 16,6 % витрат на виробництво, новий же передбачає 25%. Та, разом з тим, за новим законом, компенсація діятиме лише для іноземних виробників кіно. Вони також можуть отримати додаткові 5% за використання у своїх фільмах творів українських авторів чи сюжету про Україну.

Запровадження кешрібейтів з 2017 року називали великим проривом для вітчизняної кіноіндустрії й раділи збільшенню відсоткової ставки в 2019 році. Та за словами юристки Film.ua Євгенії Дербал, закон про кешрібейти передбачає, але не гарантує повернення іноземним компаніям коштів, витрачених на кіновиробництво в Україні – формулювання закону свідчить про те, що держава не гарантує повернення коштів як одну з форм державної підтримки, а значить, запевнити в цьому іноземних партнерів українським кінематографістам буде дуже важко. Також юристка назвала ставку в 25% не зовсім конкурентною на ринку в порівнянні з іншими країнами, де кешрібейти становлять 35-40% від витрат.

2. Олег Сенцов повернувся з ув’язнення в Росії

Безумовно, однією з найважливіших подій року стало повернення з російського ув’язнення українського режисера Олега Сенцова, якого в травні 2014 року затримали спецслужби РФ за «організацію терактів на півострові».

25 серпня 2015 року суд РФ визнав Сенцова винним в начебто організації терористичного угрупування і засудив до 20 років колонії суворого режиму – більшу частину він провів  у колонії суворого режиму в Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу. У 2018 році Сенцов голодував понад 145 днів з вимогою звільнити всіх українських політв’язнів у Росії.

Всі п’ять років українського режисера підтримувала світова кіноспільнота та громадські активісти, організовуючи акції протесту проти рішення суду та з вимогою повернути Сенцова додому. Українські та багато європейських кінофестивалів кілька років поспіль починалися з акцій #FreeSentsov.

7 вересня 2019 року між Україною та Росією відбувся обмін «35 на 35», у рамках якого 24 військовополонені моряки та 11 українських політв’язнів, серед яких був і Олег Сенцов, повернулися до України. По поверненню режисер влаштував велику пресконференцію, де розповів подробиці свого ув’язнення.

Наразі Сенцов планує продовжувати знімати кіно (зараз у стадії постпродакшну знаходиться проєкт «Номери», який він режисував дистанційно з колонії), а також хоче створити правозахисну громадську організацію.

3. Результати 11-го пітчингу Держкіно призвели до скандалу

У 2018 році, нагадаємо, жодного конкурсу Держкіно не відбулося. А у 2019-му їх провели одразу два – одинадцятий (для ігрових фільмів) та дванадцятий (для документальних і анімаційних). Оцінювання проєктів, що претендували на державну фінансову підтримку, відбувалося за новою схемою: свої оцінки виставляли члени експертних комісій, подавали їх членам Ради з державної підтримки кінематографії, яка, у свою чергу, затверджувала перелік переможців. Таким чином у липні на засіданні ради було оголошено перелік переможців 11-го пітчингу – аж 101 проєкт на суму 1,7 млрд грн.

Та не всі представники кіноспільноти залишилися задоволеними цими результатами, адже Рада з держпідтримки кінематографії не завжди у своїх рішеннях спиралася на оцінки членів експертної комісії. Один із продюсерів-учасників пітчингу навіть поскаржився на результати до НАБУ. Тодішній голова Держкіно Пилип Іллєнко пояснював, що Рада мала право робити власні висновки й процедурних порушень у визначенні переможців не було.

Бурхливі обговорення тривали протягом серпня, а вже у вересні новопризначений міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський заявив, що планує переглянути результати 11-го пітчингу Держкіно, адже, на його думку, Рада з державної підтримки кінематографії вийшла за рамки своїх повноважень і значно перевищила бюджет (1,7 млрд грн замість 500 млн грн, передбачених на 2019 рік), затвердивши надто велику кількість переможців. Крім того, міністр наголосив на необхідності переглянути критерії подальшого надання державної фінансової допомоги кінопроєктам – наприклад, підняти необхідну для перемоги мінімальну кількість балів і скласти рейтинг режисерів і продюсерів, які претендують на гроші з бюджету. Пана Бородянського в його намірах переглянути результати 11-го пітчингу та подальше фінансування кіно в Україні підтримав голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Рада з державної підтримки кінематографії, у свою чергу, звернулася до Міністерства фінансів із проханням дослідити, чи вийшла вона за рамки своїх повноважень, адже її основним аргументом було те, що 1,7 млрд грн затвердженої фінансової підтримки переможцям мали би розтягнутися на кілька років (виробництво фільмів триває в середньому 2-3 роки). Вихід із ситуації, тобто власні порядки фінансування переможців 11-го пітчингу, пропонували Асоціація кінопродюсерів України та Гільдія режисерів України.

Поки Володимир Бородянський закликав Раду з держпітримки кінематографії піти у відставку, Держкіно встигло в кінці вересня провести ще й 12-й пітчинг для документальних та анімаційних проєктів, оголосивши в жовтні 2019 року 34 переможців.

Урешті Рада з державної підтримки кінематографії дослухалася до претензій міністра Бородянського та 11 жовтня оголосила новий перелік переможців 11-го пітчингу Держкіно, їх стало вдвічі менше – 46 замість 101.

4. Голова Держкіно звільнився, нового обрати не змогли

Якраз між 11-м та 12-м пітчингами з посади голови Держкіно пішов Пилип Іллєнко, він опублікував відео, де пояснив причини свого рішення – «виконана місія з відродження українського кіно». 22 серпня Кабмін звільнив пана Іллєнка, а 4 жовтня оголосив конкурс на посаду голови Держкіно. На посаду претендували 13 кандидатів, після першого етапу їх залишилося вісім, а на останньому етапі конкурсу одна кандидатка – генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. Та 21 листопада вона не набрала достатньої кількості балів за результатами співбесіди з представниками Національного агентства з питань державної служби (НАДС) у четвертому турі конкурсу й не пройшла далі.

Представники української кіноспільноти, після того, як побачили в мережі відео цієї співбесіди, звинуватили членів конкурсної комісії в некомпетентності й упередженості та написали відкритого листа президенту, прем'єр-міністру й міністру культури, молоді та спорту з вимогою переглянути результати співбесіди Юлії Сінькевич на посаду голови Держкіно. Скасувати результати конкурсу та назвати імена відповідальних за ці результати вимагала Спілка кінематографістів України. А сама Юлія Сінькевич заявила, що звернеться до Кабміну та суду.

Врешті голова НАДС Олександр Стародубцев запропонував провести повторний спрощений конкурс, у якому візьмуть участь усі незадоволені результатами конкурсу кандидати. І 27 листопада уряд оголосив новий конкурс на посаду голови Держкіно. Та Юлія Сінькевич заявила, що не братиме в ньому участі через незгоду з членами комісії, які поставили їй низькі бали на останньому етапі конкурсу.

Станом на початок 2020 року на посаду претендували десятеро осіб: Володимир Мартинюк, Олександр Король, Олег Корнієнко, Марина Кудерчук, Роман Плісковський, Артем Голосов, Ольга Бесхмельниціна, Сергій Слєпак, Сергій Зленко та Станіслав Куценко (троє останніх брали участь і в попередньому конкурсі). Станом на 10 січня, після першого конкурсного етапу з гонитви вибули Володимир Мартинюк, Роман Плісковський та Артем Голосов. Коли буде визначено переможців, наразі невідомо.

5. Кінотеатр «Київ» отримав нового орендаря і не працює більше півроку

2019 рік почався з новини, що Київська міська рада не продовжує договір оренди з ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр Київ”», яке опікувалося приміщенням кінотеатру Київ у центрі столиці останні 20 років, і оголошує конкурс на право оренди. Директорка культурного центру була обурена таким рішенням, адже, за її словами, міськрада мала би першочергово запропонувати укласти новий договір саме її компанії. ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр Київ”» подало до суду на Київміськраду, але програло справу.

Тож у квітні відбувся конкурс на право оренди, який виграла компанія «Сінема-Сіті», вона взяла на себе зобов’язання сплачувати понад 2 млн грн на місяць (міськрада стверджує, що попередній орендар сплачував 47 тис. грн на місяць). На початку червня ТОВ «Культурний центр “Кінотеатр Київ”» заявило про рейдерське захоплення будівлі, а міськрада назвала це інвентаризацією. З тих пір кінотеатр не працює.

Пізніше, у вересні, «Сінема-Сіті» попросила КМДА зарахувати вартість технічного обстеження будівлі та ремонту й дозволити сплачувати за оренду 550 тис. грн, доки триватимуть роботи. У листопаді було оголошено результати експертизи, проведеної на замовлення нового орендаря, що приміщення кінотеатру є непридатним для використання. На виїзному засіданні, на якому місцевих депутатів, журналістів і громадських активістів водили підвалами кінотеатру, Віталій Кличко припустив, що експертам потрібен рік, аби розробити проєкт капітального ремонту будівлі, а представники «Сінема-Сіті» зазначили, що ремонт може коштувати 60-80 млн грн, але коли запрацює кінотеатр і хто платитиме за його відновлення, вирішено так і не було.

Тим часом громадські активісти припускають, що всю цю ситуація з «непридатним для використання приміщенням» створено штучно для того, щоби згодом мати можливість побудувати на місці кінотеатру черговий торговий центр або готель.

У грудні депутати Київради запропонували розірвати договір з орендарем кінотеатру «Київ» через заборгованість більш ніж за три місяці, вони внесли відповідний проєкт рішення, але в ході засідання (та гучної суперечки) рішення так і не ухвалили. Наразі питання залишається відкритим – хто й на які кошти робитиме ремонт приміщення кінотеатру «Київ» (та чи робитиме взагалі), чи «Сінема сіті» залишиться його орендарем і коли врешті кінотеатр запрацює.

6. Українські фільми знову перемагали на міжнародних кінофестивалях

У 2019-му, як і два роки до цього, українські фільми мандрували світом та виборювали нагороди на міжнародних кінофестивалях. Але серед найбільш успішних можна виділити три вітчизняні стрічки (до речі, усі три було створено за державної фінансової підтримки).

Прем’єра драми «Додому» кримськотатарського режисера Нарімана Алієва відбулася на Каннському кінофестивалі в рамках конкурсної програми «Особистий погляд». Стрічка стала першим українським фільмом, який узяв гран-прі Одеського міжнародного кінофестивалю, тобто за який проголосували глядачі. А далі стрічка підкорювала фестивалі по всьому світу, зокрема в Бухаресті, Варшаві, Стамбулі, Хайфі тощо.

Журнал «Фокус» назвав Нарімана Алієва одним зі 100 найвпливовіших українців, а газета Kyiv Post включила до списку топ-30 видатних українців до 30 років.

Український Оскарівський комітет призначив «Додому» представником на «Оскар» від України, фільм навіть увійшов до лонглиста, на його промокампанію було виділено кошти з бюджету, стрічку показали американським кіноакадемікам, але далі вона не пройшла.

За сюжетом, у кримського татарина Мустафи старший син гине в АТО. Батько приїжджає до Києва, куди після анексії Криму переїхали його діти, щоб повернути додому молодшого сина і забрати тіло свого первістка та поховати його на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями.

Фільм стартував в українському прокаті 7 листопада. Продюсер Володимир Яценко обіцяв, що він також вийде в прокат у Франції, Великій Британії, Китаї, Туреччині та країнах Бенілюксу.

Анімація «Кохання» Микити Лиськова забрала чи не всі нагороди, на які претендувала – в Україні, Естонії, Німеччині, Фінляндії, Китаї, Бразилії тощо. Тій частоті, з якою на фейсбук-сторінці продюсера Андрія Границі з’являються новини про перемоги стрічки, колеги можуть позаздрити. Але широкий український глядач мультфільму поки не бачив.

«Кохання» в дотепній формі розповідає про сьогодення за допомогою символів. Анімація складається з епізодів, не пов’язаних між собою сюжетно і стилістично, але які мають єдиний настрій та сенс.

Ще одним відкриттям 2019 року стала «Атлантида» Валентина Васяновича. Саме цей фільм у кулуарах називають наступним претендентом від України на «Оскар».

Стрічка здобула перемогу в офіційній конкурсній програмі «Горизонти» 76-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, а також отримала спеціальний приз журі на Міжнародному кінофестивалі в Токіо, здобула Гран-прі на кінофестивалі «Лістапад» у Мінську, приз за операторську роботу в іспанській Севільї тощо.

Дія фільму «Атлантида» відбувається у 2025 році — через рік після ймовірного закінчення війни на сході України. З контексту можна зрозуміти, що Україна перемогла, проте повернути життя на Донбасі до довоєнного дуже складно: бойові дії нанесли колосальну шкоду природі — затоплені шахти та зруйновані заводи отруїли землю та воду.

Наразі невідомо, коли стрічку можна буде побачити на широких екранах.

7. Рекордний бокс-офіс комедії Зеленського «Я, ти, він, вона» ніхто не подолав

Якщо розглядати бокс-офіси українських стрічок, 2019 рік став не таким успішним для вітчизняних кінематографістів, як попередній. Адже найкасовішим національним фільмом стала комедія «Я, ти, він, вона», яка вийшла в прокат ще в грудні 2018 року. Фільм – режисерський дебют нинішнього президента України Володимира Зеленського – зібрав більше 70 млн грн в кінотеатрах і повернув Держкіно, за підтримки якого був створений, 11,6 млн грн.

Подолати рекорд прямо зараз намагається комедія виробництва Film.ua «Скажене весілля – 2», яка наразі триває в українському прокаті. Станом на 10 січня, згідно з повідомленням на фейсбук-сторінці фільму, його бокс-офіс складає 35,3 млн грн, і це за всього два тижні прокату. Нагадаємо, що перша частина «Скаженого весілля» стала рекордсменом у 2018 році, подолавши бокс-офіс у 54 млн грн.

Вибитися в лідера намагався й історичний екшн тієї ж таки кінокомпанії Film.ua «Захар Беркут», який Ахтем Сеітаблаєв знімав разом з американським колегою Джоном Вінном. Касові збори перевищили 35 млн грн. Згодом Film.ua заявила, що права на показ «Захара Беркута» продано до Іспанії.

На жаль, ніхто з понад трьох десятків українських фільмів, що виходили в широкий прокат у 2019 році, не зміг навіть наблизитися до цих цифр.

8. ОМКФ запустив онлайн-базу кіно DzygaMDB

В Україні з’явився новий сайт про кіно – DzygaMDB, який ініціювала та створила команда Одеського міжнародного кінофестивалю під керівництвом директорки зі стратегічного розвитку фестивалю Анни Мачух.

Існує дві версії ресурсу. Перша – DzygaMDB, що відкрита й доступна для загального користування, там користувачі можуть бачити базу фільмів, переглядати трейлери, дізнаватися дати виходу стрічок у прокат, бокс-офіси та іншу інформацію, залишати на сторінці фільму оцінки та коментарі. Друга – DzygaMDB Pro, зареєструватися на якій можуть лише кінопрофесіонали, вказавши свій рід діяльності та пройшовши перевірку модератора, там користувачі можуть розміщувати свої дані та портфоліо, бачити контакти інших фахівців, проводити кастинги онлайн, знаходити потрібних спеціалістів або партнерів для своїх проєктів.

Робота над проєктом тривала півтора роки. Автори надихалися базою IMDB (Internet Movie Database), агрегатором рецензій та кіноновин Rotten Tomatos та SpotLight. DzygaMDB має україномовний та англомовний варіанти. Автори проєкту зазначали, що ресурс буде безкоштовним до травня 2020 року, далі буде сформовано декілька модулів (у тому числі й безкоштовний).

У 2018 році автори онлайн-платформи заявляли, що для запуску, за попередніми підрахунками, їм потрібно близько 1 млн грн. Майже половину цієї суми просили в держави через конкурс Українського культурного фонду, але не пройшли технічний відбір, і наразі в проєкт вкладено приватні кошти президентки Одеського кінофестивалю Вікторії Тігіпко, яка є інвестором цього проєкту. Для подальшого фінансування проєкту команда планує шукати партнерів, подаватися на отримання грантів тощо.

9. USAID і MRM запровадили пітчинг відеопроєктів про Україну

У березні 2019 року Агентство США з міжнародного розвитку USAID, зокрема проєкт міжнародної технічної допомоги «Зміцнення громадської довіри» UCBI, оголосило конкурс соціально вагомого контенту про Україну Pitch ua. Партнером та організатором проєкту стала медіаконсалтингова компанія Media Resources Management (MRM, що входить до Film.ua Group).

Новий пітчинг став ще одним джерелом фінансування для українських кінематографістів і телевізійників, на нього виділили один мільйон доларів. Конкурсантам потрібно було презентувати відеопроєкт будь-якого формату (ігрове, документальне кіно, серіал, токшоу, реаліті тощо) для будь-якої платформи (телебачення, кіно, інтернет), який би доступно розповідав про позитивні зміни, що відбуваються в країні протягом останніх кілька років, і про єдність українського суспільства. Перевагу мали проєкти, розраховані на широку аудиторію.

Перший такий конкурс стартував у березні – тоді організатори отримали 210 заявок та обрали сімох переможців. Один із них – тревелшоу «Вдома краще» від Teen Spirit Media – виходить на YouTube, решта проєктів – та стадії виробництва.

У грудні 2019 року стало відомо, що пітчинг буде продовжено – у 2020-му донори знову надаватимуть кошти соціально значущим відеопроєктам про Україну, але вимоги стали жорсткішими. По-перше, тепер є три конкретні теми, над якими працюватимуть конкурсанти: «гуманізація конфлікту» (визначення самих організаторів), комунікація з окупованими територіями та активація молоді. По-друге, організатори ретельніше перевірятимуть домовленості претендентів на кошти з телеканалами та дистриб’юторами, аби впевнитися, що проєкт побачать якомога більше глядачів. Разом із тим, цього разу USAID готовий надавати гроші не лише на виробництво контенту, а й на його розробку.

Наразі триває прийом заявок на участь у Pitch ua, публічні презентації проєктів, що дійдуть до фіналу, відбудуться 12 травня 2020 року, а переможців планують оголосити 22 травня.

10. Україна вступає до «Єврімаж»

Хороші новини наприкінці року – Верховна Рада ухвалила закон про приєднання України до європейського фонду «Єврімаж», який підтримує спільне виробництво кінематографічних та аудіовізуальних творів і сприяє їх розповсюдженню. Членство у фонді дасть можливість українським кінематографістам отримати додаткове фінансування на створення кінопроєктів та розширити ринок їх збуту. Наразі «Єврімаж» нараховує 40 країн-членів, а щорічний бюджет фінансової підтримки становить понад 20 млн євро.

Про те, що Україна збирається приєднатися до «Єврімаж», стало відомо в липні 2018 року на Одеському міжнародному кінофестивалі, коли тодішній очільник Держкіно Пилип Іллєнко заявив, що фонд підтримав заявку України про приєднання. Держкіно та Мінкульт розробили законопроект про приєднання до фонду, який у листопаді 2018 року підтримав український уряд. А вже на початку 2019 року тодішній президент Петро Порошенко вніс законопроект (№ 0209) до Верховної Ради. Його підтримав комітет з питань євроінтеграції, але парламент 8-го скликання не встиг ухвалити. До парламенту нового скликання законопроєкт (№ 0013) у грудні 2019 року вніс новий президент Володимир Зеленський – і «слуги народу» оперативно його ухвалили.

***

Яким був 2018 рік для української кіноіндустрії читайте тут, а 2017-й – тут.

Інші підсумкові тексти за 2019 рік шукайте на «Детекторі медіа» за тегом Підсумки року/сезону.