Кількість матеріалів із ознаками замовності в теленовинах постійно зростає, як і частота замовчування важливої для суспільства, але невигідної для влади інформації. Про це свідчать моніторинги ГО «Детектор медіа», яка здійснює щотижневий аналіз новин та щотижневих підсумкових програм 8 провідних українських телеканалів. Аналіз здійснюється у рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян».

Протягом травня у підсумкових випусках щоденних новин досліджуваних телеканалів була така кількість матеріалів з ознаками замовності (цензури) чи замовчувань тем:

* 5 канал з технічних причин почав відстежуватися лише з 24 травня, тож його останнє місце в цьому списку не є показовим (якщо взяти середньотижневі показники, імовірно, 5 канал зайняв би позицію, нижчу за «1+1», але вищу за «Україну»).

Левову частку замовних матеріалів у травні становить «політичне замовлення». Сюжетів, що рекламують бізнес-структури, за травень було порівняно небагато (а на Першому каналі, «Інтері» і 5 каналі - не було взагалі):

Тут безумовними «антилідерами» є канали групи Віктора Пінчука, де включення у новинні випуски бізнесових замовних матеріалів є своєрідною традицією. Значну частину становлять сюжети, що рекламують структури самого власника каналів. Утім, є і замовлення сторонніх бізнесів. На «Україні» неполітичні замовлення є виключно рекламою структур Ріната Ахметова, власника цього каналу.

Політичні замовні матеріали на каналах нині характеризуються низкою ознак. Канали проводять дві паралельні кампанії: «хороша влада» і «погана опозиція». Найбільше зусиль цензори докладають до пропаганди «успіхів» і «правильного курсу» «хорошої влади». Для цього активно висвітлюються внутрішньо- і зовнішньополітичні дії влади, озвучуються її позиції. Про справи опозиції, а тим більше про думки опозиції з ключових подій місяця канали не повідомляють. Про неї згадують лише в тих випадках, які ілюструють тезу про «подрібненість опозиції». Вміло добираються або суто емоційні думки представників опозиції, або такі, що стосуються неважливих аспектів будь-якої теми. Іншими словами, за допомогою цього простого прийому у глядачів має формуватися зневажливе ставлення до опозиції як до людей, що «самі не знають, чого хочуть», «не вміють між собою домовитися» тощо:

ПРИМІТКА: Сума цифр не обов'язково збігатиметься з загальними показниками, оскільки є сюжети, де водночас розвиваються обидві тези.

Протягом звітного місяця основними темами, на яких відпрацьовувалися ці пропагандистські позиції, були такі:

1. Україно-російський політичний діалог. Канали активно промотували позицію, за якою всі домовленості вищого керівництва з Росією є грамотними, правильними, перспективними і вигідними для України. Наприклад, канал ICTV у новинному випуску прямим текстом назвав їх «надолуженням згаяного за попередньої влади», порушивши тим самим базовий стандарт неприпустимості журналістських оціночних суджень у новинах.

2. «Ностальгічне свято». Велика кількість матеріалів, які у висвітленні підготовки до святкування 9 травня і самого святкування експлуатували ностальгічні мотиви «добрих радянських часів». І також грали на посилення тези «Україна і Росія - народи-брати». Водночас працівники державних телекомпаній отримали рекомендації не згадувати в цей період про ОУН-УПА.

3. «Влада працює і дбає про все». Протягом місяця телеглядачі спостерігали некритичне висвітлення дій і рішень влади з наданням трибуни ключовим її представникам (переважно Януковичу, Колеснікову, Азарову, Тігіпку, Семиноженку і Табачнику), які кажуть «правильні речі». Значно побільшало незмістовних новин, що висвітлюють формальні дії влади - зустрічі, наради, робочі поїздки.

4. «Подрібнена опозиція». Навіть такі інформаційні приводи, як створення Комітету захисту України, використовуються лише для ретрансляції фактів і думок, що підтверджують тезу про подрібненість і суперечки в опозиційному таборі. Системно повторюється теза про те, що опозиція повинна бути «сильною, але конструктивною»; як приклад і альтернатива Блоку Юлії Тимошенко наводяться «Фронт змін» Арсенія Яценюка та інші менш популярні політичні сили. Акції протесту опозиції висвітлюються в такому ключі, щоби вони видавалися малолюдними, а участь людей у них - оплаченою. Про випадок блокування міліцією автотранспорту та заборони продажу залізничних квитків до Києва напередодні мітингу Комітету захисту України 12 травня повідомили тільки СТБ та «1+1», інші канали замовчали цей факт, через який потерпали тисячі громадян. Канал «Інтер» взагалі не згадав про акції протесту, розповідаючи про візит Віктора Януковича до Львова 27 травня, натомість нечисленну групу підтримки президента було показано.

5. «Криміналізована опозиція». Активно пропагувалася думка про те, що в парламентських подіях 27 квітня «винна лише опозиція» - на темі притягнення до відповідальності депутатів Парубія і Гримчака. І друга тема - звинувачення уряду Тимошенко в нецільовому використанні бюджетних грошей з боку Генпрокуратури і Рахункової палати. Обидві ці теми старанно підтримувалися низкою каналів протягом усього місяця. Крім того, періодично нагадувалося про «артеківську справу».

6. «За попереднього уряду було погано, за нового - все стає добре». Тут ключовими темами були підготовка до «Євро-2012» (основний спікер Колесников) і доплати до пенсій. Натомість тема намірів уряду отримати черговий кредит від Міжнародного валютного фонду майже не афішується і зовсім не коментується, позаяк звинувачення попередньої влади в надмірних позиках було одним із аргументів команди Януковича під час передвиборної боротьби.

Ще одним важливим доказом цензури є замовчання тем, складних або не бажаних для влади (або ж замовчання в цих темах окремих фактів):

Тут найбільш промовистим прикладом є те, як канали замовчували події в Харкові, де влада наочно протягом багатьох днів демонструвала, як вона реагуватиме з будь-які протести проти її дій (суто за «російськими сценаріями»). 28 травня про затримання 12 активістів та загострення протистояння на вирубці парку імені Горького повідомили лише ТРК «Україна», 5 канал та «Інтер». Про баланс подбав виключно 5 канал. А от «Інтер» цитував лише представника міліції, «Україна» дала два синхрони «за» забудовників проти однієї репліки протестувальника. 1 червня у Харкові знайшлася важливіша подія, про яку вирішили повідомити своїх глядачів СТБ і ТРК «Україна»: на центральній площі змонтували парк динозаврів; натомість про протистояння в Харкові жоден канал не згадав. Тільки 2 червня, після того, як протестувальників розігнали охоронці й міліція, телеканали звернули на ці події увагу, однак і тоді висвітлення не було повним.

І, нарешті, якщо проаналізувати, за рахунок яких порушень стандартів інформаційної журналістики діє нинішня цензура, можна побачити, що методи стали набагато тоншими, аніж вони були в часи кучмівських темників або ж під час останньої передвиборної кампанії.

Тепер цензурні цілі досягаються насамперед за рахунок «правильного» добору матеріалу - як фактів, так і коментарів. Канали майже не вдаються до більш очевидних способів, таких, як оцінки і судження журналістів, не відокремлені від фактів, і майже не порушують стандартів достовірності й точності з цензурною метою.

Особливий наголос слід зробити на двох взаємопов'язаних стандартах - балансу думок, який передбачає не лише якісне озвучення аргументів усіх сторін конфлікту, але й кваліфіковані експертні оцінки, особливо ж коли йдеться про дуже складні й суперечливі теми. А таких протягом травня було чимало, як у зовнішній політиці нової влади (останні угоди з Росією), так і у внутрішній політиці. Канали взагалі перестали шукати експертні оцінки.

З іншого боку, в усіх подібних темах важливу роль грає повнота інформації, що означає не лише якісну подачу всіх важливих для розуміння глядачем конкретної новини фактів, але й якісних бекґраундів. Канали не наводять цих бекґраундів, оскільки ті найчастіше гратимуть проти тези «хорошої влади». І не наводять важливих фактів, які також руйнуватимуть цю тезу.

Більше про порушення стандартів у теленовинах ви можете дізнатися на сайті http://detector.media/ в рубриці «Медіаграмотність».

Ілюстрація - caricatura.ru