П’ятниця, 12  січня 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

«Українські журналісти мають критично ставитися до роботи влади під час війни, водночас критика має бути відповідальною. Критикувати варто заради того, щоби впливати на процеси, які відбуваються в країні». Якщо зважати на те, що по п’ятницях листи до вас, найвідданіші читачі «Детектора медіа», я починаю з неочевидного факту в або про медіа, то сьогоднішній початок більш ніж провальний очевидний, та від цього не менш актуальний у контексті сьогодення. Тому, якщо ви досі не долучилися до Спільноти «ДМ», раджу робити це вже, щоб не пропустити наступну зустріч з медіаекспертами і стати учасником тематичних дискусій.

А от на першій зустрічі говорили про критику влади — доречно чи ні, про самоцензуру і чому її стало так багато, про відмову журналістам у доступі до інформації, політичний, журналістський спротив та як це впливає на країну. З учасниками Спільноти розмовляли шефредакторка порталу «ДМ» Наталія Лигачова, директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк, голова наглядової ради Суспільного мовлення та заступниця шефредакторки «ДМ» Світлана Остапа.  Якщо підсумувати, до цієї дискусії я дібрала би натхненне і коротке гасло, яке пасуватиме (мені так здається) хоч до дроноконструювання чи випікання хліба,  хоч до влади, хоч до журналістики: «Робіть якісно». За це й обожнюю своїх колег-журналістів з «Детектора медіа» та зібрала тут для вас найцікавіші їхні дискусії і тексти.

Напередодні журналістка та письменниця Ніна Кур'ята написала у фейсбуці про свої перші враження від книги Саймона Шустера «Шоумен», де описано трансформацію президента Зеленського. І сталося… очікуване: коментарі під текстом журналістки набули більшого розголосу, ніж навіть сам — доволі популярний — допис Ніни Кур’яти. От редакторка MediaLife Лєна Чиченіна й зібрала історію про всі перипетії в коментарях у своєму тексті «Саймон Шустер, Сергій Лещенко та президентський бункер». У дописі, пише Лєна, Ніна  Кур’ята переповідала розділ, у якому описується життя президента і його команди в бункері. З тексту можна було зрозуміти, що журналіст Саймон Шустер там був особисто. Тому в коменти прийшов Сергій Лещенко і заявив, що ніякого Шустера в бункері не було. І тут фейсбук знову став місцем розкриття всіх таємниць. Прочитайте, це було не менш цікаво, ніж сам допис.

Наприкінці грудня російський пропагандист Юрій Подоляка отримав заочний вирок — 12 років позбавлення волі за виправдовування російської агресії та колабораційну діяльність. На сайті Офісу генпрокурора йдеться, що блогер називає себе «головним спікером війни» та допомагає росіянам «мобилизоваться и держать информационный удар». На жаль, цей боєць «русского міра» — українець і до 2014 року жив і працював у Сумах. Ба більше, за його словами, у 2004 році він був організатором сумського майдану, в дитинстві відвідував «гурток юного націоналіста», але потім «прозрів» і переїхав до Росії. Що відомо про цього пропагандиста, який вважає себе воєнним оглядачем та істориком, — Ірина Семенюта зібрала в матеріалі MediaSapiens.

1/ Україна, 1996 рік. В Ужгороді вбито полковника міліції. Розслідування ведуть давні друзі — слідчий Ільгар і судовий психіатр Олександр. Колись вони були закохані у дружину загиблого. До скасування страти залишається п’ять місяців. Але нехай вас не збиває 1996 рік — фільм «Ля Палісіада» про нас із вами й наші дні. Ба більше, 11 січня «Ля Палісіаду» Філіпа Сотниченка — «іронічний детектив», що взяв нагороди на Туринському, Вільнюському та Роттердамському кінофестивалях, — уже почали показувати в кінотеатрах. Ірина Гордійчук подивилася фільм і розповідає, чому він вартий походу в кіно. 

2/ Залишу одразу вам посилання на текст аналітикині Анастасії Платонової, яка розбиралася в тому, як обирають Наглядову раду Українського культурного фонду. Чому це важливо знати? Український культурний фонд, головну вітчизняну культурну грантову інституцію, що вже кілька років — відколи державній машині вдалося «хакнути» фонд і змінити його керівництво — перебуває в сомнамбулічному стані, у новому 2024-му чекає низка серйозних струсів. Найбільшим із них обіцяє стати черговий конкурс на посаду голови інституції. Нині ж саме стартували перевибори Наглядової ради УКФ, і до цього процесу вже другий тиждень поспіль прикута публічна увага. Не мовчати про це і привертати увагу суспільства треба, щоб не дати знову «хакнути» цю інституцію. У тексті Анастасія описала, у чому полягає важливість Наглядової ради УКФ, якими є основні ризики виборчого процесу та що можна зробити в цій ситуації.

3/ Оксана Наумова ж написала чуттєвий текст про вечір, який організували до 100-річчя з дня народження кінорежисера, сценариста й художника Сергія Параджанова — того,  хто створив стрічку «Тіні забутих предків», кого вважають одним з основоположників українського поетичного кіно і хто після репресій радянської влади та більш ніж 4 років таборів суворого режиму не зламався, вистояв і незмінно відповідав «Я помщуся світу любов’ю».

4/ А наші Юрко Космина і Вадим Міський проробили неоціненну роботу, переглядаючи (хтось же має це робити) тонни маячливих заяв та виступів русні, і вже опублікували нові випуски «Ньюспалму» та «Локшину замовляли?» на ютубі. Просто попереджу — обережно, це дуже смішно.  

На жаль, але доводиться знову повернути вас у несмішне і серйозне, те, що може впливати на ставлення до нашої країни іноземців: «Україна скоро втратить небо, а Штати зупинили кримський контрнаступ». Це текст про те, як російська пропаганда має доволі усталену практику спотворювати зміст публікацій відомих західних медіа, але цього тижня це стало знов особливо помітно. Леся Бідочко та Олександр С’єдін аналізували, як агітпроп намагається нав’язати відчуття поразки України.

І насамкінець залишу посилання на текст Наталії Данькової з нашого спецпроєкту — моніторинг інформполітики. Цього разу Наталка моніторила роботу Нацради за друге півріччя 2023 року. Чим займався регулятор медіасфери до кінця минулого року, описала тут — конкурси, реєстрації, штрафи та приписи.

Наразі це все.

Бережіть себе і рідних.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.