Колишніх пропагандистів не буває
Вівторок, 1 серпня 2023
Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа»
Привіт!
На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».
Ви запитуєте
Читачка «Детектора медіа» надіслала мені на пошту запитання: «Як навичка роботи з текстами може вплинути на її кар’єру лікарки-терапевтки?». Я дуже люблю і ціную кожного читача «ДМ» і тому всі вихідні думала, як я можу відповісти на це запитання. Спочатку мені хотілося написати, що в епоху «Я-медіа», коли кожен із нас може зі своїх соцсторінок зробити мало не ЗМІ, грамотно писати, говорити, презентувати себе — це базова навичка. Сьогодні потенційний роботодавець свідомо чи ні, але переглядатиме ваші сторінки в соцмережах, аби, розглядаючи вашу кандидатуру на вакантну позицію, до уявлення про ваш досвіді фахівця додати ще й розуміння, а яка ж ви людина. А потім я запнулась: раптом у читачки немає соцсторінок, але чи стала навичка роботи з текстами від цього менш значущою для її кар’єри? Та зовсім ні. Роботодавці сьогодні цінують (є багато досліджень і соцопитувань на цю тему, можна загуглити) софт скілз людини часом більше, ніж її хард скілз, і комунікація (уміння ефективно слухати, писати і говорити) перетворюється на дуже важливу навичку.
Але я трохи злукавила, бо згадала тільки другу частину запитання читачки. У першій же вона поцікавилася про «корисність навички досліджувати, отримувати і працювати з інформацією, яка безперервним потоком навалюється звідусіль на нас».
І тут я подумала, що десь у листах до читачів я, напевно, недопрацьовую, бо автори, журналісти, аналітики й аналітикині «Детектора медіа» у своїх матеріалах, як ніхто, часто дають відповідь на це запитання, ба більше, пояснюють необхідність навички медіаграмотності для кожного з нас.
Тому просто зараз і подивимося, які нові матеріали мої колеги підготували для вас. Їх цього разу багато.
Дайджест статей
І ось одразу, Ярослав Зубченко у своєму матеріалі «Непокаране зло повертається. Ютуб-ковчег Макса Назарова» описує і пояснює всю шкоду, яку несуть у собі медведчуківсько-мураєвські «телеведучі», «журналісти» і їхні гості для непідготовленого глядача і для нашої країни загалом. Ютуб-канал любителя русского міра Макса Назарова «Да это так» об’єднав непокараних пропагандистів, і як пише Ярослав, «вони знову беруться за своє». Різною мірою, але практично всі гості «Да это так» підтримують російські наративи. Що й не дивно, адже вони займалися цим самим до повномасштабної війни. І їм ніхто не заважає продовжувати. Треба читати та, думаю, свідомим нашим громадянам вдаватися до активних дій, аби звернути увагу відповідних органів на очевидну антиукраїнську поведінку.
А ось наші аналітики Олексій Півторак і Павло Худіш взяли участь у спільному проєкті з представниками ще десяти команд із Білорусі, Болгарії, Вірменії, Грузії, Молдови, Польщі, Словаччини, Угорщини, України та країн Балтії з виявлення російської пропаганди, яка поширюється в медіа та соціальних мережах цих країн. Мої колеги проаналізували дані спільного моніторингу й підготували дослідження російських дезінформаційних меседжів та наративів у країнах Східної Європи. У ґрунтовному матеріалі «Наша пісня гарна й нова» є відповіді про те, на які меседжі сьогодні робить ставку російська пропаганда в 11 країнах колишнього соцтабору.
А в матеріалі «Україна під дверима НАТО» Мар’яна Олійник проаналізувала, як працювали і які меседжі доносили аудиторії чотири інформаційні телеканали (Прямий, «Еспресо», «FreeДом», 24 канал) 11–13 липня. Саме в ці дні у Вільнюсі відбувався саміт НАТО. Як головну тему недосконалої влади обрав телеканал Прямий, «FreeДом» — випромінював оптимізм. «Еспресо» висвітлював саміт НАТО під кутом тези ведучого каналу Василя Зими: «Стежимо за Вільнюсом, але не забуваємо, що в нас в Україні війна».
І здивував нашу Мар’яну в ті дні 24 канал, запросивши у праймтаймі першим коментатором саміту у Вільнюсі російського адвоката і блогера Марка Фейгіна. І за збігом обставин або ж навмисно на канал цими днями у праймтаймі не покликали жодного народного обранця України.
Викривлений інформаційний світ
Іще одне масштабне дослідження «Детектора медіа» — моніторинг якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Його результати допомагають читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками та поліпшити свій інформаційний контент. У тексті Олександра Круміна «Угорщина всім допоможе» цього разу аналіз контенту угорської редакції закарпатського телеканалу «TV21 Ungvár». Олександр дослідив, що в редакції «не порушують стандартів, допускаючи хіба що дрібні технічні помилки. Зате просто-таки оспівують співпрацю регіону з Угорщиною, присвячуючи партнерським відносинам ледь не мініфільми».
Інша документалістика
«Воля або смерть» — фільм розповідає про колись цивільних людей, які опинилися в м’ясорубці війни: хто вони, чому пішли на фронт, як воюють і що думають про ворога. Як воно є насправді там, діляться воїни 110-ї окремої механізованої бригади (ОМБр), що обороняють Авдіївку в Донецькій області. Фільм зняв режисер «ТСН» Іван Сєкач, який після початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем на війну.
Чи страшно і чого бояться найбільше? Чи вважають вони смерть побратимів буденністю і чи дожили герої стрічки до самої прем’єри — про все це написала Марія Спалєк. Так би хотілося, щоб усе, про що розповідає Марія і показав режисер у фільмі, виявилося страшним важким сном, але це наша страшна і важка реальність.
І ще один дуже непростий документальний фільм — «Діти для Путіна», про який і я в листах до вас, і мої колеги писали вже не раз. Цього разу думкою з «Детектором медіа» поділився український письменник Андрій Кокотюха.
Наші подкасти
1/ Далі поділюся посиланнями на три нові подкасти, які опублікували на вихідних мої колеги Вадим Міський і Наталка Соколенко. У цьому випуску про те, як ідею поховати український дубляж розкрутили у медіа.
2/ Тут мої колеги з гостем Дмитром Тужанським — директором Інституту центральноєвропейської стратегії, найбільш обізнаним українським експертом у внутрішній і зовнішній політиці Угорщини, дослідили, як прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан встановив владу над медіапростором у своїй країні і чому це важливо розуміти й відстежувати нам з вами.
3/ І ще одне посилання на подкаст «Русскій фейк, іді на ***», де Вадим Міський розбирає фейк росіян про те, що начебто НАТО може погодитись «ввести війська в Україну», а Євросоюз «готовий обговорити» відправлення миротворців з Польщі та Румунії.
MediaLife
Аж два нових блоги від редакторки MediaLife Лєни Чиченіної. Хотілося б написати, що нарешті припинила на сьогодні повідомляти вам про серйозне і можна розслабитися, але не зовсім. Тема, яку описує Лєна, серйозна і набуває величезних масштабів, але говорять і пишуть про неї з гумором — «Українці відкривають фронти швидше, ніж Маша Кондратенко випускає нові хіти», бо ж сатира чи не найкращий спосіб боротьби не тільки із кулінарним, будівельним і танцювальним фронтами.
Телеведучий Тімур Мірошниченко разом із дружиною Інною тепер батьки трьох дітей. Зовсім недавно сім’я, у якої вже було двоє своїх малюків, усиновила хлопчика Марселя. Мірошниченко в інтерв’ю одному з українських видань розповів про те, чому цей процес в Україні настільки складний.
Наразі це все.
Дякую, що залишаєтесь із нами!
Надсилайте ваші коментарі й відгуки — я їх чекаю і всі читаю.
Читати нас можна також у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі або на сайті «Детектор медіа».
Надсилати весь зворотний зв'язок рекомендую прямо мені на пошту letter@detector.media
Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.