Телевізійну кар'єру Христини Бондаренко встелено добрими намірами, більшість із яких ще справдяться в майбутньому. Вона ще навчиться йти до мети ходою спокійної й упевненої в собі людини, не падаючи на коліна перед «візаві» чи власними примхами. Трагедія (чи комедія) полягає в тому, що кожне зауваження телекритиків, схоже, діє на мудру вдачу Христини, немов червона хустинка. Як наслідок: набутий досвід авторитетної репортерки й амбіції створювати епатажні авторські проекти Бондаренко перекреслює гасло: «Я ж ні за кого. Я проти всіх». Її відповідь на тисячі знаків рецензентів - власні абзаци та ерзаци, простота і зухвалість, людяність і легка вдача. І нехай «Проти всіх» сам 5-й канал визнав не найвдалішим її проектом, Христина Бондаренко не відступає від традицій войовничого бекґраунду та макіяжу. І треба віддати їй належне: в цьому журналістці не заважає ні голлівудська зовнішність, ані вміння «розколоти» на королівські синхрони найбезнадійнішого аутиста.

Суть і мета її авторського проекту соціальних розслідувань «На межі» не стали ясними навіть для одного з найтверезіших українських критиків, Михайла Сергійовича Бриниха. В одній зі своїх рецензій під назвою «Одержимість стендапом» (Київ, 2009) він тонко порівняв конфліктність програми з межею між сусідськими городами. З того часу майже нічого не змінилося: авторка й ведуча програми стала ще кращою, ще стрункішою і працьовитішою, що не може не радувати селян. Свої появи в кадрі вона й надалі супроводжує ґрунтовними «декораціями», що можна розглядати радше як елемент соціального самопромоушену, аніж спосіб заглибитися в небезпечну для глядача проблематику. Як і рік тому, беручись за підйомну свою тему, журналістка тиражує прості й відомі людям істини. Так само, майстерно розговоривши своїх героїв на відверті речі, не розмежовує ексклюзив і секонд-хенд. Її авторському стилю й надалі притаманні вирвані з заголовків газети «Факты и комментарии» окремі слова, а також щира невимушеність.

Зупинімося детальніше на подробицях окремого випуску проекту циклу «На межі», що вийшов в ефір 17 серпня о 21.50. «Наша програма - про секс-індустрію. Ви побачите людей, які працюють у цій сфері, та дізнаєтеся, що їх приваблює у такому заробітку», - дещо куртуазним тоном обіцяє ведуча. І поки глядач не подумав, навіщо йому все це бачити, вводить його у телевізійний світ масного відео, сексу за телефоном, душевних переживань продавчині з ринку в оточенні розіпрілого перцю; непривабливого торсу хлопця, який ритмічно рухає ручним насосом; голими фактами з історії винаходу телефону... (тут і далі можна продовжувати перелік засобів господарки проекту «протів желтізни, но нє протів попси»).

Свій «огляд» Христина Брондаренко розпочинає з репортажу з вітальні колишньої психолога, а нині працівниці телефонної секс-індустрії. Розвою сюжету надають плюшеві тигрові «інсталяції», ягуарове покривало і зодягнена в махрові шаровари героїня із «затуманеним» обличчям. Із міріади варіацій у межах історії Христина Бондаренко обирає дві крайні точки: особливості запитів мастурбаторів і малюнки психолога, які, за її словами, та створює, аби не заснути під час розмови з клієнтами. Ці писані олівцем твори, либонь, і є найцікавішим моментом програми, що співпадають із граничною суттю «На межі». Журналістка справді показує працівницю секс-індустрії, як і обіцяла, але при цьому її розслідування зводиться до тиражування радше полуничних моментів. З-поміж них можна виділити інтонаційні забарвлення голосу жінки в момент обслуговування клієнта, особливості запитів «абонентів», деталі інтер'єру квартири, де мешкає власниця еротичного голосу та згаданих вище шароварів.

Вочевидь, надати серйознішої ваги програмі мав коментар про збоченців та еротоманів Богдана Бенюка, який двічі вийшов в ефір загальнонаціонального каналу з солідним титром - «Нацрада з питань захисту суспільної моралі». Однак ані революційних даних він глядачам не повідомив, ані нових думок не висловив... Прості, як на розслідування, резюме були і в психолога, поясненнями якими ведуча відтінює риси викарбуваних із порнографічної тьми персонажів. Наприклад, психолог зауважує, що відчувати ознаки збудження під час телефонних розмов схильні люди, «в яких переважає слуховий сенсор».

Наступною знахідкою випуску став порноактор, а насправді - худорлявий юнак, що з невідомих причин ховався в кутку кімнати на турецькому килимі поруч із дешевим кальяном. Ефектно, у його розумінні, пускаючи дим над «затуманеним» обличчям, він чесно розказав, якою тяжкою працею йому доводиться заробляти на хліб та амфетаміни, знімаючись у кіно. Вочевидь, щоби його розповідь не здалася нудною, Христина ілюструє її відвертими сценами зі знімального майданчика порнофільмів. Ці кадри, як припускаємо, мають привернути увагу до тяжкого життя зірок фільмів, які мало не ризикують життям - адже «зйомки статевого акту мають відбуватися у кілька (!) дублів». Немов підкреслюючи, що заявлена тема насправді є резонансною і надважливою для суспільства, між постільних сцен Христина Бондаренко й сама з'являється в кадрі поруч із атрибутикою невеличкої кіностудії, сяючи блискучим обличчям і поглядом.

На закуску глядачеві пропонують білявку, яка, на превеликий жаль (у сенсі відповідності заявленій темі), працює не у порно-індустрії, а на Краматорському ринку, що на Донеччині. Її Христина Бондаренко представила як жертву порноскандалу. За сюжетом програми, «порноскандал» полягав у тому, що знайома колишнього хлопця білявки з особистої помсти розповсюдила по ринку непристойний відеролик, учасниця якого візуально була схожа на постраждалу. Варто зазначити, що «порноскандал» завершився відразу ж, як його жертва переконала своїх знайомих, що на відео насправді зафіксовано не її, а схожу на неї дівчину кращої статури.

«Науковці дослідили - останнім часом людство стало удвічі менше займатися сексом, ніж лише двадцять років тому, й у чотири рази менше, ніж сорок років тому. Причини вони вбачають у надмірній сексуальній свободі. Відкритий одяг, вільний доступ до порносайтів та легковажність у стосунках - усе це зменшує потяг до реальних сексуальних відносин», - пояснює глядачеві Христина Бондаренко мету свого розслідування. Природно постає питання: якщо вона хоче, щоб усі люди займалися сексом, то з якою метою показує в ефірі полуниці (у буквальному та переносному сенсі)?

Свій стендап ведуча проголошує посеред Хрещатика, прогулюючись між людей, як героїня серіалу «Секс і місто», і хизуючись кітчевим гримом у стилі «Город і секс». «Якщо і надалі нічого не змінюватиметься, психологи запевняють: всі фільми жахів про людей із пробірок можуть стати реальністю», - попереджає Бондаренко, напевно, щиро вважаючи, що всі проблеми людства - від мастурбації. Можливо, за її задумом, герої цього випуску мали викликати в людства відразу до сексу за телефоном чи перегляду порнофільмів. Але ж психолог під час програми переконував: обмежувати таких «клієнтів» не варто, оскільки в такому випадку вони розпочинають шукати інші шляхи задоволення власних потреб, що може унеможливити безпечне існування решти громадян.

Загалом, випуск програми свідчить про намагання ведучої знайти цікаву форму подачі матеріалу, що нівелюється бажанням продемонструвати в ефірі все. Тобто, в даному випадку має місце максималізм, зумовлений суто побутовими чинниками, такими як рейтинги, суспільна думка людей на ринку та перезрілі сенсації, з яких доречніше готувати джем, аніж цілу програму на дорогоцінні для каналу та глядача 22 хвилини.

Фото Валерія Мілосердова