Десь із тиждень тому популярний російський телеканал НТВ показав фільм-розслідування на тему, чому нацистський напад 22 червня 1941 року став абсолютно несподіваним для Кремля. Головна причина в тому, мовляв, що Сталіна і його команду дружно дурили всі, хто хотів, а суворі накази наркома оборони маршала Тимошенка ніхто не виконував. Цікава версія: дурник Сталін та немічний Тимошенко... Але ж от пікантна подробиця, аж ніяк не відображена у фільмі: люди старшого покоління (майже всіх, на жаль, уже немає з нами) ледь не в один голос говорили: «А ми що, не знали, що війна скоро буде?» - «Звідкіля?» - «А з газет!».

Ясна річ, із газет не німецьких, а радянських.

Іншими словами, привчена читати поміж рядків і ловити найменші зміни тональності офіційної преси (а іншої тоді й не існувало), підрадянська людина дізнавалася, що війна з Німеччиною не за горами. Ясна річ, вона не повинна була початися нападом Гітлера. І, не менш ясна річ, визначав тональність радянської преси особисто товариш Сталін. Тож німецький напад справді став несподіваним, але війна - зовсім ні. І накази товариша Сталіна в плані пропаганди дуже добре виконували...

От я от про що: як сьогодні з російськими телеканалами в плані інтонації щодо Грузії й усього Кавказу загалом?

Але якщо на російському телебаченні справді здебільшого треба стежити за інтонаціями й нюансами (навіть у потоках брутального хамства, скажімо, щодо України), то інтернет значно відвертіший. Як прокремлівський, так й не надто потужний, але ядучий опозиційний.

«Прокремлевские сайты и издания запестрели темничками "Саакашвили готовит новую войну". В самом глубокомысленном из них сообщалось, что грузинская военщина в пограничных районах отходит вглубь территории и взрывает за собой мосты. Действительно, более убедительных свидетельств о намерениях грузинского агрессора трудно представить.

Пропагандистская кампания по подготовке второй грузинской войны вступила в завершающую стадию. Синхронно с масштабными учениями Северо-Кавказского военного округа и Черноморского флота, которые должны закончиться 6 июля.

Несомненно, что наиболее безумная часть российского руководства эту войну действительно готовит.

...Вторая грузинская, если она будет развязана, станет первой откровенно гитлеровской по своим целям и задачам войной встающей с колен России - расширение жизненного пространства, десуверенизация соседнего государства, экономические интересы рейха (контроль над энергоресурсами Каспия)». (Андрей Пионтковский, «Жизнь с идиотом»)

«События на Кавказе развиваются с пугающей стремительностью. Причем, судя по всему, - по наихудшему сценарию. Сегодня многие аналитики заговорили о неизбежности скорой войны с Грузией. Честно признаюсь, я не очень верю в подобную перспективу. По одной простой причине: мне кажется, сейчас они не решатся. Кроме того, мне представляется, что градус безумия в этих наших «высших эшелонах» еще не достиг значений, позволяющих игнорировать совсем уже очевидные угрозы и перестать думать о каких бы то ни было последствиях. Потому что одно дело демонстрировать привычную уже нам пошлую местечковую брутальность, распекая продавцов свинины в столичном супермаркете (странно, что Путин не пообещал повесить за яйца Юрия Кобаладзе. Может, стоило начать с грузина калибром поменьше Саакашвили?), и совсем другое - развязать вторую за год войну с сопредельным государством. Хочется верить, что я не ошибаюсь в этих прогнозах.

Между тем, события на Северном Кавказе позволяют нам утверждать, что наращивание напряженности в регионе - осознанный курс Кремля. Возможно, войну с чудовищными внешнеполитическими последствиями Путин решил заменить на внутрироссийскую? Тем более что такой опыт у него есть, и раньше он его не подводил».

(Александр Рыклин «Итоги недели. Всполохи будущей войны»).

Щоправда, крім інтернету є в Росії й дозволене (щоб наочно показати світові чесноти тандемократії) опозиційне радіо. Воно теж говорить про війну:

«Очень тяжелый вопрос: "Будет ли война с Грузией, новая?". Вот военный обозреватель "Новой газеты" Павел Фельгенгауэр убежден, что она будет или может быть. Я уже говорила, что есть очень тяжелая предпосылка, которая заключается в том, что мы обвиняем Грузию в том, что она готовится к новой войне, и одновременно делаем все, чтобы две миссии, ОБСЕ и ООН, которые сидят в регионе и смотрят, с какой стороны будет первый выстрел, чтобы они ушли из региона. Ну, логика подсказывает, что если Грузия готовится к войне, нам, наоборот, выгодно, чтобы они в регионе остались и уличили Грузию в том, что она, гадина опять напала на Россию

... Если вы заметили, то сейчас стратегическая ситуация заключается в том, что наши войска стоят в регионе, который называется Ахалгори, который до войны принадлежал, соответственно, Грузии - там была совершенно нормальная жизнь, там были дороги, дома, жители. Ну, как в нормальном регионе. Российские войска заняли Ахалгори, сейчас там особо никого не пускают. Оттуда, правда, сбежал сержант Глухов, потому что его, бедолагу помыться не пускали.

... Несмотря на то, что там стоят российские войска, там, естественно, действуют разные странные неопознанные бандформирования, которые могут зайти в любой дом. Поэтому оттуда убежали люди: сначала оттуда убежали грузины, в том числе оттуда убежали и осетины. Самое удивительное, что всем этим беженцам уже дали, построили для них грузины дома. И с одной стороны, это может показаться примером плохого управления. Вот как же? Вот есть Грузия, которая для беженцев из Ахалгори построила дома, а, собственно, Ахалгори, кстати, по всем международным соглашениям, должно вернуться Грузии. Наши войска находятся там вопреки международным соглашениям, хотя это идеальный плацдарм для удара по Тбилиси и одновременно это такое шило в заднице Саакашвили, которое тот, если начнет войну, непременно первым должен снести.

И с одной стороны кажется, что это просто плохое управление. А подумайте: а если это, наоборот, так задумано?»(Юлия Латынина. Радиостанция «Эхо Москвы»).

І це тільки за останні дні. А початок війни, на думку експертів, має припасти на липень - найшвидше, у діапазоні від 5-го до 15-го числа.

... Я розумію, що в читачів закономірно виникло запитання: ну, Росія, ну, Грузія, ну, війна - це погано, а ми тут при чому? Це для Ющенка і Януковича можливість попіарится, а простих громадян це все не зачіпає.

Помиляєтеся - зачіпає. Україна з Грузією уклали далекого вже 1993 року Договір про дружбу, співпрацю і взаємодопомогу. Це міжнародна угода найвищого рівня, яку має Українська держава. І там, зокрема, сказано, що Україна бере зобов'язання не допустити використання її території у будь-чиїх діях проти Грузії. Іншими словами, і торік, і цього року ми мусили б, відповідно до угоди, топити в Севастополі російські кораблі та «мочити у сортирах» російську морську піхоту.

Інший варіант - укотре вже засвідчити перед усім світом, що Україна - недодержава, failed state, яка не здатна (чи не хоче?) виконувати добровільно взяті на себе міжнародні зобов'язання.

Але - дивовижна річ! - на відміну від ліберальних російських журналістів та аналітиків, в Україні майже ніхто не переймається новою Кавказькою війною - поза тим, охопить вона весь Кавказ, чи тільки Північний. Винятки, звісно, є - але й там немає аналізу того, що це означатиме в підсумку для України.

От і вір після цього, що в нас справи зі свободою слова помітно кращі, ніж у Росії, що в нас майже вільне телебачення і незалежна преса, не кажучи вже про інтернет. Бо ж свобода - це змістовна, внутрішня характеристика людських діянь, а не їхня формально-зовнішня сторона...