Херсонське інтернет-видання «Кавун.City» про життя в окупації пише з моменту свого створення у 2019 році. Тоді редакція висвітлювала теми, пов’язані з окупацією Криму. «Це тема, яка мене безпосередньо стосується, адже я кримчанка. Тоді ми висвітлювали теми про окупований півострів. Як доїхати, які є проблеми з транспортом, а ще ми робили важливі проєкти стосовно голосування. Це зараз уже є ухвалені закони про те, як переселенці можуть голосувати, а на той момент ми їх просували фактично», — розповідає головна редакторка видання Євгенія Вірлич.

З початком повномасштабного вторгнення видання розповідало про ситуацію на Херсонщині й окуповане лівобережжя. Сама Вірлич чотири з половиною місяці прожила в окупованому Херсоні, у небезпеці, відсутності доступу до джерел інформації, неможливості вільно пересуватися містом через росіян — але попри це редакція не припинила роботи.

Євгенія Вірлич розповіла «Детектору медіа» про роботу в окупації, як вона працює з джерелами та верифікує інформацію, яка надходить з ТОТ, і як зберігає зв’язок із читачами в окупації.

«Єдиний стандарт, який ти для себе береш — це стандарт безпеки»

Редакція «Кавун.City» не припиняла роботи під час окупації, бо журналісти розуміли: читачі потребують новин про події в місті, а також допомоги та підтримки. За словами Євгенії Вірлич, робота в умовах окупації — це коли «єдиний стандарт, який ти для себе береш — це стандарт безпеки». І в цей період роботи редакції довелося зіштовхнутися з низкою перепон — починаючи від неможливості вільно пересуватися містом до труднощів з отриманням коментарів з офіційних джерел і верифікацією наявної інформації.

Команда «Кавун.City» — Ксенія Вічкітова, Євгенія Вірлич та Ілля Контішев. Залізний Порт на Херсонщині. Березень 2021 року

«Ми не можемо нікуди вийти, ми не можемо піти на площу щось зняти, тому що це небезпечно і для нас, і для тих, кого би ми знімали. Бо я не впевнена в тому, що якщо я сфотографую людину, її потім не загребуть. Бо загребли мене й побачили фотографію. Ще одна складність — це неможливість узяти інформацію з офіційних джерел. І це було просто фантастично незручно, тоді обладміністрація взагалі зникла, там ні в кого не можна було взяти коментарів. У Колихаєва як у мера можна було, але він сам нічого не розумів. І тому такі коментарі були обмежені, в результаті ти стикаєшся з тим, що ти не можеш дотримуватися стандартів», — пригадує Євгенія Вірлич.

Редакція «Кавун.City» з міркувань безпеки також утримувалася від публікації фотографій і відео власного авторства на сайті. «Маючи досвід Криму, ми розуміли, що будь-яка фотографія чи відео — це шалений ризик», — говорить журналістка.

Труднощі ж із верифікацією інформації виникали й тому, що окупанти блокували український мобільний зв’язок і доступ до інтернету. «Важко було зайти на сайти gov.ua, державні сайти, з цим була проблема величезна», — розповідає Євгенія Вірлич.

Але найбільшою проблемою, за словами журналістки, була небезпека для українських журналістів, які продовжували висвітлювати ситуацію в окупації. «Нам погрожували, зокрема, й розправою. Писали, що ми втекли в Польщу і з Польщі пишемо. Надсилали листи на пошту. Ми це не дуже комунікували на той момент, щоб не привертати до себе зайвої уваги, але повідомляли про це і в НСЖУ, і окремим людям на підконтрольній території України. Це було важко. І в той же час була сміливість, попри це, писати та розповідати світові про те, що відбувається в окупованому Херсоні», — згадує Євгенія Вірлич.

Журналістка виїхала на підконтрольну Україні територію у липні 2022 року та продовжила писати про події в окупації — про Херсон і лівобережжя Херсонщини. Після деокупації Херсона видання пише про події як на деокупованій частині Херсонщини, так і про те, що відбувається на окупованій території області.

«Тримаємо зв’язок з окупованим лівобережжям Херсонщини»

У листопаді 2022 року головна редакторка «Кавун.City» стала ще й координаторкою мережі сайтів «Район.in.ua» в Херсонській області. Першим сайтом став «Район.Херсон», а у 2023 році відкрилися «Район.Берислав», «Район.Генічеськ», «Район.Каховка», «Район.Скадовськ». Зараз у мережі працюють чотири людини, оскільки один із журналістів був мобілізований. Команда херсонських «Районів» релокована, всі працюють дистанційно. При цьому вони велику увагу приділяють роботі з джерелами інформації, а також верифікації інформації, яка надходить з окупованих територій.

«З усіх “Районів” повністю деокупований лише “Район.Берислав”, решта або окуповані, або частково окуповані. У мене є журналісти, які не розкривають, хто вони, бо люди мають родичів у окупації та не хочуть “світитись”. Я довіряю цим людям, але в будь-якому випадку додатково уточнюю інформацію, що надходить від них, у моніторингових каналах», — розповідає Євгенія Вірлич.

Медійниця говорить, що інформацію, яка надходить від друзів і рідних з окупованого лівобережжя, вони перевіряють, порівнюють із тією, що публікують окупаційні пабліки в телеграмі та російському меседжері «Maкс». Вірлич каже, що дієвим способом перевірки інформації також є спілкування з колегами з інших окупованих територій — із Запорізької, Донецької та Луганської областей.

«Люди передають інформацію, коли вони можуть це робити. Я не знаю, що людина зараз робить. Може, її, не дай Боже, “прийняли” та змушують писати якусь ахінею. Ми завжди шукаємо підтвердження — порівнюємо інформацію з телеграм-каналами самих окупантів, тобто чи транслюють вони подібну інформацію. Наприклад, мені надсилали інформацію, що завезені російські вчителі підписують батьків на свої астрологічні прогнози, але це ніхто більше мені не підтвердив. Відповідно, писати про це немає сенсу, скоріш за все, це якісь поодинокі випадки. Або ж люди пишуть, що 5 квітня зникло світло в окупації, і про це ж написали й окупанти на своїх ресурсах. Тож якщо з усіх джерел одне й те саме — інформація на 99% правдива», — говорить журналістка.

 Євгенія Вірлич та Ілля Контішев у Львові. 30 липня 2023 року

Євгенія пояснює, що при спілкуванні з людьми в окупації обов’язково потрібно дотримуватися певних правил, аби не наражати їх на небезпеку. Бо у разі виявлення таких контактів окупанти можуть відправити людину «на підвал», є ризик тортур або полону.

«Ми не користуємося певними месенджерами на кшталт Signal. Бо якщо людина потрапляє під обшук окупантів, він їх дуже дратує. Звісно, це витирання листувань. І зі свого боку я витираю теж, і вони це, я сподіваюся, роблять. Телефонувати може тільки джерело, я не телефоную ніколи. Спілкування російською мовою, я не спілкуюся з джерелами українською мовою, це небезпечно. Але є люди, які пишуть принципово українською, я їм мільйон разів кажу, що не треба цього робити, я їм відповідаю російською, але люди так хочуть. Ніколи не вимагаю фотографії, дадуть фотографію — дуже дякую, але не вимагаю фото. Публікую тільки ті, де неможливо ідентифікувати місце та людину», — розповідає Євгенія Вірлич.

• Читайте також: Голос окупованих територій. Хто пише про лівобережжя Херсонщини

Журналісти намагаються підтримувати зв’язок з окупованими територіями, адже вважають, що про життя там мають знати не лише в Україні, а й за кордоном. Це важливо і для тих, хто перебуває в окупації, вони читають видання, навіть якщо з безпекових міркувань не можуть підписатися на сторінки в соцмережах.

«Я розумію, що нас читають в окупації, коли, приміром, бачу, що зашкалює статистика з якоїсь європейської країни, неприродньо зашкалює. Відразу думаю: “О, це, мабуть, VPN із тимчасово окупованої”. І ще дуже важливий показник — кількість переглядів у телеграмі. У нас підписників у телеграмі “Кавун.City”, наприклад, 12 тисяч, а переглядів інформації про тимчасову окупацію буває 16—30 тисяч. Тобто люди там не можуть підписатись, але вони читають. Те саме і в “Районів” — кількість підписників не змінилась, а кількість переглядів зросла. Так ми тримаємо зв’язок з окупованим лівобережжям Херсонщини», — розповідає Євгенія Вірлич.

Вона також говорить, що періодично редакція отримує повідомлення від рідних людей з окупації, які пишуть: «Родичі вас читають і дуже дякують, не можуть нічого прокоментувати, але читають».

Видання «Кавун.City» також системно спростовує фейки, які розповсюджує окупаційна влада. Також багато контенту виробляється спеціально для окупованих територій.

«“Кавун.City” входить до Кластеру релокованих медіа, ми обмінюємося контентом або робимо спільний контент. Нещодавно робили, наприклад, матеріал про спорт в окупації. Для людей там дуже важливо знати, що ми все розуміємо, що ці спортивні бази — це не росіяни створили, вони прийшли на вже готове, й ці бази дуже часто не працюють, а використовуються для пропаганди. Вони не мають можливості виступати на міжнародних змаганнях і лише всередині своєї країни з пропагандою і мілітаризацією можуть розвивати так званий спорт. Ми стараємося робити контент і для людей в окупації, щоб вони бачили, що ми все знаємо, і для людей поза окупацією, щоб вони розуміли, як це — жити в окупації», — говорить журналістка.

Вірлич розповідає, що серед матеріалів, які збирають найбільше переглядів, — ті, що стосуються пропаганди у школах або заяв провокативного характеру від окупаційних керівників.

«У грудні “залетів” матеріал про те, що Сальдо заявив, що на дахах будинків на Острові сидять українські дронарі. Перегляди збирають матеріали про пропаганду в школах, мілітаризацію. Для мене було приємним відкриттям, що “залетів” матеріал про Асканію-Нову, бо зазвичай екологічні теми не дуже читають. Там крадуть звірів і розміщують своє озброєння окупанти. Також гарно читають про зрадників, колаборантів і воєнних злочинців», — розповідає медійниця.

Чому важливо говорити про ТОТ

Євгенія Вірлич вважає, що матеріалів про ТОТ у загальнонаціональному медійному просторі недостатньо. «Якщо люди на півночі чи на заході країни мене питають: “А що, Херсон уже звільнений?”, — це означає, що інформації про це замало», — говорить вона. Журналістка пояснює, що про життя на ТОТ потрібно говорити ще й тому, щоб не чути від людей фраз: «Ну що там ті окуповані? Треба вже віддати їх москалям, може, вони вгамуються».

«І я просто на пальцях пояснювала, брала оці моніторингові канали й показувала, звідки летять ракети і БПЛА. Показувала, що дуже багато БПЛА летять із Криму або з окупованої частини Херсонщини. З Чорного моря летять ракети на Івано-Франківщину, на Львівщину, на Волинь, на Вінницю. Доки росіяни там будуть, доти будуть летіти шахеди і ракети. Це таке приземлене пояснення, але воно діє», — говорить Євгенія Вірлич.

Євгенія Вірлич дає коментар про Херсон у Центрі журналістської солідарності НСЖУ, 6 червня 2025 року

«Я розумію, що для висвітлення життя на ТОТ не вистачає ресурсу, не вистачає грошей, фахівців, але мені хотілося б, щоб це ще було кількома мовами. Щоб про ТОТ писали ще англійською, польською, німецькою, якою там медіа захоче. І локальне, і національне. Я розумію, що це утопічно, але це було б дуже круто», — ділиться журналістка.

Євгенія Вірлич говорить, що в Україні та за її межами мають знати, що таке російська окупація та як там живуть люди, і для цього медіа мають висвітлювати життя на ТОТ, показувати ті жахи, які чинить Росія.

«У нас є правда, яку ми можемо показувати, розказувати, і ми маємо це робити, щоб розповісти і своїм співвітчизникам, і донести це до аудиторії за кордоном, наскільки страшна Росія та її прибічники в своєму прагненні окупувати, і що вони взагалі з людьми роблять. Коли ми про це знаємо більше як країна, ми більше виносимо це на загал за межі України. Тоді серед країн, які нас підтримують, буде більше розуміння і більше підтримки України», — говорить журналістка.

Не менш важливо для жителів окупованих територій розуміти, що про них говорять, що про них не забули.

«Вони живуть у світі російської пропаганди, яка з кожної праски їм розказує, що про них всі забули, що Київ уже впав. Росія дуже щільно їх обробляє. І їм дуже важливо знати, що ми на них чекаємо, що ми їх підтримуємо, що вони лишаються нашими людьми. Понад те, що якщо вони захочуть виїхати, ми їх приймемо, допоможемо, що вони мають можливості інтегруватися, поки їхня домівка окупована. Фраза “про нас забули” дуже часто в них лунає — і це дуже важко чути. Людям в окупації, дуже важливо знати, що вони потрібні Україні», — говорить Євгенія Вірлич.

На її думку, для того, щоб тема ТОТ в медіа звучала голосніше, потрібно більше ресурсів. Але Вірлич говорить, що хтось із медійників не пише про окупацію через брак інформації, а хтось — через нерозуміння важливості цієї теми.

Фото надані Євгенією Вірлич

Цей проєкт відбувається за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.