Криваві лінії. У шостий день центральною темою на Одеському кінофестивалі стали найжахливіші конфлікти на території України
Криваві лінії. У шостий день центральною темою на Одеському кінофестивалі стали найжахливіші конфлікти на території України
19 серпня в Чернівцях відкрився 14-й Одеський кінофестиваль. Через загрозу російських обстрілів його перенесли з Одеси на захід України. Головною фестивальною локацією є культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука, відкритий у 2021 році до 80-річчя артиста; паралельні покази проходять так само в старому радянському кінотеатрі «Чернівці». Про п’ятий день кінофестивалю читайте тут.
Шостий день, що не дивно, явив кілька історій про війну — точніше, про війни та кордони.
На першому ранковому сеансі в секції «Українські зірки» показали історію одного з найбільш драматичних протистоянь перших днів російсько-української війни: «Мирний 21» (режисер — Ахтем Сеїтаблаєв). В основі сценарію — події червня 2014 року на прикордонні Луганщини. Тоді російські спецслужби й агенти намагалися схилити бійців луганського прикордонного загону зрадити Батьківщину. Таким чином агресори намагалися повторити кримський сценарій, захопивши українські території без бою. Попри відсутність досвіду, загін за рішенням командира вступив у нерівний бій.
Зйомки проходили на території військової частини у Василькові, яку знищили загарбники в перші дні вторгнення у 2022 році, а один із головних виконавців, молодий український актор Павло Лі, трагічно загинув 6 березня від російських обстрілів.
Читайте також: Фільм «Мирний-21» вийшов на Netflix
Сюжет україно-французької чорно-білої драми «Шттл» (програма «Фестиваль фестивалів») так само заснований на реальних подіях і розгортається на кордоні, тільки в інший час: 21 червня 1941 року. Весь сюжет вкладається в одну добу — останню перед навалою нацистів, котрі вже зібрали сили просто за річкою, в окупованій Польщі.
Головний герой, молодий кінооператор Мендель (Мойше Лобел), приїздить із Києва у свій рідний штетл (єврейське поселення) на Львівщині, аби викрасти свою кохану, котра от-от має проти своєї волі вийти заміж за сина м’ясника. Менделю доводиться так само порозумітися з глибоко релігійним батьком і загалом із громадою, котра розколота на правовірних юдеїв і на прибічників сталінського соціалізму. І над усім цим нависає тінь неминучого вторгнення. Показу фільму передувало відеозвернення Мойше Лобела, котрий розповів про своє українське коріння та завершив промову словами «Слава Україні!».
Читайте також: Єврейське село в лісі під Києвом. Як знімають «ШТТЛ»
Для французького режисера Еді Волтера «Шттл» є дебютом; фільм вийшов дещо затягненим і нерівним, але саме як дебют — вартим уваги.
Центральна подія четверга — прем’єра документальної драми Аліси Коваленко «Ми не згаснемо» (Національний конкурс). Її сюжет теж у певному сенсі відштовхується від ситуації прикордоння — адже герої(-ні) фільму живуть у прифронтовій зоні періоду АТО/ООС.
Коваленко розпочала роботу над картиною у 2019 році, коли зустрілася зі спортивним коментатором і мандрівником Валентином Щербачовим. В останнього була ідея реабілітаційного проєкту для дітей із лінії фронту, котрі мріють подорожувати, але не мають такої можливості. Команда фільму обрала п'ятьох хлопців і дівчат із Луганщини. Зйомки тривали три роки. Нарешті в травні 2021-го знімальна група разом із героями поїхала в Гімалаї, але повномасштабне вторгнення змусило режисерку повністю змінити фінал і частину сюжетних ліній. Результатом стала рівним чином поетична й трагічна історія про мрії, про їхню втрату й про диво кіно.
Читайте також: Режисерка й військова Аліса Коваленко: «Моїм наступним проєктом буде фільм-реквієм»
Фестиваль триватиме до 26 серпня. До Національної конкурсної програми увійшли десять повнометражних фільмів; у Міжнародному конкурсі серед інших — три фільми, зроблені за участі України. Переможці Національного конкурсу визначатимуться у двох номінаціях — «Найкращий український повнометражний ігровий фільм» та «Найкращий український повнометражний документальний фільм». Про представлені фільми й програму фестивалю читайте тут і тут.
Дмитро Десятерик, із Чернівців — спеціально для «Детектора медіа»
Фото надані організаторами фестивалю