На початку серпня міжнародна правозахисна організація Amnesty International випустила заяву — мовляв, українські військові займають позиції поблизу цивільних та ставлять їх під загрозу. Публікація миттєво стала скандальною: звільнення керівників, втрата донорів, обіцянка організації провести розслідування. І це все не лише тому, що оцінка Amnesty некоректна. А й тому, що вона (не)свідомо допомагає російській пропаганді, яка зараз намагається припинити постачання зброї в Україну. Це звинувачення може звучати занадто загально, тож ми вирішили на прикладах розібратися, як Кремль використовує міжнародні організації у своїй дезінформації. 

Зазвичай Росія сама є негативною героїнею заяв правозахисних спільнот, тому ставиться до них відповідно. Ще у квітні цього року «РИА Новости» розповідали, як згадку про Amnesty хочуть прибрати з підручників англійської. А в бекґраунді новини нагадували, що цю установу, серед інших, «из-за нарушений законов исключили из реестра филиалов и представительств». Із серпневих повідомлень нагадування зникло, а організація, яку видаляли з підручників англійської, знайшла свій шлях на верхівку міжнародного представництва Росії. Зокрема, слова Amnesty цитували Марія Захарова, спікерка російського МЗС, та посольство Росії у США. Останнє висловило сподівання, що «исследование правозащитников поможет аудитории в Соединенных Штатах сделать правильные выводы». 

Відповідно, публікація розлетілася й по всіх можливих рівнях медійної машини Росії. Від топових токшоу на кшталт «60 минут» (дивитися із 25-ї хвилини) до малозначущих окупаційних телеграм-каналів. Від сторінок провідних російських пропагандистів на кшталт Володимира Соловйова до сторінки колаборанта Анатолія Шарія. Останній звертається до українського президента: «Так а в школах и больницах зачем базироваться, нарик?» При цьому Росія не просто поширює заяву Amnesty, привертаючи до неї увагу, немов збільшувальне скло. Москва вплітає міжнародну організацію у власні наративи.

У першу чергу Москва ретроспективно доводить заявою Amnesty про українських військових свою попередню брехню. Саме на це звертає увагу Марія Захарова: «Мы об этом говорим постоянно». До цих звинувачень долучаються інші російські чиновники, наприклад, віцеспікер Ради Федерації: «Масштаб преступлений Киева столь велик, что не замечать их без потери репутации правозащитной организации уже попросту невозможно». Цьому присвячені тематичні публікації на Russia Today: «Признают то, что уже просто невозможно скрыть». Політичний коментатор радіо Sputnik вдається до реверсивної психології: «Признанием более мелких преступлений они прикрывают более серьезные». 

Посилаючись на одну заяву Amnesty International про військових, які начебто займають позиції поблизу цивільних, Москва позиціонує доведеними всі свої попередні звинувачення. Мовляв, якщо це виявилося «правдою», то і постачання слов’янської крові в Німеччину теж було правдою. Ба більше, як показує дослідження «Детектора медіа», якраз напередодні оприлюднення заяви Amnesty російська пропаганда робила акцент саме на тих регіонах і тих «злочинах», про які потім повідомила організація. Дуже корисний для довіри збіг.

З іншого боку, Russia Today згадує про заяву Amnesty в бекґраунді до нових вигадок окупантів. Ім’я авторитетної правової організації поруч із розмитим формулюванням «нарушение украинскими войсками международных правовых норм и военного права» виставляє звинувачення реалістичними. Якщо українську армію одного разу вже «зловили» на порушенні звичаїв війни, то чому вона не може порушити їх іще раз?

Насправді пропаганда змогла викрутити на свою користь не лише зміст, але й сам факт заяви. Навряд чи російські глядачі забули, що раніше їхні медіа весь час критикували Amnesty International. Тож тепер публікацію правозахисників перетворили на подію: «Даже международные жулики и негодяи из так называемой правозащитной организации Amnesty International обвинили Украину», — підкреслили в ефірі токшоу «60 минут». Політики та пропагандисти спробували перетворити появу звинувачень на апокаліптичний знак: Україна втрачає підтримку, для президента Зеленського готують трибунал, США вирішили відновити стосунки з Росією напередодні війни з Китаєм. Навряд подібна пропаганда розрахована на західний світ: тамтешні політики знають, що не готують трибунал для президента України. Проте вона сприяє консолідації всередині Росії. Людям кажуть: дивіться, світ починає розуміти, що ми були праві.

Й одночасно з тим у типовому для Росії стилі дискредитують західні джерела. Коли в Amnesty заявили, що її публікацію перевірять незалежні експерти, на організацію відразу посипалися російські кпини та критика. Анатолій Шарій іронізував: «Независимая беспристрастная организация, слов нет». Марія Захарова звинувачала Захід у диктатурі: «Потому что результат должен быть иным. Тем, который устраивает мейнстрим. Факты никого не интересуют». Таким чином пропаганда отримала від однієї публікації подвійну вигоду. З одного боку, вона може посилатися на неї як буцімто на доказ своєї правоти. З іншого — вказувати конкретний приклад, як Захід начебто «приховує правду».

Проте під час війни, звісно ж, важливо не те, що стверджують у Росії, а для чого. Зараз Кремль щосили намагається зірвати постачання воєнної допомоги Україні. Та не цурається жодних методів, хоча саме державні пропагандиські медіа в цьому сенсі доволі обмежені. Вони не просто не мають авторитету серед західних лідерів, а буквально заборонені на території Євросоюзу. Та й самі історії, які доводиться вигадувати дезінформаторам, на кшталт перепродажу систем HIMARS, не витримують критики. Натомість знані міжнародні організації, на кшталт Amnesty International, викликають довіру. А звинувачення в загрозі цивільним — ідеальне для дискредитації армії. Цим пропагандисти й займаються, коли іронізують, що нові поставки воєнної допомоги «будут уже с учётом габаритов помещений больниц, школ, детских садов и прочих гражданских объектов, где ВСУ традиционно их размещают».

Звісно ж, Amnesty International — не єдине джерело цитат, яке Кремль поставив собі на озброєння. Можливо, поки що найбільший подарунок для Москви зробив Юрген Шток, глава Інтерполу, який на початку червня публічно заявив, що воєнна допомога Україні після війни потрапить у руки злочинців. Це просто спекуляція, адже йдеться про події майбутнього, а в Україні спеціально для контролю над зброєю запускають три паралельні системи моніторингу. Проте Росію це, звісно ж, не зупинило, й вона запустила цілу медійну кампанію.

Наприклад, Russia Today опублікувала кілька матеріалів про те, що постачання зброї Україні загрожує майбутній безпеці Європи. Крім численних політиків, у матеріалі, подібну думку висловлює також воєнний експерт. Він починає з цитування глави Інтерполу та потім «розвиває» думку Юргена Штока: «В крайнем случае Европа может превратиться в зону перманентных боевых действий». Інший коментатор конкретизує: через потрапляння в руки українців американських протиповітряних комплексів «угроза возникает уже и для воздушного пространства, аэропортов. Европа пока не осознаёт, что она уже получила». 

Очікувано тему підхопили і в російському МЗС. Спікерка Марія Захарова також залякувала нелегальною зброєю конкретно «Западную Европу». А свої слова підкріпила цим: «Независимые эксперты и профильные структуры, такие как Интерпол, уже начинают бить тревогу». Тематична публікація вийшла на німецькій RT Deutschland. Там журналіст залякує читачів потраплянням української зброї в руки європейських радикалів: «Зимой Запад ждет социальный коллапс и масштабные радикальные протесты, к которым местные правоохранители не будут готовы». Єдиний солідний аргумент у тексті — цитата глави Інтерполу. Крім того, як і в ситуації з Amnesty, дезінформатори використовують одне «свідчення» як доказ інших. В середині серпня в російському Генштабі вигадали, що американські конгресмени приїздили до Києва через буцімто перепродаж американської зброї. Єдиний «доказ»? «Есть аналогичная информация и у Интерпола».

В окремих випадках міжнародним організаціям навіть не потрібно говорити щось особливе. Російська пропаганда сама вирве їхні цитати з контексту чи перекрутить потрібним способом. Наприклад, у кінці травня дезінформатори посилалися на буцімто прагнення МАГАТЕ перевірити, чи не зникли із Запорізької атомної електростанції плутоній та збагачений уран. І подавали це як черговий доказ своєї правоти: «Россия неоднократно заявляла, что осуществление Киевом своего крайне опасного проекта “ядерная Украина” могло стать реальностью уже в самой ближайшей перспективе». Звісно ж, про жодну розробку Україною ядерної зброї в МАГАТЕ не заявляли. А зберігання плутонію та збагаченого урану офіційно заперечили в «Енергоатомі».

Інший подібний приклад — це масове вбивство військовополонених в Оленівці. У Головному управлінні розвідки України заявляють, що росіяни перевели українських полонених у спеціально обладнану будівлю й потім її підірвали. У Росії заперечують цю версію з посиланням на Червоний Хрест. Зокрема, видання «РИА Новости» пише: «… заявления Киева о том, что пленных азовцев перевели в барак еленовского СИЗО буквально накануне удара. И неважно, что о нахождении там "героически сдавшихся" боевиков было известно с первых дней после "блестящей операции Киева по эвакуации защитников Азовстали". Достаточно вспомнить, что миссия Международного Красного Креста посетила это СИЗО с целью проверки условий содержания азовцев еще в мае сего года».

Цій позиції суперечить те, що Росія не надала Червоному Хресту доступ до Оленівки після вибуху. Обмежувала можливість організації працювати там і раніше: «Представники організації не мали можливості оглянути всі приміщення». І взагалі, на супутникових знімках помітно, що колонія складається з кількох будівель, тож факт перебування полонених «в Оленівці» як такій нічого не доводить. 

Звісно ж, аби брехати, Росії не обов’язково кожен раз спиратися на заяви міжнародних організацій. Москва взагалі без «доказів» може розповідати, як Україна використовує ящірок у ролі біологічної зброї. Проте авторитетні джерела роблять дезінформацію очевидно ефективнішою. Медійна кампанія з іменем Amnesty International в ролі локомотива протримається значно довше та просунеться на Заході значно далі, ніж звичайна брехня Росії. 

За пів року великої війни міжнародним організаціям уже час врахувати загрозу бути використаними Кремлем та відповідно будувати свою комунікацію. Ми в жодному разі не закликаємо замовчувати конструктивну критику. Українські журналісти й самі не бояться негативних, проте необхідних історій, наприклад, про проблеми в Іноземному легіоні. 

Проте було б добре, якби авторитетні установи усвідомлювали, що кожне їхнє слово може бути використане проти нас. А отже краще перевіряли інформацію, обережніше добирали слова та допомагали спростовувати російську брехню, якщо вона ґрунтується на їхніх повідомленнях. Успіх пропаганди, якому, безперечно, сприяє посилання на міжнародні організації, впливає на міжнародну воєнну допомогу Україні. А ставки в цій галузі максимальні: кожна гармата, втрачена через те, що Росія змогла когось обманути, трансформується у втрачені території та втрачені життя.

Колаж: «Детектор медіа»