Цього тижня медійна спільнота ледве встигала переводити подих від гучних заяв можновладців. Зокрема, Комітет гумполітики анонсував норми щодо боротьби з дезінформацією в законопроєкті про медіа, до якої пропонують віднести:

• аудіовізуальні твори, одним із учасників яких є особа з Переліку осіб, що становлять загрозу національній безпеці;
• матеріали, які містять популяризацію або пропаганду державних органів держави-агресора, її посадових осіб, їх окремих дій, які виправдовують або визнають правомірною збройну агресію, анексію території України, порушення територіальної цілісності та суверенітету України;
• недостовірні матеріали стосовно збройної агресії й дій держави-агресора, її посадових осіб у випадку, якщо результатом цього стає розпалювання ворожнечі та ненависті або заклики до зміни територіальної цілісності або конституційного ладу України.

Відповідальність за такі порушення пропонують встановити адміністративну. Однією з вад третього формулювання з цього переліку є те, що медіа пропонують карати за наслідки їхніх публікацій, які можуть настати незалежно від волі журналістів. Уявіть, що хтось начитається у «Дзеркалі тижня» дослідження про настрої в ОРДЛО й почне закликати до відмови України від цієї території. Чи буде в цьому провина «Дзеркала тижня», враховуючи, що частина критики на адресу цієї публікації стосується неможливості отримати об’єктивні соціологічні дані на окупованій території, що може бути потрактовано як недостовірність журналістського матеріалу? І як, до речі, буде виписаний у законопроєкті критерій недостовірності? І що пропонується робити з цілком достовірними публікаціями інших ЗМІ, які при цьому подають факти під таким соусом, що розпалюють ворожнечу й ненависть просто на раз?

13 листопада Комітет гумполітики планує представити чернетку законопроєкту на громадське обговорення й «Детектор медіа» уважно стежитиме за процесом.

Очільник Комітету гумполітики Олександр Ткаченко під час парламентських слухань із безпеки журналістів анонсував іще одну ідею: «Якщо, наприклад, упродовж трьох років ЗМІ є постійно збитковими — напевно є шанс застосування певних санкцій». Як на мене, вадою цього підходу є його протиріччя принципам вільного підприємництва: хіба можна заборонити приватній компанії бути збитковою? А навіть якби й так, то така пропозиція ставить у нерівні умови великі та маленькі ЗМІ: телеканали під управлінням фінансово-промислових груп легко покажуть дофінансування до беззбитковості при фактично інших результатах, тоді як незалежні медіакомпанії потраплять під санкції. Для цілей регулювання уважнішого аналізу регулятором діяльності збиткових компаній, до контенту яких є питання, було б цілком достатньо.

Також у парламенті діє Тимчасова слідча комісія з діяльності телеканалів із пулу Віктора Медведчука. З одного боку, інколи точкові ініціативи на українському ґрунті бувають ефективнішими за загальну правову рамку. З іншого боку, деякі члени ТСК висловлюють сумніви в тому, наскільки дієвою вона буде, оскільки представник «ОПЗЖ» в її складі здатен цілком ефективно її блокувати. Не виключаю, що так само ефективно зможуть діяти й менеджери телеканалів Віктора Медведчука в Раді з питань свободи слова та захисту журналістів при президенті України.

Як показали ті самі слухання з безпеки журналістів, міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський не полишає ідею суворішого покарання за дезінформацію — кримінального, що, як на мене, може бути надмірним для такого типу порушень. Саме через доручення йому президентом Володимиром Зеленським розробити до кінця року відповідний законопроєкт стався справжній вибух серед медійників: особливо всіх зачепила фраза про наміри «розробити положення щодо вимог та стандартів новин». Хвиля обурення змусила міністра пояснювати, що це формулювання виникло через непорозуміння: «Шановні журналісти! Вас правильно стурбувала та обурила наявність в Указі президента слів про встановлення “вимог та стандартів новин”. Це термінологічне непорозуміння, яке виникало через помилкове застосування терміну “стандарти новин” в документах МКМС. Ми не збирались і не збираємось регулювати стандарти новин. Це право — виключно професійної спільноти».

За останніми даними, МКМС збирається самостійно підготувати ті статті законопроєкту про медіа, які стосуватимуться дезінформації, без залучення експертів, громадськості й навіть окремо від робочої групи, яка працює над документом. А це точно хороша ідея, враховуючи, що саме в документах МКМС виникло термінологічне непорозуміння?

Всі ініціативи боротьби із кремлівською дезінформацією ми вітаємо. Очевидно, що підозрювані в російському фінансуванні ЗМІ чинитимуть їм опір — вони уже й чинять. Чи захочуть інші опоненти Зеленського скористатися моментом і теж почати звинувачувати його в утисканні свободи медіа? Не знаю. Знаю тільки, що всі перелічені ініціативи вже наштовхуються на недовіру з боку журналістського цеху, раніше розігрітого конфліктом із Офісом президента. І будь-які контраверсійні норми законотворчості, так само як і неточності у формулюваннях президентських указів, цю недовіру тільки поглиблюють.