У нашому професійному середовищі нерідко можна зустріти людей, які скаржаться на втому та навіть вигоряння. Втомлюються громадські діячі, журналісти, чиновники. Але парадокс у тому, що фактично вони втомлюються не від чогось абстрактного, а один від одного.

Здається, той факт, що норми мовного закону про українізацію телепоказу фільмів та серіалів усе-таки запрацювали, став несподіванкою принаймні для деяких учасників ринку.

Рішенню запустити державний мультиплекс хочеться порадіти, але не виходить: відсутність стратегічного планування у відповідальних за цю сферу органів державної влади призводить до того, що ефект від цього проєкту може бути далеко не таким, як очікується.

Завдяки черговому форуму із серії «Україна 30», цього разу присвяченому питанням безпеки країни, всі охочі вчора змогли дізнатися декілька подробиць про перші кроки Міжнародного центру протидії дезінформації при РНБО.

Орієнтуючись на швидке зростання українського ОТТ-сегменту, його гравці готові все більше інвестувати в контент, що впливатиме не тільки на продакшен-ринок, але й на рекламний.

Багато проблемних питань у сфері інформаційної безпеки мають у собі конфлікт між приватними та державними інтересами. Що з цим робити?

Наш і так уже полярний світ поляризується все більше, обираючи різні вектори реагування на проблеми в інформаційній сфері.

Воістину в України великий запас міцності, якщо попри всю нашу конкурентну завзятість, коронавірус та війну ані слава її, ані воля ще не вмерли.

Кожна хороша господиня скаже, що добробут родини залежить як від розміру доходів членів сім’ї, так і від уміння цими доходами розпоряджатися. Навіть із меншими ресурсами можна досягати непоганих результатів, якщо цими ресурсами оперує тверда хазяйська рука та раціональне око. І навпаки, чималі суми можуть утекти крізь пальці, якщо ніхто не тримає у фокусі, до чого і в якій послідовності варто докладати зусиль. Україна поки що нагадує молоду безтурботну родину студентів: грошей ніколи немає, зате завжди весело.