Однак не домігся ухвалення змін до закону про реформування друкованих державних та комунальних ЗМІ, закону про аудіовізуальні послуги, постанови про заборону перевірок медіа під час виборів, не виконавши тим самим власного плану роботи. Комітет став майданчиком для обговорення впровадження цифрового мовлення в Україні. Його очільниця Вікторія Сюмар, яка навесні наразилася на судовий позов за захист прав журналістів, виграла апеляцію.

Раніше «Детектор медіа» публікував моніторинги роботи Комітету свободи слова за перше півріччя 2018-го, друге і перше півріччя 2017-го, друге та перше півріччя 2016 року.

Ключові напрями роботи Комітету в другому півріччі 2018-го:

• протидія ворожій пропаганді та захист інформаційного простору;
• контроль за впровадженням цифрового мовлення в Україні;
• контроль за реалізацією низки медійних реформ, зокрема роздержавлення друкованих ЗМІ, створення та розвитку суспільного мовлення, прозорості медіавласності;
• захист журналістів та ЗМІ;
• напрацювання законопроекту про соціальну рекламу;
• розробка базового галузевого закону «Про аудіовізуальні послуги».

Засідання

Упродовж дев’ятої сесії восьмого скликання (вересень 2018 — січень 2019 року) Комітет свободи слова станом на кінець грудня провів 10 засідань, на яких розглянув кілька десятків питань, низка з яких стосувалася контролю за виконанням законів і постанов. Діяльність комітету не завжди збігалася з планом його роботи на цей період. На думку Вікторії Сюмар, комітет завжди оперативно відповідав на наявні виклики: і порушення прав журналістів, і небезпечні закони. Її заступник по комітету й колега по фракції «Народний фронт» Сергій Висоцький також вважає, що роботу можна визнати ефективною. На підтвердження своїх слів він наводить результати громадського моніторингу діяльності парламентських комітетів, де саме Комітет свободи слова визнано найкращим у питаннях забезпечення прозорості та відкритості. Разом із тим член комітету Юрій Павленко, представник опозиції, аналізуючи роботу комітету, зазначив, що не вдалося зробити виїзне засідання на Донбасі. «Це була не проста формальність, це стимулювало би до активних дій наші органи влади, які, на жаль, почасти залишаються безвідповідальними», — нарікає він.

Традиційно члени комітету активно брали участь у засіданнях: за період дев’ятої сесії Федір Бендюженко, Богдан Онуфрик, Олександр Сочка, Вікторія Сюмар, Ольга Червакова, Григорій Шверк не пропустили жодного. Водночас Олена Кондратюк була лише на двох засіданнях, а Олександр Абдуллін не відвідав жодного. Нагадаємо, в Комітеті свободи слова 13 членів, співвідношення політичних сил залишається на користь «Народного фронту» (п’ятеро).

Законопроектна діяльність: посилення інформаційної безпеки

1. Ухвалене парламентом. Станом на 22 грудня 2018 року на розгляді в комітеті перебували 233 законопроекти, 95 із яких він має підготувати як головний комітет.

Із підготовлених ним профільних законопроектів Верховна Рада 2 жовтня у другому читанні ухвалила зміни до закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей» щодо розширення категорій дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки. Відтепер до цієї категорії включено дітей журналістів, які загинули під час виконання службових обов’язків. За відповідний законопроект № 7537 проголосували 238 народних депутатів. Законопроект передбачав також надання особливої соціальної підтримки дітям журналістів, які є інвалідами першої групи у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. Але в результаті змін до другого читання до особливої категорії внесли всіх дітей, одному з батьків яких встановлено інвалідність першої або другої групи.

18 вересня Верховна Рада ухвалила у другому читанні та в цілому законопроект № 8114 «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів (щодо протидії ворожій пропаганді та покращення інформаційного забезпечення громадян України, постраждалих внаслідок воєнних дій, місце проживання яких є територія Донецької та Луганської областей, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження)». Комітет рекомендував Верховній Раді прийняти цей проект як невідкладний у другому читанні та в цілому 5 вересня. Закон передбачає, що на підконтрольних українській владі територіях Донецької та Луганської областей мають бути встановлені окремі тарифи на приймання та доставку вітчизняних періодичних друкованих видань за передплатою, що доставляються на території цих областей. Закон має набрати чинності з наступного після оприлюднення дня та діяти тимчасово протягом п’яти років.

2. Ще не розглянуте парламентом. Протягом дев’ятої сесії члени комітету обговорили ще низку законопроектів, які Верховна Рада поки що не розглядала. Зокрема, 5 вересня члени комітету підтримали проект № 8600 «Про внесення змін до деяких законів України щодо територій з особливим режимом мовлення», внесений народними депутатами Вікторією Сюмар, Олександром Данченком, Владиславом Севрюковим. Комітет свободи слова рекомендував парламенту прийняти його в першому читанні за основу та цілому.

2 жовтня Комітет свободи слова на позачерговому засіданні підтримав законопроект № 9068 про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо посилення інформаційної безпеки та протидії державі-агресору в інформаційній сфері. Він також підтримав законопроект про штрафи мовникам за виправдання окупації. Члени комітету рекомендували Верховній Раді за наслідками розгляду в першому читанні прийняти проект за основу. Автори запропонували парламенту запровадити штрафи за трансляцію телеканалами висловлювань, що виправдовують або визнають правомірною окупацію території України, якщо така трансляція має на меті розпалювання ворожнечі й ненависті. Законопроектом також пропонується заборонити ТРК поширювати термінологію, яка суперечить закону «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей». Водночас передбачається, що якщо висловлювання, які виправдовують окупацію територій України, транслювалися без попереднього запису й містилися у виступах особи, яка не є працівником телеканалу, то ТРК не несе відповідальності за ці порушення. Крім того, законопроект посилює відповідальність мовників (штраф до 25 % від суми ліцензійного збору й без застосування санкції у вигляді попередження) за трансляцію телепередач, виготовлених після 1 серпня 1991 року, які містять популяризацію або пропаганду органів країни-агресора.

Також 2 жовтня з ініціативи першої заступниці голови Ольги Червакової комітет розглянув питання про внесення поправок до кількох зареєстрованих у Раді законопроектів про мову, які передбачають вимогу щонайменше 90 % української мови на телебаченні та радіо. Комітет вирішив запропонувати профільному комітету з питань культури та духовності ухвалити норми мовних законопроектів, які стосуються телебачення і радіомовлення, в такому ж вигляді, як у чинному законі про телебачення і радіомовлення (тобто максимум 75 %). А якщо залишиться норма про 90 % української мови, то комітет наполягатиме, щоб її введення в дію було відтерміновано на деякий час.

Річ у тім, що з 13 жовтня 2018 року повноцінно запрацювали норми закону про мовні квоти на телебаченні. Йдеться про 75 % державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60 % — для місцевих, а також 75 % державної мови для програм новин на ТБ. За невиконання мовних квот для мовників передбачений штраф у розмірі 5 % загальної суми ліцензійного збору. Протягом першого року (до 13 жовтня 2018 року) діяв перехідний період: програми власного виробництва, а також національний аудіовізуальний продукт зараховувалися до частки передач, виконаних державною мовою, незалежно від фактичної мови цих програм. Озвучуватися або дублюватися українською мовою в межах квот мали фільми й передачі, які не є національним аудіовізуальним продуктом.

Комітет свободи слова 3 жовтня прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти проект закону № 8616 «Про внесення змін до деяких законів України щодо розповсюдження соціальної реклами на телебаченні і радіо» в першому читанні за основу. Ініціатором законопроекту є народний депутат Вікторія Сюмар. «Нам потрібно нарешті навести порядок із соціальною рекламою. Особливо перед виборами. Бо в нас вже видають дозволи на трансляцію соцреклами, хто захоче, хто має в назві органу слово “соціальний”. Наприклад, Міністерство соцполітики. Яке вони мають відношення до телебачення?» — зауважила Вікторія Сюмар. У разі прийняття цього закону до 15 липня 2019 року він буде введений у дію не раніше 1 січня 2020 року, якщо після 15 липня 2019 року — не раніше 1 січня 2021 року.

Є великий сумнів, що до кінця каденції цього складу парламенту буде внесено глобальні зміни в закони про рекламу та про зовнішню рекламу. Стосовно ж законопроекту про соціальну рекламу, то все ж залишається невеликий шанс, що парламентарі захочуть навести лад із соцрекламою до виборів.

Крім того, Комітет свободи слова рекомендував парламенту ухвалити проект щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами (йдеться про гармонізацію із правовими нормами ЄС). Члени комітету рекомендували Верховній Раді законопроект № 8515 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері порівняльної реклами із правом Європейського Союзу)» прийняти в першому читанні за основу.

У листопаді комітет розглянув проект закону № 9161 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності провайдерів програмної послуги багатоканальних цифрових ефірних телемереж із загальнонаціональним покриттям», внесений народними депутатами Юрієм Березою та Олександром Шевченком. Більшістю голосів рекомендували парламенту схвалити цей законопроект у першому читанні (представник фракції «Опозиційний блок» Юрій Павленко проголосував проти). Законопроектом, який експерти ще називають проектом щодо прозорості власності «Зеонбуду», передбачається запровадження низки вимог до засновників, учасників, власників провайдерів програмної послуги загалом та провайдерів програмної послуги багатоканальних цифрових ефірних телемереж із загальнонаціональним покриттям зокрема.

На думку Вікторії Сюмар, це надзвичайно важлива ініціатива. «Ми з вами стільки на комітеті говорили про непрозорість власності цієї структури і про те, як багато це створює проблем для інформаційної безпеки держави. Ми знаємо прекрасно, що туди хтось хоче зайти, щось відкупити, для того, щоб контролювати ринок цифрового телебачення в Україні. Ми цю проблему розуміємо. Якщо ми з вами прийняли закон про прозорість власності для телеканалів і радіоканалів, то чому не приймати закону про провайдера, який фактично є ключовою фігурою для цифрового мовлення? Ми прекрасно розуміємо перспективи проходження цього проекту в залі, але тим не менш. Тут важливо мати послідовну політичну позицію комітету», — сказала вона.

Комітет свободи слова відправив на доопрацювання проект щодо обмеження обсягів платної реклами у ЗМІ, бо парламентарі вважають такий закон неможливим до виконання. Проект закону № 9029 «Про внесення змін до статті 13 Закону України “Про рекламу” щодо обмеження обсягів платної реклами у засобах масової інформації» був внесений народним депутатом України Бориславом Березою. За словами Григорія Шверка, в законодавстві є проблема щодо врегулювання політичної реклами. «Політична реклама, відповідно до законодавства, в нас має існувати тільки у виборчий період, а в інший час такого поняття не існує. Але де-факто вона існує. Тому нам треба це регламентувати», — сказав він. Члени комітету зазначили, що жоден телерадіоефір не зможе вмістити всіх кандидатів, якщо їм надати 2,5 хвилини для виступів, як пропонується законопроектом.

У листопаді вкотре з’явилася законодавча ініціатива ввести відповідальність за наклеп. Члени Комітету свободи слова виступили категорично проти, одноголосно вирішивши направити профільному Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності висновок у частині, яка стосується предмета відання Комітету свободи слова, із пропозицією рекомендувати парламенту відхилити законопроект № 9306 про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо встановлення відповідальності за наклеп.

3. Не ухвалене парламентом. Незважаючи на неймовірні зусилля комітету і громадських організацій іще раз внести зміни до закону про реформування друкованих державних і комунальних ЗМІ, парламент їх знову не ухвалив. Законопроект № 8441 внесли до Верховної Ради члени Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. Його автори — експерти Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ), «Української асоціації медіа бізнесу», «Платформи прав людини», Держкомтелерадіо та Комітету свободи слова. Законопроект мав на меті вирішити системні проблеми, з якими стикаються друковані ЗМІ під час реформування.

2 жовтня Верховна Рада не змогла ухвалити жодного з двох законопроектів: № 8441 і № 8441-1 «Про внесення змін до Закону України “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації”». У результаті голосування обидва законопроекти відхилені. Однак того ж дня парламент ухвалив закон, яким дозволив не роздержавлювати газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр». За відповідний законопроект № 6518 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення офіційної публікації законів України та інших нормативно-правових актів» проголосували 235 народних депутатів. Законопроект вносить низку змін, зокрема постановляє, що дія закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» не поширюється на газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр», які здійснюють офіційне опублікування законів України та інших нормативно-правових актів.

«Як показала практика, не так легко відбувається реформування, — сказала депутатам співавторка законопроекту № 8441 Вікторія Сюмар. — Органи місцевої влади не завжди хочуть виходити зі складу засновників. Відбувається шантаж колективів, пов'язаний із майном редакцій, з орендою приміщень. Звільняються головні редактори, не дають можливості реєструвати газети з назвами, до яких звикли люди. Цей законопроект дозволяє трудовому колективу зареєструвати видання з такою ж назвою, якщо орган місцевої влади не виконав закон і не вийшов зі складу засновників. Також закон дає змогу залишити пільгову оренду майна, землі, приміщень, щоби ЗМІ, які пройшли складний процес реформування, могли надалі функціювати. У грудні реформа має завершитися, й тоді нереформовані ЗМІ залишаються поза правовим полем».

Загалом оцінюючи роботу комітету протягом останнього півріччя, пані Сюмар зазначила, що найважливішим, на її думку, був проект закону № 9068 про обмеження мови ворожнечі на телебаченні, розроблений комітетом. «Вважаю його європейським і таким, що зміг би змінити ситуацію на ТБ. А найбільше розчарування — завалені зміни до закону про роздержавлення. З Нового року потрапляємо у правовий вакуум завдяки примарам депутата Капліна», — сказала вона, натякаючи на виступ пана Капліна під час обговорення законопроекту № 8441, під час якого він критикував реформу.

Григорій Шверк найбільшим недопрацюванням вважає неухвалення закону про аудіовізуальні послуги. На думку Сергія Висоцького, через велику завантаженість парламенту не були належним чином вирішені важливі питання поточного реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ, залишилися непоміченими законодавчі ініціативи у сфері доступу до публічної інформації, зовнішньої реклами, регулювання інтернету, забезпечення прозорості медіавласності, не було прийнято галузевий закон «Про аудіовізуальні послуги». «На жаль, поки не було змоги розглянути принципові законопроекти про протидію агресору в інформаційній сфері та щодо прозорості фінансування медіа», — каже він.

Таким чином, деякі профільні проекти Комітету свободи слова було підтримано парламентом (про встановлення окремих тарифів на приймання й доставку преси в Донецькій та Луганській областях); деякі відхилено (про зміни до закону про реформування друкованих державних і комунальних ЗМІ); деякі парламент іще не розглядав (щодо посилення інформаційної безпеки та протидії державі-агресору в інформаційній сфері; проект про соціальну рекламу та ін.). А ще одну свою ж ініціативу — законопроект про аудіовізуальні послуги — комітет так і не наважився розглянути протягом другого півріччя 2018 року, тобто протягом понад двох років сам комітет не може ухвалити з цього питання жодного рішення. Проблема, як відомо, в тому, що не знайдено компроміс із галуззю телерадіомовлення та їхніми лобістами у ВР, без чого законопроект не буде позитивно проголосований у Раді.

Захист прав журналістів і санкції

Протягом 9-ї сесії Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики неодноразово розглядав скарги як ЗМІ, так і окремих журналістів про перешкоджання їхній професійній діяльності, про тиск і навіть погрози щодо закриття телеканалів. Крім того, ухвалював заяви і звернення до вітчизняних і міжнародних організацій. Наприклад, ще до відкриття 9-ї сесії у серпні Комітет свободи слова звернувся до міжнародних організацій у зв’язку зі вбивством журналіста Орхана Джемаля, закликавши їх узяти ситуацію під особливий контроль та забезпечити незалежне міжнародне розслідування цього кричущого злочину. Комітет звернувся до Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, організацій «Репортери без кордонів», «Міжнародна підтримка медіа» (IMS), Freedom House, Комітету захисту журналістів (CPJ), щодо жорстокого вбивства Орхана Джемаля та двох російських журналістів.

5 вересня комітет розглянув питання щодо ухвали Печерського суду про доступ Генеральної прокуратури України до телефонних даних журналістки, головної редакторки програми «Схеми» (проект «Радіо Свободи») Наталії Седлецької. Вікторія Сюмар пообіцяла колегам з’ясувати в генпрокурора Юрія Луценка, чи не є ця ухвала суду надмірною. Нагадаємо, 27 серпня 2018 року Печерський районний суд Києва дав доступ Генеральній прокуратурі України до телефонних переговорів журналістки програми «Схеми» (проект «Радіо Свободи») Наталі Седлецької у справі про можливе розголошення державної таємниці та даних досудового розслідування директором Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артемом Ситником.

Також у вересні Комітет свободи слова засудив напад на журналістку телеканалу NewsOne Дарину Білеру. На неї напали протестувальники під час мітингу біля ГПУ. Поліція Києва затримала жінку, яка вдарила журналістку. Під час розгляду цього питання парламентський комітет подискутував із представниками NewsOne про редакційну політику каналу, яку не всі парламентарі схвалювали. 3 жовтня комітет предметніше розглянув питання про напад у прямому ефірі на кореспондентку телеканалу NewsOne, а також інші факти перешкоджання журналістській діяльності, зафіксовані у 2018 році. На засідання були запрошені представники правоохоронних органів та ЗМІ. Ішлося про кілька випадків нападів на представників ЗМІ, під час яких представники поліції не надали допомогу потерпілим. Тому Юрій Павленко запропонував обговорити спільно із правоохоронцями факти їхньої бездіяльності під час нападів на журналістів.

Питання ж про спроби тиску й вербування співробітником Служби безпеки України журналіста інтернет-видання «Страна.UA» Комітет свободи слова розглянув у закритому режимі.

Розділилися позиції членів Комітету свободи слова стосовно так званих санкцій щодо телеканалів «112 Україна» і NewsOne. Одні вважали цю постанову непотрібною, інші вголос називали ці канали агентами Москви. Нагадаємо, 4 жовтня Верховна Рада прийняла постанову, якою схвалила пропозиції санкцій відносно ТОВ «Аріадна ТВ», ТОВ «Новий формат ТВ», ТОВ «ТВ Вибір», ТОВ «Телерадіокомпанія “112 ТВ”», ТОВ «Лідер ТВ», ТОВ «Партнер ТВ» (юридичні особи, на які записані ліцензії телеканалу «112 Україна») та ТОВ «Новини 24 години» (юридична особа каналу NewsOne). Свої пропозиції парламент мав скерувати до Ради національної безпеки та оборони України, яка може розглянути їх і винести своє рішення про санкції, яке далі вже вводиться в дію Указом Президента України. Наразі канали продовжують кампанію на свій захист: і в ефірі, і на міжнародному рівні. РНБО поки що жодних рішень не ухвалила.

Але незабаром уже самі члени комітету опинилися під санкціями. 1 листопада влада Російської Федерації оприлюднила постанову про «Заходи реалізації Указу Президента Російської Федерації» від 22 жовтня 2018 року «Про застосування спеціальних економічних заходів у зв'язку з недружніми діями України щодо громадян та юридичних осіб Російської Федерації», в якій ішлося про заморожування рахунків, цінних паперів та майна цих осіб та компаній на території РФ, а також заборону на переказ коштів за межі РФ.

До переліку фізичних осіб, щодо яких запроваджуються спеціальні економічні заходи, потрапили: голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар, члени комітету Сергій Висоцький, Олена Кондратюк, Богдан Онуфрик, Владислав Севрюков, Ольга Червакова, Григорій Шверк, а також низка керівників загальнонаціональних телеканалів: гендиректор «112 України» Єгор Бенкендорф, директор-президент ICTV Олександр Богуцький, керівник СТБ і StarLightMedia Володимир Бородянський, гендиректор Нового каналу Володимир Локотко, гендиректор групи «1+1 медіа» Олександр Ткаченко, а ще власник StarLightMedia Віктор Пінчук, міністр інформаційної політики України Юрій Стець, журналіст і телеведучий Віталій Портников та інші. Під кінець року, 25 грудня, до оновленого російського санкційного списку потрапив і член комітету Олександр Абдуллін.

Члени Комітету свободи слова і в соцмережах, і на засіданнях неодноразово заявляли, що вважають такі санкції почесними. Водночас зауважували, що так звані санкції Росії проти Віталія Портникова безпідставні і є порушенням вираження поглядів. 5 грудня 2018 року члени Комітету свободи слова вирішили направити звернення до міжнародних організацій щодо застосування так званих санкцій Російською Федерацією проти українського журналіста Віталія Портникова. На думку народних депутатів, ці санкції не мають нічого спільного з міжнародним правом. «Вищезгадані дії Російської Федерації можна розглядати, зокрема, як порушення свободи слова та вираження поглядів», — вважають вони. Комітет направив відповідне звернення до ООН, Ради Європи, ЄС, Amnesty International та інших міжнародних організацій.

Юрій Павленко, оцінюючи роботу комітету щодо захисту прав журналістів, зауважив, що комітет так і не зайняв жорсткої позиції щодо рішення парламенту про санкції до двох телеканалів, а також не домігся проведення парламентських слухань щодо перешкоджання журналістській діяльності. «Щодо безпеки журналістів, то внаслідок нечіткої позиції комітету, хоча він і розглядав окремі випадки, комітет не запропонував жодного системного рішення, яке би захистило журналістів. Ці питання, а також ухвалення проекту № 9329 про мораторій на перевірки ЗМІ під час виборів залишаються на наступний рік», — сказав він.

19 грудня голова комітету Вікторія Сюмар виграла апеляцію на рішення Окружного адміністративного суду Києва за позовом народного депутата від «Опозиційного блоку» Василя Німченка у справі, пов'язаній із перешкоджанням журналістам програми «Схеми». Нагадаємо, 7 квітня 2018 року комітет заслухав проміжні результати розслідування нападу охоронцями лідера організації «Український вибір» Віктора Медведчука на журналістів програми «Схеми» біля віп-терміналу аеропорту «Київ» 7 листопада 2017 року. Тоді Сюмар заявила, що хід розслідування щодо перешкоджання професійній діяльності журналістів викликає занепокоєння. Після цього, у квітні 2018 року, Василь Німченко подав позов до Окружного адміністративного суду міста Києва на пані Сюмар. Німченко попросив суд визнати протиправними дії голови комітету щодо втручання в діяльність органів прокуратури, досудового слідства Нацполіції, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо перешкоджання законній професійній діяльності журналістів програми «Схеми».

Перехід на цифру: довго запрягали, та ледь рушили

1 вересня 2018 року в Україні було вимкнено аналогове телебачення. 5 вересня Комітет свободи слова на черговому засіданні, реагуючи на звернення громадян, розглянув питання про відключення наземного ефірного аналогового телевізійного і перехід на цифрове мовлення в Україні. Але питань було так багато, що народні депутати вирішили розглянути перехід на цифру комплексно на окремому засіданні комітету, а перед тим звернутися до Кабінету Міністрів, Нацради з питань телебачення і радіомовлення, Концерну РРТ, Держкомтелерадіо за відповідною інформацією щодо якості покриття території України цифровим сигналом провайдера ТОВ «Зеонбуд» і забезпечення малозабезпечених громадян сет-топ-боксами.

На окремому засіданні 19 вересня, присвяченому переходу України на цифрове мовлення, Комітет дійшов невтішних висновків: Україна на цифру перейшла, але втрачає українського глядача, особливо на прикордонних територіях. Водночас усі учасники засідання були свідомі того, що повернення до аналогового мовлення не буде.

Вікторія Сюмар заявила: треба зробити все, щоби забезпечити прозорі зрозумілі правила гри на телеринку і щоб український глядач був забезпечений українським телебаченням. Комітет підготував рекомендації й направив їх Кабінету Міністрів та іншим органам, пообіцявши потім спитати про виконану роботу. На думку народних депутатів, у першу чергу слід вирішити проблеми забезпечення бюджетним коштом сет-топ-боксами хоча би тих, хто отримує субсидію, створення конкуренції монополісту «Зеонбуду», надання регіональним мовникам ліцензії на цифрове мовлення.

Інформаційна безпека. Нацрада. На порозі вибори

РФ посилила інформаційну пропаганду з Криму на підконтрольну територію України. Комітет свободи слова заслухав інформацію постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Бориса Бабіна 19 вересня 2018 року. За його словами, Україна збирається глушити сигнал нового телеканалу РФ «Соленое озеро», який розпочав мовлення в Джанкої, як на підконтрольній, так і на тимчасово окупованій території. Депутати пообіцяли сприяти інформаційній безпеці, але при тому заявили, що не все лише від них залежить. Раніше після виїзних засідань як весь комітет, так і окремі його члени (зокрема Юрій Павленко) надсилали звернення в РНБОУ щодо інформаційних загроз на окупованих і анексованих територіях. У РНБО відповіли, що врахують їхні пропозиції при ухваленні відповідного рішення.

У листопаді Комітет свободи слова розглянув звернення Луганської обласної військово-цивільної адміністрації щодо фінансової підтримки регіональних телерадіокомпаній, зокрема — філії НСТУ «UA: Донбас», ТРК «СТВ» (м. Сєверодонецьк) та НТРК «Ірта», що мовлять на підконтрольній Україні території Луганської області в зоні проведення Операції об’єднаних сил. Члени Комітету вирішили звернутися до Кабінету Міністрів щодо необхідності перерозподілу бюджетних коштів, які виділялися Міністерству інформаційної політики за програмою «Здійснення заходів у сфері захисту національного інформаційного простору» в сумі 362,5 млн грн. Звернення щодо підтримки філії НСТУ «UA: Донбас» і ТРК «Ірти» та СТВ комітет скерував також РНБО, Національній раді з питань телебачення і радіомовлення, Концерну РРТ.

До речі, поняття інформаційної безпеки, яке неодноразово застосовується в законодавстві, досі не мало визначення в законі. Народні депутати від «Народного фронту» Ігор Котвіцький та Андрій Тетерук запропонували прописати в законодавстві поняття «інформаційна безпека», зареєструвавши 26 листопада 2018 року відповідний законопроект № 9340 «Про внесення змін до законів України щодо інформаційної безпеки». Вони пропонують доповнити ст. 1 закону «Про національну безпеку України» таким терміном: «Інформаційна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, при якому запобігається завдання шкоди через неповноту, несвоєчасність і недостовірність поширюваної інформації, порушення цілісності та доступності інформації, несанкціонований обіг інформації з обмеженим доступом, а також через негативний інформаційно-психологічний вплив та умисне спричинення негативних наслідків застосування інформаційних технологій». Також пропонується додати забезпечення інформаційної безпеки України до основних напрямів державної інформаційної політики в законі «Про інформацію».

Члени Комітету свободи слова 21 листопада розглянули кандидатури на вакантну посаду члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Заслухавши всіх, Комітет свободи слова вирішив, що тільки шестеро з десяти кандидатів відповідають кваліфікаційним вимогам. Тому спочатку рекомендував парламенту до розгляду шість кандидатів на вакантну посаду до Нацради:

1. Олександр Глущенко, директор ТОВ «Омега ТБ», висунутий громадською спілкою «Всеукраїнська асоціація мовлення громад»;
2. Євген Лахно, заступник начальника управління поширення радіомовної продукції філії НСТУ «Українське радіо» (наразі звільнений за угодою сторін), висунутий «Всеукраїнською асоціацією мовлення громад»;
3. Максим Онопрієнко — генеральний директор запорізької телерадіокомпанії TV5, висунутий «Всеукраїнською асоціацією мовлення громад»;
4. Валентина Руденко — радниця екс-президента Віктора Ющенка, в минулому — піар-директорка телеканалу «1+1», керівниця Головної комунікаційної служби Секретаріату Президента України, висунута фракцією Радикальної партії Олега Ляшка;
5. Володимир Чемес — адвокат, співзасновник ГО «Фонд сприяння свободі слова», висунутий «Всеукраїнською асоціацією мовлення громад»;
6. Андрій Шаповалов — менеджер філії НСТУ «UA: Донбас», член правління Національної спілки журналістів України, висунутий НСЖУ.

У чотирьох інших кандидатів були проблеми з документами. Їх обнадіяли, зазначивши, що їхні кандидатури будуть розглянуті повторно на наступному засіданні. Але 5 грудня 2018 року на черговому засіданні члени Комітету свободи слова та інформаційної політики відхилили цих чотирьох кандидатів на вакантну посаду до Нацради:

1. Лаврентій Малазонія — член наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, колишній керівник новинного продакшену групи «Інтер» «Національні інформаційні системи», висунутий фракцією «Опозиційний блок»;
2. Олександр Мельничук — директор ТОВ «Євромедіа Україна», у минулому — керівник телеканалу НТН, заступник генерального директора Національної телекомпанії України і прес-секретар прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, висунутий центром розвитку «Медіафорум»;
3. Павло Миколюк — директор і співвласник юридичної фірми «Віндекс», висунутий «Українською антипіратською асоціацією»;
4. Олександр Харебін — колишній перший заступник генерального директора Національної телекомпанії України, висунутий «Лабораторією законодавчих ініціатив».

«Частина кандидатів мала низку проблем із документами, ми проконсультувалися з юристами, й вони вважають, що невчасне подання документів і подання документів від громадських організацій, які не мають статусу всеукраїнських, є порушенням. Ми не можемо сказати парламенту, що ці кандидати відповідають кваліфікаційним вимогам. Тому є пропозиція відхилити всіх решта кандидатів, окрім тих, яких ми схвалили минулого разу», — сказала голова Комітету Вікторія Сюмар.

Далі за процедурою кандидатури має розглянути на пленарному засіданні Верховна Рада та обрати члена Нацради на одну вакантну посаду. Але парламент цього поки не зробив.

Як завжди перед усіма президентськими і парламентськими виборами в Україні, Комітет свободи слова пропонує парламенту прийняти постанову про безперешкодну роботу ЗМІ на виборах. 5 грудня комітет рекомендував Верховній Раді прийняти за основу та в цілому постанову «Про забезпечення безперешкодної діяльності засобів масової інформації у передвиборний період 2019 року». До тексту постанови внесене доповнення народним депутатом Владиславом Севрюковим в п. 3 — «планові перевірки проводити лише з ініціативи самого мовника». 18 грудня парламент мав розглянути (але не встиг) цю постанову, яка, до речі, викликала дискусію серед членів комітету. Зокрема, дехто вважав, що ухвалення такої постанови сприятиме безкарності медіа за замовні матеріали та «чорнуху».

Що може зробити комітет, щоби перешкодити Росії чинити інформаційну агресію, особливо під час виборів? На думку Вікторії Сюмар, розробляти законопроект за прикладом французького, сприяти ухваленню законів про мову ворожнечі й напрацьовувати зміни до політичної реклами. «У принципі, вони є під моїм авторством. Але вікно можливостей для ухвалення буде після виборів», — зазначає голова комітету.

Сергій Висоцький вважає, що комітет повинен активніше використовувати свої контрольні повноваження щодо діяльності центральних органів виконавчої влади. А саме: добиватися інфраструктурного забезпечення доступу українських громадян до інформації українських медіа після відключення аналогового телесигналу; клопотати перед Кабінетом Міністрів та РНБО про фінансове забезпечення роботи наявних ресурсів нейтралізації сигналу російських телерадіоканалів (глушилок, які виключені через борги за електроенергію) та встановлення систем глушіння по периметру кордону з РФ; ініціювати створення при РНБО національного центру інформаційної безпеки; разом із УДЦР, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, НСТУ проаналізувати стан забезпечення радіочастотним ресурсом FM-діапазону «Українського радіо» та ініціювати внесення до Плану розвитку національного телерадіопростору змін у частині розбудови FM-мовлення «Українського радіо»; оперативно, в межах повноважень, реагувати на факти ретрансляції меседжів російської пропаганди на вітчизняних інформаційних ресурсах.

На думку Юрія Павленка, комітет підготував достатньо рішень, щоб органи влади могли захистити інформаційний простір. «Нині влада намагається спекулювати цим питанням, ініціює проекти нібито на захист інформаційного простору, а насправді для свого захисту», — каже він.

Григорій Шверк вважає, що комітет має докласти зусиль, щоб було ухвалено законопроект щодо розширення можливостей Нацради застосовувати санкції щодо ЗМІ, які заперечують агресію РФ, поширюють мову ворожнечі. Цей проект теж не виносять в сесійний зал.

І таке буває

Народний депутат від БПП Олег Барна надіслав звернення до членів Комітету свободи слова, вимагаючи позбавлення акредитації при Верховній Раді України журналіста програми «Гроші» каналу «1+1» Ігоря Колтунова, якого він обматюкав у кулуарах парламенту 2 жовтня. Перша заступниця голови Комітету свободи слова Ольга Червакова вбачає в цьому конфлікт інтересів, тому що не може депутат звертатися про покарання журналіста, якого він обматюкав. За її словами, в законодавстві не прописані механізми позбавлення журналіста акредитації. Члени Комітету свободи слова не підтримали свого колегу по парламенту Олега Барну, бо, на їхню думку, він вчинив негідно.

Висновки

Комітет із питань свободи слова та інформаційної політики у другому півріччі 2018 року не пропустив жодного засідання через відсутність кворуму. Але так і не провів виїзного засідання на Донбасі. Працював відкрито. Водночас представники опозиційних фракцій стали все частіше пропускати засідання, а деякі взагалі не беруть участі в їх роботі. Посилюється популістська риторика, як і завжди перед виборами.

Комітет не зміг захистити реформу друкованих державних і комунальних ЗМІ. Йому не вдалося домогтися ухвалення змін до закону про реформування, які дали би можливість тим виданням, які хотіли, завершити реформу. Тепер із 1 січня 2019 року вони можуть втратити свідоцтво про державну реєстрацію.

Комітет більше уваги приділяв питанням інформаційної безпеки та контролював перехід України на цифрове мовлення. Вперше спробував комплексно унормувати питання соціальної реклами.

Голові комітету вдалося виграти апеляцію на рішення Окружного адміністративного суду Києва за позовом її колеги по парламенту, який позивався через виконання нею профільних обов’язків (розгляд на комітеті справи, пов'язаної з перешкоджанням журналістам програми «Схеми»).

Фото: komsvobslova.rada.gov.ua