На ТК відбулася чат-конференція з народним депутатом України, головою Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування випадків цензури у засобах масової інформації, тиску на свободу слова в Україні та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів Іриною Геращенко на тему: «Якими є реальні загрози свободі слова  в Україні?».

Пропонуємо вашій увазі повну версію чату.

- Всім доброго дня! Рада бути гостем «Детектор медіа», яку я щодня читаю, як, мабуть, усі нинішні, колишні та майбутні телевізійники, і не лише вони!

- Пані Ірино, в мене складається враження, що дуже багато журналістів, особливо в регіонах, самі дуже і щиросердно раді поверненню цензури, позаяк такий режим роботи давно став для них звичним. Короткотермінова свобода слова за президентства Ющенка лише дезорієнтувала їх, вони розгубилися: «Як тепер жити й писати? Невже вільні? Вільні до яких меж? Що можна собі дозволити, а що ні?» А тепер, із Януковичем, усе повернулося на «круги своя» й такі журналісти знову відчули ґрунт під ногами, отримали жадану стабільність і ясність. Тепер знову немає найменших приводів для внутрішньою боротьби з самим собою - із цензором усередині себе. Нині все як у минулі часи. Немає жодних питань, а отже й проблем. І вони спокійні. Рабам повернули звичні для них кайдани. І вони щасливі, бо все стало на свої місця.

- Дуже багато журналістів, особливо в регіонах, бояться. Бояться залишитися без роботи, поза ефіром, бояться не тільки журналісти. Колеги-медійники розповідають мені чимало прикладів, коли мають записане на плівку інтерв'ю, де бізнесмени скаржаться на тиск, шантаж, вимоги вступити в партію влади. Такий матеріал виходить в агентстві чи на шпальтах газети, а наступного дня ці нещасні бізнесмени прибігають до редакції і просять зняти статтю через новий тиск і погрози. Нам намагаються нав'язати атмосферу страху. Слабкі люди ламаються. Хтось іде в «тушки», хтось робить вигляд, що прохання менеджменту чи власника медіа щось не писати - це не цензура, а редакційна політика. Все залежить від внутрішнього стриженя людини, її професійності й позиції.

- Скажіть, як на роботу комісії впливає конфронтація між політичними силами?

- Конфронтація між політичними силами впливає на все суспільство, на роботу Верховної Ради загалом і, звісно, на роботу ТСК. В Комісії більшість складають представники коаліції і ми заради результативності роботи ТСК шукаємо компроміс із багатьох питань і тем, що розглядаються. Мені особисто, як і колегам з опозиції, що працюють у ТСК, часто хотілось би більш жорстких формулювань в оцінці ситуації зі свободою слова чи в конкретних випадках тиску на журналістів. Але мусимо шукати компроміс, аби за рішення ТСК голосували всі її члени.

- На досягнення яких результатів спрямовано діяльність ТСК? І як, на вашу думку, діяльність ТСК сприятиме вирішенню актуальних проблем цензури та свободи слова? Особливо тоді, коли частина комісії вважає ці занепокоєння надуманими?

- Перші результати вже є. Вважаю за важливе, що 354 депутати підтримали Постанову про необхідність проведення медійного дня у ВР. Тепер будемо чекати конкретних голосувань щодо Постанови про мораторій на перевірку медіа під час виборів, прийняття закону «Про доступ до публічної інформації» (прийняти його просять медійні профспілки, громадський рух «Стоп, цензура!», тому що він дозволяє посилити громадський контроль за силовими структурами), закони про розширення терміну «цензура» і посилення відповідальності за неї. Подивимось, як голосуватиме більшість. Тим більше, що закон «Про доступ до публічної інформації», є зобов'язанням України перед Радою Європи. «Наша Україна» і БЮТ голосуватимуть за всі ці медійні проекти. Також я дуже хочу, щоб ТСК допомогла конкретним журналістам, що звертаються за захистом. Навіть у випадку, коли силові структури відповідають відписками і відмовами на наші запити у справах, наприклад, Кутракова чи Андрушка, я ці справи не полишу. Ми будемо привертати до них увагу українського суспільства, міжнародної спільноти, щоби довести право журналіста на професію.

- Яка ситуація з телеканалами ТВi і 5-м каналом і чому на «Інтері» новини і програми російською мовою, ми що - живемо в Росії?

- Наскільки мені відомо, 5-й канал і ТВі подають касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Києва, який скасував ліцензії цих каналів. Питання в тому, чи прийме суд провадження з цієї справи. Бачимо намагання влади представити цей конфлікт як виключно бізнесовий. На мою думку, в цьому випадку йдеться про конфлікт інтересів і подвійні стандарти, адже скасовують ліцензії в телеканалів, які займають нейтральну чи опозиційну до влади позицію. В той же час влада начебто не знає чи не помічає, що чимало телеканалів в Україні отримували ліцензії на конкурсах без конкурсу, в подарунок власникам, близьким до влади. Вперше ліцензії відбирають через суд. Якщо є питання до діяльності Нацради, то дивно, чому суд відмовляється заслухати членів Нацради або взяти до відома свідчення, як-от аудіозапис скандального засідання. Дивина, ноу-хау, що питання є до Нацради, а ліцензії відбираються у конкретних каналів. Все це гримаси нинішнього правосуддя. Хоча я згодна, що Нацрада має працювати прозоро.

- Ірино, скажіть, будь ласка, чи порушить коли-небудь прокуратура кримінальну справу за 171-ю статтею ККУ? Невже недостатньо фактів перешкоджання діяльності журналістів? Вони що - знущаються з нас?

- Знущаються -правильне слово. Якраз у звіті ТСК я наголошувала, що журналістам дуже важко сьогодні захистити свої права. Навіть якщо є відеосвідчення про перешкоджання журналістській діяльності, прокуратура часто відмовляється відкрити кримінальну справу або така справа не доходить до суду. Левова частина скарг до ТСК стосується саме таких випадків. І це дає представникам влади можливість говорити, що фактів перешкоджання журналістській діяльності в нас немає, що це інсинуації занадто емоційних і невихованих журналістів, адже суд нічого не довів. Про це ми будемо говорити під час заслуховування силових міністрів. До речі, всі ці відписки я передала до Моніторингового комітету ПАРЄ. Європейці шоковані тим, що журналісти не можуть добитися навіть відкриття кримінальної справи, застосування статті 171. Ми будемо дуже старатися змінити ситуацію - привертати до цього увагу громадськості й міжнародної спільноти, а також голосувати за закон моєї колеги Олени Кондратюк, яка пропонує, щоб не лише в теорії, а й на практиці журналісти мали такий самий захист, як міліціонери при виконанні своїх професійних обов'язків. Адже уявити собі, що побили міліціонера і за цим фактом навіть не відкрили кримінальної справи - неможливо. А журналіста - запросто! Але самі не впораємося, тому важливо, щоб і самі журналісти тримали такі теми під особливим контролем і особливою увагою.

- Добрый день, Ирина. Скажите, что общего между журналистикой и политикой? Чем политика - грязное, на мой взгляд, занятие - привлекает вас больше, чем журналистика?

- Політика й журналістика в Україні сьогодні, на жаль, однаково заполітизовані, часто безпринципні, безвідповідальні й не дуже професійні. Хоча повністю згодна з вами, що політика набагато брудніша, продажніша й менш інтелектуальна. Я не переконана, що політика мене приваблює більше. Навпаки, все більше думаю про те, що, можливо, варто змінити сферу діяльності. Але поки я в політиці, буду відстоювати те, що важливе для мене і в журналістиці - принципи, культуру, політичну культуру.

- Рассматриваете ли вы возможность возвращения в журналистику? Есть ли в Украине СМИ, в которых вам хотелось бы работать (названия)?

- Так, я б хотіла повернутися в медіа. Я, до речі, дуже високо ціную той колектив, у якому працювала до обрання депутатом. Вважаю, там працюють професійні журналісти з позицією.

- Кто для вас является авторитетом из украинских журналистов? Из зарубежных?

- На щастя, такі журналісти є. Я ціную наше спілкування і дружбу. Якщо мене по-доброму вразив якийсь матеріал: ґрунтовністю аналізу чи стилістикою, тонким сарказмом чи фактажем, розкруткою джерел інформації на відвертість, завжди намагаюся сказати добре слово авторові. З багатьма авторитетними й шанованими мною журналістами ми разом училися, отже, я їх люблю як чудових людей, а не лише як талановитих авторів. Важливо, що такі журналісти є і в регіонах, а не лише в столиці. Не буду всіх перераховувати, щоб когось не забути. Якщо говорити про зарубіжних колег, то під час роботи прес-секретарем Віктора Ющенка як лідера опозиції і як президента мала можливість познайомитися з багатьма дуже цікавими і професійними журналістами. Мене завжди вражали рівень їхньої професійної підготовки, усвідомлення власної гідності, принципів свободи слова і щирий інтерес до України. Іноді ці журналісти знали про Україну більше, ніж навіть політики цих країн. Яскравий приклад - Пілар Бонет, власкор найбільшої іспанської газети El Pais, або польський журналіст Веслав Романовський, або багаторічний шеф бюро «Ройтерс» у Києві Рон Попеску. Можна навести чимало прикладів. Шкода, що в Україні й до сьогодні мало корпунктів великих зарубіжних медіа, їхня присутність збагатила б українських журналістів, бо часто вони мають іншу професійну школу.

- Чи прийдуть генпрокурор і міністр внутрішніх справ у Раду звітувати з питань, які розслідує ваша ТСК?

- Сподіваюся, це відбудеться найближчим часом, наступного пленарного тижня. Принаймні, керівник профільного комітету з питань свободи слова Андрій Шевченко та керівники опозиційних фракцій ставитимуть це питання на погоджувальній раді. Адже 354 депутати проголосували за невідкладний розгляд такого звіту силовиків.

- Ірино, скажіть, чи відомо вам, що в Севастополі звільнили керівника єдиної стовідсотково українськомовної телекомпанії в Криму? Чи буде якась реакція вашої комісії на цей факт?

- Наша ТСК розглядає не лише скарги, що надходять на нашу адресу безпосередньо, а також інформацію, що нам надають Спілка журналістів України та незалежні профспілки. Ми моніторимо медіа і вивчаємо всю інформацію, що стосується питань свободи слова, ситуації з журналістами. Ми зв'язувалися з Мирославом Мамчаком, я знаю ситуацію навколо телеканалу «Бриз». Влада керується формальними підходами, що Мирослав не є військовим і тому не може очолювати цю спеціалізовану телестудію. Але ми не залишимо без уваги тих заяв мера Севастополя, в яких він вимагає звільнити керівника «Бризу» за надмірний патріотизм. Це, безумовно, прямий тиск на телекомпанію. Якщо колеги з Партії регіонів не дадуть мені повноважень говорити на цю тему від імені ТСК, я підніматиму це питання як народний депутат.

- Думаю, що поновити Мирослава на посаді вже не вдасться. Цікаво, що ви запропонуєте на комісії з приводу захисту журналістів, та й узагалі патріотичної лінії ТРК «Бриз», адже журналістам неодноразово напряму погрожували представники проросійськи налаштованих політичних сил міста, обіцяли всілякі тортури, кислоту в обличчя і бомбу на канал?

- Для нас надзвичайно важливими є офіційні звернення, факти, свідчення щодо тиску, погроз. Це змушує представників влади визнавати існування проблеми. Якщо у вас є такі свідчення, будь ласка, передавайте їх до ТСК.

- Доброго дня, пані Ірино! Є до вас кілька питань :) Скажіть, будь ласка, чи дивилися ви «оновлений» Перший національний?

- Вчора. Розумію скепсис вашого запитання. Мене так само тривожать нарочиті, на межі фолу, заяви деяких керівників Першого національного, що державний телеканал має давати тільки позитив про владу. Ці заяви викликали справжнє обурення на самому телеканалі. Адже там працює чимало хороших журналістів, які так не вважають, які усвідомлюють, що про владу потрібно давати об'єктивну інформацію, а не облизувати її. І запопадливі, лизоблюдські заяви медіакерівників про повну лояльність до влади - це дурна послуга самій владі, Україні в цілому, і в першу чергу, колективу Першого. Будемо думати, як захистити канал від такого керівництва, і найближчим часом підніматимемо це питання у парламенті.

- З вашого дозволу одразу викладу решту питань. У який спосіб комерціалізований та підлеглий владі канал може стати основою для створення Громадського телебачення, про що сьогодні повідомила Гуманітарна рада при президентові України? Чи не на часі створення комісії з перевірки діяльності нової команди під проводом Бенкендорфа, адже на Першому продовжує стрімко збільшуватися чисельність керівного складу? У який спосіб можна організувати вашу зустріч із представниками Незалежної медіа-профспілки? Красно дякую за відповіді!

- Що стосується медіапрофспілок, то і я, і члени ТСК регулярно зустрічаємося і запрошуємо на наші засідання представників і НСЖУ, і незалежних медіа спілок. Я спілкуюсь із Лубченком, Лукановим, Скрипіним, вони надають важливу інформацію щодо ситуації зі свободою слова. Ми готові до спілкування завжди, коли є така потреба. Що стосується намірів влади створити Громадське телебачення - то ідея хороша і правильна. Це зобов'язання України перед Радою Європи. Єдине, що турбує - чи не відбудеться проста зміна вивіски на НТКУ і те, що сьогодні повинно давати «тільки позитивну інформацію про владу», стане називатися Громадським телебаченням. Турбує, що Адміністрація президента фактично вилучила з процесу формування концепції професійні спілки та організації, професіоналів загалом. Я разом із колегами була на одному такому обговоренні, де виступав один із членів Гуманітарної ради при президентові України, який не має жодного відношення до журналістики. І те, що він плів про майбутнє Громадське телебачення - за гранню добра і зла. Концепція в його викладі звучала на рівні самодіяльності, аматорства. Хоча офіційно законопроект ще не поступив до ВР з Адміністрації президента, ми чекаємо. Уважно читатимемо, як пропонуються фінансувати Громадське телебачення, як обиратиметься керівництво і Наглядова рада, які будуть запобіжники тиску, які чинники незалежності. Є великий ризик, що ті самі лояльні і віддані Банковій керівники УТ назвуть себе незалежними керівниками незалежного ТБ.

- Ірино, а ви не хотіли очолити комітет з питань свободи слова? Чи вам не пропонували? Ви ж теж представник опозиції?

- Я працюю в Комітеті з питань євроінтеграції. Для мене це принциповий і цікавий напрямок законодавчої діяльності. Натомість, думаю, наша ТСК чимало доклала зусиль, аби влада після шестимісячних зволікань нарешті віддала комітет з питань свободи слова опозиції. Ми піднімали це питання на всіх засіданнях, привертали до нього публічну увагу.

- Ірино, скажіть правду, чому ви залишили посаду прес-секретаря президента Ющенка? Це не внутрішньосімейні проблеми?

- Вже сто разів відповідала на це питання. Співпало багато факторів. По-перше, прийшло нове керівництво Секретаріату, яке інакше бачило функції і роль прес-секретаря й прес-служби. По-друге, я справді втомилася, адже працювала прес-секретарем Віктора Ющенка шість років. Це великий термін. Ця робота вимагала повної віддачі, великої відповідальності. Думаю, в той час настав період нового погляду на роботу прес-секретаря президента, нових людей. Я завжди буду вдячна за цей надзвичайно важливий період у моєму професійному житті. Але нічого не буває вічним. На держслужбу приходять - і з неї йдуть. Це нормально.

- Ірино, який у вас характер - більше чоловічий чи жіночий?

- Не знаю, що ви вкладаєте в це питання і який характер вважаєте чоловічим, а який жіночим. Думаю, в мене жіночий.

- Як члени ТСК сприймають факти, які ви розслідуєте? Чи є внутрішній спротив представників коаліції в ТСК?

- Представники коаліції дуже хворобливо реагують на будь-які скарги, пов'язані з президентом, навіть згадування його імені. Набагато спокійніше реагують на скарги на регіональних вождів. Позиція влади зрозуміла - вони наголошують, що цензури в Україні немає, держава й органи влади не тиснуть на журналістів, в окремих випадках ідеться про власників і менеджерів. При цьому забувається ключове: головні медіавласники, медіакоролі вмонтовані в цю владу, їх не треба цензурувати, вони самі будь-кого відцензурують. Але при цьому я не хочу сказати, що члени ТСК від коаліції байдужі до скарг журналістів, що надходять до комісії. Вони бояться політизації роботи, хочуть уникнути будь-яких поєднань влади з цензурою. Але погоджуються, що силові структури далеко не завжди захищають журналістів. Добре, що коаліція не саботує роботу комісії, ми шукаємо компромісу, в першу чергу, в питаннях законодавчого захисту журналістів.

- Ірино, де ви відпочивали цього року? Взагалі, чим ви любите займатися у вільний час?

- Вперше в житті на озері. Сподобалося. Вперше за 10 років сіла на велосипед. Шкода, що в українських містах немає велосипедних доріжок, я б їздила. У вільний час люблю читати і плавати. Правда, нині в основному читаю «Про кота-воркота» і «Сороку-ворону», бо маленька донька вимагає багато уваги і не погоджується дати мамі шанс почитати щось інше, для себе.

- Чи друкуєтесь ви десь, чи відчуваєте себе ще журналістом, чи вже остаточно перетворилися на політика? Чи не важко бути і журналістом, і політиком одночасно?

- Рідко. Останню статтю влітку готувала для «Дзеркала тижня». Я б із радістю знімала публіцистичні чи документальні фільми, бо відчуваю себе скоріше телевізійним журналістом.

- Вітаю вас! Учора журналісти влаштували під СБУ акцію. Подавали запити, чи, бува, не пильнує їх ця служба. Цікаво, як ви оцінюєте свій потенціал як імовірного ворога народу? Який відсоток із того, що ви знаєте, належить до категорії «державна таємниця»?

- Хвилює, якими темпами відбувається кадебізація СБУ. Якщо так піде далі, то скоро не лише всі, хто інакше думає, будуть ворогами народу, а у спецслужб виникатимуть питання навіть до котів та собак «ворогів народу».

- Пані Ірино, чому, на вашу думку, міжнародна громадськість не висловлює різкої критики в бік нової влади і президента Януковича. Міжнародні спостерігачі здебільшого схвалюють курс на реформи, а про згортання свобод якщо і згадують, то побіжно, ніби цього не відбувається?

- Думаю, в міжнародної громадськості, так само як і в українського суспільства, був певний період очікувань, час, коли до нової влади придивлялися, дивилися на її перші кроки, дії, заяви. «Медовий місяць» нової влади як з Україною, так і зі світом закінчився. Ми бачимо кілька дипломатичних заяв від європейських і міжнародних структур і політиків, де в дуже коректній формі висловлюється стурбованість звуженням демократичних свобод в Україні. Треба розуміти, що за цими дипломатичними фразами ховається не тільки стурбованість, а й перша «жовта картка» команді Януковича. У вівторок, 5 жовтня, в Страсбурзі у ПАРЄ відбудуться слухання щодо ситуації в Україні. Сподіваємося, в резолюціє ПАРЄ буде дано об'єктивну оцінку ситуації в Україні.

- Які у вас тепер стосунки з Олександром Третьяковим?

- Дружні. Ми дружимо родинами, я ціную той шлях, який ми пройшли в одній політичній команді.

- Пані Ірино, в мене запитань немає, лише хочу сказати, що ви дуже симпатична жінка, яка знає, що говорить та коли. Побільше б нам таких талановитих людей. Дякуємо.

- Дякую на доброму слові. Всім дякую за професійні, глибокі питання й особисті, гуманні. Якщо у вас є інформація для нашої ТСК, пишіть, ось електронна адреса: gerashenko.iryna@rada.gov.ua, і телефон: 2553938.

До речі, одним із головних джерел, де ми беремо інформацію щодо ситуації зі свободою слова, порушенням прав журналістів, є «Детектор медіа». Є кілька випадків, коли ми дізналися про тиск чи погрози журналістам, перешкоджання їхній журналістській діяльності саме з «Детектор медіа». І вже потім зв'язувалися з цими колегами. Особливо йдеться про випадки з регіональними журналістами. Наприклад, історія з херсонським колегою Дементієм Білим. Так що ви, дорогі Детектор медіа і телекритикеси, робите велику і важливу роботу. Молодці!

Фото Руслана Новосьола