Як повідомляла ТК, Віталія Портникова, ведучого програми  «Правда», призначено головним редактором телеканалу ТВі.

Нагадаємо, до жовтня 2009 року посаду головного редактора ТВі обіймав Євген Кисельов, який причиною свого звільнення з телеканалу назвав «тиск одного з акціонерів». Після того, як Кисельов залишив ТВі, посада головного редактора лишалася вакантною. 

- Віталію, яким чином будуть розподілені повноваження між вами і Романом Скрипіним на каналі?

- Роман Скрипін є шеф-редактором новин, займається насамперед новинами, і тут ніяких змін в його повноваженнях не відбувається. А редактор каналу, як це і було раніше, займатиметься творчим керуванням усіма новинними, аналітичними і гостьовими програмами. Тут немає ніяких проблем.

- Як ви бачите своє завдання на новій посаді?

- Першими кроками будь-якої людини, яка приходить на будь-яку посаду, є знайомство з продуктом і з колективом. Звичайно, з колективом телеканалу ТВі я перебуваю тривалий час у творчому симбіозі, але все-таки як ведучий щоденної і тижневої програми, однак це зовсім не одне і те ж - бути ведучим, і бути головним редактором. Треба це все узгоджувати - і загальну аудиторію каналу як таку, аудиторію обох наших новинних випусків, щоденних програм. І саме тому я вважаю, що насамперед треба придивлятися до продукту, треба усвідомити, яким він сьогодні є, і треба визначити для себе, яким він має стати.

- ... і яким він має стати?

- Я вважаю, що будь-які зміни, які можна планувати, будуть пов'язані уже з новим сезоном. Я проти того, щоб різати по живому. Я вважаю, що тут треба вивчити і зрозуміти можливості журналістів, вивчити можливості розширення творчого колективу, чи навпаки - усвідомити, що він може бути таким, яким він є, при сьогоднішній ситуації на каналі. Це все ж таки ситуація старту, ситуація заходу в ефір... Тобто: лише після вивчення ситуації можна буде говорити про якісь нові проекти, про те, хто буде їх готувати. Окрім того, потрібно подивитися, чи моя робота на каналі у якості головного редактора не буде суперечити моїй роботі ведучого щоденних програм. Тим більше, що зараз така ситуація, що і я, і керівник нашого новинного мовлення Роман Скрипін - обидва ведемо щоденні програми, і, так чи інакше, маємо визначатися із майбутнім цього проекту.

- А як вам зараз бачиться - чи можливим є вибір у той чи інший бік: відмовитися від менеджерської посади, залишившись ведучим, чи навпаки?

- Я вважаю, що редактор каналу це завжди граючий тренер. Зараз важливо усвідомити той формат, в якому ця гра буде більш прийнятною як для колег, так і для глядачів. І отут ще є актуальне питання - творча ситуація, яка буде складатися на українському телебаченні загалом. Ви знаєте, мені впродовж моєї телевізійної роботи, досить тривалої, довелося вести в українському ефірі чимало тижневиків, і серед них були як підсумкові політичні тижневики на каналах ТВі, а перед тим на СТБ, так і проект телевізійного соціального журналу, який я вів на телевізійному каналі ICTV... І от розумієте, формат такого тижневого журналу був безпосередньо пов'язаний з тією реальністю, яка тоді існувала в Україні, і я абсолютно розумію, що треба буде узгоджувати телевізійні формати саме із реальністю, а не просто із творчими намірами.

- Коли ви говорите про реальність, ви маєте на увазі цензуру і стосунки між ЗМІ і владою?

- Я маю на увазі не цензуру як таку, а саме стосунки між політичним світом (у широкому розумінні цього слова) і ЗМІ. Між політичною елітою, тому що зараз може статися така ситуація, що і влада, і опозиція будуть вимагати від журналістів стати учасниками війни, будуть вважати, що кожен, хто не знаходиться в окопі, є зрадником певної політичної сили, певної ідеї, певного бажання мати владу. І в мене завжди виникає запитання - що в такій ситуації має робити професійний журналіст, якщо він не може об'єктивно висвітлювати події, якщо він змушений підкорюватися диктату або однієї політичної сили, або іншої, або диктату власника, який пов'язаний із тими чи іншими політичними силами? Знову кажу, це не обов'язково має бути влада, ми пам'ятаємо, що й опозиція здатна на диктат в певних межах своїх можливостей, і що це не менш небезпечно, ніж диктат влади. І ще важлива ремарка: я кажу про це загалом, я не кажу зараз про ситуацію на каналі ТВі. Якраз ми зараз будемо намагатися зберігати на каналі здорову професійну атмосферу, однак не можна ж не звертати увагу на загальну ситуацію в країні. Ще один момент - існує, хоч як це дивно, і це теж дуже небезпечно, політичний диктат глядача, якому теж хочеться, щоб його телевізійний канал був саме таким, а не іншим, щоб він віддзеркалював саме його погляд на ситуацію, а не те, якою є ситуація. Кожного разу з урахуванням таких фронтових дій, а ми зараз знаходимося знову на фронті, доводиться робити творчий вибір.

- Віталію, ви поставили питання таким чином: «що в такій ситуації має робити професійний журналіст». Я вам переформулюю це запитання - а що в такій ситуації робити головному редактору телеканалу?

- Головний редактор має три відповідальності: відповідальність перед глядачами, відповідальність перед колективом і відповідальність перед собою. Відповідальність перед самим собою - це збереження репутації, творчої професійної репутації, це чітка заповідь не брехати, навіть самому собі. Обов'язок перед журналістами - зберегти їх перед неминучим, якщо ситуація погіршується, треба мати власну професійну совість, краще відмовитися від певних форм мовлення, ніж робити їх облудно. Я не вважаю, що сьогодні така небезпека існує на каналі, але я кажу про стратегічний напрямок думки в такій ситуації, я про це завжди думав, я не сказав би, що це мої нові якісь думки, пов'язані із нинішньою зміною влади.

- ...чи зміною вашого професійного статусу?..

- Або так. Ну і третє: відповідальність перед глядачами. Український глядач має отримувати інформацію навіть тоді, коли вона йому не подобається, навіть тоді, коли він є вболівальником іншої політичної футбольної команди. Він має чути гірку правду. І тільки тоді, коли телебачення й інші засоби масової інформації будуть повідомляти йому гірку правду, що твоя відповідальність не в голосуванні, а в житті країни, і воно не поліпшиться, якщо ти не будеш сам його поліпшувати, тоді можна сказати, що політично-соціальна місія телебачення виконана. Натомість якщо телебачення буде потурати оцій футбольно-політичній свідомості більшої частини українського суспільства, воно саме продукуватиме власну деградацію.

Фото - www.lenta.ru