У липні, коли Верховна Рада піде на канікули, підсумкові інформаційно-аналітичні програми українського телебачення підуть у відпустку. Замість них у недільний ефір виходитимуть звичайні новини, їхні ведучі та редактори вирушать на моря чи у гори... Це має статись ось-ось. Але передвідпустковий мандраж і небажання серйозно ставитись до роботи даються взнаки вже зараз. Візьмімо хоча б недбалість, із якою ВСІ канали повідомили, що народного депутата України Віктора Лозинського позбавлено недоторканності, тоді як насправді Верховна Рада задовільнила його заяву про складання депутатських повноважень.  Виявляється, наші політичні журналісти й редактори різниці не розуміють.

Мало яка подія в новітній історії України, - хіба що Помаранчева революція та подальші парламентські вибори, - заслужила на честь бути у фокусі підсумкових аналітичних програм протягом трьох тижнів поспіль. Адже життя не стоїть на місці - навіть улітку. Проте вбивство мешканця Кіровоградщини Валерія Олійника, до якого, ймовірно, причетний вже колишній народний депутат України Віктор Лозинський, і яке, як раз у раз повторюють публіцисти, «розкрило виразки корумпованої влади», вже третій вікенд у топі. 5 липня з Лозинського почали майже всі, а ведучий «ТСН. Тижня» Олексій Ліхман ще й заявив, що «цей тиждень головною темою для України була загибель кіровоградського селянина Валерія Олійника». Це правда; питання лише в тому, чому три тижні тому, коли на кричущу подію звернув увагу телеканал «Інтер», і коли було відомо вже чимало подробиць голованівського інциденту, «ТСН. Тиждень» мовчав. І почав віддавати темі Лозинського належне лише після того, як Юлія Тимошенко та її політична сила посіли більш-менш зручну позицію щодо цієї історії, яка добряче попсувала БЮТ імідж (а може, й рейтинг) Збіг?

Лозинський

Після того, як бютівці із захисників свого соратника перетворилися на обвинувачів, лояльний до Тимошенко «1+1» продемонстрував риторику не менш барвисту й пафосну, ніж «Інтер» три тижні тому.

Погляньте лишень на парад епітетів у підводці Олексія Ліхмана: «Підвищена увага ЗМІ таки зробила добру справу. Поховати його в стусі нерозкритих не вдасться. Взагалі розслідування загадкової і жахливої смерті безробітного з Голованівська може стати найгучнішою справою про свавілля можновладців. Парламент вже позбавив Лозинського недоторканності та мандата» (насправді лише мандата - недоторканність була втрачена разом із ним). Пан Ліхман розповідає про останні подробиці справи, що стали відомі зокрема із інтерв'ю генерального прокурора Олександра Медведька «Дзеркалу тижня» (респект за посилання :),  і підводить сюжет Артема Альошина. У сюжеті, окрім звичайного пустослів'я («Початок тижня для екс-нардепа видався відносно спокійним. Аж раптом за кілька днів він перетворився зі свідка на підозрюваного», - насправді дуже сумнівно, що Лозинському було «спокійно»), бачимо маніпуляцію, яка ще раз доводить прихильність «1+1» до табору Тимошенко.

«Віддати Лозинського до рук правоохоронців вимагали і президент з опозицією. Однопартійці ж спочатку не поспішали, але врешті вирішили показати йому червону картку», - насправді ж спочатку БЮТівці захищали Лозинського і навіть пропонували нагородити його орденом! - і далі:

«СИНХРОН: Юлія ТИМОШЕНКО, прем'єр-міністр України: "Я звернулася до цього депутата з вимогою написати заяву про складання з себе депутатства".

РЕПОРТАЖ: На роздуми Лозинському відвели менше доби. Заяву у Верховній Раді чекали наступного дня, у п'ятницю. І вона таки з'явилась, щоправда без самого автора. Це лише 5-ий випадок за роки незалежності, коли парламентарі здавали своїх колег правоохоронцям. Щоправда до цього обранців позбавляли не депутатського мандата, а лише недоторканності. Першим втратив імунітет у 94-році Юхим Звягільський, за 5 років та сама халепа сталася з Павлом Лазаренко, а ще за рік доторканнями стали партнер останнього Микола Агафонов та банкір Віктор Жердицький. Проте від того, що Лозинський став звичайним громадянином Генпрокуратурі легше не стало - він зник. Дехто з депутатів одразу відчув - накивав п'ятами».

Зауважмо, що саме в цьому місці розповіді, оздобленому безглуздою подробицею (яка різниця, хто з депутатів що «відчув»), телеканал «1+1» і повідомляє глядачам головну новину тижня:

Гаданий убивця Валерія Олійника втік. Правоохоронці не знають, де він. Імовірно, він не буде покараний.

Проте особливого логічного наголосу в цьому місці глядач не відчуває, адже, видається, автори сюжету ставляться до цього факту як до чогось банального, очікуваного. І наступне, за логікою, найважливіше питання:

Де Лозинський?

- автор сюжету розкриває мляво і в звичному для «1+1» напів-інфотейнментному стилі:

«Деякі видання (які?) вже поширили інформацію з посиланням на власні джерела, що державна прикордонна служба на запит Генпрокуратури, чи перетинав Лозинський кордон відповіла негативно (а перевірити слабо?), і з'явилися припущення (у кого?), що він переховується десь у лісах Кіровоградщини (а поїхати пошукати?). З'ясувати місце перебування колишнього депутата намагалися в його адвоката, однак дзвонити своєму клієнтові підчас прес-конференції він відмовився (а правоохоронці що думають із цього приводу?)».

Ще безглуздіший фрагмент - попереду:

«Що розповідають на допитах поплічники Лозинського, котрих вже заарештовано, достеменно невідомо (справді дуже важлива інформація для глядачів). Ковальський начебто (звідки інфа?) почав свідчити проти нього. Його захисники переконують - під тиском.

СИНХРОН: Ярослав ГРИЗОДУБ, адвокат Ковальського: "Слідчий тиснув на Ковальського, казав, що в його покази ніхто не вірить, він має дати ті покази, які нам необхідні".

РЕПОРТАЖ: Генпрокуратура з цього приводу поки що мовчить, а от адвокати самі тиснуть (???) - справа замовна, мовляв вороги Лозинського підклали йому свиню (тоді чому невинуватий Лозинський переховується?), і насамперед колишній очільник Голованівського району Іван Кучер, до звільнення якого нібито доклав руку екс-нардеп».  Але далі - ще краще: журналіст розповідає про людей, які приїхали із Голованівщини до Києва захищати Лозинського, запевняючи, що він насправді «золота людина», та їхню дивовижну погрозу, якщо йому далі «шитимуть справу», перекрити трасу Київ-Одеса. І далі:

«Відвідавши вотчину Лозинського, особливої туги за ним не побачили (хто? ви, Артеме? То ви там були? А де результати відрядження? Чому опитуєте людей, що приїхали до Києва, а синхронів із Голованівська катма?). Думки про долю опального депутата різняться (чиї? Де вони?). Утім напевне красномовніше за усіх себе охарактеризував сам Лозинський.

СИНХРОН: Віктор ЛОЗИНСЬКИЙ, колишній народний депутат України: "Я вас запевняю, якщо в подальшому така ситуація повториться, я поступлю точно так же".

РЕПОРТАЖ: Якою буде подальша доля мисливця і скільки часу знадобиться, щоб розставити усі крапки у цій справі - питання (дуже глибока думка; «час покаже» :)). Довести її до кінця бажають начебто усі - і політики, і правоохоронці. Та чи не стане Лозинський черговим біженцем, як наприклад екс-міністр внутрішніх справ Білоконь, чи то Бакай - їх досі шукають (місце перебування цих двох давно відоме)».

Після перегляду цього сюжету у вашого автора виникла страшна підозра: а чи не Блок Юлії Тимошенко є замовником відвертого забалакування цієї теми? Той потік свідомості, який вилив  на глядача «1+1» із теми Лозинського, містить кілька явно «відбілювальних» ходів (мовляв, тимошенківці переступили через корпоративну солідарність і «злили» «свого») і абсолюто не артикулює головних запитань, які адресовані в першу чергу владі, себто тій самій Юлії Володимирівні: де Ваш однопартієць? Чому Ви і підпорядковані Вам правоохоронці дозволили йому втекти? 

Ось, для порівняння, підводка Андрія Данилевича з «Подробиць тижня» на «Інтері», якою канал цього разу обмежився у висвітленні цієї теми, розпочавши з неї програму:

«Найочікуваніше голосування тижня. Нардепи позбавили недоторканності (Явна термінологічна помилка: ВР позбавила Лозинського не імунітету, а повноважень, і то на його власне прохання) обранця від БЮТ Віктора Лозинського. 415 голосів "за". Підтримали рішення й ті "бютівці", котрі ще два тижні тому називали вчинок депутата Лозинського "подвигом" і дякували йому за сміливість. Екс-депутат - фігурант справи про вбивство на Кіровоградщині - проти нього порушена кримінальна справа, він підозрюється у завданні тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, й зараз оголошений у розшук. Де перебуває цей підозрюваний у вбивстві, правоохоронні органи не знають. Це не перший випадок, коли перед тим, як зробити все необхідне, аби притягти представника влади до відповідальності, та сама влада дає йому можливість сховатися або покинути країну».

Це пряме звинувачення, не позбавлене певної слушності (згадка про бютівців-хамелеонів тут цілком доречна, хоч і лунає в ефірі «Інтера» вже третій тиждень поспіль), хоч і частково голослівне, однак сформульоване саме з позиції громадянського суспільства. В цьому випадку не так важливо, на чий політичний млин лиє воду «Інтер». Справді, доказів того, що влада створила Лозинському умови доля втечі, немає - як і доказів абсолютної більшості ганебних вчинків можновладців. Проте нагадати владі про відповідальність у тому числі й за провалене (поки що) розкритття резонансного злочину, а декому - про відповідальність за те, що кадри на зразок Лозинського опиняються у Верховній Раді, точно не зайве.

Доволі дивно вчинив із цією темою телеканал ICTV. Давши інформацію про позбавлення Лозинського депутатської недоторканності (! - див. нижче) та наголосивши все-таки на головній події - зникненні гаданого вбивці, Оксана Соколова підвела сюжет Володимира Соколова з розряду «про все й ні про що». Безпосередньою темою сюжету є перебіг парламентського тижня; журналіст вдається у явно надмірні репортажні подробиці, розлоге цитування малозмістовних заяв голови ВР Володимира Литвина, а потім переходить до провалу ініціативи Партії регіонів підвищити прожитковий мінімум. Тут журналіст дозволяє собі явну дезінформацію глядачів: «опозиція не вказала не взяти гроші для підвищення прожиткового мінімуму, а коаліція поняття не має» (насправді Партія регіонів називала джерела залучення коштів в офіційній заяві). Потім робить твердження щодо зовсім не очевидного причинно-наслідкового зв'язку: «Аби перестрахуватися від блокади Януковича, Тимошенко вирішила ініціювати зняття депутатської недоторканості. І вже в п'ятницю на ще одній позачерговій раді влаштувала "регіоналам" пробний тест». І аж тут доходить до Лозинського:

«Єдиного, кого вдалося позбавити імунітету - депутата Віктора Лозінського, якого підозрюють у скоєнні вбивства на Кіровоградщині. Рада майже одностайно підтримала його заяву про складання депутатського мандату. Майже таку ж одностайність отримав і закон про вибори президента, поки що в першому читанні. Для Партії регіонів це нагода виправити помилки на минулих президентських виборах, коли переможець визначався фактично судом, а тому - яка блокада?»

Про те, що депутати позбавили Лозинського недоторканності, каже на початку програми й Оксана Соколова. Насправді різниця не просто очевидна, але й дуже важлива: невідомо, чи зробили б це депутати всупереч волі Лозинського.  Далі журналіст побіжно висвітлює ситуацію навколо запропонованих змін до виборчого законодавства. Загалом на матеріалі цього сюжету можна було зробити два-три коротких тематичних, або й не робити нічого, адже насправді всі ті суперечки, які Володимир Соколов так детально висвітлив, не дали результату (якщо не враховувати ухвалення закону про вибори у першому читанні - треба ще дожити до наступного голосування)

Лідія Таран і Юлія Жмакіна з 5 каналу, що допрацьовують останні тижні перед переходом на «1+1»,  як  це часто трапляється останнім часом, видали в ефір занадто заплутану й переобтяжену подробицями та художніми засобами підводку, в якій, як і їхній колега з ICTV, почали з Лозинського, продовжили прожитковим мінімумом, виборчим законом, Євро-2012 і так далі. А завершили знову Лозинським:

«Ну і найгучніше рішення позапланових засідань - зняття недоторканності з народного депутата-"бютівця" Віктора Лозинського. Того самого, якого підозрюють у влаштуванні сафарі на людину в лісових угіддях Кіровоградщини. Цікаво, що голосували за заяву прохання самого нардепа, а не за подання Генпрокуратури. Недоторканість зняти і під варту взяти. До речі, досі силові органи не знають, де перебуває колишній народний депутат. Питання Лозинського було єдиним заради якого фракція Партії регіонів здала бойовий пост біля трибуни. А так стояли до останнього», - щодо різниці між позбавленням імунітету та позбавленням депутатських повноважень ваш автор уже висловлювався вище. А ось вставне «до речі» перед фразою про те, що місце перебування Лозинського невідоме, є дуже показовим - така собі побіжно згадана подробиця. Поставмо себе на місце телеглядача, який, приміром, повернувся із тижневої відпустки й намагається скласти уявлення про події пропущеного тижня за програмою «Час. Підсумки», і стане очевидно - реального значення подій навколо Лозинського програма не відобразила.

І, нарешті, ТРК «Україна». «Нарешті» ще й тому, що канал у попередні вікенди не приділяв убивству Лозинського серйозної уваги, а тепер відрядив знімальну групу в Голованівськ - познімати з натури, й «розродився» глобальним підсумковим сюжетом (автор - Сергій Карпій). Слід зазначити, що на відміну від багатослівного прикрашальництва колег у матеріалі «України» інформацію про голованівські події викладено предметно та вичерпно:

«На этой неделе Служба безопасности Украины объявила в розыск бывшего депутата Виктора Лозинского. Он подозревается в совершении убийства во время охоты в Кировоградской области. Как соучастники по делу, арестованный главы Головановской районной рады, прокуратуры и милиции. Наш корреспондент провел собственное расследование. Селяне шокированы произволом и безнаказанностью местных чиновников. Люди считают, что для остроты ощущений была открыта охота на человека».

Сюжет побудовано начебто з розрахунком на глядачів, які чують про убивство Олійника вперше - автор дає масштабний бекґраунд, починаючи з обставин убивства, наводить версію Лозинського, Генпрокуратури, «мікшуючи» їх із коментарями односельців убитого, його матері, місцевих громадських діячів. З моменту виходу в позаминулу неділю сюжету Руслана Ярмолюка на «Інтері» подібних матеріалів у підсумкових програмах не було. Втім, у певний момент автор псує приємне враження від свого сюжету:

«Сам нардеп не дожидаясь конца следствия подал в парламент заявление о снятии с себя иммунитета. А вот коллега по фракции, Владимир Пилипенко решил не ждать результатов расследования и предложил главе МВД представить Лозинского к награде. Мол, задержал преступника голыми руками. В это время гнев президента ощутили на себе глава Голованивской райгосадминистрации и губернатор Кировоградской области. Вдвоем они лишились должностей»

У цьому пасажі, по-перше, відсутні причинно-наслідкові зв'язки, по-друге, і це найважливіше, - хронологічна послідовність подій. Спершу був коментар про орден, за який бютівець Пилипенко, імовірно, вже не раз прикусив собі язика; потім - звільнення посадовців держадміністрацій; потім - подання заяви Лозинського. І головне - незрозуміло, чому і після чого (нагадаємо: це була вимога Юлії Тимошенко) бютівець написав цю заяву. Далі Сергій Карпій припускається тієї ж помилки, що й більшість його колег: «Судьба самого Лозинского решилась в пятницу (здається, для його долі ця подія якраз мала невелике значення, адже він сам просив позбавити себе повноважень), депутаты большинством лишили неприкосновенности себе подобного (окрім кричущої неоковирності цієї фрази, фактична помилка - позбавили, знов-таки, повноважень). Казалось, у следствия развязались руки, но тут снова помеха: главный фигурант в громком убийстве на Кировоградщине исчез. О том куда подевался депутат Лозинский не знает даже его адвокат». Далі він виправляється і все-таки наводить синхрон Юлії Тимошенко: «Такі люди поки не буде з'ясовано все, що відбулося під час цих дуже таких сумних подій, поки не буде з'ясовано, такі люди не можуть бути депутатами нашої фракції і членами нашої партії». На завершення автор сюжету промовляє кілька безглуздих фраз:

«У громкого дела об убийстве Валерия Олийныка больше вопросов, чем ответов. Действительно ли нардеп вместе с главами райпрокуратуры и милиции оборонялись или устроили охоту на человека. Единственный ли это случай? Почему следствие забыло вовремя проверить нардепа и его компанию на наличие алкоголя в крови? Кто крышевал? Ответы даст следствие. А вот то, что жители утратили доверие к правоохранителям и депутатам, ясно уже сейчас». Окрім того, що ці умовиводи пана Карпія навряд чи комусь цікаві, а вишуканість його лексикону («крышевал») нагадує про провінційне минуле каналу, яке топ-менеджмент «України» зараз намагається забути, останнє твердження просто смішить. Оце щойно зараз стало ясно? :)

Відмінність між зняттям недоторканності та позбавленням повноважень пояснює Станіслав Фещенко у програмі «Наверху» ТВі:

«Владимир Литвин даже закашлялся, редчайший случай в истории Верховной Рады - депутаты забыли о круговой поруке и отдают коллегу на расправу Генпрокуратуре. Впрочем теперь это выглядит совершенно по-другому. У Виктора Лозинского был шанс обыграть Генпрокуратуру на почве благородства, и он это сделал - сам написал заявление о сложении депутатских полномочий.

Александр Ефремов, председатель комитета ВР по вопросам регламента: 1 июля текущего года генеральный прокурор Украины Медведько просит дать согласие Верховной Рады до притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та взяття під варту народного депутата України Лозінського Віктора Олександровича. 2 числа наш коллега Лозинский обратился с заявлением в Верховную Раду с просьбой снять с него депутатские полномочия.

Станислав Фещенко, корреспондент: Снимать неприкосновенность по требованию прокурора могли месяц, заявление самого депутата рассмотрели уже на следующий день».

Нарешті! А тепер цікаве питання:

Навіщо Лозинський написав заяву про складання повноважень?

Якщо народний депутат знав, що його притягнуть до відповідальності, і явно боявся цього (про це свідчить його втеча), то резону відмовлятися від недоторканності, якої його могли позбавляти протягом досить тривалого часу або й не позбавити зовсім, у нього не було - хіба що мазохізм, у якому Віктора Лозинського, з огляду на явно протилежні нахили, запідозрити важко. Відповідь на це, а також на інші питання шукає Станіслав Фещенко з ТВі - замість своїх колег, які не затруднили себе пошуками:

«Станислав Фещенко, корреспондент: Что выиграл Лозинский этой атакой, пока остается тайной, в нее не посвящен даже его адвокат.

Роман Денисюк, адвокат Виктора Лозинского: Это смелый поступок моего подзащитного, но, скажем так, эмоциональный. Я его, честно говоря, не поддержал в этом отношении.

Станислав Фещенко, корреспондент: Краткосрочные дивиденды обвиняемый получил в виде комплиментов от теперь уже бывших коллег. Его смелость не побрезговал отметить даже спикер.

Владимир Литвин, председатель Верховной Рады: Для об'єктивного проведення слідства за кримінальною справою, порушеною щодо мене Генеральною прокуратурою України, прошу достроково припинити мої повноваження як народного депутата України.

Ярослав Сухой, народный депутат, "Партия Регионов": З точки зору моральної я такий крок вітаю. Це мужній крок людини, яка вирішила сама віддати себе в руки правосуддя, віддати в руки слідства. І сьогодні, виступаючи на сесії, я сказав, для нас зараз саме головне не давати оцінок, є для того суд, не називати нікого злочинцем.

Станислав Фещенко, корреспондент: Вот уже и регионалы не хотят называть Лозинского убийцей, хотя неделю назад настаивали на привлечении его к ответственности. А вот мнения бютовцев оказались несколько сумбурными. С одной стороны, Юлия Тимошенко теперь выглядит как чистильщица партийных рядов, с другой еще вчера "бело-сердечные" хотели наградить Лозинского за поимку злостного селянина Олийныка.

Андрей Кожемякин, народный депутат, БЮТ: А що стосується того, про те, що хтось каже, там, про нагороду чи заохочення, є такі, скажемо, упереджені коментарі, які іноді, ви знаєте, да, деякі народні депутати роблять, не порадившись з більш досвідченими політиками».

Нарешті - на третьому тижні скандалу - БЮТівцям дали виправдатись за коментарі щодо «ордена» Лозинському! Після цього журналіст докладно аналізує подану генеральним прокурором у «Дзеркалі тижня» версію вбивства Олійника, порівнюючи її з раніше озвученою версією Лозинського та демонструючи всі невідповідності між ними. Після сюжету, який розставив акценти, що їх бракувало матеріалам інших каналів, ведучий «Наверху» Євген Кисельов ставить ще одне дуже важливе питання:

«Самый главный вопрос теперь - как вся эта история отразится на рейтинге Юлии Тимошенко. Я имею в виду, конечно, политическую составляющую всех этих событий. Есть вероятность, что поддержка лидера БЮТ упадет еще больше. Однако может быть и по-другому. Все зависит от того, как Юлия Владимировна сумеет преподнести произошедшее. А ведь, на самом деле, по сути, впервые лидер крупной политической силы дистанцировался от своего однопартийца. Потому что во всех других ситуациях, а мы прекрасно помним, крупнейшие политические лидеры, руководители партий, фракций всегда в скандальных ситуациях брали своих однопартийцев под защиту. Тимошенко в этой ситуации вела себя иначе. Вот запомнят ли ей люди это, или избиратели, скорее, предпочтут сделать для себя вывод: ну, вот, Юлия Владимировна в очередной раз сумела выпутаться из неприятной истории. От этого зависит ее дальнейшие электоральные потери или приобретения».

Ситуація тут подана дещо схематично (все-таки Тимошенко почала дистанціюватися від Лозинського вже тоді, коли стало ясно, що скандал не вдасться «зам'яти», і він загрожує рейтингу політичної сили), проте питання поставлене більш ніж слушне.

Закон про вибори

Якщо «1+1» у викладі політичних подій тижня обмежився темою Лозинського, то «Інтер», навпаки, видав в ефір дуже «політизований» випуск «Подробиць тижня». Підводячи сюжет Юрія Сидоренка про ухвалений у першому читанні Закон «Про вибори Президента», Андрій Данилевич стверджує: автори проекту «мовчали про начебто "дрібниці", які полягають у спробі продовжити конституційний переворот без переписування Конституції». Без коментарів.

Перше, що повідомляє нам Юрій Сидоренко - депутати начебто не мали нагоди ознайомитись із текстом законопроекту, позаяк отримали його безпосередньо перед початком голосування. Для цього журналістові знадобилося багато слів:

«Ось він - проект закону про зміну правил гри під час виборів президента. Тут - на сорока двох сторінках власне закон, плюс іще на двох - пояснювальна записка, і ще сто сімдесят шість - займає порівняльна таблиця. Загалом - двісті двадцять аркушів паперу. Але найцікавіше в тому, що весь цей стос документів депутати отримали за кілька хвилин до розгляду питання - просто у сесійній залі. І навряд чи хтось із них встиг ґрунтовно ознайомитися із цим законопроектом».

Тут пасувало б навести бодай пару синхронів депутатів, обділених можливістю почитати законопроект, але чи то охочих не знайшлося, чи то автор не побачив у цьому необхідності. Далі:

«На появі цього документа у порядку денному позачергової сесії - наполягла особисто Тимошенко. Презентуючи його журналістам, прем`єр заявила: законопроект закриває всі можливості для фальсифікацій.

СИНХРОН: Юлія ТИМОШЕНКО, прем'єр-міністр України: "Перше - скасування відкріпних талонів, коли туристи їздили в автобусі по всій країні і кидали фальшиві бюлетені. Заборонили голосування на дому".

РЕПОРТАЖ: Але ті, хто вчитався в закон, переконують - він закриває одні шпаринки для махінацій, але відкриває нові, навіть не дірки, шлюзи для фальшування».

Цікаво, що попри весь антитимошенківський пафос «Інтера» автор згаяв реальну нагоду піддати слушній критиці дії влади, яка, перебуваючи, очевидно, під впливом звичних уже для України балачок про загрозу фальсифікації виборів, фактично посилює й без того маразматичну кріпосницьку систему, за якою проголосувати можна лише у місці так званої «реєстрації» (фактично - тієї ж прописки радянського зразка) або - у разі, якщо запрацює реєстр виборців - за місцем так званої виборчої адреси (та ж реєстрація). У результаті можливості проголосувати позбудуться десятки чи сотні тисяч людей, що мешкають не там, де зареєстровані, й не мають змоги або бажання їхати туди задля волевиявлення. Проте Юрія Сидоренка більше цікавить інше:

«Наприклад виборчої комісії депутати пропонують створювти переважно з представників парламентських фракцій. Це три чверті від складу комісії. Решту місць за результатами голосування займають представники від кандидатів у президенти. Порядок проведення жеребкування по включенню до складу територіальної виборчої комісії кандидатур, які внесені кандидатами на пост президента України, встановлюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за шістдесят днів до дня виборів» - важко не погодитись із тим, що ці новації доволі сумнівні. Далі автор розкриває інші новації закону, який, нагадаємо, ухвалений поки що лише в першому читанні, і нарешті доходить до антитимошенківщини:

«РЕПОРТАЖ: Та і рішення ЦВК, якщо в такому вигляді закон ухвалять ухвалять остаточно, оскаржити можна буде лише в одному суді - Вищому адміністративному. Він буде судом першої й останньої інстанції для всіх післявиборчих спорів. Його рішення - остаточне, й апеляції - не підлягає. І цим - закон суперечить Конституції. Спікер Володимир Литвин вважає - автори закону створюють додаткову систему захисту від небажаного результату.

СИНХРОН: Володимир ЛИТВИН, голова Верховної Ради України: "Саме вони значною мірою і переважно контролюють судову систему України сьогодні. І зрозуміло, що у них визначальний вплив на Центральну виборчу комісію".

РЕПОРТАЖ: Йдеться про "тимошенківців". Торік восени вони довели, що за допомогою суду можна робити будь-що. Тоді було заблоковано дію указу президента про розпуск парламенту. Цікаво, що відбулося це в тому ж самому суді, в якому тепер "бютівці" пропонують розв`язувати всі суперечливі питання щодо виборів».

Останній пасаж - чистий агітпроп. Дуже характерна маніпуляція: згущуючи фарби, журналіст протягом усього сюжету говорить про закон як про вже ухвалений і чинний. Тим часом попереду ще президентське вето та його подолання, Конституційний Суд, можливе блокування трибуни та інші можливі перешкоди.

Арсеній

Немає нічого оригінального у появі народного депутата України Арсенія Петровича Яценюка, який нині позиціонується як один із головних кандидатів у Президенти України на чергових виборах (кампанія, нагадаємо, офіційно ще не почалась), у програмі «Подробиці тижня» з досить довгим інтерв'ю. Актуальність появи політика в ефірі ведучий Андрій Данилевич, перш ніж перейти до озвучення явно затвердженого наперед списку запитань, сформулював так:

«Першим, хто відкрито заявив про підготовку масштабних фальсифікацій на президентських виборах через ухвалення нової редакції "Закону про вибори президента" був Арсеній Яценюк. Лідер "Фронту змін" переконаний - цей законопроект є продовженням кулуарної співпраці БЮТ та частини Партії регіонів з метою позбутися конкурентів на виборах і поділити країну».

Розбирати добірку абсолютно сервільних запитань тут немає сенсу, адже це вже не перша і точно не остання піар-ява Яценюка на «Інтері».

Псевдосоціологія

Далі в «Подробицях тижня» - антитимошенківський сюжет, присвячений заявам бютівця Кожемякіна про неправдиву соціологію, із прикладами пробютівських замовних опитувань. У тому, що незручна для Тимошенко соціологія, розкритикована Андрієм Кожемякіним, насправді правдива, у Андрія Данилевича немає жодних сумнівів:

«Намагання прибрати до рук виборчі комісії та спотворити результати голосування на користь одного з кандидатів супроводжуватимуться спробами дискредитувати незалежну соціологію, зокрема, ті організації, чиї дані будуть суперечити результатам, оголошеним ЦВК. Аби уникнути резонансу в разі фальсифікації виборів, слід звинуватити тих соціологів, котрі подають реальні рейтинги кандидатів, у неправдивості. Натомість створюють кишенькові соціологічні фірми, що активно працюють лише під час виборів і завжди показують потрібні цифри. Зазвичай, ці дані активно розповсюджують лояльні до кандидата ЗМІ. Виборча кампанія ще не розпочалася, але ця технологія вже активно використовується». (далі сюжет Андрія Сайчука про заяву Кожемякіна).  У матеріалі пана Сайчука містяться відверті маніпуляції:

«РЕПОРТАЖ: Насправді соціологів більше вразив масштаб звинувачень, а не сам факт - до закидів з боку "бютівців" вони вже звикли. Лідер блоку Юлія Тимошенко ніколи не приховувала свого скепсису щодо соціології й не добирала слів в оцінках діяльності соціологів.

ТИТРОВАНО: Юлія ТИМОШЕНКО: "Соціологічні опитування є одним з елементів маніпуляції свідомості людей. Всі ці опитування, як завжди буває в соціології, є великим обманом".

РЕПОРТАЖ: Соціологічна компанія - це насамперед сотні людей, розгалужена мережа кореспондентів, які займаються польовими дослідженнями. Причому складання рейтингів партій - лише незначна частка і далеко не основна стаття доходів соціологів. Збирання інформації, анкетування опитуваних - це копітка і витратна робота. Методика у всіх спільна, тому на однакові питання, як правило, різні фірми отримують дуже подібні, з відхиленнями в межах статистичної похибки, відповіді. Якщо в когось результати відрізняються суттєво - це одразу ж викликає підозри, - каже Ольга Балакірєва, яка очолює Інститут соціальних досліджень. Тому на фальсифікації ніхто з провідних фірм не піде, переконує вона».

По-перше, Юлія Тимошенко має всі підстави не вірити соціологам, адже результати її блоку на виборах уже двічі істотно відрізнялись від практично всіх прогнозів. Це, втім, зовсім не обов'язково є результатом маніпуляції соціологів. Ідилічна картина кропіткої праці соціологів, намальована Сайчуком, стосується справді лише провідних компаній, які вже давно працюють на ринку. Чи входять вони до десятки псевдосоціологічних контор, оприлюдненої Кожемякіним? Ми цього не знаємо, оскільки в сюжеті називається лише одна із десяти: Research&Branding Group. Продовжується сюжет у стилі «БЮТ не бачить колоду в своєму оці»:

«РЕПОРТАЖ: Таких фірм-фантомів напередодні тих чи інших виборів з'являється чимало. Але є і такі, що існують уже роками. Зокрема "Київ ХХІ століття" і "Оаза". Ви не знайдете координат цих компаній ані в бізнес-довідці, ані в жовтих сторінках, ані в Інтернеті. Натомість дані їх опитувань можна прочитати на шпальтах деяких газет, почути в радіоефірі, побачити у випусках новин деяких телеканалів. Відрізняє ці опитування з-поміж інших одне - у них завжди перемагає БЮТ

РЕПОРТАЖ: Це прес-конференція в інформагентстві УНІАН, яка проходила 16 червня цього року і на якій були оприлюднені результати чергового дослідження цієї фірми. Щоб усе стало зрозуміло, порівняємо його з дослідженням, яке приблизно в цей самий час проводила одна з компаній-лідерів. У загальному рейтингу трійки ймовірних кандидатів у президенти за версією "Київ-ХХІ століття" Тимошенко має аж на 10% вищий показник, ніж в аналогічному дослідженні Research & Branding Group. Крім того, майже 80% українців нібито підтримують ідею створення широкої коаліції. І головне - президентські вибори в другому турі виграє тільки Тимошенко. Тоді як в інших соцопитуваннях вона в другому турі програє і Януковичу, і Яценюку - з іще розгромнішим рахунком. Зрозуміло, що опитування фірм-фантомів є інструментом політтехнології. Їх мета - піддати сумніву незручні результати реальних досліджень. Для цього і намагаються дискредитувати всіх інших соціологів, які працюють на ринку професійно».

Це явна маніпуляція, брехня й агітпроп в одному флаконі. Замовні опитування є в усіх кандидатів (і улюблений кандидат телеканалу «Інтер» відзначився ними не менше, ніж БЮТ), і намагання виставити тимошенківців крайніми означає відверте спотворення дійсності. Як тут не відчути вдячність до ведучого «Наверху» Євгена Кисельова, який майже в кожному випуску своєї програми, замість заплутувати і промивати мізки своїм глядачам, як це робить «Інтер», розбирає свіжі рейтинги і вчить аудиторію виборчої грамотності?

Падіння ВВП

Чергове «сенсаційне викриття» уряду Тимошенко в «Подробицях тижня»: Кабмін, мовляв, приховує реальні обсяги ВВП:

«Показник ВВП уже ризикував стати "справжньою таємницею" на кшталт - місця знаходження скарбів гетьмана Полуботка або змісту 2-го тому "Мертвих душ" Гоголя. Згадаймо, на початку року уряд вирішив дані про стан вітчизняної економіки оприлюднювати не щомісячно, як це було протягом останнього десятиліття, - а щоквартально. Мовляв, треба терміново перейти на іншу методику обрахування. У час економічної кризи це те саме, що - забрати в хворого термометр. Хай там як, але показника за січень-березень цього року - громадяни та бізнес не побачили ані в квітні, ані в травні. Незважаючи ні на гнівні заклики президента, ні на в'їдливі коментарі опозиції - уряд уперто приховував діагноз власної економічної політики. Нарешті 30 червня його було оприлюднено. Він є найгіршим за всю післявоєнну історію країни, - фактично, за рівнем виробництва товарів та послуг ми втратили 5 років і повернулися у 2004-ий. Порівняймо українське падіння ВВП з найгіршими показниками ВВП в Європі. Приміром, у сусідів, в Молдові, - економіка впала на 7% ; в Росії - майже на 10%, в країнах Балтії та збанкрутілій Ісландії - найбільше зниження - на 10%-14%. Але - не більше! В Україні - економіка постраждала більше за всіх у Європі. Некерована з боку уряду Юлії Тимошенко "перша криза раннього українського капіталізму" - вдарила по українцях найболючіше за всіх на цьому континенті, - вона змінила життя мільйонів громадян - від олігархів до простих робітників». Маніпуляцію з начебто приховуванням ВВП пояснює текст Андрія Ревенка «Мінус 20, про які багато хто говорив», опублікований у «Дзеркалі тижня» ще до виходу програми в ефір.

Газ

Повідомлення в «Подробицях тижня»:

«Два дні залишилося до чергових розрахунків з Росією за газ. Зовсім не риторичне питання "Де взяти гроші?" - знову хвилює урядові голови. Як стверджуютьі нтернет-видання (які?) - Кабінет міністрів намагається взяти для "Нафтогазу України" досить великий кредит - 4 мільярди доларів через російський інвестиційний банк "Трійка-діалог". Проект відповідного договору потрапив до рук журналістів - серед відповідальних за роботу над угодою зазначено Ігоря Діденка - виконувача обов'язків голови "Нафтогазу". Планується, що російський "Інвест-банк" має організувати так званий "синдикований кредит" - це коли певна група фінустанов "скидуються" боржникові грошима; або випустити "Нафтогазу" облігації - боргові цінні папери. За умовами проекту угоди - росіяни отримують повний доступ до фінансової та юридичної документації найбільшої української компанії - "Нафтогазу України", організації, яка має стратегічне значення для нацбезпеки. Ця норма є в пункті 1,7 документа. Крім того, не відоме обргрунтування суми в 4 мільярди доларів (а взяти коментар?). За оцінками експертів Європейського союзу - Україні для підготовки до опалювального сезону необхідна сума вдвічі менша. Судячи з усього (з чого?) - український прем'єр уже слабко розраховує на допомогу ЄС (а запитати у неї?). До того ж, вірогідно, досить важко змусити Національний банк зробити чергову емісію гривні для "Нафтогазу", - в державного "Ощадбанку" вже немає змоги постійно кредитувати цю урядову енерго-компанію. У "Нафтогазі" кажуть, що про цей документ їм наразі нічого не відомо (з цього слід було починати!). Однак треба згадати, що свого часу в уряді приховували й зміст сумнозвісного газового контракту від 19-го січня цього року (це, безперечно, доказ автентичності документу! :).

Повідомлення незрозуміло про що - аж у кінці дізнаємося, що насправді достовірність обговорюваного документу не підтверджена.

Джинса Пабата на ICTV

Без коментарів:

«СТУДІЯ: Ну, а поки політики чубляться, на боротьбу з кризою вийшла народна армія спасіння. Ініціативна група запропонувала українцям створити власний "План порятунку країни". Обговорення розгорнулося в Інтернеті на спеціальних сторінках, за телефонами гарячої лінії і безпосередньо на зустрічах в регіонах. Учасники проекту вже відвідали Дніпропетровськ, Харків, Одесу, Львів. Пропозиції приймалися від науковців, економістів, підприємців, медиків, студентів, ну всіх, кому не байдуже. Нині план спасіння країни підбирає попередні підсумки, а за місяць організатори обіцяють винести стратегічний документ на загальне обговорення країни.

СИНХРОН: Олександр ПАБАТ, ініціатор створення "Плану спасіння країни": "Кожен з тих людей, який вносив пропозиції, буде тим контролером, який буде дивитися чи виконується пропозиція в повній мірі, в повному обсязі і правильним чином"».

Пані Оксано, ну що ж ви... :(

Інші теми, висвітлені у підсумкових інформаційно-аналітичних програмах:

Масове харчове отруєння на заході України - «1+1», «Інтер», ICTV, ТРК «Україна»

Руйнування пам'ятника Леніну в Києві - «Інтер» (характерна риторика: «Ті, хто вчиняють акти вандалізму уникають відповідальності. Лише тому, що їхні провокації вигідні окремим політикам. Вони легко підбурюють радикальну молодь. Періодично в Україні спалахують скандали, учасниками яких є молоді люди з буцімто, власними ультрарадикальними переконаннями. Кому це вигідно?»)

Смерть російської акторки Людмили Зикіної - «1+1», ICTV

Ситуація на валютному ринку - ICTV, ТРК «Україна»

Ситуація на карпатських курортах - ICTV

Прощання з Майклом Джексоном - «1+1», 5 канал

Початок вступної кампанії - «Інтер»

Аварія приватного гелікоптера на Полтавщині - ICTV (з цього повідомлення розпочався випуск)

Зростання ставки акцизних зборів на алкоголь - «1+1»

Шкода тютюну - «1+1»

Лікування онкологічних хвороб - «1+1»

Блокування парканами доступу до водойм - «1+1»

Бійка в Кіровограді за участю працівника ДАІ - «1+1»

Міжетнічний конфлікт у Марганці - «1+1», ТРК «Україна» ( з цього повідомлення розпочався випуск)

Заборона продажу нелегальних мобільних телефонів - «1+1», 5 канал

Святкування Дня Українського флоту - «1+1», ТРК «Україна»

Плавання на давньоруській лодії «Сварог» з Чернігова до Києва  - «1+1»

Українці залишились в Італії без речей і документів - «1+1»

Підсумки перебування України у СОТ - ТРК «Україна»

Суд над убивцями-міліціонерами з Макіївки - ТРК «Україна»

У Рівному батько зґвалтував 5-річну дочку - ТРК «Україна»; у середині в цілому «соціального» сюжету раптом прорізається народний депутат України Олена Лукаш, яка дає розлогі коментарі, роблячи матеріал схожим на джинсовий.

Зміни до бюджету (спрямовані на підготовку до «Євро-2012») - ТРК «Україна»

«Наверху» Євгена Кисельова

Черговий випуск своєї програми ведучий і головний редактор ТВі розпочав із, напевно, найбільш обговорюваної насправді в народі політичної теми останніх днів: старту рекламної кампанії Арсенія Яценюка на зовнішніх носіях. У своєму сюжеті журналістка Наталка Пісня підходить до теми так само, як підійшла до білбордів «захисного» кольору українська інтернет-громадськість - іронічно. Давши слово рекламістам, які критикують ідеї та меседжі кампанії, та не забувши навести позицію Яценюка з цього питання, журналістка переходить до серйозних аспектів походу Арсенія Петровича в Президенти України: хто стоїть за цим кандидатом, хто його фінансує, які політтехнологи працюють у його штабі.

Далі Кисельов переходить до газової теми, наводячи, на відміну від «Інтера», джерело інформації про кредит, який начебто збирається взяти Тимошенко - «Економічну правду».  Ставлення ведучого до «зливу» цілком адекватне - він обережно аналізує опублікований документ, дистанціюючись від нього та піддаючи його достовірність сумніву:  «Если верить документу, то российские инвесторы в результате получают огромную прибыль, а также смогут диктовать "Нафтогазу" всю финансовую политику. И все бы хорошо, если бы в нашумевшей статье "Тройка диалог" не называлась компании, близкой к Премьеру Путину. Каждому, кто представляет схему российского бизнеса, а также представляет, в каких сферах работают близкие к Путину бизнесмены, подобное утверждение покажется не более, чем очередной конспирoлогической версией».  Порівняйте з «Інтером»!

Гостем студії став заступник київського мера Євген Червоненко. Завершив Кисельов програму двома важливими зовнішньополітичними темами: російсько-українськими відносинами, зокрема на ґрунті святкування 300-річчя Полтавської битви, та відносинами між Росією, США та Україною напередодні візиту президента Барака Обами до Москви.

Резюме

Попри те, що тема вбивства Валерія Олійника та подальшої долі вже колишнього народного депутата Віктора Лозинського залишається топовою, серйозний її аналіз продемонстрував лише один телеканал - ТВі. Найширше і водночас найменш якісно висвітлив цю тему «1+1». На «Інтері» продовжились інформаційні атаки, спрямовані проти Юлії Тимошенко та уряду, та піар Арсенія Яценюка. ICTV пустив в ефір відверту джинсу Олександра Пабата та його нової громадсько-політичної ініціативи.

Моніторинг здійснюється в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізовує спільно з Інститутом масової інформації. Цитати подаються за «Оглядом телеефіру».