- Нацрада зобов'язала кабельних операторів припинити ретрансляцію неадаптованих до законодавства України програм. Що це означає і які можуть бути наслідки?
- Нацрада цим рішенням не зобов'язала кабельників відключати канали. Для того, щоби зрозуміти суть питання, треба повернутися на три роки назад, коли до Закону «Про телебачення й радіомовлення» було внесено зміни, що регламентують роботу провайдерів. У зв'язку з чим Нацрада з першого дня після набуття цим законом чинності вимагала від кабельників, щоб вони привели свою діяльність у відповідність до чинного законодавства. Провайдери мали три роки для того, щоби це зробити. Хтось із них, як добросовісний суб'єкт цього ринку, зробив це, хтось цього не зробив. Але факт залишається фактом - ми заздалегідь попереджали кабельників, що раніше чи пізніше цей період настане, і з 1-го жовтня Нацрада визначила кінцевий місячний термін, аби усі канали, що перебувають у кабельних мережах, відповідали умовам й вимогам українського законодавства.

 

- Що в цьому випадку означає термін «адаптація» і чому він викликав певну дискусію в професійних колах?
- У цьому випадку це словесна еквілібристика опонентів і не більше. Ми говоримо про елементарне приведення діяльності кожного каналу до вимог українського законодавства – це і є адаптація. Якщо канал виконує всі вимоги закону – отже він адаптований.

Є обмеження за часом трансляції реклами, є заборона на показ реклами тютюнових і алкогольних виробів, є обов'язок каналу показувати лише ті програми, які мають авторські й суміжні права на трансляцію на території України, є обов'язок каналу не показувати еротичні програми або програми для дорослих до 23:00. Тож усі канали, трансльовані на території України, мусять виконувати ці вимоги.

- Тобто вони повинні поміняти свою програмну сітку, я так розумію?
- Вони повинні або поміняти програмну сітку, або врахувати ці моменти так, щоби контент кабельних програм відповідав українському законодавству. Адже українські канали, що працюють на території нашої країни, перебувають під постійним контролем із боку Нацради в частині виконання закону і ми вимагаємо, щоб вони дотримувалися Законів «Про рекламу», «Про телебачення і радіомовлення» «Про авторське право й суміжні права» та ін. І коли українські канали виконують усі вимоги законів, а іноземні канали абсолютно не беруть до уваги ті умови, на яких працюють наші канали, – це свідчить про те, що умови для роботи на ринку не рівні.

Міністерство закордонних справ РФ заявило, що заборона на мовлення російських каналів на території України може негативно вплинути на російсько-українські відносини. Як це може статися?
Регуляторні органи держави визначають межі й правила, у яких повинні працювати всі гравці на цьому ринку. Хто під ці правила не підпадає, відповідно – або змінює свої правила, або йде. На мій погляд - це була не зовсім продумана і підготовлена політична заява. У нас не було й не буде заборони на російські канали. А на зустрічах із представниками російської сторони відбувається, на мій погляд, конструктивний діалог, у якому сторони чують і розуміють одна одну й головне, бачать загальну мету – зробити усе, щоби не позбавляти глядачів можливості переглядати те, що вони хочуть.
Що ж до аргументації й пояснення причин цієї ситуації, я думаю, що цілком достатньо було сказано в першій частині інтерв'ю. Коли я пояснив, що в пріоритеті - рівні можливості працювати в цивілізованих законних межах на території України для всіх каналів – і мова не йде виключно про російські канали, або американські, або англійські, або якій інші.

Інша справа, що історично склалося так, що російські канали на сьогодні популярніші, ніж, скажімо, англійські. Хоча у нас з CNN теж були проблеми - і доволі серйозні дискусії були з американським посольством, поки нам американська сторона не надала весь необхідний пакет документів, який підтверджує право цього каналу працювати на території України, і дала нам повні гарантії і підтвердження того, що працюватиме цілком у правовому полі українського законодавства.

- Тобто докори, які висловила голова підкомітету з питань телебачення й радіомовлення Комітету ВР з питань свободи слова й інформації Олена Бондаренко стосовно того, що такі самі вимоги «щодо реклами й щодо моралі не ставляться таким каналам, як Еuronews і CNN, які не адаптовані ні за мовою, ні за мораллю, і з успіхом транслюють свою власну рекламу», необґрунтовані?
- Мовне питання, що його піднімають політики, я можу розцінити як розігрування карти перед виборами, аби показати своє завзяття й заробити бали у свого електорату, не більше. Можу ще раз підтвердити, що мовної проблеми немає, тому що основна кількість каналів, що транслюються кабельними провайдерами, є російськомовними – це канали, які ми переглядаємо з Росії, і жодних проблем немає – працюють. Але є канали, які явно порушують українське законодавство. Ну, скажімо, приклад, який вже всім набрид, – програма «Вікна» з Нагієвим, яку ми заборонили показувати в денний час, коли її можуть переглядати діти, на російському каналі абсолютно спокійно йде о 14 годині. Повинні ми на це реагувати? Гадаю, що так. Або питання, пов'язані з рекламою алкоголю і тютюну. Є канали, які транслюють рекламу тютюнових чи алкогольних виробів в денний час, – це пряме порушення українського законодавства.

- Нацрада часто апелює до Європейської конвенції «Про транскордонне мовлення». Що це за Конвенція і який стосунок вона має до України, адже , як відомо, ВР її не ратифікувала?
- Конвенція – це є добровільний акт, підписаний практично всіма країнами Еврсоюза і низкою країн, які приєднуються до них. Вона дає право за спрощеною схемою транслювати канали в інших странах – членах цієї конвенції. Для того, щоб стати членом Конвенції необхідно її ратифікувати. Але в Конвенції є певне «але». Ст. 28 «Співвідношення між Конвенцією і внутрішнім законодавством учасників» свідчить про те, що «ця Конвенція жодним чином не перешкоджає учасникам застосовувати суворіші або деталізовані правила, ніж передбачено цією Конвенцією, для регулювання програм, які транслюються безпосередньо організаціями, що перебувають під юрисдикцією Конвенції, і або з використанням технічних засобів, що перебувають в аналогічній юрисдикції». Це свідчить про те, що дійсно є начебто єдиний інформаційний простір, але у кожного з суб'єктів існують певні умови, у межах яких вони можуть додатково змінювати умови трансляції тих чи інших каналів.

Україна вже давно планує її ратифікувати і, гадаю, що це відбудеться найближчим часом – тільки-но почне працювати парламент. Посилання на Конвенцію є також в Законі «Про телебачення й радіомовлення», де йдеться про те, що програми, які за своїм контентом підпадають під програми учасників Конвенції транскордонного мовлення, мають право виходити на території України. Тому Конвенцію у нас закладено, як орієнтир стандартів інформаційного мовлення й наповнення телевізійного простору України.

- Що нам дає її ратифікація?
- Вона спрощує можливість входження українських програм на ринок європейських держав. Ратифікувавши її, ми зможемо свої програми транслювати на всю Європу. Це також дасть змогу отримувати програмний продукт і якісніші телепередачі з Європи на територію України й низку інших можливостей, таких, як обмін рекламою і таке інше.

- Є певні спірні моменти. Якщо Росія не ратифікувала Конвенцію, але її програми транслюються з французького супутника, отже, вони є європейськими, відповідно до Конвенції...
- Так, я думаю, що якщо вони нададуть нам весь пакет документів, що підтверджують їх статус – це неабияк допоможе в нашому діалозі.

- Якщо ВР ратифікує Конвенцію, все одно низка каналів, які транслюються з європейських супутників, не транслюватимуться в повному обсязі без адаптації?
За всієї моєї пошани, слід сказати, що з європейських супутників транслюється низка, м'яко кажучи, спірних каналів, які, згідно з українським законодавством, ми ніяк не можемо дозволити розміщувати в кабельних мережах. Був, наприклад, такий канал «Аджарія ТБ», який транслював фільми, що не мають прокатного посвідчення, – тобто піратствував.

 

- Представники Нацради зустрічалися з власниками російських ТК. Чи дійшли консенсусу? На яких умовах?
- Ми зараз в діалозі, тому говорити про те, що є результати, поки рано. Зараз процес активізувався і я гадаю, що це запорука того, що найближчим часом ми вийдемо на конструктивні рішення і знімемо спірні моменти.

- А «найближчий час» коли настане? Якщо все ж таки російські канали не буде адаптовано до українського законодавства, у який період слід очікувати їх відключення?
- Це питання слід адресувати кабельникам. Ми сказали, що з 1 листопада кабельники зобов'язані видавати в ефір канали, які є повністю легітимними на території України. Провайдер захоче показувати далі – це не його право, але це його ризики.

- А відповідати хто буде в цьому разі? Кабельники?
- У тих, хто тягнув до останнього, справді непросте становище. Вони опинилися між молотом і ковадлом. Тому що з одного боку – несуть відповідальність за те, що транслюють ці канали. Ані дистриб'ютор, ані канал-нерезидент за це відповідальності не несуть перед Нацрадою. З іншого боку, вони несуть відповідальність перед абонентом і перед тими ж каналами, за виконання умов договору.

Важливою передумовою для того, щоби зняти напруження в цій ситуації, є правильна грамотна робота дистриб'ютора, тобто представника іноземного каналу в Україні, який повинен бути зацікавлений у тому, щоб жоден канал не пішов. Оскільки це його бізнес і бізнес провайдерів, які не повинні втратити своїх абонентів. Що від нас залежить, ми зробимо. Але букву закону порушувати ми самі не можемо й іншим не дозволимо.

- Як у цій ситуації бути кабельникам, адже у них є зобов'язання перед абонентами. Вони вимушені повернути їм гроші? Мабуть, вони повинні запропонувати або якусь - альтернативну заміну цим каналам, або якусь компенсацію, або пролонгувати термін дії договору на якийсь період, щоб компенсувати переплату. Але це вже технічні питання. Наше завдання зробити так, щоб цього не відбулося.

- І найголовніше – що це дасть глядачам? До речі, як вихід багато хто може просто купити тарілки і відмовитися від послуг кабельних провайдерів.
- У принципі, хто хотів купити тарілку, той її купив. Я не думаю, що через пару каналів є сенс її купувати. Адже, якщо відкинути перший емоційний негативний настрій і якщо розібратися, то за статистикою 85-90% усього продукту, який транслюється на цих каналах, рано чи пізно, і швидше рано, ніж пізно, виходить на українських каналах. Подивіться, що показують «Інтер», 1+1, СТБ та ін.

- Олена Бондаренко стверджує, що таке рішення Нацради пролобіювали найбільші українські телеканали, які втрачають частину прибутку внаслідок конкуренції з російськими каналами? Адже за логікою речей це справді їм вигідно - вони втрачають на рекламі?
- Такого не трапляється. Тому що, наприклад, компанія «Торсат», яка є дистриб'ютором основних каналів, входить до групи «Інтера», тому, позбавляючись змоги дистриб’ютувати ці канали, вони втрачають гроші. Насправді, це вигідно всьому українському телеринку в першу чергу. Якщо припустити, що це відбудеться - українські канали отримають додатково близько 15 млн. доларів.

- А чи буде цей перерозподіл рекламних бюджетів на користь українських медіа?
- У будь-якому разі рекламні бюджети існують і їх розподіляють. Рекламний-бо бюджет не зменшиться і ці гроші повинні йти на телерекламу. Він може зменшитися через інші об'єктивних причини, такі як глобальна криза, нестабільна ситуація в країні, вибори, що спричинить перетікання грошей із комерційних рекламних фондів у політичні.

- А як плануються рекламні бюджети? Від чого залежить сума?
- Рекламний бюджет формується так – є прогноз на певне споживання ринком того чи іншого товару, виходячи з цього, у кожної компанії є свій бюджет, який вони витрачають на рекламу. У цьому рекламному бюджеті є певний відсоток, який витрачають на телерекламу або на радіорекламу і він розподіляється згідно із соціологічним дослідженням, за впливом на цільову аудиторію, яка цікавлять рекламодавця. За законами економіки, за законом бізнесу – цей бюджет має бути розподілено. Тому що компанії потрібно відрекламувати товар, аби ефективно його продати і, відповідно, повернути вкладені гроші. Можливим є перетікання бюджету із зовнішньої реклами в друковану, з друкованої в радіо, з радіо в телебачення. Це доволі гнучкий процес. Але в будь-якому разі, якщо криза сильно не вплине, то у нас буде зростання рекламного ринку.

- А вона ж уплине, як не крути.
- Він може вплинути. А може вплинути, ще раз повторюся, перетікання комерційних рекламних бюджетів в політичних.

- Тоді все одно телебачення не втратить?
- Річ у тому, що політична реклама не може бути прорахована, не може бути закладена в бізнес план. І на ефективність діяльності каналу, на зростання його капіталізації достатньо складно спрогнозувати її вплив. Серйозні інвестиційні компанії до таких грошей відносяться з великою обережністю. Вони їх не сприймають, як роботу компанії в прогресі. Це гроші, які прийшли, а їх би могло і не бути, тому складно на них і розраховувати і, виходячи з них, прогнозувати вартість компанії на перспективу. Отже якщо порівнювати які гроші заробляти каналам – звичайно комерційні.

- Знову таки, повертаючись до заяви Олени Бондаренко. Це правда, що «окремі члени Національної ради хотіли б бути співзасновниками в тих компаніях, які представляють в Україні російські телеканали і з цією метою вони здійснюють тиск». Про кого йде мова?
- Принаймні, у мене немає такої інформації.