На відміну від творців політичних токшоу, чимало з яких пішли у відпустки до кінця літа, політичні блогери трудяться на повну силу. Хтось, як Шарій чи Олеся Медведєва, — на користь російського агітпропу, інші, як Леонід Черновецький, викривають «фашистів» в українському політикумі. А Геннадій Балашов і взагалі бачить перспективу в політичному тандемі Зеленського та Порошенка. 

Війна пропагандистів

У напруженому графіку публікацій компромату на Зеленського, якого Анатолій Шарій в односторонньому порядку оголосив персональним ворогом, знайшлося місце для «роздумів» на тему загибелі на Донбасі військового медика Миколи Іліна — білоруса, який був громадянином Естонії. Відео, де зафільмовані останні хвилини життя медика, Шарій, за його словами, придбав. А в короткій підводці до ролику звинуватив керівництво ООС у тому, що вояків посилали на поле бою «без коммуникации». За п’ять днів із моменту публікації відео набрало понад мільйон переглядів, а коментарі до нього Шарій вимкнув.

Це й не дивно: на опублікованому фрагменті, записаному камерою, начебто встановленою на шоломі Миколи Іліна, видно, що гурт українських військовослужбовців наближається до ворожих позицій без розпізнавальних знаків. За таких умов бойовики справді могли сприйняти евакуаційну групу за диверсантів, про що й повідомили пізніше у пропагандистських ЗМІ. Хоча раніше в мережі з’явився запис, зроблений із безпілотника, де чітко видно, як на одному з розстріляних воїнів є добре помітний білий шолом.

Чи є на обох записах ознаки монтажу та який із них передає реальну картину того, що сталося 13 липня, мають визначити експерти. Щоправда, під час досліджень відеоматеріалів не варто забувати про репутацію Анатолія Шарія, який від початку війни намагається «виводити на чисту воду» саме українських військових, замовчуючи те, що вчиняють сили окупантів.

До речі, в підводці до відео Шарій каже, що приховав обличчя воїнів. Це неправда: ледь не половину присутніх на відео військовослужбовців легко можна розпізнати, адже розмиття їхніх обличь немає ані в динаміці, ані у статичних положеннях. І недбальство це чи сприяння Шарія окупантам — теж питання відкрите.

Тихенько підспівувала російській пропаганді і блогерка Олеся Медведєва. Вона записала відео «Как и зачем американцы воюют на Донбассе». «Против республик Донбасса и поддерживающей их России воюет довольно таки своеобразный интернационал», — так обличчя «Страни.ua» одним реченням легітимізує самопроголошені «республіки», попутно відбілюючи Росію — мовляв, вона тільки «підтримує». Та й що може бути гіршим за «американцев в рядах добробатов», які, мовляв, «любят войнушку и не любят Россию»?

А як же десятки італійців, серби, чехи та навіть один американець (і це — тільки за офіційними даними української сторони), які воюють у лавах збройних формувань окупантів? Не кажучи про росіян, які йдуть «боронити Донбас» десятками тисяч. Такі «дрібниці» проросійську блогерку, напевно, не цікавлять.

А от затятий противник Анатолія Шарія — блогер і телеведучий Сергій Іванов — заскочив опонента на неприхованій совковості. У свіжому відео імені голландського гострослова Іванов критикує того за пропаганду комунізму, яку можна помітити у відео Шарія. Зокрема, в портретах Сталіна та Леніна, що висять у помешканні лідера партії червоних кульок.

Тим часом колишній очільник Києва на прізвисько «Льоня Космос», а нині грузинський меценат та блогер Леонід Черновецький продовжив шукати ворогів у лавах українських політиків. Раніше від багатія вже діставалося Володимиру Литвину та Петру Порошенку, а нині настав час «правди» про Дмитра Корчинського. Черновецький пригадує, як за його каденції політик вів програми на комунальному каналі «Київ» і був тоді «совершенно другим человеком». Нині ж «націоналіст» Корчинський, мовляв, став «фашистом». Із подачі… Петра Порошенка. Який, певен Черновецький, і сам ніколи не був «носителем украинского менталитета». Таких висновків Леонід Черновецький дійшов, взявши у лідера «Братства» годинне інтерв’ю. Тож глядачі, маючи час та натхнення, можуть переглянути діалог та самостійно оцінити рівень «фашизму» Дмитра Корчинського. Адже політичні смаки Черновецького, як казав герой відомого фільму, «надто специфічні», щоби відразу приймати його слова на віру.

Порошенко: антигерой чи майбутній прем’єр-міністр?

Лідер «Європейської солідарності» залишається другим після чинного президента політичним діячем за кількістю згадок у відеороликах політичних блогерів. Згадували п’ятого главу держави й на каналі Романа Скрипіна. Сталося це у відповідь на звинувачення одного із глядачів, мовляв, Скрипін і компанія, які активно «мочили» Порошенка, причетні до «хаосу», що діється за «зеленої» команди.

«Я, за своєю філософією — український державник. І оцінюю політичних діячів з цієї точки зору. А проблема Порошенка… — в тому, що він сам себе втопив», — виправдовувався перед глядачем Данило Яневський.

Екснардеп від Блоку Петра Порошенка у Раді восьмого скликання Сергій Лещенко, своєю чергою, не втратив чергової нагоди покритикувати колишнього партійного боса. Коментуючи звинувачення політика Давида Жванії на адресу Петра Порошенка за «злочинне захоплення» влади у 2014-му, Лещенко каже: «Жванія — не Деркач». І хоча такими заявами колишній «любий друг» Віктора Ющенка, каже блогер, «підіграє російському наративу» про суттєвий вплив Заходу на українське державотворення, Жванія, тим не менше, «дуже багато знає» про оборудки Порошенка і компанії. Тож, мовляв,  у його словах може бути частина правди.

«Порошенко должен стать премьером» — це вже назва свіжого відеоролика лідера партії «5.10». Наче вчитель, стоячи перед дошкою з фото впливових політиків України та світу, Геннадій Балашов розповідає: Ахметов, Коломойський, Медведчук — олігархи, що тяжіють до Кремля. А от Порошенко, на думку блогера, «идеологически наиболее приближен к Зеленскому» (на цих словах десь плаче Андрій Карпов на плечі в Олексія Гончаренка. — Авт.).

І, щоб розбити прокремлівців, певен Балашов, чинний президент має запросити Порошенка стати прем’єр-міністром, заручившись ще й підтримкою Віктора Пінчука. «Ради Украины такой союз должен случиться», — напряму вказує Зеленському Балашов. Хоча порада блогера й не виглядатиме такою цінною, якщо пригадати, чим раніше закінчувалися союзи політичних опонентів на кшталт прем’єрства Януковича за президентства Ющенка чи «широкої коаліції» Тимошенко-Янукович.