У медіа обговорюють безпрецедентну подію в політичній історії США — дводенний з’їзд Республіканської партії у Далласі (9—10 вересня), який у пресі та публічному дискурсі миттєво охрестили як «Trumpapalooza». Це вигаданий американськими медіа термін, що поєднує прізвище Трампа та назву масштабного рок-фестивалю «Lollapalooza». Він описує фірмовий стиль президента США — перетворення серйозних партійних з’їздів на грандіозні, емоційні поп-шоу, де вся увага зосереджена виключно на ньому як на головній «рок-зірці».

Організований Дональдом Трампом захід став першим в історії спеціальним партійним з’їздом напередодні проміжних виборів до Конгресу. Медіа пишуть, що головною метою цього шоу було переконати республіканський електорат у тому, що чинний президент «фактично сам перебуває у виборчому бюлетені».

Аналітики провідних видань розділилися в оцінках ефективності цієї стратегії, зважаючи на складне тло: тривалу та дедалі менш популярну війну в Ірані, стрибок цін на пальне та падіння рейтингів Білого дому.

Видання NPR у своєму аналізі «7 головних висновків із республіканського з’їзду “Трампапалуза”» пише, що з’їзд одночасно продемонстрував як найбільший політичний актив республіканців, так і їхню головну перешкоду — самого Трампа. Оглядачі звернули увагу на заклики лідера до напівпорожніх трибун на початку програми: «Я прошу вас уявити, що це я перебуваю в бюлетені... Знаєте, що станеться, якщо ви не проголосуєте? Ви потрапите до пекла».

Раптова обіцянка Трампа виплатити кожному дорослому американцю по $5000 у разі перемоги республіканців на мідтермівських виборах викликала шквал критики й іронії в американській пресі. Медіа одразу почали розбирати економічну та юридичну реальність цієї заяви.

Аналітики PBS NewsHour підрахували, що така ініціатива охопить близько 245 мільйонів громадян і коштуватиме бюджету астрономічні 1,2 трильйона доларів. Віцепрезидент Джей Ді Венс в ефірі Fox News спробував пояснити, що гроші надійдуть від митних тарифів і будуть націлені на робітничий клас. Проте економісти називають ці розрахунки нереальними, оскільки сума покриває майже всі прогнозовані доходи від нових тарифів за ціле десятиліття.

Матеріал The New York Times «Pleading for Votes, Trump Tries a New Spin on an Old Promise» («Закликаючи голосувати за нього, Трамп по-новому подає стару обіцянку») цитує політичних аналітиків, які говорять, що ця ініціатива Трампа виглядає відверто відчайдушною на тлі електоральних проблем. Оглядачі консервативного та ліберального крила сходяться на думці, що цей крок є актом відчаю. The New York Times розповіла, що обіцянка «дивіденду» з’явилася на тлі катастрофічного падіння рейтингу Трампа і є непрямим визнанням того, що американці сильно потерпають від інфляції та наслідків війни з Іраном.

Відзначається, що спеціальний з’їзд у Далласі оголив глибокі суперечності всередині самої Республіканської партії. Як повідомляє преса, істеблішмент і ключові кандидати поставилися до заходу вкрай насторожено, через що залу заповнили переважно радикальні прихильники MAGA, а не партійна еліта.

Агентство Reuters пояснює, що перед кандидатами у Конгрес стояв жорсткий вибір. Ті республіканці, які ведуть запеклу боротьбу з демократами у «хитких» штатах та округах, змушені завойовувати голоси поміркованих і незалежних виборців. Пряма поява на сцені поруч із Трампом, чий антирейтинг зараз перевищує 60%, стала б для них політичним самогубством. Саме тому з’їзд проігнорували такі ключові фігури, як сенаторка Сьюзан Коллінз (штат Мен), сенатор Ден Салліван (Аляска) та конгресмен Том Кліффорд.

Аналітики телеканалу CNN говорять: істеблішмент чудово розуміє, що Трамп намагається перетворити мідтерми на референдум щодо довіри до себе особисто (президент прямо закликав зі сцени: «Уявіть, що в бюлетені моє ім’я»). Для багатьох республіканців це жахливий сценарій, адже низька популярність лідера може потягнути за собою на дно всю партію, як це вже було на проміжних виборах у 2018 році.

Мабуть, найприкріший для республіканців сигнал надходить саме з Техасу. Штат десятиліттями вважався одним із головних бастіонів Республіканської партії. Але цього року сенатська гонка між республіканцем Кеном Пакстоном і демократом Джеймсом Таларіко стала несподівано конкурентною.

Texas Tribune прямо називає її однією з найважливіших і найбільш конкурентних перегонів у штаті за багато років.

І це створює для Трампа додаткову проблему. Адже Техас — не просто черговий штат. Це територія, де республіканці десятиліттями почувалися господарями становища.

Якщо демократи справді зможуть нав’язати боротьбу там, де раніше перемога республіканця сприймалася майже як даність, це стане значно серйознішим сигналом, ніж один невдалий національний рейтинг.

Рейтинг падає вниз

За два місяці до проміжних виборів до Конгресу Дональд Трамп опинився в політично незручній ситуації. Його рейтинг просідає, економіка перестає бути беззаперечним козирем, війна з Іраном затягується, а американські виборці дедалі критичніше оцінюють дії президента. У цей момент Білий дім намагається одночасно втримати внутрішній порядок денний і продемонструвати дипломатичні успіхи на двох зовнішньополітичних напрямках — іранському й українському.

Цифри для Трампа невтішні. За різними опитуваннями, його схвалення перебуває приблизно в діапазоні 33—38%, тоді як частка тих, хто не схвалює його роботу, сягає 58—64%.

Опитування Reuters/Ipsos, на яке посилається The Hill, давало Трампу лише 33% схвалення — показник, близький до найнижчої точки його першого президентського терміну.

При цьому Трамп звинувачує когось (невідомо кого) у деморалізації з метою відбити бажання голосувати. The Hill відзначає: «Коли минулого тижня видання The Hill попросило прокоментувати рейтинги, чиновник Білого дому послався на публікацію на Truth Social,  де президент стверджував, що ці опитування були “деморалізаційними операціями”, щоб відбити бажання у республіканців голосувати, і сказав, що реальні опитування показують йому кращі числа, хоча він не навів конкретних даних».

Civiqs на початку вересня зафіксував 34% схвалення проти 60% несхвалення.

Проблема для президента США не лише в самих показниках. Вона ще й у тому, наскільки швидко змінюється політичний фон.

Pew Research Center у серпні повідомляв, що рейтинг Трампа вже був порівнянний із низьким рейтингом Джо Байдена влітку 2022 року — і навіть трохи нижчий. Водночас дослідники застерігали: падіння популярності президента перед проміжними виборами саме по собі не є чимось унікальним для американської політики (Pew Research Center).

Тобто говорити, що Трамп уже програв майбутні вибори, було б передчасно. Але ігнорувати тривожні сигнали для Білого дому стає дедалі складніше.

Ціни сильніші за політичну риторику

Одна з головних причин падіння рейтингу — те, що американці бачать не в телевізійних промовах, а у власних гаманцях.

Інфляція та ціни на бензин дедалі більше стають політичною проблемою президента. За даними, наведеними у зібраних американських публікаціях, після початку війни з Іраном річна інфляція піднялася приблизно з 2,4% до 3,4%. А в оцінці політики щодо інфляції чистий рейтинг Трампа становив близько 42 пунктів — один із найгірших показників серед напрямків його роботи.

Це особливо незручно для президента, який повернувся до Білого дому значною мірою на обіцянках зробити життя американців дешевшим і простішим.

Війна з Іраном лише ускладнила ситуацію

На початку конфлікту адміністрація Трампа могла розраховувати на традиційний ефект «згуртування навколо прапора». Але він виявився обмеженим. Уже навесні Pew Research Center фіксував, що 61% американців не схвалювали дії Трампа щодо військової операції проти Ірану, тоді як схвалювали їх лише 37%. (Pew Research Center)

І це важливий момент: проблема для Трампа полягає не тільки в тому, що війна непопулярна серед демократів. Навіть усередині республіканської коаліції ставлення до неї не є одностайним.

US News порівнює цю війну з війнами в Іраку й Афганістані: «Хоча війни в Іраку й Афганістані завершилися як непопулярні конфлікти, обидві розпочалися з твердої підтримки всередині країни.

Війна Трампа не мала такого медового місяця в очах громадськості.

Більшість американців були проти цього з самого початку, і він навіть зазнав критики з боку відомих діячів, пов’язаних із його рухом “Америка понад усе”.

Спочатку Трамп очікував повторити свою швидку перемогу, здобуту під час рейду 3 січня, під час якого було захоплено лідера Венесуели Ніколаса Мадуро.

Але натомість кампанія в Ірані зайшла в тривожний глухий кут, який не досяг більшості цілей Трампа, включаючи закриття ядерної програми, та виснажив ракетні арсенали Пентагону.

Однак, у Трампа є захисники.

Марк Дубовіц, голова Фонду захисту демократій, вашингтонського аналітичного центру, який займає жорстку позицію проти правителів Ірану, заперечив, що Трамп втягнув США в нескінченну війну, і наполягав, що він домігся успіхів, які зрештою принесуть перемогу.

“Це була 47-річна війна, яку Ісламська Республіка вела проти Америки, — сказав Дубовіц. — І тепер ми завдали удару у відповідь”».

Однак чим довше триває конфлікт, тим важче пояснювати американцям, чому вони мають платити за нього дедалі більше - грошима, цінами на пальне і потенційно людськими життями.

До війни додаються тарифи, питання вартості життя, недовіра до економічної статистики та кадрові рішення адміністрації. Усе це складається в одну неприємну для президента картину.

«Економіка залишається ключовим питанням для більшості виборців. Війна пана Трампа з Іраном підштовхнула вгору ціни на бензин та підвищила вартість продуктів... Це підірвало впевненість республіканців навіть у тих округах, які вони раніше вважали абсолютно безпечними», — коментує BBC News: US midterm elections 2026: How do they work and what could happen.

Падіння рейтингу Трампа не має неодмінно потягти вниз всю партію

Американські соціологи закликають не поспішати з однозначними висновками. На думку старших аналітиків інституту Gallup, формула «Трамп непопулярний — отже, республіканці програють» є занадто спрощеною для реалій США.

Історичні дані соціологічних служб доводять, що низькі показники схвалення глави Білого дому не завжди автоматично означають електоральну катастрофу для його соратників на мідтермах. Яскравим прикладом цього є проміжні вибори 2022 року: тоді низький рейтинг Джо Байдена змусив багатьох прогнозувати нищівну поразку демократів, проте реальний результат виявився для них значно кращим, а очікувана опонентами «червона хвиля» так і не відбулася. Дослідники пояснюють це високим рівнем партійної поляризації в країні, коли виборці голосують не за конкретне ім’я, а проти протилежного табору. Ознайомитися з цим історичним розбором електоральних трендів можна у спеціальній базі даних Gallup: Presidential Approval Ratings — Historical Trends.

Натомість головна небезпека для Республіканської партії, за висновками аналітиків соціологічного трекера FiveThirtyEight (538), криється в поведінці осіб, які не асоціюють себе з жодною політичною силою. Саме незалежні виборці у США традиційно вирішують долю більшості хитких округів.

Спільні дані десятків соціологічних опитувань (зокрема Ipsos, YouGov та ABC News), які акумулює платформа 538, фіксують тривожний для Білого дому сигнал: рівень підтримки дій Трампа серед незалежних американців зараз опустився до критичної позначки — приблизно в межах однієї третини (32—34%). Фахівці наголошують, що це значно слабша позиція, ніж та, яка потрібна для комфортного утримання контролю над Конгресом. За таких умов республіканці стають повністю залежними від того, чи зможе Трамп мобілізувати та привести на дільниці свою «ядерну» електоральну базу. Стежити за динамікою цих показників у реальному часі можна за допомогою FiveThirtyEight: Presidential Approval Ratings Tracker.

Білий дім намагається змінити тему

У Вашингтоні, схоже, добре розуміють проблему. Як зазначають у своєму виборчому огляді аналітики ABC News: Trump's midterm bet and Vance's 2028 preview, на тлі електорального тиску Білий дім активно просуває так званий порядок денний «доступності».

На противагу критиці, республіканці намагаються фокусувати увагу виборців на вже ухвалених і перспективних заходах: масштабних податкових пільгах для чайових, скасуванні податків на понаднормові виплати та соціальних програмах. Згідно з аналізом The New York Times: How Candidates Have Addressed Affordability in the Midterm Campaigns, ці заходи покликані продемонструвати виборцю, що влада зосереджена на розв’язанні його повсякденних фінансових проблем і вартості життя у хитких округах.

Україна повертається до порядку денного: дипломатичний прорив чи «переведення стрілок»?

Після кількох місяців, протягом яких війна Росії проти України відійшла на другий план через конфлікт з Іраном, Вашингтон знову різко активізував дипломатичний напрямок. Проте за лаштунками раптового «миротворчого треку» американські оглядачі розгледіли очевидний внутрішньополітичний розрахунок: Білий дім намагається перекласти відповідальність за економічні проблеми США з Близького Сходу на Східну Європу.

Перебуваючи в Ірландії на полях гольф-турніру Amgen Irish Open, Трамп прямо звинуватив Україну у глобальному дефіциті дизельного пального та рекордному зростанні цін на американських заправках, де ціна дизеля вперше в історії перевалила за $6 за галон. Президент США публічно закликав українського лідера припинити удари по російських нафтопереробних заводах:

«Пан Зеленський має зробити одну річ: він повинен припинити вибивати дизельне пальне в Росії. Є безліч інших цілей». Ба більше, у своїй соцмережі Truth Social Трамп безапеляційно заявив, що світове подорожчання пального «здебільшого викликане російсько-українською війною, а не Іраном».

Американські медіа, зокрема, Politico у своїй статті прямо пише, що Трамп намагається зняти з себе провину за кризу на Близькому Сході перед виборами. Оглядачі наводять слова високопоставленого європейського чиновника, який відверто звинуватив Білий дім у спробах перекласти провину: «Президент США заперечує, що його війна з Іраном є причиною стрімкого зростання цін на дизельне пальне, але високопоставлений європейський чиновник заявив, що Трамп просто використовує Київ як цапа-відбувайла».

На похмурому тлі спецпосланці Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер здійснили свій перший офіційний раунд човникової дипломатії, зустрівшись спочатку з Володимиром Путіним у Москві, а 6 вересня — з Володимиром Зеленським у Києві. Головним результатом поїздки американська преса називає згоду сторін повернутися до тристороннього формату переговорів США — Україна — Росія, який фактично стояв на паузі з лютого.

Уже 9 вересня Трамп провів телефонну розмову з Путіним, яку назвав «чудовою», заявивши, що російський лідер «хоче укласти угоду». За повідомленням CNBC, Білий дім надіслав Кремлю чіткий сигнал: швидке завершення війни дозволить повністю відновити економічні та торговельні відносини між США та Росією.

Видання, прихильні до республіканців, позитивно оцінюють залучення зятя Трампа Джареда Кушнера, який відомий своєю здатністю укладати складні міжнародні угоди (як-от «Авраамові угоди» на Близькому Сході). Оглядачі Fox News пишуть, що Трамп діє як прагматичний бізнесмен: він шукає «креативні економічні рішення», які дозволять зупинити кровопролиття, захистити фінансові інтереси США та відкрити шлях до повоєнної відбудови України без додаткових витрат американських платників податків.

Між тим телеканал CNN налаштований вкрай скептично, повідомляючи, що Путін цинічно помножив на нуль зусилля американських посланців. Буквально через два дні після від’їзду Кушнера і Віткоффа з Києва Росія відновила масовані ракетні удари по українських містах.

«Але в дипломатії Трампа є певна закономірність, — твердить канал. — Після консультацій із Путіним Вашингтон схильний висувати пропозицію, яка чітко відображає цілі Росії. Коли Зеленський чинить опір, адміністрація виявляє розчарування, і наступні, розбавлені версії плану стають неприйнятними для Кремля. Доки це не зміниться, сподівання на нову ініціативу США слід залишати стриманими».

Два фронти й одна проблема

Таким чином, Трамп зараз намагається розв’язати фактично дві задачі одночасно.

Перша — переконати американців, що його президентство приносить їм економічну вигоду, попри інфляцію, дорогий бензин і тарифні суперечки.

Друга — показати себе президентом, здатним закінчувати війни, а не лише починати їх.

На іранському напрямку швидкого результату поки немає.

На українському дипломатія знову оживає, але конкретного прориву також не видно.

А годинник мідтермів продовжує цокати.

Для Трампа це означає дуже просту річ: часу на те, щоб перетворити політичну картину на вигідну для себе, залишається дедалі менше.

Поки що американський президент намагається переконати країну, що ситуація під контролем. Але опитування показують інше: виборці дедалі частіше ставлять цій версії подій власну оцінку — і вона для Білого дому далеко не така комфортна.

Саме тому мідтерми 2026 року можуть стати не просто черговими виборами до Конгресу. Вони можуть показати, наскільки реальною є політична сила другого Трампа — вже не як кандидата, який повернувся до Білого дому, а як президента, якому тепер потрібно переконати американців залишити його партії контроль над Вашингтоном.

Фото:pbs.org