На початку липня в український кінопрокат вийшла стрічка «Скажені сусіди. Нова історія». Вона стала першою кінопрем’єрою українського фільму з початку повномасштабної війни. Продюсує та дистрибутує стрічку Film.ua Group. Незабаром відвідувачі українських кінотеатрів побачать ще два фільми з дистрибуційного портфелю цієї компанії: в серпні — «Снайпер. Білий ворон», у вересні — «Я працюю на цвинтарі». Компанія прагне й надалі не збавляти темпу: випускати у прокат по стрічці щомісяця, тим самим повернувшись до своїх довоєнних планів.

Про результати прокату «Скажених сусідів. Нові історії», особливості промо у воєнний час, показ українських стрічок за кордоном раніше, ніж в Україні, та атаки кінопіратів «Детектор медіа» поговорив із керівницею напрямку кінотеатральної дистрибуції Film.ua Group, співпродюсеркою фільму «Скажені сусіди. Нові історії» Надією Коротушкою.

— Надіє, нещодавно в українському прокаті відбулася прем’єра фільму «Скажені сусіди. Нові історії». Як усе пройшло?

— Результатом прем’єри ми задоволені. Ми дуже швидко запускали фільм у прокат, це була спонтанна ідея. Коли вона з’явилася, ми обговорили її з кінотеатрами, всі нас підтримали. Ми розуміли, що український контент має бути на екранах, особливо під час війни. І нам здавалося, що люди готові дивитись українське кіно. А нових релізів на екранах не було. Звичайно, ми успішно перезапускали в прокат наші старі фільми: з березня по липень ми показали близько десяти наших фільмів виробництва 2018–2021 років. Люди сходили й подивилися, але що далі?

Ми разом із кінотеатрами обрали дату релізу. За перший вікенд прокату бокс-офіс «Скажених сусідів» становив 1 мільйон 90 тисяч гривень. Це понад 8 тисяч проданих квитків, що непогано з огляду на стан ринку. У вікенд, коли вийшли «Скажені сусіди» (7–10 липня. — «ДМ»), сумарний бокс-офіс усього кінопрокату в Україні становив близько 14,5 мільйона гривень. Вікенд перед ним приніс 9,5 мільйона гривень, тобто зростання — 40 %. Звичайно, це не зрівняється з довоєнними реаліями: збори останнього вікенду перед війною становили близько 65 мільйонів гривень. Ми дивимось на ці цифри й тихо плачемо. Але особисто я очікувала, що ми зберемо менше.

Найближчим часом ми плануємо потихеньку видавати у прокат фільми з пакету Film.ua Distribution. Індустрія повинна рухатися, виробники та кінотеатри мають заробляти, щоб індустрія могла існувати й надалі. Ми це розуміємо: в перші дні війни відправили Держкіно їхню частку від прокату «Зірок за обміном», ми безкоштовно даємо свій бібліотечний контент кінотеатрам та прокладаємо дорогу до прокату новим проєктам.

Якщо кіно є, то чому воно не може прокататися, навіщо йому лежати на полиці?

Коли все вийде на довоєнні показники, ми не розуміємо. А кіно глядачам потрібне, ми це бачимо.

— Як змінилася географія відвідувачів кінотеатрів порівняно з довоєнною?

— Найуспішніший кінотеатр для «Скажених сусідів» — «Мультиплекс Вікторія Гарденс» у Львові. Загалом і до війни найкраще на українське кіно ходили мешканці Києва та західних регіонів України. Одеса ходила так собі, Харків — непогано. Зараз основна маса глядачів припадає на Київ та Львів. Причини зрозумілі: в областях на сході ведуться активні бойові дії, а в Одесі багато кінотеатрів не відкрилися.

Дивлячись на ці показники, треба враховувати багато факторів: наприклад, що зараз на заході України більше людей і частина кінотеатрів як в Одесі, так і по всій країні не працює. Ну, й у великих містах — переважно багатозальники, хоч зараз вони й не працюють на всі зали.

— Коли ваша піар-служба запропонувала мені написати про прокат «Скажених сусідів», я попросила запросити мене на прем’єру. І так дізналася, що класичної прем’єри не було.

— Ми любимо прем’єри, Film.ua щоразу підходив до них дуже відповідально. І наші прем’єри у «Київській Русі» гули на всю столицю. Але зараз це не на часі. Ми не можемо ризикувати людьми. У перший день прокату ми зробили закритий показ в одному з кінотеатрів, на нього прийшли Юра Горбунов і Назар Задніпровський. З метою безпеки ми про це ніде не писали. Ми запросили туди близько 50 військових, на решту місць прийшли звичайні глядачі, які купили квитки. Все пройшло дуже тепло. Я думаю, що ми періодично продовжуватимемо цю практику, не афішуючи такі заходи з метою безпеки.

— Нещодавно я розповідала колегам-іноземцям зі спокійної Європи, що, хоч як це дивно, COVID-19 та війна не добили ні українську туристичну галузь, ні кінопрокат, хоча працювати дуже важко. Вони слухали мене з квадратними очима.

— Я стикнулася з тим самим. У травні їздила до Канн на кінофестиваль і теж зустрічалася із закордонними партнерами. Іноземці щиро дивувалися: «Який такий контент? У вас же війна». Я відповідала: «У нас кінотеатри працюють». І далі йшов такий діалог:

— У сенсі кінотеатри працюють? А як ви дивитеся кіно?

— Запускається фільм. Якщо повітряна тривога, фільм ставиться на паузу, люди йдуть сидіти в бункері в торговому центрі. Якщо тривога закінчується швидко, всі повертаються, фільм знімають із паузи й люди закінчують дивитися кіно.

— Ви настільки божевільні та відважні, що навіть кіно ставите на паузу!

— Це наш менталітет. Чому якийсь росіянин має завадити мені додивитися кіно, на яке я прийшла?

Це в нас є, і мене і всіх нас це захоплює й надихає.

— Що включала цьогорічна промокампанія «Скажених сусідів»?

— Ми зробили наголос на диджиталі. Соцмережі «Скажених сусідів» давно розкручені. Це хороший бренд. І ми розуміли, що першим новим релізом добре обрати саме бренд, який українці знають. Ми підключили акторів: Арама Арзуманяна, Інну Приходько, Юру Горбунова, Назара Задніпровського. Вони робили анонси, відеозвернення в себе у соцмережах.

Також у нас по цьому релізу є великий медіапартнер: група каналів «1+1 media». Вони добре підтримали нас і в диджиталі, і в соцмережах, і в ефірі. Юра Горбунов ходив на прямі ефіри «Сніданку з “1+1”». «1+1 media» дала нам пряму рекламу на тих каналах, де це можливо: на ТЕТі та «2+2».

Проєкт мав велику партнерську програму, як і всі наші релізи. Спонсори — й ті, що є у фільмі, й партнери, яких у ньому немає (Rozetka, 104.ua, МХП, «Мегаполіс», «Інтерсіті», «Буква»), — транслювали інформацію про проєкт у своїх точках комунікації з клієнтами та в диджиталі. Ми швидко все це організували, наші партнери швидко зреагували, підтримали нас і дали свої ресурси.

І в цілому промокампанія була побудована таким чином, щоби від нас були потрібні найменші фінансові вкладення. Наголос був зроблений на партнерські відносини. Усі ми в одному човні й усі партнери працювали на одне: щоб новий український контент успішно вийшов у прокат.

— Ви згадали про сторонні фільми для дистрибуції у вашому портфелі. Нагадайте, будь ласка, які це фільми. Я знаю, що у вас, наприклад, є партнерство зі Star Media щодо «Я, “Побєда” і Берлін»...

— Уже немає цього партнерства. Дуже хороше кіно, я його бачила, воно нам подобалося. І ми його презентували на Літньому кіноринку в Одесі та взимку в Києві. Але ми далі не працюватимемо з цим фільмом.

— Мене непокоїть, що Star Media продовжує працювати в Росії.

— У кожного свій вибір, яким шляхом іти.

(У травні 2022 року ТОВ «Стар медіа продюсерський хаб» було перейменовано на ТОВ «Український продюсерський хаб» і новий контент виробництва цієї компанії виходитиме під торговою маркою UP Hub. Владислав Ряшин вибув із його засновників та бенефіціарних власників восени 2021 року. В Україні він залишається власником телеканалів Star Cinema і Star Family, а також співвласником спільних із Film.ua Group телеканалів Bolt і UTravel. Російським ТОВ «Стар медиа дистрибьюшен», як і раніше, володіє кіпрська компанія SMG Properties Limited.  — «ДМ»)

У портфелі Film.ua Distribution багато повнометражних фільмів, зокрема зовнішніх проєктів. Поки що ми працюємо лише з українським кіно та продовжуємо набирати українські фільми не лише на кінотеатральну дистрибуцію, а й на міжнародну. Чи були ви на Зимовому кіноринку в Києві 22 лютого?

— Ні, але вечір 23 лютого я провела на прем’єрі фільму «Велика прогулянка».

— Так, це наш фільм. Ми і дистриб’ютор, і співпродюсер. Прем’єра «Великої прогулянки» — наш біль. Я пам’ятаю, що коли прокинулася 24 лютого, моє перше повідомлення було нашим партнерам: «Чи випускаємо пресреліз про прем’єру?» І всі відповідали: «Я не знаю, я під столом, я поїхав».

22 лютого на Зимовому кіноринку ми презентували наш портфель прокатного українського кіно. У ніч із 21 на 22 лютого Путін зробив своє те саме звернення, в якому анонсував війну з Україною. І коли ми прийшли 22 лютого на кіноринок, це було неймовірне відчуття: всі розуміли, що щось буде. Але ми всі прийшли на презентацію саме українських проєктів. Було дуже душевно, ми обіймалися на сцені, жартували, кричали «Слава Україні!». З усіх моїх презентацій на кіноринках ця була найдушевнішою. Було відчуття: хоч би що відбувалося далі, ми зараз тут, усі разом, уся індустрія, ми плануємо нашу роботу і всі наші фільми рано чи пізно все одно вийдуть у прокат.

Звісно ж, у нашому портфелі залишилася «Мавка» виробництва Animagrad: вона вийде, але ми пізніше скажемо, коли.

Історичний екшен «Довбуш» Олеся Саніна: наймасовіше та найдорожче українське кіно на сьогоднішній день, проєкт виробництва Pronto Film. Теж скоро анонсуємо, коли він вийде.

Залишилася комедія «Велика прогулянка» — шукаємо дату для релізу, яка б найбільше підходила. І ми вирішили трохи перемонтувати кіно, адаптувати його під воєнні реалії. Зрозуміло, що ми вже нічого не дознімемо. Але багато акторів та членів команди тією чи іншою мірою пішли захищати нашу країну. Думаємо додати цю інформацію: для багатьох це був останній проєкт перед війною.

Ми маємо чудовий фільм «Снайпер. Білий ворон». Це фільм про події 2014 року та про українського снайпера, який по життю був пацифістом, але пішов на фронт. Фільм про всі ті цінності, які й у 2014 році, і особливо зараз актуальні для кожного з нас: захищати своє, попри все. Із 24 серпня, до Дня Незалежності, прокат цієї стрічки стартує в усіх кінотеатрах країни, які працюють.

Ще в нас у портфелі «Максим Оса» — фільм, який почали знімати давно. Потім продюсери перепродавали то його, то компанію-виробника. Ми підписали договір на дистрибуцію фільму з Валерієм Боровиком, який закінчив цей фільм. Його зняли за першим українським коміксом про козака Максима Осу. Вийшло не таке кіно, яким його знімали спочатку, — на виході зовсім новий жанр, але дуже класний.

Найближчим часом випустимо в прокат чорну, але дуже життєствердну комедію «Я працюю на цвинтарі» — фільм, про який чули всі, мені здається.

Ми будемо прокатувати й «Щедрик». Це фільм про Другу світову війну, про всім відому пісню Carol of Bells. Теж плануємо його випустити як мінімум найближчого року.

У нас у пакеті є також «БожеВільні». Цей проєкт зараз на етапі постпродакшену. Хтось мені казав, що це фестивальне кіно, але ні — це міцна, актуальна історія, що захоплює. Це своєрідний відсил до «Пролітаючи над гніздом зозулі» із класним кастом та музикою.

Film.ua Distribution працює з фільмом Ахтема Сеітаблаєва «Мирний-21». Він повністю знятий і перебуває на етапі постпродакшену. Це кіно про українських прикордонників у 2014 році, коли війна лише розпочиналася. До речі, багато акторів із «Мирного-21» зараз теж на фронті, буквально вчора збирали одному з них на машину.

Комедія «Коза Ностра»: велика копродукція України та Італії виробництва Film.ua Group та Pepito Produzioni. Це історія про українську заробітчанку, яка опиняється в Італії. Вона їхала до доньки допомагати з дитиною, але та на неї не дуже чекала. І головна героїня, яку грає Ірма Вітовська, опиняється в родині італійського мафіозо. Вона не знає, що це мафіозна родина, і як справжня українська жінка починає встановлювати порядки: працює їхньою покоївкою та готує їм їжу, але паралельно розбирається з їхніми сімейними проблемами. В Італії фільм уже вийшов у прокат у березні, й дуже непогано прокатався. «Козу Ностру» ми плануємо випустити у прокат, гадаю, ще 2022 року.

Мета Film.ua Distribution — вже із серпня цього року щомісяця виходити з українським релізом. Це правильно для ринку, для кінотеатрів та виробників. Є вибір: або показувати нове кіно, на яке ходитимуть глядачі, або показувати старе кіно, яке вже всі бачили. На останнє не ходитимуть. Який тоді сенс? Ніхто не заробляє: ні кінотеатри, яким потрібен не просто новий український, а якісний локальний контент, ні ми як продюсери та дистрибутори. І глядачі не щасливі. Добре, що всі це розуміють: і наші партнери (продюсери), і співпрокатник — компанія «Кіноманія», з якою ми разом працюємо практично над усіма кінотеатральними релізами.

Амбіції випускати по релізу на місяць були в нас на тому зимовому кіноринку 22 лютого, включно з розписаними датами. Звісно, потім усе заморозилося: і фіналізація фільмів, і прокат.

— Ви сказали, що «Коза Ностра» вийшла в Італії. Насправді я бачила ще «Снайпер. Білий ворон» у травні в Литві, в дуже недовгому прокаті.

— Так, він був у прокаті у країнах Балтії. Він навіть вийшов в обмежений прокат у США.

Ми з моєю колегою Валею Стеценко зараз досить кумедно займаємося прокатом українських фільмів у тому сенсі, що я перебуваю у Варшаві, а Валя — в Техасі. Так ось, Валя втретє подивилася «Снайпера» в Техасі, зібравши місцеву громаду із 70 людей.

І «Щедрик» також виходив в інших країнах на закритих показах у межах світового Кіномарафону CinemAid Держкіно. Іноземні глядачі раніше за українців в Україні дивляться наше кіно. Не знаю, добре це чи погано.

— Не секрет, що одна з причин, чому в Україні раніше фільми виходили в прокат одночасно з іншими країнами, — це високий рівень піратства в російськомовному просторі. На жаль, «Снайпера» вже можна знайти на піратських платформах. Чи знаєте ви, як він туди потрапив? Чи можна його звідти видалити? За вашими оцінками, скільки через це недоотримає його прокат в Україні?

— На жаль, піратство — це глобальна проблема. Весь світ, усі студії намагаються з цим боротися. Продюсерам важливо думати про наслідки своїх рішень і правильно розставляти пріоритети, монетизуючи свій контент. І найголовніше — не знецінювати наслідки.

Як я й казала, «Снайпер» у липні вийшов у прокат у США, міжнародною дистрибуцією проєкту займалася не Film.ua Distribution. Одночасно з прокатом американський дистриб’ютор відкрив ОТТ. Піратки в інтернеті не було до моменту старту українського прокату. Перша піратська копія з’явилася наприкінці липня, коли ми почали активно промотувати прокат в Україні. Вона з’явилася саме через реліз на американській платформі, навіть у російському дубляжі. Приблизно в той же час рейтинг фільму на IMDB обвалили російські користувачі. Ми мали вибір: відмовитися від роботи з цим фільмом або продовжувати боротьбу. Ми обрали друге, розуміючи всі втрати. Ведемо війну й тут, і не збираємося здаватися.

Дивитися в інтернеті піратську копію, злиту росіянами, або йти в кіно на повну версію українського фільму — для мене вибір очевидний. Глядачам варто зрозуміти, що це важливий вибір. У меседжах промокампанії за допомогою всіх інструментів ми переконуватимемо їх у важливості цього вибору. У тому числі ми давно планували запровадити систему відрахування якогось прийнятного відсотка від продажу квитків у кінотеатрах на армію та на спецрахунок Держкіно на розвиток кіноіндустрії. Поки що не розумію, як саме це працюватиме, — ще в процесі обговорення з нашими партнерами, «Кіноманією» та кінотеатрами.

Думаю, ми втратили близько 100–150 тисяч доларів в українському прокаті. Нам знадобився тиждень, щоб зачистити піратку, але, на жаль, процес розповсюдження нелегальних копій зупинити неможливо. Поки є джерело піратки (в нашому випадку — американська платформа), піратка буде. І що масивнішим є промо українського фільму в Україні, то більше піратки з’являтиметься.

Film.ua Distribution працює з українським кіно вже вісім років. З 2018 року ми успішно прокатали 18 українських фільмів. З українськими фільмами ми найчастіше працюємо по дистрибуції та промо повного циклу: локальний прокат та продажі (телебачення та диджитал), міжнародні продажі (прокат, телебачення та диджитал), фестивалі. По-перше, такий підхід дозволяє уникнути ситуацій, як зі «Снайпером»: всі вікна відкриття прав контролюються Film.ua Distribution. По-друге, він дозволяє грамотно використати промо кожного з напрямів дистрибуції для однієї глобальної мети — максимальної монетизації контенту.

– Зараз тема міжнародної дистрибуції українських фільмів набуває додаткового значення. Якщо раніше, говорячи про це, ми думали про гордість за нашу індустрію, про представленість на фестивалях, про початок інтеграції нашої індустрії у світову, то зараз це ще й питання того, що багато українських глядачів перебувають за кордоном. У цьому сенсі міжнародний прокат має додаткову цінність. Чи ведете ви міжнародну дистрибуцію релізів у вашому нинішньому портфелі? І чи плануєте організовувати щось, наприклад, у Польщі?

— З першого тижня великої війни до нас посипався мільйон запитів від іноземних волонтерів: «Давайте кіно, бо тут у нас біженці». Або для благодійних показів: люди за кордоном показували наше кіно та збирали гроші в різні фонди на підтримку України або безпосередньо нашої армії. Звичайно, ми роздавали цей контент одразу безкоштовно. Були субтитри — давали із субтитрами. Не було субтитрів — показували так.

Цих показів було дуже багато: таких, що їх організовували не ми, а люди на місцях. Нам важко організувати щось, не будучи в конкретній країні.

У Польщі ми прокатували «Викрадену принцесу» 2018 року українською мовою: польський прокатник цього мультфільму запросив саме український дубляж. Плануємо ще у вересні зробити обмежений прокат «Найкращих вихідних». І дивитимемося: може, обмежено прокатаємо навіть «Скажених сусідів». Але для нас це радше експеримент. Хочеться зробити щось, щоб усіх підтримати. Але з іншого боку, біженці — це переважно мами з дітьми. Не у всіх є бажання та можливість іти в кіно. Не всі можуть зібратися та доїхати навіть на безкоштовний показ.

У цьому напрямі ми співпрацюємо з Держкіно. Коли почалась велика війна, спільно з українськими продюсерами Держкіно почало організовувати вже згадані мною кіномарафони українських фільмів CinemAid у різних країнах. І вже багато держав підтримали цю ініціативу. Держкіно створило окремий спецрахунок на підтримку української кіноіндустрії, куди йде частина грошей із таких показів. Частина грошей іде на армію.

Фото: Nadia Korotushka/Facebook