Одинадцятого вересня тендерний комітет Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) обрав управителя для «Українського медіа холдингу» (УМХ). Переможцем конкурсу стало ТОВ «1+1 Інтернет», що входить до групи «1+1 медіа» Ігоря Коломойського.

«Переможець відбору запропонував найбільш вигідні економічні умови управління активами, зокрема найвищу суму гарантованих щомісячних перерахувань до державного бюджету у розмірі 5 млн гривень, а також прогнозовані надходження до держбюджету у сумі майже 8 млн гривень щомісяця. Натомість пропозиції інших учасників були у кілька разів меншими», – прокоментували результат конкурсу в АРМА.

Наступними кроками мають бути оцінка активів УМХ та укладання договору про управління між АРМА та ТОВ «1+1 Інтернет». У даному випадку переможцю також треба отримати погодження Антимонопольного комітету (АМКУ) щодо допустимої концентрації активів. За словами джерел «Детектора медіа» на медіаринку, в «1+1 медіа» уже почали готуватися до управління.

Крім ТОВ «1+1 Інтернет» участь у конкурсі брали ще п'ять компаній: ТОВ «Видавничий дім "Масаві"», ТОВ «Комунікаційний хаб "Економіка"», ТОВ «Сьогодні Мультимедіа» (входить до «Медіа Групи Україна» (МГУ)), ТОВ «Об’єднана медіа група», ТОВ «Видавництво Український медіа дім».

Три з них – «Сьогодні Мультимедіа», «Видавництво Український медіа дім» і «Комунікаційний хаб "Економіка"» – заявили, що подали до суду з вимогою скасувати результати конкурсу. Зокрема, «Медіа Група Україна» повідомила, що, на її думку, конкурсу мала передувати оцінка активів УМХ і ознайомлення учасників з її результатами, а сам конкурс мав проводитися через ProZorro.

І джерела «Детектора медіа» кажуть, що список позивачів може збільшитися ще на одного конкурсанта.

Ще однією проблемою для «1+1 медіа» є законодавча вимога узгоджувати свої дії з власником УМХ. Судячи не тільки з судового позову, але й із нецензурного тону заяви, розповсюдженої УМХ напередодні оголошення результатів конкурсу, наразі Сергій Курченко таку згоду надавати не планує. Крім того, існує імовірність, що передані АРМА активи УМХ можуть знаходитися в заставі за кредитним договором з іншою компанією Курченка. На цьому фоні суди УМХ з Нацрадою щодо ліцензій на радіомовлення, які теж має урегулювати управитель, навіть і проблемою не виглядають.

«Детектор медіа» зустрівся з заступником голови АРМА Володимиром Павленком, щоби зрозуміти обставини і подальші перспективи цієї історії: зокрема, чому оцінка активів УМХ буде проводитися тільки після конкурсу та чи можуть судові позови завадити «1+1 медіа» розпочати управління медіаактивами бізнесмена-втікача.

– Володимире, суд ухвалив рішення про арешт активів УМХ рік тому. Конкурс на обрання управителя ви почали в червні. Чи одразу ви його планували? І якщо так, то що робили протягом цього часу?

– З моменту надходження цього рішення ми одразу розуміли, що мова не йде про продаж. Ми готувалися до управління. Ми не виставляли УМХ на управління довгий час, тому що і думали всередині, і консультувалися з ринком, як краще це зробити. Медіахолдинг складається з радіо, друкованих засобів масової інформації і інтернет-медіа. Їх можна було виставляти такими групами, можна було взагалі виставляти окремо кожну з 73 компаній. Нам пропонували також ліквідувати друковані ЗМІ, але я вважаю це неприйнятним, тому що наша задача – зберегти актив. Нам передали в управління медіахолдинг і не наша задача – робити з медіахолдингу невідомо що. Наша задача – знайти для нього управителя.

У ході спілкування з різними представниками ринку ми зрозуміли, що існує синергія між різними засобами масової інформації і тому є сенс, щоби вони залишалися разом. При цьому ми також зрозуміли, що друковані ЗМІ є збитковими – не тільки в УМХ, а взагалі. Дохід генерується в основному від інтернет-ЗМІ або від радіо. В УМХ багато радіочастот, але ліцензії заблоковані, ідуть суди. Тобто фактично генератор грошей – переважно інтернет. Ми розуміли, що за рахунок доходів, отриманих від інтернет-ЗМІ, можна буде фінансувати радіо і друковані медіа. Саме тому ми цей актив виставили весь. І весь цей час готувалися до передачі. Ми робимо це з кожним активом, але враховуючи розмір УМХ, заходи з підготовки тривали довше. Ми зверталися до різних органів, у тому числі правоохоронних, запитували інформацію щодо активу, щоби краще для себе зрозуміти, що саме там відбувається.

Одне з обвинувачень, яке нам закидає МГУ, полягає в тому, що ми не надали інформацію про актив, тому неможливо було підготувати адекватний бізнес-план і конкурс не можна вважати прозорим. На це ми можемо відповісти дуже просто: так, я розумію, про що вони говорять, я би радий був надати їм актуальну інформацію, але в нас її не було. Ми отримали з податкової офіційну звітність – але це стара звітність. Фінансова звітність за 2017–2018 роки нерелевантна для медіахолдингу, який живе від місяця до місяця на фінансових потоках і майже не має необоротних активів. Тобто медіахолдинг – це фактично люди і зв’язки, на цьому все тримається. Тому ми розраховували на те, що саме учасники відбору, які є представниками медіаринку, повинні знати своїх конкурентів: як ідуть їхні справи, які в них активи, які співробітники. І що вони зможуть врахувати цю інформацію, бо вони спеціалісти в цій сфері, на відміну від нас. І самостійно підготують цей аналіз. І практично кожен із потенційних управителів краще чи гірше це зробив.

– Що зробив би будь-який управитель одразу після того, як переміг би в конкурсі? Він би розпочав аудит отриманого в управління активу. Ви теж могли би провести аудит перед тим, як оголошувати конкурс.

– Не могли би. У багатьох є уявлення, що АРМА управляє активами. АРМА здійснює заходи з управління, але фактично ними не управляє. АРМА є посередником між власником, у якого актив забрали, і тим, кому АРМА цей актив передасть. Тобто наша задача – відібрати управителя або продати майно, але в цьому разі мова не про продаж. Наша задача – оголосити критерії відбору і врахувати, яка програма була найкращою, щоб відібрати найпрофесійнішого, на нашу думку, управителя, який зміг би: 1) зберегти актив, 2) забезпечити надходження до бюджету. Для цього ми повинні перевірити спроможність управителя це робити, проаналізувавши його досвід управління подібними активами. Ми оцінюємо його фінансову звітність: він заробляє гроші чи втрачає? Скільки активів у нього на балансі? Які в нього оборотні і необоротні активи? Які обороти? Яка прибутковість за рік? Крім того, ми оцінюємо його програму управління: що він збирається робити з активом. І скільки хоче залишати собі від надходжень, а скільки – платити в бюджет, у тому числі за власний рахунок, якщо актив не буде прибутковим.

Очевидно, що дуже рідко бувають абсолютні переможці за всіма параметрами. Вибір є дуже складним, тому що критерії відбору ми розуміємо, але яка вага кожного з них? Це не математична формула, яку можна розрахувати. Це не аукціон на Prozorro, де хто більше заплатив, той і переміг. Треба врахувати не тільки обіцянки управителя, але й його спроможність їх виконати.

А в цьому конкретному випадку все було ще складніше, тому що мова про корпоративні права. Управління корпоративними правами, за нашим законом про АРМА, має специфіку у порівнянні з іншими активами. Управитель корпоративними правами при здійсненні повноважень власника повинен узгоджувати з ним свої дії. Якщо перекласти це людською мовою, то перед тим, як голосувати на загальних зборах про зміну директора, управитель повинен узгодити позицію з власником. Адже як можна управляти 73 компаніями? Для цього треба ставити своїх директорів, тобто проголосувати на загальних зборах. А що як власник не надасть згоду? Ми з таким стикалися, але не в таких масштабах. У нас не було 73 компанії зі 100% власністю в особи, чиї активи арештовувалися. І при цьому управитель, який повинен отримати згоду власника, не має бути з ним пов’язаним – це випливає з вимог кримінального законодавства і написано в ухвалі суду. Як можна отримати згоду власника, не перебуваючи з ним у відносинах навіть опосередкованого контролю? Очевидно, що власник не дасть незнайомій людині згоду на управління своїми активами. Він дасть тільки тому, кому може довіряти. А якщо є відносини довіри, то це вже свідчить про опосередкований контроль.

Це проблема, з якою ми стикаємося щоразу, коли обираємо управителя на корпоративні права чи акції. Ми знаємо, як її можна усунути: треба внести зміни в закон і прибрати цю норму. І ми це ініціювали. 16 вересня Верховна Рада, голосуючи за цей законопроєкт у першому читанні, не добрала 11 голосів і направила законопроєкт на доопрацювання (зокрема, жодного голосу не дали «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність» та «За майбутнє». – Ред.).

Можна сказати, що АРМА – не той орган, який повинен встановлювати, є контроль чи немає. Але хто є цим органом? Суд? Він розглядає кримінальну справу і досі її не розглянув – немає вироку. АРМА працює з активами, які арештовані до вироку. Єдиний варіант, коли АРМА працює з активом після вироку суду – це коли є вирок про спецконфіскацію: ми це майно продаємо.

Очевидно, що кожен, хто не виграв у конкурсі, може звинуватити нас у непрозорості. Але ми просто застосовуємо той закон, який є.

– Я вам більше скажу: якби пройшли ваші поправки до закону і управитель корпоративними правами не мусив би погоджувати свої дії з власником, тоді вас звинувачували б у рейдерстві. Тому що вироку проти власника ще немає, а в його майно вже заходить управитель, самостійно змінює менеджмент і на власний розсуд ухвалює господарські рішення.

– Ми звикли до того, що АРМА постійно звинувачують у рейдерстві. Але суть існування АРМА полягає в двох задачах. Перша – допомагати слідству знаходити активи в Україні і за кордоном – це та частина роботи, про яку ніхто не знає, тому що це таємна допомога слідству. Друга частина, про яку всі чують – що АРМА в когось щось забрало. І дійсно, ми постійно в когось щось забираємо, тому що це наша функція. Ми вже з посмішкою ставимося до звинувачень усіх незадоволених. Але у випадку з УМХ нашою наперед узгодженою позицією було максимально публічно показувати все, що ми робимо. Зазвичай ми не оприлюднюємо протоколи тендерного комітету. Ми спеціально це зробили, щоби всі могли побачити нашу аргументацію. Бо вона стосується не тільки цього конкретного кейсу, але й усіх майбутніх кейсів, які в нас будуть.

Коли цей конкурс запустився, навіть хтось із високих керівників «1+1» – я не пам’ятаю, як його звуть – у інтерв’ю казав, що АРМА непрозоре, на нього чиниться тиск, це буде знов корупція. Але в результаті вони стали переможцями. Я би хотів почути від них або вибачення, або нехай скажуть, що дійсно були корупція і тиск і тому ми обрали «1+1 Інтернет».

Я хочу поставити крапку в цій історії. Так, ми обрали переможця, але факт його вибору – не одне й те саме, що здійснення управління. Для цього актив потрібно оцінити. Це складний актив, його оцінку буде здійснювати оцінщик – незалежний суб’єкт, не наш співробітник.

– Замовником оцінки є АРМА чи управитель?

– Замовником є АРМА, але платником – управитель. Ми розробили положення, яке незабаром буде прийнято: новий порядок оцінки.

Скільки буде коштувати оцінка УМХ, я не знаю. Скільки вона триватиме – теж не знаю. Якою вона буде – теж не знаю.

Після закінчення оцінки ми укладемо договір – у разі, якщо не буде судових рішень чи заборон, тому що наразі АРМА вже відомо про подачу щонайменше одного судового позову, ще від кількох учасників конкурсу принаймні лунали заяви про намір судитися. І кожен, звісно, буде намагатися зробити все можливе, щоби не допустити контролю «1+1 Інтернет» над УМХ.

Але навіть укладення договору ще не є початком управління: у таких випадках, як цей, необхідно отримувати дозвіл АМКУ, тому що оборот учасників концентрації перевищує порогові суми. І я також не знаю, коли це рішення буде і яким воно буде.

І тільки після того, як буде оцінка і погодження АМКУ, договір вступає в силу і управитель отримує можливість вчиняти заходи з управління. Мені дуже цікаво дізнатися, якими будуть ці заходи, враховуючи, що в переможця немає згоди власника. Можливо, на той момент вона з’явиться. Можливо, цей момент ніколи не настане, тому що не буде згоди АМКУ. Ми не хочемо гадати. Нам достатньо того, що ми ухвалили рішення. На мою думку, воно максимально обґрунтоване і законне. При тому, що рішення було не одностайним: я і ще одна колега проголосували проти. Я був не глобально проти того, щоби відібрати управителя. Я усвідомлював, що один раз ми його вже не відібрали і що є суспільне очікування, що АРМА повинна прийняти рішення. Якби ми знову його не ухвалили, нас би вкотре звинуватили в корупції чи ще й у непослідовності і ставили б питання про нашу інституційну спроможність. Але оскільки цей приклад є показовим і ми для всіх публікували протокол, я умисно вказав у ньому на всі проблеми, які існують у нас при відборі управителя. І висловився проти всіх, тому що будь-яке з можливих рішень не є ідеальним.

– Чому перед тим, як оголошувати конкурс, не можна було зробити хоча би оцінку активів, яку ви будете проводити зараз?

– На це запитання є проста відповідь: за оцінку треба платити. Хто?

– Держава. Вона ж хоче, щоб активами управляли ефективно.

– Якщо держава цього хоче, то виділяє на це кошти. А в нас у бюджеті кошти на це передбачені дуже незначні або майже ніякі. І далеко не завжди, коли ми виставляємо актив на пошук управителя, він знаходиться. У нас навіть були випадки, коли управитель виграв відбір, але відмовився від укладання договору. Уявіть, що державні кошти на оцінку будуть потрачені. Строк оцінки – півроку. А якщо переможець буде погано управляти і нічого не компенсує в бюджет?

Тому ми робимо так, що за оцінку платить той, хто виграв у конкурсі, бо він у цьому зацікавлений. Таким чином ми знімаємо навантаження з бюджету. Якщо бюджет дасть нам безлімітні можливості на оплату оцінок – то без проблем. Але значна частина активів є депресивними і знайти для них управителів неможливо. Тобто часто кошти на оцінку будуть витрачатися, а договір не укладатиметься. І потім що? Нецільове використання державних коштів – злочин.

– Оскільки ви зробили спробу законодавчо виправити те, що заважає вашій роботі, то, можливо, ви робили спроби і залучити з бюджету ці додаткові кошти на попередні оцінки? Я почула вашу аргументацію про нецільове використання, але продовжую думати, що це було би кращим варіантом, ніж виставляти на конкурс неоцінені активи.

– Такі спроби робляться, коли планується бюджет на наступний рік. Зараз ми попросили дати нам бюджет, обґрунтували. Чекаємо на відповідь. Але зазвичай вона така, що буде в кращому випадку стільки, як було, а мабуть, менше.

Я взагалі мрію, щоби в АРМА були свої оцінщики. Але для цього теж треба змінювати законодавство і багато що змінювати.

Ми це постійно ініціюємо. Щомісяця спрямовуємо декілька змін до постанов Кабміну. За нашої участі розроблено законопроєкти (№3304 і №3335. – Ред.), вони поки що в Верховній Раді, подивимося, що з ними буде. У нас ще є ідеї, ми хочемо їх реалізовувати, але для цього потрібна нормальна співпраця. З Кабміном така співпраця є, з Мін’юстом є, з Верховною Радою її, на жаль, немає.

– Судові позови, які зараз подані учасниками конкурсу на управління УМХ, призупиняють ваше рішення про обрання переможця?

– Ні. Ці позови нічого не призупиняють: ні діяльність АРМА, ні здійснення оцінки, ні діяльність управителя. Щось може призупинити лише ухвала суду, яку він винесе в порядку забезпечення позову. Але я не вірю, що така ухвала буде винесена. На моїй пам’яті, поки я тут працюю, така ухвала була винесена лише один раз. І навіть вона не зупиняла нас у тому, що ми робимо, тому що не перешкоджала АРМА надалі здійснювати свою діяльність. Вона точково заборонила одній посадовій особі вчиняти якісь дії. Але в АРМА працює не одна посадова особа і, відповідно, інші зробили те, що АРМА повинно було зробити. Це є неправомірна практика – забороняти державному органу здійснювати його діяльність. Це те саме, що заборонити Кабміну ходити на роботу.

– Я не юрист. Але скажу на хлопський розум: наприклад, якщо регулятор у нашій сфері – Національна рада з питань телебачення і радіомовлення – за якесь порушення накладає штраф, то той, на кого наклали штраф, може подати позов до суду і поки справу не розглянуть в усіх інстанціях, він має можливість не платити цей штраф.

– Я не в курсі про штрафи. Я не знав, що подача позову зупиняє оплату штрафів, для мене це новина. Але подача позову щодо можливих незаконних дій АРМА по відбору управителя не зупиняє діяльність АРМА і процедуру відбору управителя.

– А навіщо тоді всі вони зараз подають до суду?

– Мені здається, деякі потенційні управителі подались на конкурс винятково з метою мати можливість щось оскаржити.

– Я думаю, що так вчинила МГУ.

– Так, вони спеціально подали гарантійний платіж в 1 гривню. Написали програму управління, яка передбачає щомісячний збиток приблизно в 50 млн гривень. Це очевидно неконкурентні умови. Я би сказав, що вони неадекватні. Але це не позбавляє їх права оскаржувати результати. Я з нетерпінням чекаю цих позовів. Хочу проаналізувати, що там написано. Не тільки суд буде оцінювати ці позови та вимоги, а і я їх буду оцінювати, і ми цю оцінку також обов’язково опублікуємо. Тому що я впевнений, що будуть використовуватися виключно ті аргументи, які ми наводили в своєму протоколі умисно, щоби звернути увагу на недоліки законодавства. І нехай тепер не тільки АРМА, а й суд оцінює, наскільки це законодавство є спірним і наскільки правильне рішення прийняло АРМА. Тому що у випадку, коли один закон протирічить іншому, неможливо прийняти абсолютно законне рішення. І будь-яке таке рішення може бути і оскаржене, і скасоване. Але не наша вина в цьому.

– Добре. І ще як мінімум двоє подали до суду. Навіщо? Просто щоби створювати шум?

– Можливо, вони очікували, що оберуть їх, а їх не обрали. Вони ображені і таким чином намагаються відновити справедливість. Можливо, їм хтось пообіцяв, що в разі якщо вони це зроблять, то виграють конкурс. Але все це обіцянки-цяцянки: багато хто комусь щось обіцяє, але це все пусті слова.

Я можу пообіцяти тільки одне: що рішення АРМА будуть максимально обґрунтованими і такими, за які нам буде не соромно.

– Просто я собі приблизно уявляю рівень юристів МГУ і Курченка. І думаю, що це професійні юристи, дуже досвідчені і на якусь ефективність своїх дій усе-таки сподіваються.

– Я сам 15 років пропрацював юристом, який займається судами. Мені дуже цікаво, що ці люди напишуть. Це як грати в шахи: цікаво грати з цікавим супротивником. Я розраховую на те, що мені буде цікаво, але чомусь підозрюю, що все, що вони напишуть, я вже наперед знаю.

– Для журналістів – взагалі свято, що АРМА нарешті стала відкритою в цьому кейсі. Ми будемо ходити на всі суди.

– Будь ласка. Є що коментувати. Але я скажу так: у АРМА теж хороші юристи і припускаю, що в «1+1 Інтернет» теж є юристи. Хай юристи працюють, їм за це гроші платять.

– Ви обрали управителя, який пообіцяв, що у нього буде така-то програма і такий-то мінімальний платіж. Які у вас є механізми перевіряти, чи виконує він свої зобов’язання, контролювати і, можливо, призупиняти дію договору?

– Від управителя є два види надходжень: очікуваний прибуток і гарантований дохід. Очікуваний прибуток розраховується як різниця між очікуваним доходом і витратами. Але це ж очікування, тобто на практиці може бути інакше. Тому відкривається спеціальний рахунок і передбачається, що всі надходження йдуть на нього. Управитель із нього витрачає кошти, які йому необхідно витратити. Ці витрати він узгоджує з АРМА. Тобто ми знаємо, скільки коштів надійшло і на що вони були потрачені. Якщо залишається різниця, тобто прибуток, то управитель частину залишає собі як винагороду, а решту перераховує нам – це йде в бюджет. Фактично це нормальна бізнес-діяльність. Але коли ми почали реформувати АРМА, то звернули увагу на випадки, коли актив нібито нормальний, має бути прибутковим, а за документами – збитковий. Тому ми ввели гарантований платіж: коли все збитково, але управитель все одно платить.

Які форми контролю за очікуваним доходом? АРМА здійснює моніторинг: узгоджує витрати і дивиться, скільки коштів надійшло. З гарантійними платежами все просто: управитель або заплатив, або договір розірвався.

І тому ми повірили, умовно кажучи, Коломойському, що 5 млн гривень на місяць він знайде. Бо в разі якщо він їх не знайде, ми припинимо договір.

– Програми конкурсанти подавали на три роки. А на скільки років обирався управитель?

– Ми зазвичай обираємо на три роки.

– Чи правильно я розумію, що за ці три роки суд може визнати Курченка невинним і тоді йому цей актив має бути повернутий?

– Може бути все що завгодно. Це регулярна практика в АРМА, коли нам передається якийсь актив і ще навіть до того, як ми передали його комусь в управління, скасовується арешт і ми з ним більше нічого не робимо. Якщо ми його передали в управління і там є управитель, і скасовується арешт, ми повертаємо його назад власнику.

Я припускаю, що поки не буде вироку, арешт залишиться. Але коли буде вирок, який буде вирок – точно я не знаю. Якщо буде виправдальний вирок, то управління припиняється і ми все повертаємо. Якщо буде обвинувальний вирок, тоді, мабуть, буде спецконфіскація: ми всі ці активи будемо продавати.

– У управителя є першочергове право їх купити?

– Ні, купити може будь-хто: хто запропонує більше грошей.

– Як ви думаєте, чому у медіаринку як у певного колективного розуму зараз є стійке очікування, що УМХ потрапить до Коломойського назавжди?

– Я думаю, це пов’язано з репутацією Коломойського. Але це ніяк не пов’язано з законом і з АРМА.

– Чи знаєте ви щось про ТОВ «Ліберті файненс», у якої, як я зрозуміла, в заставі перебувають усі ці корпоративні права?

– Ні, нічого не знаю. Я навіть не чув такої назви. Звідки ви це взяли?

– У першому протоколі вашого тендерного комітету.

– Це один із управителів, мабуть, згадував, так? «Об’єднана медіа група»?

– Так.

– Я про це чув, але не можу коментувати, бо не знаю.

– Це виглядає як хороший запобіжник непоганих юристів Курченка, які додатково підстрахувалися.

– Хороші юристи чи не хороші, Курченка чи не Курченка – я не знаю. Якщо є право на стягнення застави, то вона може бути стягнута. Вона, мабуть, уже могла бути стягнута. Можливо, вона буде стягнута в майбутньому. Тут теж є колізії в законодавстві. Це майно арештовано кримінальним арештом, а стягувати арештоване і неарештоване заставне майно – це різні задачі. І навіть у нас є в практиці, коли нам передали в управління актив, а потім на нього було звернено стягнення. У нього з’явився новий власник. То що повинно в такому випадку робити АРМА? Це відкрите питання. Ухвала, якою нам цей актив переданий в управління, і арешт дійсні і ми повинні їх виконувати. А стягнення – це реалізація права вимоги, яке виникає не з пустого місця: мабуть, той, хто стягував, це право купив. І ми у нього повинні це забрати. Тут є елемент несправедливості.

У нас такі активи є, це проблемні активи. І це питання не врегульоване і не вирішене. По УМХ, слава Богу, таких проблем поки що немає. А що буде з часом – побачимо.

– А якщо би вони виникли, то це радше проблема управителя, а не АРМА?

– Так, це радше проблема управителя, нового власника і суду, який повинен буде вирішувати, чи знімати арешт. АРМА тут нічого не вирішує.

– Члени тендерного комітету на вибір управителя УМХ – це співробітники АРМА?

– Звісно. Це керівники профільних управлінь, які мають відношення до управління активами. Вони призначаються головою, фактично за посадою.

– У першому і другому конкурсі комітет відрізняється на одне прізвище. Чому?

– Інколи люди виходять заміж і змінюють прізвище.

– Я би хотіла пройтися по звинуваченнях, які звучали на адресу цього конкурсу. Зокрема, Ігор Коломойський публічно заявляв, що радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк вимагав від АРМА визначити переможцем ТОВ «Видавництво Українським медіа дім» і навіть начебто погрожував посадити в.о. голови АРМА Віталія Сигидина. Чи був такого роду тиск на голову агентства, чи на вас, чи на інших членів команди?

– Це чутки, ми їх не коментуємо.

Щодо тиску: тиснути можна скільки завгодно, але рішення приймаються обґрунтовано. Тобто, по-перше, ніякого тиску не було. А по-друге, якби і був, від цього не змінюється зміст рішення.

– Чи був тиск із боку інших учасників процесу?

– На нас не можна тиснути. Хтось може думати, що він тисне, але це ілюзія.

Найбільший тиск, який я відчуваю – це тиск на здоровий глузд. Переважно він здійснюється за допомогою медіа, активістів-журналістів або учасників бізнесу, які чогось очікують від нас. Наприклад, очевидно, що Ахметов не хотів би, щоби УМХ потрапив під контроль його ворога Коломойського. Це нормально. Але ми в цьому не винуваті і для цього не треба нас звинувачувати в непрозорості.

– Давайте зупинимося на звинуваченнях МГУ. Коли я читала ваш сайт, то в мене склалося враження, що попри те, що повідомлення там з’являються нечасто і вони лаконічні, ви адресно відповідали саме на їхні звинувачення.

– Так. Ми це робимо не тільки в цьому конкурсі. Ми відстежуємо, що говорять. Коли всередині приймаєш ті чи інші рішення, а потім хтось із вулиці починає їх коментувати і говорити явні нісенітниці, я не можу мовчати. Ми відповідаємо, але не в форматі «Сам дурень», а з метою здійснення просвітництва, бо ці відповіді показують наш підхід, який стосується всіх активів.

– Чому ви все-таки вважаєте, що цей конкурс не потрібно було проводити через ProZorro?

– Тому що це не закупівлі, хоча ми й проводимо конкурси з урахуванням принципів державних закупівель. Закупівлі – це коли ти береш гроші і щось купляєш, тобто коли ти витрачаєш. А АРМА не витрачає, АРМА заробляє за допомогою управителів кошти для держбюджету. Відбір управителя повинен здійснюватися з урахуванням чітких критеріїв: його ефективності щодо своїх активів, його намірів щодо поповнення бюджету, його репутації на ринку – ці показники в системі ProZorro жодним чином не замірюються. Як не враховується і інформація, яку нам надає наш розшук, про пов’язаність і непов’язаність осіб.

Я вам більше скажу: ми співпрацювали з ProZorro на етапі розробки ініційованих нами законопроєктів. Запитайте у ProZorro, чому АРМА не відбирає управителів на ProZorro. Вони посміються і скажуть, що це неможливо.

Фото: прес-служба АРМА