16 лютого стало відомо, що телеканал ZIK став загальнонаціональним цифровим ефірним мовником у мультиплексі МХ-3: Нацрада переоформила ефірну цифрову та супутникову ліцензії ТОВ «ТРК “Нові комунікації”» у зв’язку зі зміною керівника, кінцевого бенефіціара, місцезнаходження, логотипа і програмної концепції. Телеканал, який до вересня 2016 року мав логотип Dobro, а потім був телеканалом Z, нині став телеканалом ZIK (офіційне написання логотипа: Z ZIK). Юрособа змінила реєстрацію з Києва на Львів, її директором замість Тараса Москалюка став генеральний директор медіахолдингу ZIK Ігор Туркевич, а кінцевим бенефіціаром замість медіаюриста, фахівця з корпоративного права Максима Варламова – власник медіахолдингу ZIK, співвласник паливно-промислової групи «Континіум» Петро Димінський.

Раніше телеканал ZIK через свою юридичну особу ТОВ «ТРК “Міст ТБ”» володів лише ліцензіями на цілодобове супутникове мовлення, а також на аналогове ефірне мовлення обсягом 4 години на добу на 12 ТВК у Львові (цю частоту ZIK ділить з ТРК «Львів» – Львівською філією НСТУ) та цілодобове аналогове ефірне мовлення на 12 частотах в маленьких населених пунктах Львівської області.

Перетворення ZIK із регіонального каналу на національний не було одномоментним. Заснований у 2010 році у Львові, мовник у 2014-му відкрив першу студію в Києві – на Берковцях, а наприкінці минулого року презентував на додачу до неї нову студію в київському Жовтневому палаці і остаточно закріпився в столиці. При переїзді каналу до Києва нові київські менеджери в штаті телеканалу помітно потіснили стару львівську команду. Процес формування команди продовжується й досі, причому стратегія мовника – запрошувати співробітників конкурентів на вищі посади: 17 січня посаду генерального продюсера ZIK обійняв колишній продюсер вечірнього прайму на телеканалі «112 Україна» Гайгисиз Гелдієв, а 20 лютого про перехід на ZIK у якості креативного продюсера оголосила екс-ведуча програми «Люди. Hard Talk» на тому ж таки «112 Україна» Наталія Влащенко.

Але ZIK – не єдиний львівський мовник, який нещодавно перебрався до столиці. Кілька місяців тому «Радіо 24», що входить до радіохолдингу «Люкс» Андрія Садового та Романа Андрейка, теж переїхало до Києва. Воно змінило назву на «Максимум» і почало відходити від новинного формату в бік музично-розважального.

Пам’ятаєте часи, коли до Києва перебиралися «донецькі» ЗМІ та медіавласники? Здається, зараз настав час для експансії з боку «львівських». І в цьому немає нічого дивного, ураховуючи помітне перетікання бізнес-активності зі сходу на захід країни.

Загальну картину поступової зміни медіаландшафту чудово доповнює нещодавній коментар Романа Андрейка виданню «РБК-Україна», якому він розповів, що радіохолдинги «Люкс» і «ТАВР медіа» (останній належить Миколі Баграєву та Віктору Пінчуку) цікавляться частотами радіокомпанії «Онікс» («Перець ФМ»), котру холдинг «Вести Украина» придбав кілька років тому в Андрія Карпія, але на яких Нацрада не дозволила запустити «Радио Вести».

Холдинг «Вести Украина», який за офіційно непідтвердженою інформацією належить розшукуваному екс-міністру доходів та зборів Олександру Клименку, наразі переживає далеко не найкращі часи: нещодавно він повернув Андрію Карпію ще одну з придбаних у того радіокомпаній – ТРК «Нота» (Best FM, Донецьк і Харків), продав свій львівський цифровий телеканал «Захід новини» власнику каналу «Правда тут» Івану Гришину та закрив супутниковий телеканал UBR. На додачу Нацрада відмовила в продовженні ліцензії ще одній придбаній у Карпія компанії – ТРК «Стильне радіо» (DJ FM, Мелітополь).

Таким чином, колишнім амбітним планам екс-регіонала Клименка створити телеканал «Вести TV» та розширити мовлення «Радио Вести» ще на 27 міст не судилося справдитися. «Радио Вести» наразі мовить у Києві, Харкові та Дніпрі на базі ліцензій трьох радіокомпаній – ТОВ «ТРК "Дивосвіт"», ТОВ «Телерадіовидавнича компанія "Мастер"» і ТОВ «ТРК "Світ"». Строк дії двох ліцензій (на мовлення в Києві та Харкові) завершується в лютому 2017 року. При цьому в київського «Радио Вести» є чотири не скасованих судом попередження, у харківського – одне попередження і штраф. Радіокомпанії звернулися до Нацради із заявами про продовження ліцензій.

16 лютого регулятор мав розглядати питання продовження київської ліцензії і, враховуючи наявність попереджень, непрозору структуру власності та тиск невдоволеної пропагандистською проросійською інформаційною політикою холдингу «Вести Украина» громадськості, цілком імовірною була відмова. Але справу регулятору так і не вдалося розглянути: несподівано втрутився Франківський районний суд міста Львова, який своєю ухвалою зупинив розгляд у Нацраді заяви про продовження строку дії ліцензії київського «Радио Вести», заборонив регулятору приймати рішення за заявою про продовження строку дії ліцензії та заборонив оголошувати конкурс на київську частоту «Радио Вести».

Причому суд виявив просто дива оперативності: позовну заяву від громадянки Надії Бондарєвої він отримав напередодні, 15 лютого, і того ж дня встигнув розглянути справу та винести ухвалу, а вже о 09:00 наступного дня оригінал документу представник «Радио Вести» передав Нацраді. Цікаво також, що перше ж посилання в Google на суддю Василя Масендича, який розглядав цю справу, видає новину про те, що він був переведений до Львова з Донецька і рік тому намагався провести засідання, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. І втік просто з засідання після того, як присутні громадські активісти викликали поліцію (котра, до речі, після цього ледве не затримала самих громадських активістів).

А поки Нацрада оскаржуватиме судову ухвалу в апеляційній інстанції та звертатиметься до Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо дій судді Масендича і до правоохоронних органів – з метою відкриття кримінального провадження за перешкоджання діяльності регулятора, я вам розкажу про ще одне диво. Телеканали «Україна» і «1+1» з різницею у два дні (18 і 20 лютого відповідно) показали один і той самий присвячений річниці Революції Гідності документальний фільм «Переломний момент. Війна за демократію в Україні» українського режисера Олеся Саніна та оскароносного американського постановника Марка Джонатана Харріса. І навіть нюанс, що на «Україні» фільм не транслювався в інтернеті, тоді як на «1+1» інтернет-трансляція була, не нівелює подиву від того, що двоє таких зазвичай затятих ТБ-конкурентів погодилися на показ одного й того самого продукту. Причому особливо ефектно сцени жалюгідної втечі Віктора Януковича з Межигір’я виглядали на каналі Рината Ахметова та вкотре нагадали стару істину: в політиці не буває вічних ворогів та друзів, а є лише вічні інтереси.

Фільм прикметний тим, що в його публічному просуванні особисто бере участь Арсеній Яценюк, і він же – одна з його дійових осіб (у фільмі показані всього четверо українських політиків: Леонід Кравчук, Тетяна Чорновол, Мустафа Найєм і Арсеній Яценюк). Днями фільм планують показати ще й на «Еспресо»; також його автори говорили, що мають надії продати його за кордон. Що тут скажеш: учіться креативному політичному піару в найкращих майстрів цієї справи.

Фото: wikimedia.org