Приміщення заледве вмістило глядачів, які зібралися на перегляд стрічки. Серед присутніх — команда, яка працювала над створенням фільму, люди, які пережили окупацію в Бучі, правоохоронці, які розслідують воєнні злочини росіян на Київщині.

На прем’єру фільму прийшов і президент «Радіо Свобода» Стівен Капус, каденція якого закінчується 15 вересня, його наступниця Ліза Кертіс, яка тепер є віцепрезиденткою організації, та головна редакторка української служби «Радіо Свобода» Мар’яна Драч.

Глядачі під час перегляду фільму «Буча. Вертикаль терору»

У вступному слові Стівен Капус говорив, що фільм дає можливість знову привернути увагу до злочинів у Бучі, про які світові медіа нині згадують значно рідше.

«Цей документальний фільм — це можливість нам продовжувати пам’ятати те, що сталося в Бучі, дізнатися більше про цю трагедію, віддати данину шани й вимагати справедливості. Ви, можливо, помітили, що Бучі більше немає у новинах світових медіа, хоча мала б бути. Це через те, що сьогодні у світі дуже коротка тривалість концентрації. Сьогодні ми виділили час, щоб сфокусуватися на цій темі, на “Радіо Свобода” ми продовжуємо розкривати жахи і воєнні злочини в Бучі», — сказав Стівен Капус.

Стівен Капус

Він також додав, що «Радіо Свобода» продовжує працювати над розслідуваннями воєнних злочинів і такі фільми допомагають не дати трагедії Бучі зникнути з міжнародного порядку денного.

Сюжет нового розслідування — про російського розвідника-снайпера 234-го десантно-штурмового полку зі Пскова Артема Дементьєва. Українські правоохоронці підозрюють його у вбивствах щонайменше п’ятьох цивільних жителів Бучі, а також у численних випадках катувань і жорстокого поводження з місцевими жителями. Після Бучі Дементьєв отримав офіцерське звання та був нагороджений, зокрема, чотирма орденами «За мужність». Улітку 2025 року він загинув під час бойових дій в Україні.

Під час презентації фільму «Буча. Вертикаль терору»

Для створення фільму Дмитро Джулай зібрав свідчення очевидців і родичів загиблих, матеріали слідчих експериментів, результати балістичних експертиз, документи російських військових, знайдені після деокупації Бучі, а також нову інформацію українських правоохоронців. На основі цих матеріалів автори реконструювали ланцюг убивств цивільних.

Для Дмитра Джулая це вже четверте розслідування злочинів російської армії в Бучі. «Детектору медіа» журналіст розповів, що чим більше він працював із конкретними історіями, то чіткіше бачив зв’язки між окремими злочинами.

«Кількість масивів злочинів у Бучі неймовірно величезна. За останньою інформацією архівного відділу Бучанської міської ради, у Бучі під час окупації загинуло, було знайдено мертвими близько 400 цивільних бучанців. І, відповідно, кожна історія — це кожна індивідуальна історія страждань. Кожна історія — це історія злочину, який вчинили російські військові в Бучі», — розповів Дмитро Джулай.

Автор фільму «Буча. Вертикаль терору» Дмитро Джулай і журналістка «Детектора медіа» Оксана Наумова

За його словами, під час роботи над окремими епізодами журналісти почали помічати, що до злочинів у різних частинах міста може бути причетний один і той самий військовий.

«Коли ми починаємо розслідувати якийсь конкретний випадок, ми починаємо бачити більшу картину, бачити зв’язки. Ми починаємо розуміти, що до різних злочинів у різних місцях Бучі може бути причетний один військовий. Зокрема, ми побачили, що до щонайменше п’ятьох убивств цивільних, як говорять українські правоохоронні органи, може бути причетний один російський військовий — сержант Дементьєв із 234-го полку зі Пскова», — сказав Дмитро Джулай.

Автор фільму пояснив, що свідомо не хотів перетворювати стрічку на історію про одного злочинця. «Я не хотів показати, що це якийсь маніяк, любитель крові чи вбивств. Це людина, яка діяла в системі. І саме ця система дозволила йому вчиняти те, що він вчинив», — пояснив журналіст.

За словами Дмитра Джулая, у фільмі можна простежити, як пропаганда й ідеологічна обробка формували світогляд російського військового. Зокрема, йдеться про заперечення української суб’єктності, месіанські уявлення про Росію та ідею так званого «русского міра».

«Через конкретного виконавця ми спробували показати всю систему. Без індоктринації, без ідеологізації, без пропаганди — якщо подивитися на фільм із різних епізодів, можна побачити образ Дементьєва, який довгий час служив у російській армії, проходив цю індоктринацію через пропаганду і, відповідно, заперечував суб’єктність України», — розповів «Детектору медіа» Дмитро Джулай.

Кадр із фільму «Буча. Вертикаль терору»

Створенню фільму «Буча. Вертикаль терору» передували три роки роботи з воєнними злочинами в Бучі. Саме попередні розслідування, за його словами, дали змогу поступово накопичити знання й матеріали, необхідні для нового фільму. «Якби я не займався ними три роки, я б ніколи не зміг дійти до такого рівня розслідування, викристалізувати його. У мене не було б розуміння того, як це відбувається і де все відбувається. У цьому розслідуванні ми прямо на мікрорівень заходимо в події, які відбувалися», — розповів журналіст.

Найскладнішою частиною роботи Дмитро Джулай називає не аналіз документів чи пошук доказів, а розмови з людьми, які пережили окупацію та втратили близьких.

«Я знаю, що воно не відпускає їх, і ти знову їх занурюєш у ці події. Тому я дуже вдячний Дмитру Любарцю, який був у нас у фільмі, — перед його ногами Дементьєв стріляв. Костянтин Шевченко розповів нам про те, як йому Дементьєв прострелив ногу. Ось це завжди найважливіше. Ти можеш не спати, не їсти, зробити що завгодно — це така звичайна журналістська робота. А спілкуватися з людьми й особливо питати: “А згадайте той момент, пригадайте ті деталі” — це дуже складно», — розповів Дмитро Джулай.

Дмитро Любарець, який перебував у Бучі під час російської окупації

Після показу відбулося обговорення фільму за участю його автора Дмитра Джулая, журналіста, правозахисника та ветерана російсько-української війни Максима Буткевича й начальника управління Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора Валерія Гайдара.

Одне з питань розмови стосувалося того, навіщо встановлювати конкретних виконавців злочинів, якщо відповідальність за агресію Росії лежить на її військово-політичному керівництві.

Максим Буткевич пояснив, що відповідальність має бути ієрархічною — від тих, хто віддавав накази, до тих, хто безпосередньо їх виконував.

«Я не думаю, що ми маємо обирати: притягати до відповідальності тих, хто задумав і віддав накази, чи тих, хто їх утілював. Усіх — і тих, і інших. Безумовно, без Володимира Путіна, без його команди не було б цієї геноцидної війни, не було б цієї страшної трагедії, і вони мають за це відповісти», — сказав Максим Буткевич.

Максим Буткевич

Проте, за його словами, злочини неможливо пояснити лише наказами згори. Для їх реалізації потрібні люди, які погоджуються виконувати ці накази.

Максим Буткевич розповів про власний досвід перебування в російському полоні та людей, яких він там зустрічав.

«В армії країни-агресорки люди різні. Навіть поміж тими, хто охороняв і допитував нас, українських полонених у російському полоні, люди були різні. Я дивився на зображення сержанта Дементьєва і мені здавалося, що я дещо впізнаю. Як виняток, не як правило, наголошу на цьому, але я зустрічав у полоні російських військовослужбовців з абсолютно очевидними садистськими нахилами. Були інші, які не мали садистських нахилів, але вони сприймали це просто як частину роботи. Поламати іншу людину, зробити з нею все, що накажуть, — це просто робота. І мовляв, вони не несуть за це відповідальності, бо їм дали наказ. Це неправда. Вони несуть за це відповідальність, їх треба притягти до відповідальності», — сказав Максим Буткевич.

Він також говорив, що вимога покарання для винних є запитом на справедливість, а не прагненням помсти. «У мене ніколи не було бажання помсти, але в мене є потреба в справедливості. І в усіх, кого я знаю, хто був у полоні або став жертвою воєнних злочинів, злочинів проти людяності, є запит на справедливість», — сказав Максим Буткевич.

Валерій Гайдар розповів про масштаб роботи українських правоохоронців. За його словами, після деокупації Бучі до розслідування долучилися Національна поліція, СБУ, ДБР, прокуратури різних рівнів і підрозділи Офісу Генерального прокурора.

«Жодна правоохоронна система світу не може бути готовою до розслідування такої кількості масових убивств. Але, попри це, одразу після деокупації включилися всі правоохоронні органи», — сказав Валерій Гайдар.

У 2024 році всі епізоди злочинної діяльності вирішили зосередити в одному місці, спільно з Національною поліцією створили штаб із розслідування масових убивств у Бучі. Гайдар повідомив, що зі 152 убивств у Бучі, де зафіксовані вогнепальні поранення, розкрито 67. 58 військовослужбовцям Збройних сил Росії повідомили про підозру.

За його словами, слідство рухається «від маленького до великого»: спочатку встановлює безпосередніх виконавців, потім вибудовує ієрархію командирів.

«Ми встановлюємо виконавців злочинів. Працюємо зі свідками, частина з яких тут зараз перебуває — потерпілі. Ідентифікуємо окремих представників. Вибудовуємо ієрархію їхніх командирів — це командири взводу, роти», — розповів представник Офісу Генпрокурора.

За словами Гайдара, слідство вже має дві підозри за принципом командної відповідальності. Йдеться про командирів, які знали про злочини, але не вживали заходів, щоб їх припинити.

«Я вважаю, що кожен командир, який там був, навіть якщо він не є виконавцем злочину, є воєнним злочинцем. І ми над цим працюємо. Я вважаю, що ми повинні розкрити всіх виконавців, а потім ми прийдемо до командної ланки і доведемо їхню вину у вчиненні воєнних злочинів», — сказав Валерій Гайдар.

За інформацією Архівного відділу Бучанської міської ради, за час російської окупації в Бучанській громаді загинули 554 цивільні людини. Правоохоронці нині працюють над особовими справами 358 загиблих у Бучі, розкрили 45 епізодів жорстокого поводження з цивільним населенням і притягнули до відповідальності близько десяти російських військовослужбовців.

Для автора фільму Дмитра Джулая важливо, щоб історія Бучі не залишалася лише українською темою. Він вважає, що стрічка має нагадати міжнародній аудиторії про злочини, які відбулися під час російської окупації, та показати, що за ними стояли не лише окремі військові, а система.

Дмитро Джулай

«Українці кожного дня розуміють, що таке російська агресія. А тим людям, які не в Україні, потрібно нагадувати, що відбувається зараз, що відбувалося, хто до цього причетний. І я думаю, що сильна журналістика, журналістика факту, може допомогти це зробити», — сказав журналіст.

«Буча. Вертикаль терору» — не лише реконструкція окремих убивств, це спроба через історію одного російського військового показати механізм, який зробив можливим масовий терор цивільного населення. А також нагадування про те, що за сухими числами загиблих стоїть окрема людина, її родина та історія, яку ще належить розповісти.

Глядачі під час перегляду фільму «Буча. Вертикаль терору»

Фільм Дмитра Джулая «Буча. Вертикальний терор» має стати доступним для перегляду на ютуб-каналі «Радіо Свобода».

Фото: Сергій Нужненко, «Радіо Свобода»