9 вересня у Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбувся спеціальний показ документального фільму «Час збирати каміння. Українці на полях битв Другої світової війни», який презентувала ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України».

Стрічка розповідає про українців, які боролися проти нацизму під час Другої світової війни у різних країнах, арміях і рухах опору. Їхні історії десятиліттями губилися за радянськими та російськими узагальненнями — «радянські солдати», «російські визволителі», «військовополонені», «остарбайтери». Автори фільму намагаються повернути цим людям їхні імена й українську ідентичність, а разом із ними — український голос у європейську пам’ять про Другу світову війну.

Кадр із фільму «Час збирати каміння»

«Ми робили це в першу чергу заради справедливості. Люди, про яких ми говоримо у цьому фільмі, вже не можуть постояти за себе і говорити від свого імені. Тому це маємо робити ми, їхні нащадки. І саме це ми зробили», — сказала перед переглядом генеральна директорка ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України», креативна продюсерка фільму Юлія Бін.

Андрій Ступак, Юрій Клімчук, Дмитро Гайнетдінов і Юлія Бін під час презентації фільму «Час збирати каміння»

Заступник генерального директора Національного музею історії України у Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов розповів, що фільм є прямим кроком до переосмислення Другої світової війни.

«Дуже довгий час наша історія перебувала в полоні радянських і російських міфів. І після початку повномасштабного російського вторгнення весь світ побачив їхню брехливість. Російський агресор намагався переконати світ, що Україна й українці не заслуговують на право мати свою історію. Але факт залишається фактом: 8 мільйонів українців воювали проти нацизму. Ми як музей хочемо донести і до нашого суспільства, і до всього світу простий меседж: українці як народ, який пройшов через цю війну, мають право на свою частку в цій перемозі Об’єднаних Націй», — сказав Дмитро Гайнетдінов.

Педагог, доктор філософії Юрій Клімчук, який є одним із героїв і консультантів фільму, говорив, що стрічка показує лише частину історій українців у Другій світовій війні.

«Ця тема потребує свого розголосу. І хочу сказати, що те, що буде на екрані, — насправді лише частина внеску українців у Другу світову війну. Коли ви будете дивитися історії людей, про яких сьогодні буде йтися, треба розуміти: таких історій є тисячі. Це фільм про пам’ять усіх — не лише тих, хто буде на екрані, а всіх, хто боровся на полях битв Другої світової війни, де б вони не були. Їхній внесок важливий, тому що на прикладі їхніх подвигів, адже багато хто з них загинув, ми сьогодні можемо набиратися патріотизму і продовжувати боротьбу з ворогом», — розповів Юрій Клімчук.

Юрій Клімчук приїхав на презентацію зі своїм учнем Северином, який також брав участь у зйомках фільму

На підтвердження своїх слів Юрій Клімчук розповів історію, з якою мав справу особисто, під час перебування на одному з кладовищ французького міста Ліона. Вона стосується учасника французького Руху опору, вихідця з України, Георгія Вікторова.

«Він загинув. У 1980-х роках його донька і дружина приїздили на його могилу. Вони були удостоєні почесної медалі за участь у Русі опору, а сам він став почесним громадянином цього міста. Є фотографії з радянських газет із місця, де дружина і донька покладають квіти на його могилу. А сьогодні я цієї могили не знайшов. У базі кладовища це прізвище є, є хрест, але на тому місці, де вказано його прізвище і номер хреста, зазначене зовсім інше прізвище — поляка. І працівники музею починають свою роботу знову: де ж подівся наш герой? Тому насправді таких історій дуже багато. І я, зокрема, буду продовжувати це каміння збирати і будувати ту необхідну для нас стіну», — розповів Юрій Клімчук.

Він також пояснив, що назва фільму — «Час збирати каміння» — символічна: «Каміння багато, і, зібравши його, ми зможемо будувати таку історичну стіну, об яку “русский мір” спіткнеться і, я думаю, десь задумається над тим, що він неправий».

Режисер Андрій Ступак розповів про те, як змінилося бачення авторів фільму під час роботи над ним.

«Коли ми говоримо про історію Другої світової війни, ми завжди одразу уявляємо документи, архіви, цифри. І так і було в якийсь момент: ми зіткнулися з величезним обсягом матеріалу. Цей світ науки й історії став для нас просто абсолютно безмежним. Але в якийсь момент на нашому шляху трапилися люди, які стали своєрідними провідниками і дали нам усвідомлення, що історія — це не про архіви і цифри. Не лише про факти. Це перш за все про людей. Вони є носіями цієї історії, цієї пам’яті. Ми намагалися цю пам’ять закапсулювати у вигляді фільму. І я сподіваюся, що тепер ця пам’ять стане і нашою спільною пам’яттю також», — сказав Андрій Ступак.

Режисер фільму «Час збирати каміння» Андрій Ступак

Над створенням фільму працювали: режисер Андрій Ступак; креативна продюсерка Юлія Бін; авторка сценарію, редакторка Анастасія Квітка-Ступак; виконавча продюсерка Тетяна Самаріна; оператори-постановники Володимир Овсюченко та Сергій Колесніков; продюсери Артем Вишневський, Євгеній Черниш, Сергій Кузьменко; режисер монтажу Андрій Ступак; оператори Сергій Колесніков, Юрій Марковський, Руслан Кузьгов, Микола Кобзар; журналістка Поліна Лісова; дизайнер Олександр Моторний; звукооператор Назар Захарченко; саунд-дизайнер, звукорежисер зведення Денис Абраменко; головний звукорежисер Артем Ущаповський.

У коментарі «Детектору медіа» Юлія Бін розповіла, що задум фільму у неї виник під час перегляду фільму Мирослави Барчук на ютуб-каналі «Суспільне Документалістика», і тоді вона вирішила, що саме «Мультимедійна платформа іномовлення України» має розповісти світові про справжню історію українців.

Генеральна директорка ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України», креативна продюсерка фільму Юлія Бін

«Я слухала якось документальну стрічку на “Суспільне Документалістика”. Там було кілька хвилин про те, як українців укорінюють у пам’яті європейській і світовій як колаборантів, і обов’язково так, щоб ми всі були зрадниками. Я прямо пам’ятаю, як мене це обурило. Я прийшла на роботу, і ми почали про це говорити. Я сказала: “Слухайте, кому, як не нам, тим, хто розповсюджує інформацію про Україну, про українців у світових медіа, показати, що це неправда?”», — розповіла Юлія Бін.

Кадр із фільму «Час збирати каміння»

Світ пам’ятає цю війну і вшановує її героїв. Мільйони українців пройшли Другу світову. Вони воювали на різних фронтах, у різних арміях — від українського підпілля й УПА до французького Іноземного легіону, європейського Руху опору, Червоної армії, британських, американських, канадських і польських військ. Десятиліттями їхні історії були розчинені у чужих політичних наративах. Питання про те, хто звільнив світ від нацизму, впливає на політику, пам’ять і самоідентичність цілих суспільств у Європі.

Навіть сьогодні, коли триває війна Росії проти України, в документах і книжках, у місцях поховань і на пам’ятних знаках українці, які воювали за вільну Європу, можуть бути позначені як «росіяни», а Кремль продовжує використовувати тезу про «російський народ-визволитель».

У фільмі «Час збирати каміння» представлено історії українців, які воювали проти нацизму в Русі опору Італії та Франції, у лавах Іноземного легіону французької армії, а також були серед тих, кого відправили на примусові роботи до цих країн і пам’ять про кого привласнює Росія.

Серед них — Георгій Ліпницький, Микола Буянов, Василь Порик, Олександр Накорчемний, Петро Білобран.

Кадр із фільму «Час збирати каміння»

Через родинні спогади, архівні фото і документи, музейні колекції, місця пам’яті та дослідження в Італії, Франції й Україні автори стрічки відновлюють їхню українську ідентичність, показують український внесок у перемогу над нацизмом і масштаб російської маніпуляції, утверджують право українців на власну історію.

Фільм знято у формі уроку історії для учнів однієї зі шкіл на Хмельниччині, який проводить педагог, доктор філософії Юрій Клімчук. Понад десять років він повертає пам’ять про українців, які воювали в європейському Русі опору.

Фото 9 Кадр із фільму «Час збирати каміння»

Документальний фільм «Час збирати каміння» показує, що боротьба за пам’ять — це й про те, що сьогодні війна, в якій беруть участь українці, знову точиться на українській землі. Історія ніби зробила коло.

Завершує фільм щемлива розповідь про бійця Інтернаціонального легіону ЗСУ, француза Андреаса Галлоцці. Він загинув у лютому 2023 року на сході України. Йому було 22 роки. Глядачі знайомляться з мамою воїна Едіт Галлоцці, чують її спогади про сина і рядки з його останнього листа, який мати вперше прочитала вже після загибелі сина.

Кадр із фільму «Час збирати каміння». Військовий Інтернаціонального легіону ЗСУ, француз Андреас Галлоцці

Після перегляду фільму глядачі поспілкувалися з командою, яка працювала над його створенням.

Юлія Бін розповіла, що для авторів фільм став частиною ширшої роботи з деконструкції російських історичних міфів.

«Ми хочемо повернути собі конкретно наш голос, тому що його у нас забирають. І це дуже важливо для нас як для іномовлення, тому що в нас є велика дистрибуція і можливість різними мовами говорити зі світом, щоб зруйнувати цей міф і цю конструкцію, яка дуже щільно вбудувалася в голови багатьох людей», — сказала Юлія Бін.

На запитання глядача, що стало найбільшим шоком під час роботи з архівами та дослідженнями, Юрій Клімчук відповів: «Коли я розпочинав свою роботу, це перш за все було усвідомлення того, як історія використана і яке завдання сьогодення: її повернути, вписати і зберегти. І цей фільм уже є частиною цього повернення. Я дуже радий тому, що сьогодні ми з вами побачили його тут, у цьому символічному музеї історії України у Другій світовій війні. І приємно, що ми говоримо сьогодні про українців».

Андрій Ступак розповів, що загалом робота над фільмом зайняла близько семи місяців, а експедиційні зйомки тривали близько місяця.

«У нас було надзвичайно багато матеріалу, і ідея дещо трансформувалася вже в процесі. Часто кажуть, що ти задумуєш одне кіно, знімаєш інше, а монтуєш третє. У нас так і вийшло. Тема історії складна сама по собі. Якщо її перекладати на сценарій, а потім на екран, інформації завжди надто багато. Люди, які нам траплялися, всі заслуговували на окрему історію — не просто бути в одному фільмі, а на окремий фільм», — сказав Андрій Ступак.

Авторка сценарію, редакторка Анастасія Квітка-Ступак додала, що головний задум, закладений у фільм від самого початку, — повернення українських імен і боротьба з російською пропагандою. «Це те, що ми заклали, і це ми реалізували. Просто ми не очікували, що в самій Європі, як сказала наша героїня Анік, на рівні могил ведеться боротьба за історичну пам’ять, за повернення наших імен. Для нас це було і шоком, і відкриттям. Коли ми писали сценарій і монтували, ми відчували всередині себе таку боротьбу: ось ми нарешті дісталися до цих могил, ми їх показуємо, фільмуємо. І ми розуміємо, що росіяни також стежать за цим і що їхні дії абсолютно незаконні. Цей задум просто розкривався, наповнювався, і тому доводилося сидіти ночами й думати, як це розповісти», — розповіла Анастасія Квітка-Ступак.

Знімальна група та герої фільму «час збирати каміння»

За словами Юлії Бін, команда хоче зробити фільм доступним для широкої аудиторії. Поки обговорюють питання про можливість показати «Час збирати каміння» на міжнародних фестивалях, а далі — на власній платформі.

Фільм «Час збирати каміння» є початком великого документального проєкту, який став одним із переможців ініціативи Президента України Володимира Зеленського «Тисячовесна». Наступні епізоди будуть присвячені долям українців у Норвегії, Польщі, Чехії та Німеччині.

Фото надані ДП «Мультимедійна платформа іномовлення України»