«Детектор медіа» продовжує масштабне дослідження якості контенту регіональних телеканалів під час великої війни. Ми регулярно проводимо кількісно-якісний моніторинг новин телеканалів східних і південних областей України. Його результати дозволяють читачам обрати джерела, які дотримуються стандартів, а медійникам — попрацювати над помилками та поліпшити свій інформаційний контент.

Зараз, окрім цих двох завдань, ми хочемо з’ясувати, як живуть і працюють телеканали в областях, постраждалих від російської агресії. Оскільки деякі з цих каналів не мають стабільного ефірного мовлення, об’єктом аналізу будуть програми, які вони публікують на ютуб-каналах, — не лише інформаційні, а й авторські публіцистичні програми та студійні інтерв’ю.

Від «Сівер-центру» до «Суспільного Чернігів»

Історія колишньої Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії, нині реформованої у «Суспільне Чернігів», — довга, як і в кожного обласного мовника такого штибу. За даними тематичної сторінки у «Вікіпедії», відлік ведеться ще з 1933 року, коли в Чернігові заснували обласний комітет радіомовлення.

Із 1996 по 2018 роки нинішнє «Суспільне Чернігів» мало назву Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії «Сівер-центр». У травні 2016 року ОДТРК в рамках відповідної реформи припинила реєстрацію юридичної особи, а з 2017-го стала регіональною філією акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», яку нині очолює Микола Чернотицький. Засновником цієї юрособи виступає Кабінет Міністрів України. У травні 2018 року чернігівський мовник дістав назву «UA: Чернігів», яку носив до минулого року. Навесні 2022-го з’явилася теперішня назва медіа — «Суспільне Чернігів».

У поле зору фахівців «Детектора медіа» різноманітні філії НСТУ потрапляють регулярно, адже Суспільне мовлення має бути якісним та неупередженим. Безпосередньо про чернігівську філію теж є чимало матеріалів. Наприклад, у межах цьогорічного конкурсу «Честь професії» журналіст мовника Андрій Тіток отримав спецприз «Найкраща аналітика у локальному медіа». У червні 2023-го журналісти «Суспільного Чернігів» разом із представниками фонду «Це моє місто» провели благодійний аукціон, де розіграли прапор бойового підрозділу ЗСУ, підписаний головнокомандувачем Валерієм Залужним. А в серпні цього року команда «Суспільного Чернігів» була серед редакцій, що отримали відзнаку Media Development Foundation як «найвпливовіші місцеві новинні медіа та незламні лідери незалежної локальної журналістики». Забігаючи наперед, зазначимо: нагорода виглядає цілком заслуженою.

Нині «Суспільне Чернігів» має сайт, сторінки у фейсбуку (330 тисяч підписників), інстаграмі (47 тисяч), канал у телеграмі (165 тисяч читачів), а також ютуб-канал. Він створений у травні 2015 року та нині має 219 тисяч підписників, що геть непогано для регіонального мовника.

На сторінці в будні викладають новинні сюжети, а також інформаційні випуски. З неновинних проєктів, що оновлювалися останнім часом, є «Інтерв’ю», де журналісти спілкуються з воїнами або людьми, дотичними до оборони України. Для моніторингу переглянуті випуски новин за 1–11 вересня, окремі репортажі, а також три випуски інтерв’ю.

Реформа, що пішла на користь

Щойно відкривши ютуб-канал «Суспільного Чернігів», розумієш, як змінився телевізійний контент мовника (як і решти колишніх обласних державних телерадіокомпаній) відтоді, як відбулася профільна реформа. Це помітно навіть у візуальному оформленні: яскравій картинці та комфортних для перегляду титрах. У студії новин є ведучі (які роблять анонси тем), а також перекладачі жестовою мовою, що, без сумніву, є позитивним для глядачів.

  Ютуб-канал «Суспільного Чернігів»

Не зміниться враження й після перегляду того чи іншого сюжету новин. На зміну творчості ОДТРК прийшли збалансовані новини про події у регіонах. У них немає джинси та улесливості до посадовців, а останні з’являються тільки там, де повинні бути згідно з інформаційним приводом.

Якщо говорити саме про «Суспільне Чернігів», то найчастіше тут фігурував в. о. міського голови Олександр Ломако. Його згадували у трьох із семи переглянутих випусків (двічі це була пряма мова). Але, на відміну від, наприклад, комунального телеканалу «Новий Чернігів», де посадовець піариться досхочу, на «Суспільному Чернігів» згадки Ломака були суворо дозовані. Зокрема, 5 вересня очільника міста згадали у справі про обшуки в його помешканні. Баланс сторін був дотриманий: журналісти подали пряму мову посадовця, а також офіційний коментар представників СБУ.

 В. о. Чернігівського міського голови Олександр Ломако

У випуску від 6 вересня був матеріал за інформацією в. о. міського голови про гранти на облаштування укриттів для п’яти місцевих шкіл. А 11 вересня журналісти розповіли про ініціативу Чернігівської міськради про спрямування 20 млн грн на закупівлю дронів для ЗСУ. Обласні посадовці з’являлися в новинах іще рідше, і теж тематично.

Ще в період огляду був єдиний сюжет із легкою ознакою комерційного піару. Мова — про матеріал у випуску за 6 вересня, де йшлося про золоті нагороди з боксу, які на всесвітній гімназіаді у Бразилії вибороли спортсменки з Ічні. У відео мовили самі чемпіонки, їхній тренер, а також президент СК «Берег» Віктор Кияновський. Він також є депутатом обласної ради від партії «Рідний дім». Висуванцем якої, до речі, є і нинішній в. о. керівника Чернігова Олександр Ломако. Журналісти розповіли, що саме Кияновський «профінансував всі витрати на переліт до Бразилії». Втім, депутат мовив як очільник клубу, де тренуються боксери, і за темою сюжету. Тому вважати його появу «джинсою» у цьому випадку недоречно.

 Депутат Чернігівської обласної ради Віктор Кияновський

Більше зауважень, навіть дрібних, до контенту «Суспільного Чернігів» немає. Журналісти дотримуються стандартів, не ллють «воду», самі працюють у кадрі та вживають фемінітиви. Медійники регулярно подають матеріали через історії простих людей (що точно на користь глядачам), а сторонні відео підписують відповідними титрами.

Теми, взяті в роботу, різноманітні: від ініціатив місцевої влади до історій школярів або волонтерів. Хороші сюжети, які ми традиційно відзначаємо у кожному огляді, годі й перелічити: такі є у кожному випуску новин «Суспільного Чернігів».

Подекуди на ютуб-каналі мовника викладають відео, що не ввійшли до випуску новин. Наприклад, 3 вересня опублікований матеріал про складну операцію, проведену в місцевій дитячій лікарні, з прямою мовою лікаря та матері юного пацієнта. 8 вересня з’явився сюжет про фотовиставку, присвячену загиблим у війні місцевим підприємцям, де мовили їхні рідні та місцеві громадські діячі. А наступного дня — відео про першу виставу в обласному драмтеатрі від моменту, коли 19 серпня у будівлю закладу влучила російська ракета. Тут говорили художній керівник та актори. Усі матеріали як у випусках новин, так і поза ними були змістовними, але водночас динамічними.

Окремо відзначимо й те, що в новинах і проєктах «Суспільного Чернігів» є багато матеріалів, пов’язаних із визвольною боротьбою українців проти російських терористів. Зокрема, щоденна статистика ворожих обстрілів від прикордонників, репортажі з місць несення служби бойових підрозділів, воєнні й особисті історії бійців і волонтерів.

Темі російсько-української війни присвячений і неновинний проєкт «Інтерв’ю», кілька випусків якого вийшли в моніторинговий період. Уже з назви зрозуміло, в якому форматі виходять програми. Випуск триває 20–30 хвилин.

 Інтерв’ю з бійцем В’ячеславом Шутенком

Героєм програми, опублікованої 2 вересня, став офіцер ЗСУ В’ячеслав Шутенко. Боєць розповів, як пішов воювати, як оцінює потенціал українського військово-промислового комплексу та шанси України стати членкинею НАТО тощо. 6 вересня оприлюднений випуск, де журналіст спілкувався із ветераном війни Вадимом Медведем, який після важкого поранення втратив обидві ноги. При цьому чоловік не позбувся бадьорості духу та, навіть розповідаючи про поранення і подальшу реабілітацію, багато жартував.

А 10 вересня героїнею програми була дружина військовослужбовця, народна майстриня Ольга Костюченко. Жінка розповіла, як сприйняла вибір чоловіка йти захищати Україну, про людей, які ховаються від мобілізації, а також про техніки, в яких виконує свої роботи. Проєкт, як і новини мовника, виглядає цікавим, змістовним і водночас не розтягнутим на години.

Зрештою, у випадку «Суспільного Чернігів» (як і решти філій НСТУ) бачимо: реформування пішло мовнику на користь. І замість ритуальних танців довкола місцевої влади, як це було ще 10 років тому, в етері з’являються якісні проєкти, які приємно дивитися та в яких не порушують журналістських стандартів.