Як у Москві за кілька днів «поматросили и бросили» Сі Цзіньпіна та УПЦ МП. Огляд російського медіапростору в другій половині березня 2023 року

Як у Москві за кілька днів «поматросили и бросили» Сі Цзіньпіна та УПЦ МП. Огляд російського медіапростору в другій половині березня 2023 року

15 Квітня 2023
1887

Як у Москві за кілька днів «поматросили и бросили» Сі Цзіньпіна та УПЦ МП. Огляд російського медіапростору в другій половині березня 2023 року

1887
Ейфорія від візиту китайського лідера. Образа на УПЦ Московського патріархату. Ядерні погрози Путіна.
Як у Москві за кілька днів «поматросили и бросили» Сі Цзіньпіна та УПЦ МП. Огляд російського медіапростору в другій половині березня 2023 року
Як у Москві за кілька днів «поматросили и бросили» Сі Цзіньпіна та УПЦ МП. Огляд російського медіапростору в другій половині березня 2023 року

Огляд за першу половину березня читайте тут.

Найгучнішою подією початку другої половини березня став візит Генерального секретаря КНР Сі Цзіньпіна до Москви. У великих російських медіа, за даними компанії Semantrum, цю тему згадували 5200 разів. Популярності посприяло й те, що головними дійовими особами поряд із Сі були Володимир Путіним та премʼєр-міністр Росії Михайло Мішустін.

Аналізуючи роботу російських медіа, варто пам’ятати про кілька важливих речей.

По-перше, візит Сі Цзіньпіна 20–22 березня став першим візитом закордонного лідера до Володимира Путіна після того, як Міжнародний кримінальний суд видав на його ім’я ордер на арешт за підозрою в організації незаконного примусового переміщенні українських дітей у Росію.

Цю тему російська влада та підконтрольні їй медіа не могли замовчувати. Проте приїзд лідера КНР давав можливість повністю змінити внутрішній інформаційний порядок денний на користь Путіна.

Можна впевнено сказати, що Кремль максимально використав Сі Цзіньпіна для відбілювання своїх воєнних злочинів. Цікаво, чи китайці усвідомлювали, наскільки цінним виявився цей візит для Путіна.

У російських медіа зустріч подавалася таким чином:

  • Згідно із заявою Путіна напередодні візиту, «встреча 20 марта задумывалась так, чтобы "в неформальной обстановке, дружеской обстановке" поговорить по всем интересующим вопросам» («РИА Новости», 20.03). Також зазначалося, що здебільшого будуть обговорюватися теми економічної співпраці і «так или иначе» (Путин и Си Цзиньпин) будут обсуждать тему конфликта на Украине и китайский план мирного урегулирования» («Лента.ру», 20.03).
  • Велику увагу медіа приділяли реакції Сі Цзіньпіна на почесті Кремля. «В свою очередь, господин Си выразил господину Путину сердечную признательность за радушный прием» («Коммерсант.ру», 21.03) і зазначив, що двосторонні відносини мають «жизненно важное значение для современного миропорядка» (ТАСС, 21.03).
  • Також значна кількість згадок стосувалася премʼєр-міністра Мішустіна: «Премьер-министр РФ Михаил Мишустин уверен, что сможет наладить конструктивный товарищеский диалог с новым премьером Госсовета КНР Ли Цяном» (ТАСС, 21.03). Премʼєр заявив, що «РФ искренне заинтересована в укреплении всеобъемлющего партнерства и стратегического взаимодействия с Китаем» («РИА Новости», 21.03).

Не обійшлося й без обміну любʼязностями. Згідно з НТВ, Путін «предложил тост "за здоровье нашего друга председателя КНР господина Си Цзиньпина, за здоровье всех членов китайской делегации, за углубление российско-китайского всеобъемлющего партнерства и стратегического взаимодействия, за процветание и благополучие народов России и КНР"»» (21.03).

Китайська сторона відповідно говорила про дружбу і співпрацю: «Предлагаю тост за дальнейшее развитие китайско-российских отношений, стратегическое партнерство и взаимодействия в новую эпоху. За процветание, развитие и счастье наших народов. За дружбу между нашими народами из поколения в поколение. За здоровье президента Путина и всех присутствующих. Выпьем до дна» (Первый канал, 21.03).

Загалом у газетах переважали лаконічні заголовки, що змальовували теплу та довгоочікувану таку собі «зустріч двох старих друзів»:

  • «Владимир Путин узнал в Си Цзиньпине и брата, и дорогого друга» («Ведомости», 20.03);
  • «Путин и Си Цзиньпин обменялись тостами» (НТВ, 21.03);
  • «Глава МИД КНР назвал Россию и Китай "силами добра" в мире» («Газета.ру», 21.03);
  • «Отношения между Москвой и Пекином являются примером "дружбы между джентльменами" («РосБизнесКонсалтинг», 24.03).

По-друге, на тлі провального російського наступу на Донбасі та продовження штурму Бахмута, Авдіївки, Мар’їнки та Вугледара, китайці подарували Путіну чудову нагоду виглядати «миротворцем».

Як відомо, на річницю повномасштабного вторгнення Пекін презентував «позицію з політичного врегулювання української кризи» із 12 пунктів, серед яких — припинення бойових дій, «скасування односторонніх санкцій» (маються на увазі економічні обмеження проти представників влади РФ) та відмова від менталітету холодної війни.

Варто додати, що китайська концепція, по суті, виключає субʼєктність України та описує переговорний процес без її участі. Це саме те, що цілком відповідає інтересам Кремля. Тож позірна згода «обговорити» й «подумати» над китайським «мирним планом» давала Москві чергову можливість замаскувати свою агресивну війну як «захист миру».

Тому не дивно, що російські медіа наразі дуже шанобливо висловлювалися про «пропозиції Китаю» щодо України. Під час переговорів із Сі Путін заявив, що уважно ознайомився із планом Пекіна, зазначаючи, що його можна обговорити й Росія завжди відкрита до переговорного процесу:

  • «Лидеры двух стран затронули украинский вопрос уже на неформальной встрече в понедельник. Путин заявил, что Россия всегда открыта для переговорного процесса и с уважением относится к китайскому плану по Украине» («РИА Новости», 20.03);
  • «О чем можно говорить с уверенностью, так это о том, что <...> Китай продолжит придерживаться своей позиции о содействии мирным переговорам и неприсоединении к воюющим группам» («РИА Новости», 20.03);
  • «Многие пункты созвучны требованиям России и могут лечь в основу будущего плана мирного урегулирования» («РосБизнесКонсалтинг», 24.03).

По-третє, візит китайського лідера дав російським медіа гарну можливість поширювати меседжі про виняткову важливість і роль Росії на міжнародній арені. Мовляв, війна проти України  це лише «епізод» глобального протистояння із Заходом, у якому Китай, звісно, опинився на боці Росії:

  • «Также Си Цзиньпин отметил, что Россия выбрана первой страной визита, так как это соответствует исторической логике. Он подчеркнул, что РФ и Китай  крупнейшие державы и стратегические партнеры» (ТАСС, 21.03);
  • «Визит председателя КНР Си Цзиньпина в Москву показал, что Россия и Китай одинаково заинтересованы в построении нового миропорядка» (ТАСС, 23.03);
  • «В совместном заявлении соглашении по итогам визита говорится, что Россия и Китай намерены оказывать взаимную поддержку в вопросах защиты коренных интересов друг друга, прежде всего, суверенитета, территориальной целостности и безопасности. Как признали оба лидера, отношения между странами сегодня находятся на высшем уровне развития. Это, конечно, обусловлено исторической логикой, соседством, общими интересами. Но очевидно, что такое сближение Москвы и Пекина было бы невозможным без личных дружеских отношений между Владимиром Путиным и Си Цзинпином. Уезжая из Кремля, глава Китая отметил, что это лишь начало. Мир на пороге больших перемен» (НТВ, 22.03);
  • «Западные лидеры срочно засобирались в Китай после встречи лидера КНР Си Цзиньпина и президента России Владимира Путина, которая состоялась недавно в Москве. Американская политика изоляции Китая дала сбой. Главным направлением дипломатического "туризма" Китай стал после того, как Си Цзиньпин встретился с Путиным. Стороны договорились о сотрудничестве и обсудили Украину» («Царьград ТВ», 24.03);
  • «По словам Захаровой, западные страны "изошли пеной", слушая вступительные слова Путина и Си Цзиньпина. "Тут и зависть, и злость, и банальная ревность", — пояснила она, подчеркнув, что на Западе не заметили главного» («Лента.ру», 20.03);
  • «Для России, оказавшейся в нарастающей изоляции со стороны "коллективного Запада", визит китайского лидера — это подтверждение нашего официального тезиса о том, что «изоляция носит ограниченный характер» («Аргументы и Факты», 21.03).

Медіа не обійшли увагою також і «головного ворога Росії» — Сполучені Штати, зокрема Джо Байдена:

  • «Слова председателя КНР Си Цзиньпина, сказанные президенту России Владимиру Путину, являются наихудшим в американской истории моментом» («Московский комсомолец», 23.03);
  • «Китай не демонстрирует заинтересованности в организации телефонного разговора председателя КНР Си Цзиньпина и президента США Джо Байдена» («РИА Новости», 24.03);
  • «Визит [Си] Цзиньпина показывает — англосаксы фактически проиграли экономическую войну и проигрывают идеологическую» (ТАСС, 23.03).

У новинних повідомленнях російські медіа зробили особливий акцент на рівноправному партнерстві Росії та Китаю й відсутності будь-якої залежності Москви від свого сусіда. Основним «аргументом» виступала «рівноправна економічна співпраця», яка зводилася до цитування цифр про обсяги поставок російського природного газу та нафти до КНР.

Топперсоналії березня

Путін

Лідером згадок у російських медіа за березень, як і в попередні місяці 2023 року залишається Володимир Путін — Semantrum налічує 8 821 посилань.

Розгляньмо основні теми, у яких фігурував очільник Кремля:

  • Ордер на арешт

17 березня рішення Міжнародного кримінального суду видати ордер на арешт Володимира Путіна викликало хвилю обурення кремлівських медіа. З точки зору Росії, «дело "шито белыми нитками" и при вынесении данного решения были допущены серьезные нарушения процедуры» («Аргументы недели», 18.03).

Основна проблема російських пропагандистів була в тому, що МКС неможливо назвати «інструментом США» чи «Заходу», адже навіть європейські країни не становлять більшість держав, які ратифікували Римський статут. До того ж Україна так само не є учасницею МКС, тож рішення суду не можна було подати як «помсту» чи «змову» в інтересах України.

Тому основна ставка була зроблена на розкручування тези про «подвійні стандарти» та прирівнювання ордеру на арешт Путіна до замаху на безпеку всієї Росії. Це продовження давно відомої політичної мантри «немає Путіна — немає Росії».

  • Ізоляція Росії

У другій половині березня можна помітити, що риторика Путіна (у звʼязку з візитом Сі Цзіньпіна в Москву) щодо питань міжнародної ізольованості Росії стала більш упевненою:

«Президент России Владимир Путин заявлял, что изолировать Россию не получится. По его словам, Россия продолжит наращивать свой потенциал, используя свои же естественные конкурентные преимущества» («ИА Красная Весна», 31.03).

У продовження путінської тези ряд видань із посиланнями на типових «американських експертів» заявляє, що «попытка американского президента Джо Байдена изолировать Россию привела к созданию мощной антиамериканской коалиции во главе с Москвой» («Лента.ру», 31.03), і «вот что происходит, когда назначаешь человека с деменцией и ждешь, что он справится с такими сильными лидерами, как председатель КНР Си Цзиньпин и президент России Владимир Путин» («Лента.ру», 31.03).

  • Заява про розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі

Ця заява спричинила гостру реакцію гравців на міжнародній арені. Російські медіа подію зобразили таким чином: «Владимир Путин сообщило том, что Москва и Минск договорились о размещении на территории Республики Беларусь тактического ядерного оружия без нарушения международных договоренностей» («Московский комсомолец», 30.03); «Президент Владимир Путин прямо указал на то, что мы ядерное оружие не передаем. Речь идет о передаче Республике Беларусь оперативно-тактического ракетного комплекса "Искандер-М", переоборудовании самолетов белорусских ВВС и обучении экипажей, строительстве специального хранилища для тактического ядерного оружия на территории Белоруссии, которое будет находиться под контролем России» («Коммерсант.ру», 31.03).

Білорусь також відзначилася: Олександр Лукашенко заявив про перемирʼя, точніше «паузу», запропонувавши «прекратить боевые действия на Украине и объявить перемирие без права перемещения техники и переброски оружия с обеих сторон» («РИА Новости», 31.03).

Російські медіа зазначали, що «президент РФ Владимир Путин "наверняка" обсудит с белорусским лидером его предложение во время встречи на следующей неделе. Но в контексте Украины ничего не меняется, поскольку это является на сегодня единственным средством достижения тех целей, которые стоят перед нашей страной» (ТАСС, 31.03).

  • Нова концепція зовнішньої політики

Важливою подією в Росії стало оприлюднення 31 березня нової концепції зовнішньої політики. Переважна більшість згадок про Путіна в медіа від 31.03 стосуються напряму нового курсу Кремля та основних тез цього документа. Російські медіа зробили акцент на пріоритетних країнах  так званих стратегічних партнерах: КНР, Індії, КНДР, країнах Організації ісламського співробітництва, частині Латинської Америки та переважній більшості Африки.

Головний меседж пропагандистів про «миролюбність Росії» спрямований на виправдання війни як важливого і легітимного інструменту російської зовнішньої політики: «Внешняя политика России носит миролюбивый, открытый, предсказуемый, последовательный, прагматичный характер, основанный на уважении общепризнанных принципов и норм международного права и стремлении к равноправному международному сотрудничеству в целях решения общих задач и продвижения общих интересов» («РосБизнесКонсалтинг», 31.03).

Володимир Зеленський

Традиційно у трійці найбільш цитованих осіб у російських медіа Президент України Володимир Зеленський. У другій половині березня про нього згадали не менше 1654 разів.

  • Битва за Бахмут

Поки немає жодних підтверджень «взяття Бахмуту», яке обіцяли ще на початку лютого, російські медіа змушені висмикувати з контекту слова Зеленського, щоб переконати свою авдиторію, що Україна все одно зазнає поразки: через нерішучість і хаотичність українського президента, через наміри Заходу схилити Україну до компромісів, через нестачу боєприпасів.

«У Украины, вернее у её президента Владимира Зеленского есть некие "зелёные человечки" в голове. Один из них связан с Артёмовском (украинским Бахмутом). Зеленский то хотел его сдавать, потом передумал и решил защищать "до последней украинской крови"» («Аргументы и Факты», 29.03).

«Президент Украины Владимир Зеленский выразил опасения по поводу того, что Запад и собственные граждане станут подталкивать его к компромиссу с Россией, если украинская армия потерпит поражение в Артемовске» (ТАСС, 29.03).

«Зеленский в интервью крупнейшей японской газете Yomiuri признался, что украинская армия в настоящий момент не может перейти в контрнаступление на восточном направлении, объяснив это нехваткой необходимого вооружения» («Газета.ру», 26.03)

  • «Владимир Зеленский снова пробил планку своего неадекватного поведения»

Російські ЗМІ вкотре повертаються до своєї улюбленої теми про «психічні» та «наркологічні» проблеми Володимира Зеленського. Зокрема, знову цитують «лікарів-наркологів» як «авторитетні джерела», що по зображенню в телевізорі можуть ставити точні діагнози:

«Президент Украины Владимир Зеленский снова поднял истерику на саммите стран ЕС. Нарколог Василий Шуров пояснил, что неуправляемость киевского политика будет расти и дальше. На очередном саммите ЕС Владимир Зеленский снова пробил планку своего неадекватного поведения. Он начал требовать от Запада новых видов вооружения, не понимая, что кусает руку, которая его кормит. Врач-нарколог Василий Шуров пояснил, что давно имеет дело с наркозависимыми. И поведение Зеленского, по его словам, прекрасно вписывается в так называемый "треугольник Картмана» («Царьград ТВ», 24.03).

«Журналистка из брюссельской профассоциации Анна ван Денски, рассказала, что Владимир Зеленский, выступая на саммите ЕС, вел себя неадекватно» («Взгляд.ру», 24.03).

  • Реакція на візит Сі Цзіньпіна

Нарешті, російські медіа не втрималися, щоб не використати візит Сі Цзіньпіна задля приниження українського президента. За версією Кремля, переговори Китаю й Росії «збили Президента Зеленського з ніг»:

«Ящик Пандоры открылся. Визит Си в Москву заставил Зеленского присесть»; «Причина молчания Зеленского связана вовсе не с желанием рассматривать Китай как потенциального партнёра и инвестора, а с приказом с Запада Зеленский просто вёл себя так же, как его западные хозяева» («Царьград ТВ», 22.03).

«Зеленский напрасно ждет звонка из Китая. Запад сделал все, чтобы сорвать мирные инициативы главы КНР Си Цзиньпина по урегулированию конфликта на Украине» («Выбор народа», 26.03).

Пєсков

Медійну «бронзу» у березні здобув прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков, згаданий у російських медіа понад 1000 разів за другу половину березня.

Березневі «мотиваційні» меседжі Пєскова стосувалися переважно цілей війни: «Песков подчеркнул, что специальная военная операция на Украине сейчас является единственным средством достижения тех целей, которые стоят перед Россией» («РИА Новости», 31.03), а також, що «достижение целей операции на Украине политико-дипломатическим способом невозможно» («РИА Новости», 20.03).

Також Пєсков вказує на маріонеткову природу правління в Україні і вже звичних для читачів «західних господарів»: «По словам пресс-секретаря президента РФ Дмитрия Пескова, мирные инициативы не могут быть реализованы, поскольку Киев вынужден слушать "своих кураторов", которые "настаивают, чтобы война продолжалась"» (ТАСС, 31.03).

Виселення московського патріархату з Лаври

Наостанок скажемо кілька слів про початок нової пропагандистської кампанії російських медіа, спрямованої на розпалювання релігійної ворожнечі.

Наприкінці березня російські медіа сколихнула звістка про розірвання урядом України угоди з УПЦ Московського патріархату про оренду приміщень Києво-Печерської Лаври. З 22 по 31 березня лише в центральних та найбільших медіа Росії було не менше тисячі згадок про Лавру.

Спочатку цікава подробиця. Тема «релігійних гонінь» та «виселення з лаври» була маргінальною протягом 21–25 березня, коли основні зусилля пропаганди були зосереджені на візиті лідера Китаю. Це ще один показовий, хоч і непрямий доказ того, що релігія по-справжньому не цікавить Кремль і використовується виключно як знаряддя маніпуляцій і тиску.

Для підтримання інтересу до теми церковних «гонінь» російські медіа повертаються до практики 2018–2019 років та починають активно відстежувати й коментувати «захоплення храмів розкольниками», тиражувати звернення на адресу міжнародних організацій зі звинуваченнями України у «порушенні прав людини».

«В Кремле заявляли, что незаконные действия киевского режима, посягающего на церковь, лишний раз демонстрируют то, с чем Россия борется и что должна пресечь. Уполномоченный по правам человека в РФ Татьяна Москалькова обратилась к Верховному Комиссару ООН по правам человека с просьбой содействовать предотвращению беззакония украинской власти в Киево-Печерской лавре» («РИА Новости», 24.03).

З неділі, 26 березня, російські медіа переходять у режим посиленого й активного інформаційного супроводу подій навколо Києво-Печерської Лаври. Ближче до 29 березня виникає суб’єктивне враження, що всі дії духовенства УПЦ МП спрямовані на забезпечення необхідної «картинки» про «сутички» і «гоніння», які мають тиражувати російські медіа.

Далі ми порівняли висвітлення цієї теми двома телевізійними рупорами Кремля: «Першим каналом», розрахованим на основну, але пасивну масу «глибинного народу». Та «Царьградом», який працює на активних ультрапутіністів, православних фанатиків та потенційних добровольців, готових вбивати заради «веры, царя и отечества».

Важлива відмінність — «Первый канал» почав активне висвітлення теми лише 29 березня, у день запланованого розірвання договору оренди та зобов’язання УПЦ МП залишити територію Лаври.

Отже, протягом з 29 по 31 березня основні напрямки та меседжі роботи «Первого канала» були такі:

  • Акцентування на масовому мирному протесті віруючих «з усієї України» проти «свавілля» української влади:

«О компромиссах в том, что касается веры, не может быть и речи. Это единая позиция духовенства и тысяч православных верующих, которые в эти минуты находятся у стен Киево-Печерской лавры. Людей столько, что богослужение начали прямо под открытым небом. И верующие продолжают приезжать со всей Украины, чтобы вознести молитвы о защите святыни. Менее 12 часов остается до того, как истечет срок ультиматума, выдвинутого украинской стороной монахам» («Первый канал», 29.03).

  • Гіперболізація «порушень прав віруючих» і «репресій» заради відволікання уваги від воєнних злочинів російських військ:

«По поводу грубейшего нарушения киевским режимом прав верующих к коллегам за рубежом, как в составе национальных парламентов, так и международных организаций, сегодня обратились в нашем Совете Федерации. Сенаторы приняли заявление, в котором призывают парламентариев по всему миру потребовать от украинских властей соблюдать международные обязательства. Это и о проводимой Киевом политике религиозной нетерпимости, репрессиях в отношении духовенства и о захватах храмов. Лишение канонической Украинской православной церкви одной из ее главных святынь, Киево-Печерской лавры, в Совфеде считают вопиющим.

Валентина Матвиенко, председатель Совета Федерации РФ: "Тот беспредел, который уже творится на Украине, невозможно с этим мириться. И соответствующие международные организации должны проявить свою реакцию. Нельзя молчать, надо всему православному миру, что называется, бороться с этим безбожием, с этим сатанизмом, который творится на Украине"» («Первый канал», 29.03).

  • Далі «Первый канал» починає називати події в Києві «релігійним рейдерством» і фактично визнає нерівність сил у протистоянні:

«Украинская власть, наплевав на закон, на права верующих, на реакцию православного мира, творит откровенное религиозное рейдерство. Силы в этой схватке неравны, но святое место держит оборону молитвой монахов, сотен людей у стен Лавры и миллионов верующих, для которых все происходящее — личная боль» («Первый канал», 29.03).

  •  30 березня лінія пропаганди знову змінюється: з’являється коментар Пєскова та «свідчення очевидців» про автозаки й автоматників під стінами Лаври:

«Поступает информация, что к стенам Киево-Печерской лавры подогнали автозаки. Люди в форме появились после того, как в обитель не пустили членов комиссии по приемке имущества. Путь им преградили сотни прихожан. В Лавре верующие провели всю ночь, опасаясь захвата…

Россия решительно осуждает давление, которое киевские власти оказывают на священников и не останется безучастной, заявил сегодня пресс-секретарь президента Дмитрий Песков» («Первый канал», 30.03).

  • 31 березня новий поворот у висвітленні подій навколо Лаври. «Первый канал» уже згадує про правові претензії українського Мінкульту до УПЦ МП, але одразу відкидає їх як «незаконні дії проти канонічної церкви». Меседж посилюють словами про нібито «провокації» з боку «підготовлених радикалів»:

«Киево-Печерская лавра на осадном положении. Сегодня в обитель вновь нагрянули украинские чиновники и радикалы-провокаторы. И вновь получили от ворот поворот. Верующие живой стеной стоят на защите святыни. В лавре продолжают совершать богослужения и молиться об избавлении от непрошеных визитеров. А еще братия буквально бьет во все колокола, чтобы и на Украине, и в мире услышали этот крик души» («Первый канал», 31.03).

Тобто на тлі «воєнних успіхів» на Донбасі та уваги до Китаю головний телевізійний рупор Кремля поставився до теми «релігійних гонінь» як до другорядної і допоміжної у справі дискредитації України. Можна припустити, що головну роль у такому підході зіграла відсутність насильства чи масового ентузіазму віруючих УПЦ МП у протистоянні з «київським режимом». Це надзвичайно контрастує з масованою російською пропагандою у 2018–2019 роках, коли Кремль вірив у можливість зірвати весь процес об’єднання православних церков й отримання томосу.

Байдуже й пасивне ставлення пропагандистів до теми «захисту православ’я» під час «священної війни» може свідчити про серйозне розчарування в цій темі або про усвідомлення її програшності.

Тим часом зовсім інший «дискурс» панує на русофашистських ресурсах, таких як «Царьград ТВ». Одразу зазначимо: там різких поворотів було не менше.

  •  21 березня озвучується теза про те, що вище духовенство УПЦ МП саме винне у своїх бідах, бо «відреклося від Росії». Тепер, мовляв, хай не чекають захисту:

«Автор Telegram-канала "Политправ" заявил, что Украинская Православная Церковь совершила большую ошибку, попытавшись дистанцироваться от России в надежде заслужить милость со стороны киевского режима.

Теперь уже всем стало очевидно, что никакого прощения от украинских властей ждать не стоит. Однако и со стороны России теперь заступничества тоже, вероятнее всего, уже не будет» («Царьград ТВ», 21.03).

Водночас ультрапутіністи вимагають від ієрархів УПЦ ПМ припинити «ламати комедію» і визнати свою цілковиту належність до Російської православної церкви та закликати вірян силою захищати Києво-Печерську Лавру:

«Слушайте, может, хватит этой "Божьей росы"? Уже из Лавры их гонят, а они всё не отключат мантру "Мы – не Московский Патриархат". Дорогой юротдел УПЦ, ваши заклинания не работают! Каким образом протоиерей Александр Бахов в 2014 году стал членом Межсоборного Присутствия Русской Православной Церкви, если, судя по его пламенному ролику, такой структуры на Украине не существует? Это напоминает подростков, которые стыдятся подойти к родителям, когда на них смотрит компания сверстников. А компания между тем продолжает "чмырить", потому что предателей не уважают. Ведь вы действительно получили много от Русской Церкви Так не позорьтесь. Хватит!

Ещё жёстче высказался военный корреспондент Дмитрий Стешин, человек глубоко верующий, православный и при этом бескомпромиссный. Не страшащийся ничего, поскольку уже не раз смотрел в лицо смерти. Так, по его словам:

Святыни являются святынями, когда есть люди, готовые пожертвовать за них жизнью, здоровьем, земным благополучием. Всё остальное – это не святыни, а раритеты или артефакты. И подтверждение этого постулата перед нами.

Да-да, владыки святые, это – абсолютно искренний глас простого русского православного человека ко всем вам. Человека, вполне резонно завершившего свой развёрнутый "пост" такими горькими словами:

И я вот думаю – а что бы делал Зеленский, если бы монахи, как встарь, затворили ворота Лавры, забаррикадировались в корпусах, позвали бы прихожан из мирных, ВСУшников и полиции на помощь? Вели бы трансляции штурма (он бы был, конечно) на весь мир и вообще претерпевали за Веру? Но никому такое даже в голову не пришло.

Хотя здесь, конечно, сложно представить, что монахи Киево-Печерской Лавры повторят подвиг насельников Лавры Троице-Сергиевой, которые в годы Смуты начала XVII века взяли в руки оружие и отразили попытки польско-литовских интервентов захватить их святыню. Повторюсь, мученичество и исповедничество – дело добровольное, и даже святые апостолы в начале своего служения прятались от гонителей "страха ради иудейска".

Но сдать Лавру и всех её святых, чьи мощи почивают в многочисленных лаврских храмах и пещерах, практически "не за страх, а за совесть" – это одновременно и страшная трагедия, и жуткий стыд. Особенно – под верноподданнические украинофильские заявления со стороны православных священнослужителей, прекрасно знающих историю Русской Церкви и то, что никакого "Украинского Православия" никогда не существовало» («Царьград ТВ», 21.03).

  • Проте 23 березня «Царьград ТВ» робить перший кульбіт і поширює меседжі, які суперечать первинним інтерпретаціям подій в Україні. Ультрапутіністи та православні фанатики змушені цитувати Патріарха Кирила, який відкрито закликає до захисту Лаври, апелюючи до «прав людини», «демократії», «європейського шляху розвитку», ненависних радикальній частині своєї пастви. Також наводять слова речниці МЗС Росії Марії Захарової про те, що насправді УПЦ не підкорилася «київському режиму»:

«Захарова отметила, что украинские богоборцы на власти от захвата Киево-Печерской Лавры явно не остановятся. В Тернополе уже заявили, что "стратегической задачей" является захват Почаевской Лавры – ещё одной древней православной святыни.

Затеянный киевским режимом новый этап религиозной войны на Украине ни к чему хорошему не приведёт. Последствия будут трагическими, – предупредила представитель МИД России.

Она также объяснила, почему киевский режим вообще пошёл войной на Украинскую Православную Церковь. Всё дело в том, что духовенство "отказалось зиговать" и присягать преступникам, захватившим власть на Украине. Церковь не отступила от заветов, которые были переданы по наследству от предков» («Царьград ТВ», 23.03).

  • 26 березня протистояння навколо Лаври вже маркується як «ознака агонії режиму Зеленського». А наступного дня «Царьград ТВ» починає переказувати байки про «чудо мощей» Лаври, яке начебто змусило відступити німецького коменданта Києва під час Другої світової війни. Та натякає, що щось подібне чекає на «київських фашистів». 29 березня про те, як молитви і піст призведуть до «поразки укронацистів», розповів і господар «Царьграду», підсанкційний олігарх Малофєєв:

«"Официально объявленный рейдерский захват древнейшей русской святыни – Киево-Печерской Лавры – наглядная демонстрация агонии марионеточного режима Зеленского", – отметил руководитель идеологического отдела телеканала "Царьград" Михаил Тюренков» («Царьград ТВ», 26.03).

«Малофеев подчеркнул, что православные христиане как никто знают – постом и молитвой сокрушаются враг рода человеческого и его слуги. "И сегодня, 29 марта, в день, когда богоборческий укронацистский режим вознамерился изгнать монахов из древнейшего русского монастыря – Киево-Печерской Лавры, особенно важно прийти в храмы на Мариино стояние. Уверен, одно это богослужение способно приблизить нашу Победу над киевскими богоборцами", – подчеркнул учредитель Царьграда» («Царьград ТВ», 29.03).

  • 29 березня у пропагандистів сталася велика подія: із засудженням дій українського уряду виступив глава Сербської православної церкви. Щоправда, яким чином це могло б допомогти УПЦ МП, не пояснили навіть на «Царьград ТВ», закликавши свою авдиторію й далі вірити в «дива»:

«28 марта, накануне срока истечения позорного "ультиматума" монахам Лавры, официальное заявление представил Святейший Патриарх Сербский Порфирий.

Он отметил канонический характер Украинской Православной Церкви в противовес религиозным самозванцам, которым режим Зеленского отводит роль "национальной Церкви" и новых "хозяев" Киево-Печерской Лавры:

Украинская Православная Церковь является канонической и законной Православной Церковью в Украине, а вместе с тем и крупнейшей религиозной организацией в этой стране. Она признана всеми Православными Церквами в мире, а также всеми инославными Церквами и конфессиями.

[…] Украинская Православная Церковь вовсе не одна из "воюющих сторон", а живая и действующая Церковь Божия, пребывающая в единстве веры и литургическом общении с Русской Православной Церковью и другими Православными Церквами.

Предстоятель Сербской Церкви от лица всех верующих православной Сербии выразил поддержку украинским братьям во Христе, ставшихм жертвами антихристианских гонений в эпоху декларируемой мнимой "толерантности" и "демократии".

Сербская Православная Церковь с глубокой озабоченностью, скорбью и сострадательной братской любовью взирает […] на притеснения, насилие и гонения, которые нынешняя украинская власть вершит против канонической Церкви, а тем самым и против большинства собственных граждан.

Патриарх Порфирий в своём обращении обратил внимание на подлинные цели антирусских властителей современной Украины:

Поведение украинского государственного руководства свидетельствует, что его подлинной и, вероятно, конечной целью является уничтожение исторической памяти и всех следов первоначального Православия на Украине в целях изменения ее кода и исторической идентичности» («Царьград ТВ», 30.03).

  • 30 березня пропагандисти «Царьград ТВ» розкручувати заяву Паші-мерседеса (митрополита Павла, намісника Лаври) з прямими погрозами Президенту України та його сім’ї. З метою нагнітання пристрастей та релігійної ненависті в ефірі показали фейковий сюжет, де нібито співробітники СБУ грають у настільний футбол із використанням мощей святих Лаври. При цьому, звісно, нікого не цікавило, що це прямо суперечило новинам, мовляв віруючі та монахи не пропустили представників влади до печер.
  • 30 березня російська православна пропаганда робить новий поворот: РПЦ знову відкрито заявляє про те, що УПЦ МП є її невід’ємною частиною, яка забезпечує єдність «народів на території історичної Русі»:

«Представители Русской Православной Церкви заявили, что происходящее вокруг Киево-Печерской Лавры – грубейший акт нарушения прав верующих канонической Церкви. Как отметил заместитель председателя Синодального отдела Московского Патриархата по взаимоотношениям Церкви с обществом и СМИ Вахтанг Кипшидзе, киевские власти проводят то, что некогда делали безбожники.

"Таким же образом, как это делали безбожники в 20-30-х годах прошлого века: выселение верующих, попытка спровоцировать религиозный раскол и поощрение этого раскола", – заметил он.

Кроме того, под различными предлогами Киев пытается политически вытравить каноническую Украинскую Православную Церковь. Для режима Зеленского она представляет угрозу – будучи частью русского Православия, она объединяет народы, проживающие на территории исторической Руси.

Кипшидзе выразил надежду, что представителям канонической Украинской Православной Церкви удастся выстоять после этих гонений» («Царьград ТВ», 30.03).

Як бачимо, навіть русофашистські медіа продемонстрували кричущу непослідовність у висвітленні «релігійної теми». Заклики до силового протистояння різко припиняються після заяв РПЦ і російського МЗС. Вочевидь, у Кремлі схиляються до того, щоб використати тему «захоплення Лаври» не для провокацій всередині України, а для дискредитації нашої держави на міжнародній арені. Звісно, сутички між прихильниками різних церков цьому сприятимуть, але на силовий сценарій пропагандисти, здається, не розраховують.

Фото: Getty Images

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1887
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду