Останнім часом кандидата у президенти Віктора Ющенка чіпати не хотілось. Передусім із тих міркувань, із яких не б'ють лежачого. Його майже щоденні появи в ефірі Першого національного та обласних державних телекомпаній із кількагодинними нотаціями, що складались із звичних штампів навпіл із поливанням брудом Юлії Тимошенко, не викликали нічого, крім співчуття. Лише раз, під час «проповіді» у Чернівцях, коли Ющенко, вислухавши скаргу жінки з Хотинського району, грізно запитав у присутніх «Де голова райдержадміністрації? Його немає? А ЧОМУ ЙОГО НЕМАЄ, КОЛИ ПРЕЗИДЕНТ ВИСТУПАЄ?» - йому вдалося вивести вашого автора зі стану апатичного глядацького напівсну, але й тоді рука на «кривеньку качечку» не піднялась. Карикатурне «всенародне обговорення проекту нової Конституції», окрім згадки у блискучій п'єсі Сергія Рахманіна, де персонаж Ющіо обговорює основний закон із власним відображенням у дзеркалі, також не заслужило навіть на знущання.

Проте останні події змушують придивитись уважніше до тихоплинних вод ющенківської кампанії. Рефрен «я виграю ці вибори», поєднаний із майже непомітною - особливо на тлі кампаній Януковича і Тимошенко - агітаційно-пропагандистською активністю, міг би свідчити про неадекватну оцінку своїх можливостей. Навіть тепер, коли всі кандидати другого ешелону потроху перестають смішити електорат історіями про те, як вийдуть у другий тур, Ющенко продовжує поводитись не так, як людина, яка за два місяці має передати владу. Щось схоже простежувалось і в поведінці Леоніда Кучми перед виборами 2004 року - тоді багато хто припускав, що в справжніх планах президента визнати результати виборів недійсними, балотуватись на повторних і виграти їх, або щось не менш підступне. Однак Ющенко-2010 відрізняється від Кучми-2004 на порядок меншою владою і впливом на органи, від яких залежить проведення виборів. То яким може бути план Ющенка? І чи є він?

Якщо те, що ми можемо спостерігати в останні дні, - справді елементи єдиного плану, спрямованого на виведення Ющенка у другий тур, то співчуття до приреченого на поразку колишнього лідера нації пора відкласти, оскільки він і його команда застосовують проти суспільства ті самі брудні методи, які використовувались його опонентами 5 років тому. Тільки виходить це в них значно дріб'язковіше й бездарніше.

Маніпуляції з соціологією

З 2 січня - за 2 тижні до виборів - публікацію результатів соціологічних опитувань заборонено. Увечері 1 січня, коли, здавалося б, жодному з політиків не мало би спасти на думку компостувати розніженим телеглядачам голови політикою, і навіть новини на жодному телеканалі не вийшли, в ефірі Першого національного, - єдиного телеканалу, підконтрольного президентові, - з'явився спецпроект «Чесний вимір». Я вже писав про цей проект у блозі, однак частково повторюся.

Організатори проекту - однойменне громадське об'єднання, яке раніше ніде не фігурувало, - вирішили виправити проблему розбіжностей між результатами соціологічних опитувань, провівши своє власне «дослідження громадської думки». При цьому, декларуючи недовіру до вітчизняної соціології, організатори пішли власним, ненауковим шляхом - просто випустили на вулиці обласних центрів людей із анкетами у вигляді бюлетенів. Усе це демонструвалось і обговорювалось у студії під керівництвом ведучих Світлани Орловської та Марії Орлової, та ще й у форматі такого собі святкового телемарафону з музичними паузами.

Легітимізувати свою задумку організатори намагалися за допомогою демонстрації величезного розриву між результатами опитувань різних соціологічних компаній. Науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, присутня у студії, відразу запротестувала, пояснивши, що порівнювати результати досліджень справжніх соціологів та шахрайських фірм-симулякрів некоректно. А між результатами справжніх соціологічних компаній різниці практично немає. Здавалося б, на цьому можна було поставити в програмі точку, оскільки передумови, на яких будувалася позиція творців проекту, виявилися хибними, - проте Світлана Орловська вийшла з цієї складної ситуації за допомогою фрази «давайте не будемо сперечатись».

Методика проведення опитування викликала справжній шок навіть у вашого автора, поверхово знайомого з соціологією: молоді люди зупиняють перехожих на вулиці, дають їм бюлетень, щось пояснюють, показують пальцем і дивляться через плече; навколо наметів гуртуються, як завжди, політично стурбовані пенсіонери, вони й становлять переважну більшість «виборців». Усе це пересипано «вокс-попами» під веселу музику. Шокована була й Ірина Бекешкіна, яка намагалася висловити своє обурення та пояснити, що продемонстроване опитування є профанацією, не має нічого спільного з соціологією, а його результати - із правдою. У відповідь ведуча знов заговорила... про розбіжності в результатах соціологічних опитувань. Її палко підтримав присутній у студії Володимир Кацман, який звинуватив соціологію у закритості та клановості, а Вікторія Чирва закликала журналістів перевіряти соціологічні дані (як???). Пізніше цю саму тезу - про те, що журналісти мають перевіряти результати соцопитувань - повторив і представник «Журналістів без кордонів» Робер Менар. Пафос захисників проекту, які становили у студії абсолютну більшість, зводився до того, що суспільству не завадить «перевірити» соціологів хоча б у такий неканонічний спосіб.

Полеміка щодо достовірності та адекватності результатів опитування тривала й надалі, але відбувалась на рівні емоцій, загальних звинувачень і маніпуляцій. Для прикладу: професор Віктор Котигоренко таврує непрофесійність журналістів (?), у відповідь пан Кацман заявляє, що корупцію в українське суспільство принесли... «соціологи і політологи». Усе це дивовижним чином нагадувало посиденьки «експертів» після перших теледебатів Ющенка з Януковичем у листопаді 2004-го, на яких усі по черзі глибокодумно обґрунтовували, чому перемога Януковича була впевненою і блискучою. Уся різниця полягала в присутності Ірини Бекешкіної, яка кілька разів змогла повторити, що те, що відбувається, є профанацією, й у відповідь була звинувачена мало не в бажанні приховати справжню громадську думку.

Підсумки підрахунку голосів оголошували поступово, в режимі реального часу, і вже після другого включення з кімнати, де рахували бюлетені, мета організації всього цього цирку стала зрозумілою: Віктор Ющенко опинився на другому місці після Віктора Януковича, Тимошенко - аж на п'ятому з 8% голосів. Незабаром результат Ющенка покращився до 13%. За остаточними результатами опитування Ющенко залишився на другому місці із 12,6% - себто, так би мовити, «вийшов у другий тур». Тимошенко з Яценюком поділили третє місце. Очевидно, що саме це - вселити у глядачів недовіру до оприлюднюваних у пресі результатів соціологічних досліджень і продемонструвати, що за результатами «народного» опитування (хоч і вочевидь нерепрезентативного, але кому до цього є справа?) Ющенко має значно вищий рівень підтримки, - й було метою організаторів. Для цього було обрано останні години, коли можна було оголошувати результати опитувань.

У студії, до речі, також був присутній професор Валерій Бебик, чия Всеукраїнська асоціація політичних наук напередодні оголосила про наявності у Ющенка 16% рейтингу. Щоправда, опитування проводилося серед... студентів і викладачів вищих навчальних закладів. Однак кому яка справа, якщо, як бачимо, соціологію вже оголошено дискредитованою і проституйованою, і людям готові впарювати на правах рейтингів хоч би й передбачення учасників шоу «Битва екстрасенсів».

Після цього в риториці Ющенка з'явилась нова фішка - мовляв, Тимошенко «на третьому місці». При цьому він не уточнює, за результатами якого саме опитування чи дослідження. А результати «Чесного виміру» вже з'являються в ЗМІ в досить цікавому трактуванні - як ось тут: «Незалежні експерти переконані, що оприлюднені "Чесним виміром" дослідження вперше продемонстрували реальність шансів на перемогу діючого Президента України та не були проплачені штабами БЮТ і ПР. Динаміка росту рівня довіри населення, яку демонструє останні місяці Віктор Ющенко, вперше чесно відображені міжнародною соціологією»...

«Єдиний кандидат»

Цю примітивну маніпуляцію екс-поет, а нині політолог Володимир Цибулько у своєму блозі на УП назвав Великим Останнім Шансом. Отже, у своїх проповідях та прес-конференціях під час агітаційних поїздок Ющенко оголошує про те, що веде переговори з «демократичними» кандидатами - Арсенієм Яценюком, Юрієм Костенком, Олегом Тягнибоком та Анатолієм Гриценком - про зняття їхніх кандидатур на його користь. Певна річ, оголосити, що вони вже зняли кандидатури, було б занадто авантюрно навіть для людини, якій нічого втрачати. Зате розпустити чутку, що кандидати, сукупний рейтинг яких міг би справді забезпечити друге місце у першому турі, вже ось-ось надумають зняти свої кандидатури на користь Ющенка, і таким чином переконати декого з виборців, - можливо. Головну роль у цій маніпуляції, звісно, приділено засобам масової інформації, точніше, в цьому випадку, - дезінформації. Оскільки поширити треба було саму заяву Ющенка, але не реакцію на неї названих кандидатів, які, природно, відразу кинулись усе спростовувати.

Вперше заява Ющенка про переговори з цими кандидатами, зроблена у Бучачі в присутності спеціально запрошених журналістів із усієї Західної України, з'явилась із посиланням на «Інтерфакс» у другій половині дня 3 січня. Уже зранку наступного дня її офіційно спростували Гриценко, Тягнибок і Яценюк. Після цього Ющенко уточнив, що переговори веде не він сам, а його команда, хоча спростування стосувалися факту будь-яких подібних переговорів.

Перші у 2010 році теленовини вийшли в ефір 4 січня. Газети й журнали не виходять, інтернет у свята читає не так багато людей, отже, для вдалого вкидання в інформаційний простір достатньо було проконтролювати правильне поширення звістки про ющенківські переговори в теленовинах кількох телеканалів. Це вдалося лише з двома каналами:

Перший національний: «Виборчий штаб веде переговори з представниками демократичних сил про висунення єдиного кандидата. Про це сказав сам президент після того, як кілька кандидатів факт таких переговорів заперечили. Також Віктор Ющенко попросив міжнародні організації прислати більше спостерігачів на українські вибори, щоб менше шансів було для фальсифікації. Зараз президент із робочою поїздкою у західних областях країни».

ICTV: «Президент Віктор Ющенко наполягає, що його команда веде переговори з демократичними силами про висунення єдиного кандидата у президенти. Так глава держави відреагував на заяви деяких лідерів демсил, зокрема і Арсенія Яценюка, які спростовують цю інформацію. Про це Ющенко оголосив сьогодні на Тернопільщині, на відкритті школи. Очільник країни наголосив на важливості цієї події, адже нові освітні заклади для сільської місцевості - це дорога у завтрашній день для всієї України. Також Віктор Ющенко відзначив, що саме завдяки державній підтримці в Україні щорічна народжуваність за останні 5 років подвоїлася - до понад півмільйона дітей».

Зауважмо, що повідомлення подано у формі «заперечення спростування», тоді як жодного бекґраунду глядачі знати не могли - хіба що ті, хто прочитав про заяви Ющенка в інтернеті. У такому вигляді інформація виглядає, м'яко кажучи, дивною: що саме спростовує Ющенко, на чому наполягає, хто з кандидатів що заперечує? За словами джерел вашого автора, редакції новин деяких інших каналів отримали розпорядження в жодному разі не давати новину про спростування Тягнибока, Яценюка і Гриценка, й повелися в цій ситуації доволі логічно - відмовилися від висвітлення цієї теми взагалі. Можливо, замовчування в цілому доволі важливої події було викликане саме цим, а може, якимись іншими мотивами, але інші канали 4 січня про Ющенка та «єдиного кандидата» не згадували, хоча видали в ефір відвертий передвиборний піар Тимошенко, Литвина, Тігіпка й інших.

Важко не погодитись із думкою Володимира Цибулька про те, що Ющенко не матиме що запропонувати жодному з кандидатів, окрім хіба що Юрія Костенка, щоб перекрити їхні власні амбіції з розрахунком на наступні вибори (а про те, що кампанія ведеться з прицілом на місцеві вибори, каже сам Віктор Андрійович). Якби Ющенко мав владу Кучми-2004, а Віра Ульянченко - хватку Балоги-2008, усі або майже всі новини 4 січня вийшли б із повідомленням про переговори і без згадок про спростування. Після цього кандидатам, покликаним підживити своїм рейтингом надію Ющенка, залишалося б влаштовувати прес-конференції та розсилати спростування, що однаково не найкращим чином відіб'ється на їхніх власних перспективах. Адже, безперечно, навіть підозра в тому, що кандидат із не першим і не другим місцем у рейтингу має намір зняти свою кандидатуру, демотивує частину людей, які збиралися за нього голосувати.

Але без реального впливу на ЗМІ, навіть якщо Ющенко щодня протягом наступних двох тижнів говоритиме про «єдиного кандидата» у своїх агітаційних виступах, а декілька вірних йому газет і сайтів тиражуватимуть повідомлення про існування готових домовленостей, електоральний ефект від цієї операції залишиться у межах статистичної похибки, а можливо, буде перекритий негативними наслідками аж занадто явної маніпуляції.

Державні ефіри

Банер із посиланням на передвиборний сайт Віктора Ющенка недовго висів на офіційному сайті Президента України - розумні люди, певно, підказали, що це незаконно і недемократично. Однак бурхливе використання службового становища та статусу президента в ході передвиборної агітації триває - Ющенко їздить Україною, збирає місцевий «актив», студентів і журналістів, бере участь в офіційних заходах саме як глава держави, а не кандидат. Організацією та фінансуванням його поїздок регіонами займаються місцеві державні адміністрації разом із виборчими штабами. Адмінресурс? Що ви, ніякого адмінресурсу - «ми цього не допустимо», запевняє керівник львівського обласного виборчого штабу Ющенка Володимир В'язівський.

На відміну від інших кандидатів, окрім хіба що Юлії Тимошенко, яка також не проти зловжити своїм службовим становищем, прямі трансляції Ющенкових виступів на державних телеканалах не оплачуються як передвиборна агітація. Адже, за словами організаторів цих заходів, вони - зовсім не передвиборні, просто Ющенко, говорячи про ситуацію в державі, ніяк не може обминути тему виборів.

Аби зрозуміти, наскільки ці твердження відповідають дійсності, достатньо подивитися на заголовки, що супроводжують «зовсім не агітаційний» тур Ющенка Західною Україною, хоча б останніх двох днів:

Ющенко закликав мешканців Львівщини бути вірними вибору грудня 1991 року

Президентом буду я, - Ющенко на Львівщині

Найбільша офшорна компанія на Кіпрі належить Тимошенко, - Ющенко

Ющенко у Львові збере на Свято пампуха голів ОДА з усієї України

Ющенко на Тернопільщині зібрав журналістів із Західної України

Для Ющенка 5 останніх років були найкращими

Ющенко: незалежності вже нема на 70%

Цитати, наведені у цих повідомленнях, перелік яких зовсім не є вичерпним, свідчать про те, що виступи Ющенка перед мешканцями його колишньої електоральної вотчини - західних областей України - є відверто агітаційними, причому левова частка зусиль витрачається не на пропаганду власної програми, а на дискредитацію опонентів. При цьому опонентам, аби їхні виступи так само транслювалися на Першому національному, довелось би платити посекундно за цінами політреклами.

Президент Національної телекомпанії України Василь Ілащук повідомив «Детектор медіа», що ці заходи мають статус «президентських», а не «кандидатських», і тому транслюються безкоштовно - на правах висвітлення робочої поїздки президента. За словами пана Ілащука, розрізняти агітацію та не-агітацію має Центральна виборча комісія, а не телеканал.

Ось лише ті прямі трансляції за участю президента, які було зазначено в програмі Першого національного за останні два тижні 2009 року (були ще трансляції позачергові).

16 грудня - «Участь президента України у регіональному форумі конгресу української інтелігенції ( м. Переяслав-Хмельницький)» (14.50 - 17.15).

18 грудня - Зустріч президента України зі студентами і науково-викладацьким складом Вінницького державного аграрного університету (14.30 - 15.00).

19 грудня - Виступ президента України на з'їзді Конгресу українських націоналістів (10.00 - 10.50).

19 грудня - Участь президента України в благодійній акції «Святому Миколаю пісні співаємо» (13.25 - 13.45).

20 грудня - Зустріч президента України з представниками трудових колективів та громадських організацій чернівецької області (14.35 - 16.10).

23 грудня - Зустріч президента України з представниками регіональної інтелігенції під час робочої поїздки до АР Крим. (14.05 - 14.50).

27 грудня - Зустріч Президента України з громадськістю Хмельницької області (13.30 - 14.50).

Це загалом понад 8 годин ефіру, кожна секунда якого коштує від 130 до 178 гривень, у залежності від часу трансляції. У середньому близько 4,5 млн гривень, себто 1/5 частина коштів, запланованих, згідно з відкритою інформацією щодо витрат виборчого фонду кандидата Ющенка, на купівлю ефірного часу на телебаченні. Непогана економія. На жаль, не володію даними щодо обсягів трансляції подібних заходів на ОДТРК та місцевих телеканалах, але можна не сумніватися, що сума також доволі солідна. Нагадаю, що наприкінці грудня кандидат Ющенко заявив: виборчий фонд він формує із власної зарплати.

При цьому Віктор Андрійович, здається, не лише не соромиться того, що використовує державний ресурс у власних приватних інтересах, але й переконаний, що державне телебачення працює на нього не надто сумлінно. Принаймні, він неодноразово влаштовував скандал із приводу відключення - з технічних або інших причин, - прямої трансляції його виступів, і навіть доручав правоохоронцям розібратись із причинами і покарати винних. Наприклад, прокурору Полтавської області було доручено розслідувати відключення Першого національного під час прямої трансляції виступу Ющенка в Полтаві - судячи з заяв, ідеться про трансляцію в кабельній мережі, яка начебто належить мерові міста, бютівцю Андрію Матковському. Пізніше до звинувачень приєднався губернатор області Валерій Асадчев, який звідкись «знає» причини припинення трансляції. А ця трансляція, між іншим, у програмі Першого каналу на 26 грудня передбачена не була...

Особливо кумедно виглядають в неоплаченому ефірі й без того бідних державних телекомпаній заяви Ющенка про те, що він подарував Україні свободу слова. Звісно, лежачого не б'ють, і всі ми розуміємо, що шанси чинного президента покращити свої результати в першому турі, а надто вийти у другий, за допомогою цих наївних і безпорадних маніпуляцій близькі до нуля. А шанси залишитися в історії України позитивним персонажем невпинно зменшуються. Звісно, несказанно сумно дивитися на те, як людина, що отримала 5 років тому величезний кредит народної довіри і такий рівень підтримки, яким ніколи не міг і навряд чи зможе в найближчому майбутньому похвалитися жоден інший український політик, перетворила це все на пшик із неприємним запахом. Проте йдеться не про емоції, а про реальні дії - маніпуляції з медіа, адмінресурс, обман. Дивитися на це все крізь пальці, жаліючи колишнього кумира, й не вимагати від компетентних органів припинення зловживань означає давати добро на використання таких самих методів іншими, значно вправнішими і впливовішими політиками, які прийдуть на зміну Ющенкові за пару місяців. Тільки тоді вже, боюся, протестувати буде пізно.

Фото - www.xronika.az