Бігус про СБУ, Шустер про Зеленського, а українці про «Дію» під час Нацвідбору на «Євробачення»
Бігус про СБУ, Шустер про Зеленського, а українці про «Дію» під час Нацвідбору на «Євробачення»
Вівторок, 6 лютого 2024
Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».
Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».
Що робити, коли таке?
Читати «Детектор медіа» завжди рекомендуватиму, хоч би що там сталося , а тим більше, коли Денис Бігус заявляє, що за його командою стежила СБУ. СБУ заявляє, що «протидіяла організованій наркозлочинності». Валерія Буняк зібрала всі деталі медіаскандальної історії про стеження за журналістами з київського розслідувального проєкту Bihus.Іnfо, яка мала (не)очікуване продовження. А Роман Мельник написав про те, що «бігуси» доводять: за ними продовжували стежити навіть після початку розслідування. І це в той час, як Ірина Андрейців разом із колегами з Vechir.media слідкували, як на гучний скандал реагували в соцмережах.
Не зачаровуйтесь, щоби потім не розчаровуватися
Хто такий Саймон Шустер — більшість українців почала цікавитись після того, як наприкінці січня з’явилася книжка цього американського журналіста про Зеленського. А от моя колега Юлія Лавришин зацікавилась ним задовго до того: «Я перечитувала все, що знаходила авторства Шустера, щоб зрозуміти його. Шукала фото, писала йому у всіх можливих соцмережах і на пошту, але наразі без відповідей. Але, чи вірю я Шустеру зараз, у те, що він пише під час повномасштабної війни? Більше так, ніж ні. Бо це реально близьке до правди і до безлічі відгуків інших людей. Як на початку вторгнення він показав Зеленського до безрозсудності відважним, так і тепер він показує не лише хороші його сторони, а й наївність, зарозумілість та марнославство, що грає нам усім не на руку». Словом, інший Шустер: чим відомий американський журналіст, який написав книгу про Зеленського, і чому вона стала холодним душем для Офісу президента?
Однак не тільки реакція на книжку Шустера демонструє, що в Офісі президента досі не навчилися адекватно сприймати критику. Український військовий журналіст, засновник спільноти InformNapalm Роман Бурко повідомив про видалення з фейсбуку його допису з критикою на адресу комунікаційної команди президента. Цю критику викликало відео з відвідуванням Зеленським центру навчання українських військових на Дніпропетровщині, яке було розміщене на офіційних сторінках глави держави в соціальних мережах. Ольга Чорна розмовляла з Романом і звернулась до пресслужби президента з проханням прокоментувати цю ситуацію.
Тему комунікацій продовжила Юлія Лавришин у розмові з радником міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, Гошею Тихим. Говорили про те, чому краще заповнювати простір своїм порядком денним, ніж просто відбиватися від російської дезінформації, про воєнну дипломатію, як боротися зі скепсисом окремих політиків на Заході і як комунікувати те, що різні корупційні скандали наші вороги використовують, щоб підігрівати антиукраїнські настрої.
І одразу залишу посилання на ще одну розмову — Наталії Данькової з Асею Батаєвою-Докаленко, керівницею департаменту з монетизації контенту медіагрупи Starlight Media. Говорили про міжнародну співпрацю у виробництві та реалізації контенту, потреби закордонних телеринків і про іноземних партнерів, які сприймають українців як надлюдей.
Слова, що вбивають…
Ірина Семенюта зібрала в один матеріал вісім категорій геноцидної риторики, які за пів року досліджень виокремили аналітики «Інтерньюз-Україна» і представили їх під час онлайн-панелі «Слова, які вбивають: геноцидна риторика російських пропагандистів». Одна з категорій, наприклад, «Словесний мечник» та її поняття «гейропа», «країна 404», «старі землі», «свинорейх», «укропітеки», «малоросія», «кастрюлеголові». Кожне з них має своє значення і сенс винятково в контексті російської пропаганди, особливо вони популярні в таких російських пропагандистів як Тигран Кеосаян та Маргарита Симоньян.
І насамкінець про перемогу: попри критику, меми та обурення українців — Національний відбір на «Євробачення-2024» відбувся. Артур Колдомасов розмовляв з Оксаною Скибінською, головою української делегації на «Євробаченні», щоб дізнатися про роль конкурсу для держави, про підхід до нього Суспільного мовлення, особливості цьогорічного національного відбору та суперечливі моменти, пов’язані з журі та учасниками з інших країн.
Наразі це все.
Більше текстів наших авторів у різних форматах читайте у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок можете також писати сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.
До зустрічі.
Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.