Вівторок, 13 лютого 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт! На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «Детектора медіа».

Not well

Інколи  я відчуваю, що емоційно здаюсь. Здаюсь, хоча потім доволі швидко збираюсь. Просто надто боляче розуміти, що росіяни вже два роки (а насправді 10) убивають українців, а світ на це дивиться (ми вдячні за будь-яку допомогу наших друзів і партнерів) і такий: «Оh well…»  Я у відповідь почала пропонувати іноземцям подивитися трейлер фільму «20 днів у Маріуполі». Моя колега Юлія Лавришин розмовляла з продюсеркою цієї стрічки Василисою Степаненко. Говорили про те, як вдалося зафільмувати жах оточення Маріуполя, вивезти матеріал, про братські могили, мародерство, неймовірну роботу лікарів без світла, води й практично без медикаментів, про жорстокість, із якою росіяни знищували українське місто, і про те, чому важливо допускати журналістів у найгарячіші точки. «Ми б хотіли, щоб цього фільму не було»... Команді журналістів Associated Press вдалося не лише відзняти страшні події під час облоги Маріуполя, а й розказати про це всьому світу. Хто бачив трейлер і фільм, той «Оh well…» більше не каже.

«Першоджерелами інформації про повітряні тривоги мають бути не анонімні люди з російського месенджера, а представники держави», — вважають експерти. Гала Скляревська і Юлія Лавришин дослідили наболілу тему, поговоривши з експертами про роботу анонімних телеграм-каналів, які сповіщають про повітряні тривоги, а також про те, чи загрожує така монополія українцям. До цієї проблеми багато запитань, але фахівцям «Детектор медіа» поставив найактуальніші.

1. Зараз телеграм — єдина соціальна мережа, де українці можуть отримати детальну інформацію про повітряні тривоги: потенційні цілі ракет, дронів, їхню кількість, тип загрози. Як ви оцінюєте таку монополію телеграм-каналів і які потенційні загрози в цьому бачите?

3. Офіційний телеграм-канал Повітряних сил повідомляє про пуски та потенційні цілі ракет і дронів. Але також у телеграмі вистачає анонімних каналів, які надають значно більше інформації (від кількості ракет до їх збиття), що дає змогу українцям краще розуміти загрозу. Як ви оцінюєте таку ситуацію та загалом використання анонімних телеграм-каналів, щоби повідомляти українцям життєво важливу інформацію?
4. Яким, на вашу думку, має бути здорове інформування українців про повітряні тривоги?

Тож ідеться про уявну безпеку, про те, чому анонімне джерело — не джерело, якою має бути державна комунікація з питань безпеки, що має з’явитися замість ТГ-каналів і чи реально обійтися державі під час інформування про тривоги без будь-якого месенджера. Спойлер — реально. 

І одразу наведу протилежний приклад здорового впливу — моніторинг новин, який здійснює для «Детектора медіа» експерт Ігор Куляс. «Новини як найконсервативніший жанр не дають права журналісту або ведучому висловлювати власні думки», — каже пан Куляс і фіксує, як це право порушується в ефірах українських ЗМІ. От і цього разу, резюмуючи, яким був ефір спільного телемарафону «Єдині новини» 3–5 лютого 2024 року, Ігор Куляс не побачив очікуваних метаморфоз і сильної новинної ефірної складової, менше порушення журналістських стандартів чи зміни балансу в гостьових студіях: у межах усього ефіру каналів за ці дні найбільшим було представництво фракції «Слуга народу». Так, звісно, «Єдині новини» — це питання політичної доцільності.

Шоумен і диктатор. Журналіст і президент

Коли вже зайшло про доцільність, поділюся матеріалом Лесі Бідочко та Олександра С’єдіна, які проаналізували інтерв’ю російського президента американському журналісту Такеру Карлсону. Чому варто прочитати цей текст, дуже обґрунтовано, на мою думку, написав редактор «Детектора медіа» Євген Бриж у себе на фейсбук-сторінці:  «Є таке прислів'я, що журналістика — це мистецтво ставити запитання. Я не вважаю якісним інтерв'ю монолог однієї людини, якій поставили запитання — а вона видала лекцію з альтернативної історії. І я не вважаю гарною підготовкою до інтерв'ю нездатність бодай якось зауважити помилки й маніпуляції спікера. Інакше навіщо тоді журналіст, якщо він не просто підставка до мікрофона? І навіть уміння вирячувати очі в найбільш дивних моментах монологу — але не перепитувати, не виправляти й не заперечувати — це не якісна журналістика, а шоуменство, як на мене. Свобода слова — це круто, звісно, але це не має бути свободою для поширення брехні. Для цього й існує журналістика як професія зі своїми методами, способами ведення інтерв'ю. І є ще поняття права людей на інформацію, коли для отримання важливої інфи від спікера потрібно докласти певних зусиль, а не просто надати трибуну диктатору». Про це ось тут — як Путін заговорив Карлсона своїми історіями.

І одразу залишу посилання на ще два огляди: Олександра Морського про ютуб-канал Politeka — «типову сміттярку, з якої після початку повномасштабного вторгнення забули викинути проросійських пропагандистів», та огляд подкастів від громадського сектору та про нього: «Розмови про (на)дії». 

А насамкінець — про те, чого давно не було: кілька, вибачте на слові, соцмережевих срачів:

1. Олександр Авраменко, мовознавець, заявив, що слова «співпадати» не існує. Остап Українець, письменник, перекладач, засновник та автор ютуб-каналу «Твоя підпільна гуманітарка», назвав його невігласом та ідіотом і написав про це на своїй сторінці у фейсбуці. Тема актуальна, адже наразі пост зібрав майже пів тисячі коментарів. То в чому проблема: у  слові «співпадати» чи форматі комунікації двох відомих людей, — розбиралась Марина Крижня.

2. А тут проблема очевидна: колишній ведучий «Інтера» Роман Кадємін виїхав за кордон та поширює антиукраїнські меседжі. «Тих, хто лишився, я не засуджую» — реакцію українців також зібрала Марина Крижня.

Дякую, що дочитали і цього листа.

Наразі це все.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.