Телемарафон «Єдині новини #UАразом» став прикладом згуртованості українського журналістського цеху. Він об’єднав провідні українські телеканали й дозволив владі говорити одним голосом, що дуже важливо під час війни. Втім Україні бракувало такого самого голосу, який міг би мовити назовні — до аудиторій за межами країни, в першу чергу російськомовних. Про потребу в російськомовному каналі, який міг би замінити пропагандистські російські канали в мережах європейських країн, «Детектор медіа» вже писав.

За два тижні після початку війни відповіддю на цей запит став спільний російськомовний марафон «FreeДом», організований силами медіагруп StarLightMedia, «Інтер», «1+1» і «Україна» на базі мультимедійної платформи іномовлення UATV. Завдання марафону «FreeДом» — дати можливість дізнатися правду про україно-російську війну «російськомовним глядачам з усього світу». Про старт проєкту повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, назвавши його «протистоянням війні в інформаційному просторі» та закликав «разом відкривати очі росіянам». У назві марафону «FreeДом» — натяк на канал «Дом», який мав бути своєрідним російськомовним іномовленням для мешканців окупованих Росією територій України. Перед початком війни канал намагалися зробити всеукраїнським.

Невеликий скандал розгорнувся після першого ж дня трансляції марафону. Скриншот ефіру з ведучим Володимиром Полуєвим і нардепом від «Слуги народу» Максом Бужанським розійшовся соцмережами і ЗМІ. Деякі блогери та журналісти критикували вибір персоналій, на яких поклали місію захисту від інформаційних атак ворога. Ведучий «України 24» Полуєв раніше працював на проросійському телеканалі «Наш», а Макс Бужанський до війни мав репутацію українофобного політика (зокрема, критикував мовну політику уряду та відмовлявся вшанувати пам’ять Небесної сотні у парламенті). Наприклад, телеведуча Яніна Соколова емоційно закликала медіаменеджерів «зробити так, щоб ми цих гнид не бачили». Володимир Полуєв зник з ефірів телеканалу, за які відповідає група «Україна», натомість ефіри почали вести Євгеній Кисельов і Василь Голованов. Останній має такий самий проросійський послужний список, як і Полуєв. Тож навряд чи можна вважати, що творці каналу зробили належні висновки щодо участі у марафоні одіозних персонажів.

Поки що серед ведучих телеканалу немає обіцяних міністром Ткаченком «російських журналістів, яким не знайшлося місця для нормальної чесної роботи у своїй країні». Дуже умовно до цієї категорії можна зарахувати лише Євгенія Кисельова, який працює в Україні з 2009 року.

На перший погляд складно помітити інші відмінності марафону «FreeДом» від оригінального проєкту «Єдині новини», окрім мови. Збігаються формат і тематика ефірів. На каналі обговорюють гуманітарні проблеми в атакованих загарбниками українських містах, наслідки санкцій для економіки Росії, перспективи перемовин та міжнародну реакцію на російсько-українську війну. Трохи більше уваги приділяють сюжетам про російську економіку та політику.

Очевидна проблема, яка лежить на поверхні під час запуску медіапроєкту подібного формату, — як зберегти баланс між природною для військового часу антиросійською риторикою та не відлякати глядачів, які живуть у Росії або асоціюють себе з нею. Ставлення ведучих марафону до росіян неоднозначне. Риторика російськомовного медіамарафону щодо країни-агресорки трохи м’якша за ту, яку можна почути в українському спільному марафоні. Наприклад, в ефірі «FreeДом» не називають російські війська «рашистами» чи «орками», рідше вживають емоційно забарвлену лексику. Ведучі телеканалу часто закликають глядачів вести розмови зі своїми російськими знайомими, переконувати їх виходити на акції протесту та розповідати правду (зокрема рекомендувати дивитись «FreeДом»). А також стверджують, що російське суспільство «вже починає прозрівати».

Водночас ведучі скептично оцінюють шанси переконати в чомусь росіян, які слухають пропаганду. Ведучі та коментатори висловлюються критично про протестний потенціал російського суспільства, часто наголошують на відповідальності всього народу за війну, нагадують, що значна частина росіян підтримує Путіна. Білоруська опозиційна активістка Тетяна Мартинова називала російський народ агресором, оскільки він «легітимізує Путіна». А ведучий Денис Похила навіть іронізував, що «слухати правду російською мовою — це сюр».

Телемарафон реагує на резонансну заяву Шольца. 

Подібна риторика є цілком виправданою у країні, яка перебуває у стані війни з Росією, але вона показує, що марафон насправді більшою мірою орієнтований на українську аудиторію. І не всі його ведучі спроможні на достатню гнучкість і поміркованість, аби знайти ключик до російської та іноземної російськомовної аудиторії, яка не підтримує Україну або індиферентна. Такі глядачі, почувши прояви «русофобії» в ефірі, скоріш за все, втратять довіру до марафону.

Щогодини телеканал оголошує дані про втрати російського війська та імена загиблих або полонених російських військових разом із інформацією про проєкт «Ищи своих».

«FreeДом» та «Єдині новини» часто дають в ефір одних і тих самих спікерів. Йдене лише про українських посадовців та речників. В ефір обох марафонів виходять на зв'язок ті ж публічні фігури (Джамала, Вахтанг Кікабідзе, Сергій Стаховський) та ті ж коментатори (Ілля Куса, Володимир Фесенко). Частими гостями «FreeДом» також є журналісти та експерти із «владного пулу» — Сергій Лещенко (ведучий навіть закликав глядачів підписатись на телеграм-канал блогера), Борис Тизенгаузен, Тимофій Милованов, журналіст «Дома» Сакен Аймурзаєв.

До ефіру підключаються російські опозиціонери та ліберали. Найчастіше це трапляється, коли ведучим є Євгеній Кисельов, особисто знайомий з багатьма з них. Інколи в ефір виходять знакові для російської опозиції фігури — політик Дмитро Гудков або підприємець Євген Чичваркін. Втім, частіше гостями стають менш відомі журналісти та політкоментатори.

Російськомовне мовлення дає можливість долучати зарубіжних спікерів, які знають російську мову — дипломатів, політиків і журналістів зі Східної Європи. Були в ефірі коментарі литовської депутатки Європарламенту Довіле Шакалене, грузинського дипломата Георгія Бадрідзе, азербайджанського політолога Аріфа Юнусова. Втім, таких гостей долучають не дуже часто.

Всі запрошені російські журналісти та опозиціонери засуджують напад Росії на Україну. Втім не кожен із експертів поділяє точку зору модераторів. Часом вони дають достатньо стримані та порівняно оптимістичні прогнози щодо майбутнього своєї країни. Так, російський економіст Дмитро Некрасов доводив, що санкції не здатні зупинити війну і вдарять переважно по середньому класу, на який Кремль і так не спирається. Ведучий Євгеній Кисельов назвав оцінку експерта «похмурим прогнозом». Російський політолог Аббас Галлямов стверджував, що війна закінчиться тим, що західні країни під дією ядерного шантажу Путіна змусять Зеленського визнати Крим російським. Російський опозиціонер Сергій Пархоменко ставив під сумнів тезу ведучого, що більшість росіян підтримує дії влади. Очевидно, експерти з Росії мають дещо іншу оптику оцінки війни та не бажають своїй країні гіршого.

На каналі регулярно хвалять українську владу. І це не лише очікувані для воєнного часу слова підтримки військовому командуванню, але й особисті «компліменти» президенту та іншим керівникам держави. Зокрема, ведучі хвалили українських політиків за те, що ті привчили весь світ до «чесної дипломатії без краваток». На каналі часто цитують видання The Guardian, мовляв,  президент України став «лідером вільного світу»; протиставляють відкритість Зеленського Путіну, який нібито ховається у бункері. Ведучий «1+1» Єгор Гордєєв називав телефонну розмову Президента зі звільненим мером Мелітополя Іваном Федоровим «розмовою двох класних мужиків із класним емоційним інтелектом», від якої «пробиває на сльозу». А шефредактор і ведучий телеканалу «Дом» Олексій Мацука запевнив, що у Зеленського сьогодні лідерські позиції серед правителів східноєвропейського регіону.

Не завжди в межах марафону виходить достатньо повно розкривати важливі теми. Наприклад, 15 березня обговорювали примусову мобілізацію на раніше окупованій Росією частині Донеччини та Луганщини. Це важлива проблема, яку варто висвітлювати в медіа. Але журналісти не знайшли кращих доказів примусової мобілізації, ніж дописи в соцмережах, і зачитували по чотири коментарі поспіль від однієї користувачки. Така непереконлива доказова база здатна викликати скепсис у глядача, не цілком лояльного до України. 

«FreeДом» про примусову мобілізацію на Донбасі. 

Інколи «кульгає» й добір тем, які ведучі висвітлюють у марафоні. 14 березня декілька разів обговорювали відверто жовту статтю видання MailOnline про можливе захворювання Путіна на рак мозку. Ведучий намагався підв’язати до гіпотетичного діагнозу всі рішення президента Росії протягом останніх місяців. Коментувати цю тему в ефірі запросили лікаря-онколога. Він очікувано уникав прямих відповідей на запитання, закликав не шукати медичного пояснення поведінки Путіна та натомість пропонував обговорити проблеми лікування онкохворих під час війни.

Отже, поки що говорити про «FreeДом» як про продукт, який може бути запитаним і популярним серед російськомовних глядачів поза Україною (зокрема в Росії та пострадянських країнах, де є російськомовне населення), передчасно. Відомі на пострадянському про'сторі діячі, які з’являються в ефірі, можуть зацікавити таких глядачів, однак вони трапляються в ефірі не так часто; переважно марафон працює в українській системі координат. І не обов’язково цілком проукраїнській — наприклад, нещодавно в ефірі побачили Вадима Карасьова, політкоментатора, який в останні роки був завсідником медведчуківських телеканалів і ведучим каналу «Наш» та транслював проросійські наративи.

Втім про те, що марафон не даремний, свідчить намагання російської пропаганди його дискредитувати. Зокрема, в Росії придумали фейк про провокацію в ефірі марафону, яка «віддзеркалює» вчинок редакторки російського телебачення Марини Овсяннікової. А кількість проросійських коментарів під відео телеканалу в ютубі змушує задуматися про систематичну роботу «ботоферм». Отже, марафон дошкуляє ворогу. Питання, чи не варто зробити його або більш «технологічно-пропагандистським» і розрахованим на російську / пострадянську аудиторію. Бо робити марафон водночас і для росіян, і для литовців, і для емігрантів у Німеччині чи Ізраїлі, і для російськомовних українців — нереальне завдання.