Після закриття каналів Медведчука їхні працівники, власники та захисники масово вдалися до одного аргументу: журналісти не повинні відповідати за слова гостей. Подібні фрази можна було почути скрізь: від токшоу «1+1» до раніше записаних інтерв’ю Дмитра Разумкова. Але це неправда. Телеканали впливають на гостей. І якщо говорити про «112», NewsOne та ZIK, то місцеві ведучі ще й самі поширюють пропаганду.

Гостьова політика

Перший і найочевидніший прояв відповідальності за слова гостей — це запрошення їх в ефір. Телеканали не можуть одночасно надати слово всім чиновникам, експертам та коментаторам, тож їм доводиться обирати. І канали Медведчука чомусь тенденційно обирали пропагандистів.

Наприклад, у студії постійно, системно запрошували Юрія Дудкіна, який на ZIK заявляв, що Росія захистила Крим від української армії. Олену Лукаш, яка на NewsOne називала терористичні утворення «несдавшийся Донбасс». Євгена Червоненка, який на «112» обурювався, що кіборги «разрушили Донецкий аэропорт». Це вже не кажучи про двогодинні інтерв’ю з Азаровим про нацистську систему в Україні. Уявімо, що перший раз канали не знали про їхню позицію. Але запрошуючи цих людей надалі, ще і ще раз, співробітники каналу та ведучі свідомо надавали ефір російській пропаганді. Саме канали визначають підбір гостей, а отже канали несуть за нього відповідальність.

Розберімо кілька деталей.

Ні, не будь-яка думка має бути озвученою лише тому, що вона існує. Це безперечне право громадян, але не завдання ЗМІ. Завдання ЗМІ — відсіяти сміття та лишити для аудиторії правдиву компетентну інформацію. Коли, нехай і кардинально різні позиції з геополітики, озвучують експерти з геополітики. А не Ірина Паламар, голова Асоціації тваринників України, яка стверджує, що збиття українського літака в Ірані — частина боротьби між республіканцями та демократами за крісло президента США.

Ні, політики в ефірі не можуть озвучувати будь-що лише тому, що за них проголосували виборці. По-перше, чиновники мають межі компетенції: міністру культури не варто оцінювати сільське господарство. По-друге, навіть «політична оцінка» все одно має бути коректною: без брехні чи закликів до насильства. По-третє, на народних обранців досі поширюється інститут репутації: Богдан Яременко же чомусь зник із токшоу. Тим не менше, канали Медведчука регулярно кличуть в ефір Рената Кузьміна. Народного депутата від «ОПЗЖ», який розповідає про торгівлю органами військових. Називає дії російських бойовиків «самообороною». Нагадує про право вбивати активістів.

Ні, російську пропаганду не збалансовує позиція інших гостей. Адже деякі речі ненормально озвучувати в ефірі, навіть якщо їх є кому заперечити. Ви ж не будете виправдовувати антисемітизм присутністю у студії євреїв? То чому присутність інших гостей може виправдати крики про «братоубийственную войну»? Крім того, коли треба, канали Медведчука проводять ефіри взагалі без альтернативних позицій. Як, наприклад, обговорення «міжпарламентського діалогу» Медведчука чи полонених Медведчука. Так само без опонентів проходять розмови за участі Рената Кузьміна, у яких він розповідає про авіаційні атаки на «восставший Донбасс».

Якщо максимально просто, то ЗМІ несуть за гостей таку ж відповідальність, як і ви, коли запрошуєте в компанію друзів нову людину. Якщо вона буде кричати про Сороса та «братоубийственную войну» на кожній вечірці. А ви продовжуватимете брати її з собою. Рано чи пізно друзі попрощаються з вами обома.

Модерація

Ніхто не застрахований від помилок й інколи навіть від адекватних гостей лунають неприпустимі речі. У такому випадку обов’язок журналіста полягає в тому, аби перебити спікера. І далі по ситуації: вказати йому на сумнівні твердження, прямо заперечити його слова, вимагати вибачень. Нещодавно ми могли бачити подібне на «Свободі слова», коли ведучий вказав на сексизм Олексію Арестовичу. «Модераторів» гостьових студій не просто так називають саме цим словом. Вони контролюють та направляють зміст програм. Журналісти мають прямі важелі впливу на гостей в ефірі.

Захисники каналів Медведчука скаржаться, що під час прямого ефіру ведучі не можуть вчасно реагувати на гостей. Але ж вони якось перебивають тих, хто виступає проти розведення військ (джерело), не довіряє Росії (джерело), ображає людей Шарія (джерело), критикує СРСР (джерело) чи російську вакцину (джерело), хвалить МВФ (джерело) чи здобутки Революції гідності (джерело). Із ефіру NewsOne навіть вигнали екснардепа, коли той сказав ведучій: «Вашим ротом говорить Медведчук, не ви». Тобто, NewsOne, «112» та ZIK насправді застосовують обмеження щодо висловів гостей. І могли б обмежувати пропаганду. Але не роблять цього.

Коли коментатор Володимир Цибулько каже, що Росія не збирається припиняти війну, ведуча Діана Панченко запитує: «Звідки ви знаєте?». Це саме питання можна було би поставити Андрію Пальчевському, коли він сказав на «112», що 80 % українців розмовляють російською. Чи Ренату Кузьміну, коли він на ZIK розповів, що «люди, захватившие власть под прикрытием Майдана [...], для удержания собственной власти развязали войну на Донбассе, без единого выстрела сдали Крым». Чи Михайлу Чаплизі, який на NewsOne заявив, що Крим анексували через плани України розмістити там базу НАТО. Але в усіх цих та сотнях інших випадків ведучі промовчали.

Нестор Шуфрич стверджує, що ми забагато вимагаємо від журналістів, коли хочемо, щоб вони встигали перебивати гостей у прямому ефірі. Припустимо, що співробітникам Медведчука справді не вистачає професіоналізму, аби робити це у форматі токшоу з кількома гостями. Але ось інтерв’ю одного Вадима Рабіновича одразу чотирьом журналістам «ОПЗЖ». Політик заявляє про громадянський конфлікт. І жоден інтерв’юер не видає навіть звуку.

Якщо максимально просто, то, коли гості безперешкодно підтримують російську агресію проти України, самих журналістів не можна звинуватити в озвучені пропаганди. Але вони винні у злочинній бездіяльності.

Редакційна політика

Жоден журналіст не може визначити, що говоритиме гість. Але саме ведучі визначають, про що говоритимуть гості. Тема програми, запитання, озвучений контекст — усі ці речі впливають на зміст ефіру. І на каналах Медведчука вони задизайнені так, щоби підтримувати пропаганду.

Ось дуже короткий перелік реальних запитань від ведучих Медведчука:

В’ячеслав Піховшек, NewsOne: «При Байдені Україна буде більше лежати під Штатами, чим при Трампі?»

Діана Панченко, NewsOne, питання до Миколи Азарова: «На телеграм-каналах писали, що ви можете очолити "ЛДНР" у процесі реінтеграції в Україну. Чи з вами вели такі перемовини. І чи ви би такого хотіли?»

Володимир Полуєв, «112», про вимоги МВФ та Росії: «Чому одним можна від нас вимагати, а іншим — ні? Чому одні умови ми виконуємо, інші — ні?»

Віталій Дикий, NewsOne: «Українська влада абсолютно заперечує будь-який процес перемовного варіанту за одним столом з представниками невизнаних територій. Як Зеленському змінити свою думку, адже Росія на цьому наполягає?»

Анастасія Дайнод, ZIK, про Росію: «У нас в принципі продовжується в країні лінія попередньої влади по створенню монстра і створенню врага народа?»

Ростислав Сухачов, ZIK, про Угорщину: «А Україна в них не потенційний ворог? Зважаючи на ситуацію в Закарпатті й тому подібне. Тобто, в них потенційний — Росія. А реальний — Україна?»

Василь Апасов, ZIK, про російську вакцину: «А хто чинить головний спротив? Це суто політичні аспекти. Чи, з огляду на заборону від певного посольства, вони лобіюють ще й фармацевтичні компанії. Наприклад, з-за океану».

Павло Кужеєв, «112», про партнерство з США: «Це можна назвати з боку України "холуйство"?»

Анна Степанець, «112»: «З приводу Ситника й того зовнішнього управління, де працюють ці біолабораторії. Де є ці всі експерименти, там вже незрозуміло, які віруси тут розходяться…»

Олександр Шелест, NewsOne: «Що забули жінки в політиці?»

На ще глобальнішому рівні телеканали визначають, які теми та інформаційні приводи складатимуть порядок денний в ефірі. Адже медіа Медведчука розповідають не про все. Наприклад, тут замовчували протести в Білорусі чи розслідування Навального про палац Путіна. Зате розкручували російську вакцину, показуючи на токшоу сюжети з назвою «Врятувати Україну». Під час однієї з таких програм член «ОПЗЖ» Олег Волошин фактично заявив, що російська вакцина «перевешивает обиду» за анексію Криму.

Крім того, саме канал обирає кут обговорення для будь-якої теми. Не впровадження української, а «утиски» російської. Не розстріл Небесної сотні, а слава «Беркуту». Не примушення Росії до миру, а чому Україна не виконує Мінські домовленості. Це канали вирішують цитувати щодо обмінів лише російських бойовиків, але не українську владу. Або цитувати щодо американських бомбардувальників в Україні лише «ОПЗЖ» та російську армію. Це канали влаштовують марафон «Тхне Соросом». Це канали організовують телеміст «Нада поговорить».

Якщо максимально просто, то в кримінальному кодексі така діяльність пропагандистських медіа могла б називатися «Схиляння до вчинення злочину». Коли підбурювач сам начебто нічого не зробив. Але все одно несе відповідальність за скоєне, бо до нього підвів.

Пропаганда у виконанні журналістів

Можливо, ви досі не вірите, що журналісти якось впливають на гостей, а отже повинні за них відповідати. Тоді забудьмо про коментаторів. Ведучі каналів Медведчука й самі поширюють пропаганду.

Наприклад, вони регулярно відбілюють агресора. Назар Долгий на ZIK хвалив Росію, бо без неї не було б обмінів. Олександр Шелест на NewsOne заперечував «байки» про те, що Кремль курує окуповані території. Руслан Коцаба на NewsOne називав війну «бізнес-проектом олігархів» та «громадянським збройним протистоянням». Денис Жарких на «112» переконував, що головна причина війни в Україні — соціальна нерівність. В’ячеслав Піховшек казав, що Україна «вляпалася» у війну. А Діана Панченко на NewsOne взагалі відмовлялася називати війну війною. Заперечувала, що існує путінська інтерпретація мінських домовленостей. Та обурювалася, що риторика української влади щодо Росії не змінюється. Також ведучі NewsOne піарили «Парад перемоги» на Червоній площі.

Тут треба зробити невелике уточнення, адже канали Медведчука часом соромляться своїх людей. Програма Руслана Коцаби «Я так думаю» на NewsOne починається дисклеймером: «Редакція каналу може не поділяти суб’єктивну думку гостя». Але це шоу виходить практично щотижня уже два роки. Він не гість каналу, а ведучий постійної програми. Цими ж словами починається «Хронологія тижня» з В’ячеславом Піховшеком. Хоча той постійний ведучий чотирьох, включно з цим, різних шоу на NewsOne. А на сайті каналі зазначений як «шефпродюсер». Тож повернімося до пропаганди.

Єдина тема, яка на каналах Медведчука популярніша за виправдання Росії, — це демонізація України. Наприклад, брехня про нацизм. Руслан Коцабa розповідав про ренесанс неонацизму. В’ячеслав Піховшек казав, що Європа ігнорує «демонстративне нахабне наслідування естетики Третього Рейху» в Україні. Віталій Дикий стверджував, що в Україні не карають за «жахливі прояви фашизму».

Також саме Україна на каналах Медведчука винна у зриві мирних домовленостей. Анастасія Дайнод натякала, що окуповані території не повертають, бо там живе непровладний електорат. Діана Панченко розповідала, що влада боїться «партії війни». Віталій Дикий казав, що Україна вочевидь не планує виконувати мінські домовленості й це «серйозний камінь спотикання». А ось підводка до токшоу на ZIK: «Останнього разу голови Нормандської четвірки зустрічалися рік тому. За цей час українська влада не виконала повністю жодного з пунктів комюніке».

До дискредитації України додається демонізація військових. Діана Панченко називала Марш захисників «маршем так званих патріотів». Олександр Шелест натякав, що Україна бомбардувала цивільне населення. В’ячеслав Піховшек стверджував, що ветерани АТО думають, немов мають індульгенцію на вбивство. Руслан Коцаба показував буцімто відео силового призову та казав: «Нехай собі відео так на плазмі крутиться. Щоби люди запам’ятали чітко й боялися другий раз у людних місцях, коли до них підходять люди в камуфляжній формі. Боялися продовжувати розмову».

На противагу українській армії ведучі Медведчука захищають російський бойовиків. В’ячеслав Піховшек заявляв, що українські ЗМІ демонізували керівників невизнаних терористичних республік; сумнівався, що «ЛДНР» — це маріонетки Кремля; спонукав до прямих перемовин із «фактичною владою ОРДЛО». Руслан Коцаба вимагав від влади «негайного примирення з братами-українцями індустріальної частини Донбасу». А також стверджував, що «повсталий Донбас спробували упокорити» й терористи саме у відповідь на «якесь там АТО» проголосили свої псевдореспубліки.

А ще є просто приниження всього українського. Коли Діана Панченко розповідає, як «очень многих [клиентов] будет напрягать» звернення українською мовою. Або співчуває людям, що слухали україномовне радіо. Ростислав Сухачов каже про «вершників мовного апокаліпсису». Та звинувачує Революцію гідності в початку війни. В’ячеслав Піховшек демонізує ПЦУ: «Грех раскола не смывается даже мученической смертью».

Чи історії про зовнішнє управління. Коли В’ячеслав Піховшек порівнює нашу державу із «хворою паралізованою неадекватною жінкою», яку ґвалтує «колективний захід». Та розповідає теорії змови, що американське обладнання в ЦВК може блокувати опозицію. Назар Долгий каже, що посольство США від імені України відмовилися від російської вакцини. Віталій Дикий натякає, що на території України з’явиться іноземна військова база. Діана Панченко називає спільне з Британією посилення українського флоту «торгівлею країною». Та заявляє, що «Банківську систему віддали під зовнішнє управління. Влада проштовхнула закон, який вимагав МВФ». Анастасія Дайнод розповідає про «соросят»: «Вони пишаються тим, що їх називають соросятами. Єдине, що для них важливо, це подяка від Джорджа Сороса».

І все це лише сама вершина величезної піраміди пропаганди на каналах Медведчука. Бо ведучі тут також жаліються на переписування історії. Доводять, що мають право без суду називати Стерненка вбивцею. Кажуть, що США шантажує Україну через фільми на Netflix. А В’ячеслав Піховшек в ефірі NewsOne якось заявив про Голодомор: «З моєї точки зору, це не геноцид».

Якщо максимально просто, то... а що тут не ясно? Шефпродюсер каналу, він же ведучий чотирьох програм, у прямому ефірі заперечує, що Голодомор — це геноцид.

***

Захисники каналів Медведчука стверджують, що місцеві журналісти нічого не могли зробити з пропагандою в ефірі. І це правда. Адже «112», NewsOne та ZIK не були справжніми ЗМІ й на них не працювали справжні журналісти. Вони були пропагандистськими машинами, де ведучі, теми ефірів та наближені до «ОПЗЖ» гості працювали як одне нероздільне ціле. Медійники давали пас про перемовини з терористами, політики відповідали братовбивчою війною. Вони разом підтримували російську агресію. І тому закрили їх теж разом.