Здається, законопроєкт про дезінформацію не подобається нікому. На п’яти телевізійних дискусіях, які переглянув «Детектор медіа» (токшоу «Пульс», «Народ проти», «Комітет свободи», «Політклуб з Віталієм Портниковим» та «Свобода слова із Савіком Шустером») не було жодного журналіста, політичного коментатора, політика, який би однозначно хвалив та захищав законопроєкт. Навіть представники «Слуги народу» й сам міністр Володимир Бородянський час від часу наголошували, що ініціатива не ідеальна й потребує обговорення. Власне, оскільки теоретично саме від якості обговорення залежить якість подальшого доопрацювання, ми й вирішили звернути на ці програми особливу увагу.

Якщо коротко, то з приводу законопроєкту про дезінформацію на телебаченні було два види токшоу: на каналах Медведчука й хороші. Перші відрізнялися відсутністю незалежних журналістів (зате була «Страна.ua»), надмірною заполітизованістю та барвистим популізмом (для журналістів «вводят желтую звезду»). На другому типі програм був присутній Володимир Бородянський, там говорили про конкретні галузеві проблеми і значно рідше цитували Сталіна.

Узагалі, це зовсім непересічна історія, щоб так багато токшоу одночасно заговорили про свободу слова. Здається, медійна спільнота дуже серйозно сприйняла загрози подібної боротьби з дезінформацією. Можливо, мрії пана Бородянського навіть збудуться неочікуваним чином: законопроєкт простимулює журналістів самостійно створити якісні механізми саморегуляції, поки не пізно:)

Канали Медведчука та рівняння на «Страну.ua»

Для початку варто зазначити, що діяльність каналів Медведчука – це якраз та річ, яка частково виправдовує появу подібного законопроєкту. Боротьба з дезінформацією, що загрожує національній безпеці? NewsOne, «112» та ZIK щотижня заперечують російську агресію. Потреба якось класифікувати «професійних журналістів»? На «112» працює «журналіст» Андрій Портнов. Заборона анонімних джерел інформації? Це на NewsOne проводили «прямий ефір» із Джокером. І ще не забувайте про фінансову прозорість. Адже величезну й, очевидно, неймовірно дорогу групу каналів Медведчука офіційно невідомо як утримує Тарас Козак. І з усім цим держава не може зробити нічого, незважаючи на постійні перевірки Нацради та петиції.

Більше того, канали Медведчука активно борються за свою «свободу слова». Паралельно рекламуючи себе, піарячи «ОПЗЖ» й поливаючи брудом політичних опонентів кума Путіна. Власне, саме на такому рівні тут обговорювали й новий законопроєкт.

«112» проявив своє ставлення до проблеми, давши можливість оцінити її Дмитру Співаку під час передмови токшоу «Пульс». Цілком очікувано, що подібний коментатор не лише не дав якихось вартісних оцінок, а ще й поширив кілька фейків: наприклад, що індекс довіри муситимуть отримати всі ЗМІ (насправді це добровільно). В основній частині програми глядачам розповідали, що законопроєкт знищить журналістику, що з подібних законів починався Путін і про вже згадані вище «жовті зірки» для ЗМІ. Здавалося, більшість присутніх політиків та «штатних коментаторів» переймається не так медіа, як враженням, що програма повинна справити на електорат. Представник «Слуг народу» на програмі був усього один і, зрозуміло, не міг рівноцінно сперечатися з такими аргументами від такої кількості опонентів. Зате він згадав про ідею створити окремий медійний суд.

Також варто виділити саму «журналістику», якою її змальовували на «112». По-перше, членом професійної спільноти себе досі виставляв Володимир Кацман, який у 2014 та 2019 роках балотувався у Верховну Раду від ексрегіоналів, а нині є заступником голови «ОПЗЖ» у роботі зі ЗМІ. Так от, політик стверджував, що знає всіх журналістів в Україні й ніхто з них не просив змінювати медійне законодавство. Насправді така потреба, звісно ж, існує. Єдиною практикуючою «журналісткою» на дискусії про медіа виявилася Світлана Крюкова зі «Страны.ua». Вона розповідала про ЗМІ, які борються проти системи, та непрямо зараховувала до якісних видань і свій проросійський сайт. А от Юрій Молчанов прямо похвалив «Страну.ua» як авторитетне видання, що допомагає боротися з фейками. Очевидно, коли не поширює їх самостійно, як-от тут, тут, тут чи тут.

А з ким іще обговорювати законопроєкт про дезінформацію?

Тематична дискусія на ZIK мало відрізнялася від обговорення на «112». Тут теж критично не вистачало репрезентації авторів законопроєкту й більш ніж вистачало емоцій. Були розповіді про Великого брата, натяки на зовнішній вплив, цитування Леніна, приниження та погрози, істеричні крики чергової співробітниці «Страны.ua». Цього разу проросійське видання представляла Олеся Медведєва.

Також здивував Микита Потураєв, який заперечував, що у презентації законопроєкту фігурувало тюремне ув’язнення. Коли ж народному депутату знайшли й показали цей розділ, він сказав, що станом на сьогодні (23 січня) норма вже зникла. Хоча наступного дня міністр Бородянський заявив, що таке покарання справді є, але для ботоферм. В інший час пан Потураєв намагався переконати гостей ZIK, що їх не планують карати за оцінні судження та критику владу, й казав, що сам має багато запитань до законопроєкту.

Політичний коментатор Валентин Гладких єдиний серед інших гостей підтримував ідею, що Україні потрібен схожий закон. І саме його промова добре проілюструвала загальний рівень та культуру обговорення на ZIK. Гладких почав свій виступ із прохання не перебивати його «ґвалтом, воланнями та істєріками», але вже за 50 секунд журналістка «Страны» почала кричати, що коментатор «несет бред» і «не понимает, о чем говорит». Свобода слова на каналах Медведчука, як вона є.

Крім цього в ефірі «Народу проти» була представлена ще одна проблема, яку медійна спільнота ніяк не врегулює: чиновники-«журналісти». Максим Бужанський, постійний фактично співведучий токшоу на ZIK, розповідав, що законопроєкт стане політичною могилою для «Слуги народу».

Працівниця «Страны.ua» сміється із жартівливого цитування Леніна. Типовий кадр хорошої медіадискусії

У телеканалу NewsOne для обговорення свободи слова є ціла окрема програма – «Комітет свободи». ЗМІ Медведчука регулярно використовують її для самопіару та поливання опонентів брудом. Законопроєкт про дезінформацію став для цього не більш ніж черговим приводом.

Тут розповідали, що законопроєкт нагадує дії «німецьких фашистів», а влада боїться людей та вдається до елементів терору проти журналістів. Найвище ж у професійній дискусії піднявся Микита Василенко, який протягом програми щонайменше тричі пожартував про геїв при владі.

Також лише на NewsOne був присутній Сергій Томіленко. Голова НСЖУ коментував рівень культури міністра Бородянського, прибутки його заступників та розміри «скромного» телеграм-каналу чиновника. Крім того Томіленко заявив: «Звичайно, я як голова Спілки журналістів, більшість українців, ми всі хочемо, щоб Україна мала інструменти боротьби з дезінформацією». Можливо, тоді НСЖУ самій варто було б не поширювати дезінформацію й не підтримувати головних російських пропагандистів? Окремо варто зазначити, що Віталій Дикий, ведучий шоу на NewsOne, не поставив Томіленку жодного запитання про проблеми НСЖУ, які, очевидно, зокрема і спровокували певні ініціативи в новому законопроєкті. Наприклад, створення нової Асоціації.

Голова НСЖУ на NewsOne розповідає про бажання боротися з дезінформацією

Якісні обговорення

У тематичному випуску «Свободи слова із Савіком Шустером» на «Україні» зібралися дійсно експерти: головна редактора «Громадського», очільниця Асоціації медіаюристів, генеральний директор групи компаній «Ліга», сам міністр Володимир Бородянський та Микита Потураєв. І все було б чудово, якби не дві проблеми: Олеся Бацман, що всю програму вправлялася в довгих літературних промовах, і Савік Шустер, який пустив дискусію на самоплив. У результаті, деякі заполітизовані запитання тривали значно довше, ніж відповіді, а сама програма неочікувана закінчилася прямо посеред пояснень міністра.

Стартувало ж обговорення на «Україні» з одразу двох важливих речей: сюжету, у якому журналісти спростовували фейк про вбивство на фоні політичних суперечок (серед поширювачів фейку показали навіть рідний сайт «Сегодня»), та матеріалу про зміст законопроєкту про дезінформацію. Так глядачу показали, що проблема реальна, і наочно продемонстрували, як держава планує з нею боротися.

Володимир Бородянський на шоу стверджував, що політики теж нестимуть відповідальність за дезінформацію. Заявляв, що законопроєкт зробить журналістську професію престижнішою, а якось класифікувати професійних журналістів потрібно, зокрема, тому, що вони володіють додатковими правами (наприклад, на травматичну зброю). Також міністр наголошував, що ув’язнення буде загрожувати лише організатором ботоферм, а не працівникам медіа.

Разом із тим Бородянський зміг чітко відповісти далеко не на всі запитання гостей. Інколи він просто ухилявся від прямої відповіді, посилаючись на дотичний досвід інших країн. Чи захищатиме держава тих журналістів, які не увійдуть до Асоціації? У Франції теж є прескарти. Тільки це не пов’язано з захистом «непрофесійних» журналістів в Україні. Індекс довіри? Щось схоже хочуть робити «Репортери без кордонів». Тільки від участі в їхній ініціативі потенційно не буде залежати державна підтримка. Микита Потураєв тим часом розповідав, що «філософія обох законів – менше держави». Це тому держава сама практично написала статут для Асоціації журналістів?

На жаль, не обійшлося у програмі й без надмірних емоцій. Було помітно, що після тижня суцільної критики чиновники втомилися й не завжди могли реагувати спокійно. Микита Потураєв, наприклад, звинуватив учасників «багатьох дискусій» у тому, що вони обговорюють законопроєкт за радянськими принципами, навіть не читаючи його та поширюючи фейки. Хоча він сам буквально вчора заперечував наявність у презентації законопроєкту норми про позбавлення волі, яка там справді є. Володимир Бородянський звинувачував журналістів у тому, що вони за 30 років не створили ефективного органу самоврядування. А наприкінці шоу пан Потураєв узагалі перейшов на такі аргументи: «Сами решите за себя, как вам жить. Вы не можете без государства обойтись, что ли? Мы вам предлагаем на уровне закона – обойдитесь без государства [...] Что ж вы постоянно кругами ходите? Мы хотим и так, чтоб без государства, но чтоб государство вам было должно. Вы не хотите сами свои права отстаивать?!». Узагалі-то, саме цим медійники й займалися у програмі.

Крім, звісно, Олесі Бацман. Вона розповідала, що влада хоче зробити журналістів «придворною професією»; що з цим законом Денис Бігус зараз був би в тюрмі, а Петро Порошенко – на другому терміні; що Путін приїде переймати український досвід. Сенсу в подібних багатохвилинних тирадах практично не було, але Савік Шустер усе одно ніяк їх не модерував. У результаті, шоу закінчилося неочікувано й недолуго: прямо посеред спроби Володимира Бородянського відповісти на черговий політичний вкид редакторки «Гордона».

Твій вираз обличчя, коли філософія законопроєкту про дезінформацію – це «менше держави»

Однозначно найкращим тематичним шоу тижня став ефір «Політклубу» на телеканалі «Еспресо». І не тільки тому, що в ньому брала участь представниця «Детектора медіа»:), а й тому, що саме тут одні з найкращих медіафахівців України порушили найбільше конкретних та гострих запитань до законопроєкту. Крім того, в цій програмі теж узяв участь Володимир Бородянський: спочатку міністр коментував трансляцію на фейсбуку, а потім його повноцінно підключили до ефіру. Загалом, якщо вас цікавить тема, дуже радимо подивитися цей випуск.

Отже, ось короткий перелік проблем, про які згадали медійники: законопроєкт про дезінформацію чомусь більше обмежує українські ЗМІ, ніж російські; щоби стати «професійним», журналісту достатньо буде просто вступити до Асоціації (що дуже легко); право визначати, хто журналіст, а хто ні, отримають, зокрема, об’єднання низькоякісних олігархічних медіа; дія закону потенційно поширюється на користувачів соціальних мереж, які мають загальнодоступний контент (привіт, відповідальносте за прокоментований репост); документ створює проблеми для журналістів-розслідувачів, адже зобов’язує їх подавати точку зору об’єкту розслідування (який спеціально може цього не робити); механізм запобіжника у вигляді звернення до ЄСПЛ може виявитися неефективним.

Міністр зі свого боку розповідав, що дезінформацією будуть вважатися лише ті неправдиві повідомлення, які загрожують національній безпеці (цей критерій встановлюватиме суд). Також чиновник уточнив, що суду завжди передуватиме звернення із проханням просто прибрати дезінформацію. І підтвердив, що під дію закону можуть підпасти різноманітні блогери, якщо, наприклад, вони матимуть певну визначену кількість підписників. Крім цього, Бородянський заявив, що законопроєкт не має жодного стосунку до Офісу президента.

Але вистачало й незрозумілих моментів. Наприклад, поняття «мінімальної фактологічної основи», існування якого Бородянський спочатку заперечував, а потім так і не пояснив. Також міністр так і не пояснив, чому фейсбук стане розкривати дані користувачів. Далеко не змістовною виявилася і дискусія з приводу забезпечення довіри до новоствореної журналістської Асоціації. «А якщо ми їй не довіряємо?» – спитав Віталій Портников. «Так зробіть таку організацію, щоб ви їй довіряли. Що ж таке», – відповів Володимир Бородянський.

У рамках розмови про журналістські профспілки Віталій Портников наголошував, що вони не працюватимуть без білих зарплат. І запитав у Володимира Бородянського, чи отримували всі співробітники СТБ білу зарплату, коли той керував каналом. Відповіддю стали промовиста пауза, не менш промовиста усмішка та обережна розповідь про різні часи. Цікаво, в податковій дивляться «Еспресо»?

Також саме Віталій Портников узяв на себе художнє обрамлення програми. Зокрема, згадав про Сталіна та заявив, що якби римляни використали запропонований Бородянським індекс довіри для апостолів, «ніхто б не дізнався, що воскрес Христос. Вони б усі були недоброчесними блогерами». І чому у 2020 році журналістам спадають на думку такі порівняння?

Реакція міністра на запитання про зарплати в конвертах. Замість тисячі слів

***

Очевидно, що до законопроєкту про дезінформацію існує така величезна кількість зауважень, що навіть п’ять токшоу не могли обговорити їх усі. Наприклад, ніхто не торкнувся питання контролю за діяльністю уповноваженого з інформації; термін дії прескарти професійного журналіста (вона діє на час членства в Асоціації, без жодних підтверджень того, що ви досі журналіст); механізм вилучення з Асоціації простою більшістю голосів Комітету з етики (нагадаємо, у Медведчука є три повних канали потенційних голосів). Узагалі, ситуація з NewsOne, «112» та ZIK не згадувалася жодного разу й ніхто не ставив Бородянському прямих запитань із приводу дій цих каналів. Наприклад, чи перекриє новий закон можливість проросійським ЗМІ заявляти, що всю пропаганду поширюють гості, а журналісти просто не можуть їх контролювати? Бо, якщо ви не в курсі, на NewsOne, крім заперечення російської агресії, уже почали називати дії «ЛДНР» «необхідною обороною».

Сподіваємося, це лише початок великої дискусії. І надалі конкретики ставатиме тільки більше, а самопіару – менше.