1, 2. В українських медіа дуже небагато кваліфікованих журналістів, які розбираються в американському політичному житті і зокрема в перипетіях американських виборчих кампаній. Є, безумовно, зразки професійних статей на цю тему, але було видно: для більшості видань це нова тема. Тому було дуже багато поверхових коментарів. Це відображає професійний рівень аналітики в українських медіа загалом.

 

3. Будь-які президентські вибори у США завжди привертали увагу. Для масового споживача інформації, не тільки в Україні, але й в усьому світі, привабливою є не суть передвиборних дебатів, а, радше, родзинки кампанії. Так і цього разу: родзинкою була расова приналежність переможця виборів. А якщо подивитися на попередню стадію кампанії, то демократи задали тон, висунувши у праймериз, з одного боку, чорношкірого, а з іншого – жінку. Це дало їм перевагу у висвітленні: в Америці ніколи не було президента-жінки і президента-чорношкірого. Це було і залишається, у зв’язку з перемогою Обами, основною новиною. Зрозуміло, що питання дебатів, які точилися у США, в Україні мало кого цікавлять. І я не думаю, що рівень висвітлення кампанії дав можливість українським споживачам зрозуміти відмінності між кандидатами стосовно міжнародної політики, стосовно українського питання. Українські глядачі змогли оцінити ставлення кандидатів до війни в Іраку, наприклад. Але інші аспекти переважно залишалися у тіні.

 

1, 2. По темі американських виборів найбільше я читав такі видання, як «Дзеркало тижня», «День», «Главред». Це ті видання, які найбільш об’ємно висвітлювали вибори. Звичайно, дивився українські телеканали. Деякі з них мали можливість відправити своїх кореспондентів у Сполучені Штати. Був, наприклад, дуже цікавий репортаж «Інтера» зі штату Аризона. Але в цілому тема виборів була висвітлена недостатньо. Здебільшого говорилося про те, що матимуть Україна чи Росія у разі перемоги Обами чи Маккейна.

 

Наша преса взагалі слабує на те, що міжнародна політика у ній висвітлюється однобоко. Кілька найближчих країн – Росія, Польща, можливо, США. Якщо взяти Канаду – великого сусіда Сполучених Штатів, то про неї українська преса зовсім не пише.

 

3. Я думаю, що вона є зрозумілою українській аудиторії. Але треба робити поправку на те, що протягом останніх років публіка, яка читає пресу, багато в чому змінилася. Ті люди, які в радянські часи читали «Літературну газету» або «Комсомольську правду», яка не була жовтим виданням, зараз читають «Бульвар». Можливо, щоб відволіктися від того, що діється в Україні. Думаю, ми підходимо до моменту, коли українській пресі треба підштовхувати українського читача до міжнародних тем. Бо якщо ми зосереджені на собі, ми не зможемо побачити процесів, які відбуваються у світі. А оскільки Україна тісно зав’язана на світову політику, то ми, виходить, не відслідковуємо того, що може статися з Україною в разі приходу до влади того чи іншого політика

 

1-3. Ці вибори привернули чи не найбільшу медійну увагу. В Україні з усіх закордонних виборів вони висвітлювалися чи не найкраще. Виходячи, звичайно, з тих можливостей, які є в українських медіа, і з того інтересу, який є в українському суспільстві до цієї події. Цього року він був вище, ніж у попередні, але це пояснюється перш за все цікавістю самих кандидатів.

 

Я особисто надавав перевагу іноземним телеканалам, зокрема CNN. Тому що вони дійсно дуже глибоко висвітлювали цю тематику. У них був слоган «CNN дорівнює політика». Вони висвітлювали ці вибори, вони робили їх і допомогли набагато краще зрозуміти, які ідеології стоять за кожним із кандидатів, загалом краще зрозуміти політичні процеси і політичну культуру у США. Також, звичайно, Бі-бі-сі достатньо повно подавало інформацію. Певною мірою це можна сказати і про інші іноземні, а також українські телеканали, які були присутні у Сполучених Штатах.

 

Специфіка цих виборів полягала у тому, що висвітлювалися події не тільки у великих містах, таких як Вашингтон, Нью-Йорк чи Чикаго. Медіа намагалися зробити не лише поверхневий зріз, а в деталях зрозуміти, що ці вибори означають для Америки, для світу, і журналісти їхали у глибинку, у маленькі міста, де також відбувалися вирішальні і для Сполучених Штатів, і для всього світу події. Також було дуже багато спроб переосмислення того, що таке Америка, і це якраз вдавалося дослідити на прикладі маленьких містечок і віддалених штатів.

 

Українські медіа працювали в міру своїх можливостей, в міру своєї неглобальності, оскільки ми знаємо, що міжнародні новини і міжнародна політика не є сьогодні для них пріоритетом. Звичайно, українські події затьмарили для українських ЗМІ вибори у Сполучених Штатах.

 

 

1. Далеко ані професійним, ані повним, ані об’єктивним не можна назвати висвітлення українськими ЗМІ виборів у США. Чого варта тільки пані Світлана Вольнова на шоу Савіка Шустера. Взагалі-то таке висвітлення дуже важко реалізувати, враховуючи відмінні від наших менталітет, контекст та підходи, які є у США. Можна і потрібно хоч би прагнути глибокого та об’єктивного висвітлення. Але від цього стандарту наші ЗМІ також дуже відстають. Що ж говорити, коли українські ЗМІ неспроможні професійно, повно та об’єктивно висвітлювати події в Україні?

 

2. Напевно, завдяки програмі «Вікно в Америку», яка транслюється на 5-му каналі, цей ЗМІ найкраще висвітлював виборчу кампанію в США. Найгірші оцінки дістаються «1+1» та «Інтеру», бо на них лежить особливий обов’язок з огляду на те, що вони – серед найпопулярніших телеканалів України, але не спромоглись елементарно висвітлювати цей процес.

 

3. Недарма багато хто в світі називає Президента США лідером вільного світу. Вибори в такій країні, як США, повинні відстежуватися навіть звичайними громадянами України, тому що наша країна як незалежна держава є часткою світового співтовариства, в якому США відіграє важливу роль. Для розуміння нашого місця, можливостей та потреб у світі потрібно розуміти ті процеси, які відбуваються у США.

 

 

1. Украинские медиа сделали ту же ошибку, что и журналисты США и Европы – откровенно продемонстрировали свои симпатии к Бараку Обаме. Это неправильно, медиа должны предоставлять все точки зрения.

 

2. Сложно сказать. Я стараюсь в таких случаях смотреть зарубежные каналы, потому что украинские в большинстве случаев повторяют то, что показывает тот же «Евроньюз», где все это я вижу в более сжатом и удобном для меня виде.

 

3. Мне кажется, что эта тема является интересной. Как и все, что происходит в США, она имеет глобальное значение. Плюс интересные кандидаты, что, безусловно, интересовало не только украинцев. Думаю, в Украине не очень всматривались в их программы, максимум, на что обращалось внимание – что Маккейн жестче относится к России, чем Обама. Украинцев эти выборы больше интересовали, потому что они были очень ярким необычным шоу.

 

 

1, 2. Особисто я стежив за кампанією по інтернету, намагаючись користуватися оригінальними джерелами, в тому числі і відеоджерелами, які зараз доступні. Це дає певний ефект включеності у процес. Думаю, все більше людей стежитимуть за такими подіями саме у такий спосіб. В цій ситуації українські медіа можуть взяти своє не просто репортажами, а ледь не мистецькими спробами передати атмосферу, настрої, які вирують в ці дні в американському суспільстві, щоб також включити механізми співпереживання телевізійної аудиторії.

 

3. Треба зважати на те, що українська аудиторія поділена на кілька категорій. Є люди, для яких Сполучені Штати є ворогом №1. Якщо їх щось і цікавить, то для того, щоб сказати «так їм і треба». Друга категорія – це люди освічені, які розуміють світові тенденції і залежність України від економічних і політичних процесів у світі. Думаю, ця категорія достатньо велика. І, безумовно, для неї замало того, що пишеться у щоденних газетах. Цим людям потрібні аналіз або серйозні репортажі. І звичайно, є найбільш масова аудиторія, поінформована про те, що щось там відбувається. Для неї телебачення повинно відігравати не тільки інформаційну, але й пізнавальну роль. Про взаємозалежності у сучасному світі треба говорити кваліфіковано, цікаво, стисло. Телебачення, якщо воно справжнє, на мою думку, для найбільш масової аудиторії повинно виконувати не тільки інформаційну, але й просвітницьку функцію.

 

Можна говорити лише про те, що Україна має окремих журналістів, які кваліфіковано можуть розповісти про події. А міжнародної журналістики в Україні як певної системи, на мій погляд, немає.

 

 

1, 2. З того що мені доводилося читати, в українських медіа мені доводилося зустрічати абсолютно різні аспекти українсько-американських відносин, а також українсько-американсько-європейсько-російських відносин. Були різні точки зору, тому можна сказати що висвітлення було відносно об'єктивним. Зустрічалася заангажованість - за Обаму, або за Маккейна, або за пронатовські перспективи України, але все ж таки це лунало в якості експертних думок. Така заангажованість може мати місце.

 

3. Наприклад, у Росії теж активно спостерігали за американськими виборами, тому що тут своїх реальних виборів немає. Хочеться поспівчувати за інших. В Україні виборів більше, ніж хотілося б, тому тут, напевне, інша зацікавленість - що буде в трикутнику Україна-Америка-Росія. Висвітлювалися докладно якраз перспективи України в новому контексті американсько-російських, американсько-європейських відносин.

 

Загалом, вибори у США досить видовищні. Особливо в плані того, що чорношкірого президента в Америці ще не було. Дивлячись по реакції своїх знайомих, не експертів. думаю, вони були досить цікавими, не менш цікавими, ніж події в Україні. Це взагалі цікаво всім, тому що вважається, що Америка Обами відкриває новий тренд не лише американської, а й світової політики. Таке відчуття є не лише у аналітиків, але й у багатьох інших людей. 

 

 

1. Еще задолго до этих выборов в политикуме звучали мнения, что Америка будет продолжать поддерживать Украину независимо от того, победит кандидат от республиканцев, или демократов. Не было резких высказываний, как, например, в той же России, где большинство было настроено против Маккейна. Нельзя сказать, что они очень доверяю Обаме, но в российских СМИ перевес был на его стороне. Все помнят, что Сербию бомбили как раз при демократе Клинтоне, но, тем не менее, как правило демократы более сдержано относятся к России, их политика сводится не к американскому господству, а к американскому лидерству. В Украине же основное мнение сводилось к тому, что при Обаме поддержка будет не такой открытой, но, тем не менее, в медиа обоим кандидатам уделялось достаточно места. Украинский читатель или зритель не настраивался в пользу одного из кандидатов.

 

2. Уровень был приблизительно одинаков. Но наиболее объективно - все же телеканал «Интер». На нем показывали съезды, говорили о дебатах. В какой-то степени - ICTV.

 

3. У нас люди достаточно политизированы. На востоке кого-то считают хорошим, кого-то плохим, на западной Украине симпатии противоположны. В целом тема была понятной, потому что украинцы в большей части отрицательно относились к действиям США в том же Ираке. Поэтому люди отдавали себе отчет, что с приходом в Белый дом демократа, политика США станет более мирной и взвешенной. Люди понимали, о чем идет речь. В Украине было известно, что Ющенко ездил к господину Бушу, кто-то думал, что он рассчитывал на победу Маккейна. И в то же время и Виктор Андреевич, и Юлия Тимошенко, поздравили Обаму. Была пища для ума, но, скорее для умозрительных заключений, чем для какой-то практики.

 

 

1. Воно було достатньо зваженим, але не думаю, що повним. Причиною цього є те, що природній інтерес українського глядача до подій у Сполучених Штатах чи до будь-яких інших світових подій, є достатньо низьким, оскільки українці переважно не розуміють глобалізованості навіть власної країни. В той самий час медіа не захотіли бути проактивними.

 

На мою думку ця кампанія була просто феноменальною, це цвіт демократії, приклад того, до чого доходять демократичні суспільства внаслідок багаторічного сталого розвитку. Разом з тим подібної візії в медіа не було. ЗМІ висвітлювали подію переважно в інформаційному режимі, не пояснювали глибинної ролі різних інституцій у виборах, багато українців не розуміли чому саме такий перебіг мала кампанія. Якість висвітлення на міжнародних каналах була набагато вищою.

 

2. Міг би виділити ті компанії, які змогли відправити своїх кореспондентів на місце. Вони були трохи кращими. Але на загал я не сказав би, що висвітлення сильно відрізнялося.

 

3. С точку зору українця ця тема не є настільки необхідною, бо вона не входить в перелік щоденних інформаційних запитів. Хоча кваліфіковані редактори і власники мали б розуміти, що насправді вона є такою важливою. Той факт що аудиторія не є проактивною в Україні, не повинен виправдовувати той факт, що медіа не є проактивними. На мою думку, в нас ЗМІ не виконують тієї суспільної функції, яку вони виконують у західному світі. Вони не є суспільно-відповідальними. Через це вони роблять висвітлення таких подій за залишковим принципом. Набагато цікавіше, з їхньою точки зору, висвітлювати якісь політичні процеси, близькі до кола спілкування власників, замість того що б глибинно пояснити фінансову кризу чи перебіг кампанії у Сполучених Штатах, який вплине на цілий світ.

 

На мою думку, у світі почалася нова епоха, але українці цього не помітили.