Нещодавно подивилася програму Шустера, а саме рубрику Вольнової «Хочу Обаму». Не знаємо, чим саме хотів вразити телеглядачів Шустер, добираючи хронікерів програми: жіночим інтелектом чи жіночою красою?

Не ставитимемо питання, чому Шустер, який приїхав свого часу з Росії, разом з Росією «хоче Обаму». (До того ж, власники телеканалу – представники проросійської політичної сили).

А може, вся справа в боротьбі проти расизму, якою без втоми займається Шустер?! А може взагалі все просто: Шустер визнаний частиною української телеаудіторії найкрасивішим чоловіком, Обама теж красень. І як двом таким красеням один одного не підтримати?

А я хочу сказати, чому мені подобається Маккейн. Він - славний хлопець з Арізони. Він навчений досвідом. Він воював. Він справжній, як були справжніми всі американські президенти-республіканці: Томас Джефферсон, Лінкольн, Теодор Рузвельт, Ніксон, Ейзенхауер (чотиризоряний генерал). Республіканська партія перша запропонувала скасування рабства. До того ж, консерватизм республіканців знову стає популярним. Він простий, надійний і ефективний. Його використовували, привласнювали, імітували, від нього відривали, на нього мочилися багато пізніх і ранніх європейських партій. Але саме консерватори забезпечували економічні прориви своїх держав. І багато в чому завдяки консерваторам-республіканцям, американська державна машина вважається такою, що працює ідеально. Проста правда консерваторів: «Економіка розвиватиметься добре, якщо держава не сується в економіку і заохочує громадянську активність». Гей, демократи з вашим неолібералізмом, скажіть, чому ваш середній клас стає дедалі середнішим, а багаті дедалі багатіші?

Маккейн не розумує, він сповідує підходи, перевірені століттями. А ще Маккейн не прикидається. Як там каже Обама, «я виведу війська з Іраку, а потім коли що (Аль-Каїда активізується, наприклад) введу». Маккейн підтримував Буша, без будь-яких там «коли що»... Він іноді з непробачною для політика наївністю відстоював ідею прозорості фінансування передвиборних кампаній. А це фактична відмова від допомоги великого капіталу. Скажіть, хто на таке зважитися з великих українських політиків? Ще він дуже прямолінійний. Коли Європа відмовчується, він заявляє, що повинен допомогти «радянським полоненим» (Прибалтиці, Грузії і нам), «адже у цих країн важкі сусіди». (Містере Маккейн, як ви нас розумієте!). А коли Європа є обережною в питаннях з ПДЧ для України і Грузії (мовляв, навіщо Україні ПДЧ, ми ж повинні «врахувати інтереси Росії»), він готовий узяти в оберемок обидві країни і внести їх в НАТО. Хіба не так робить справжній друг країн, у яких «важкі сусіди»?!

І не забуватимемо, що консерватори-республіканці проти одностатевих шлюбів і будь-якої суспільної істерії на користь сексменшин. Визнаймо, що з усіх європейських цінностей, «одностатеве кохання» - це єдина сумнівна цінність. Республіканці плюють на «гомосексуальні» слабкості Європи, вони можуть собі дозволити називати чорне - чорним, а біле - білим. І саме така непопулярна позиція забезпечить розвиток і здоров`я нації і її, пробачите, репродуктивні можливості.

Врешті-решт, Маккейн свого часу запропонував кандидатуру нашого Президента на Нобелівську премію миру. Компліментарно і нездійсненно, зате приємно.

Маккейн, у минулому - військовий льотчик, тримає обіцянки і вміє дружити. Ох, мамо, ну чому в нашому селі не стоять військові? А, нумо всі разом, всупереч Шустеру, хотіти Маккейна. Тим паче, що він теж – нічого. Цілком «Old premium man», як би сказала чарівна Вольнова. Правда?