Головною імпрезою, звісно, стане 96-та церемонія вручення нагород премії «Оскар» Академії кінематографічних мистецтв і наук у ніч із 10 на 11 березня. Адже цього разу серед номінантів у категорії «найкращий документальний фільм» — повнометражний дебют Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі». Чернов уже став першим вітчизняним режисером, номінованим на «Оскар», і є шанс, що він здобуде першу статуетку Американської кіноакадемії для України.

Що ж стосується наших ігрових фільмів, то матимемо одразу три прем’єри.

Олександр Березань, що зарекомендував себе як професіонал легкого, розважального жанру стрічками «Шляхетні волоцюги» (2018) і «Давай, танцюй!» (2019), випускає нову комедію — «Смак свободи». Головна героїня, молода кухарка Варя (Ірина Кудашова), втрачає роботу, бо в придорожньому кафе її експерименти з високою кухнею нікому не потрібні. Приваблива, енергійна, дотепна, вона тікає якомога далі в пошуку самореалізації. І, як у будь-якій казці, їй несподівано трапляється потужний магічний артефакт — книжка забутої легенди української кухні Ольги Франко. З цього моменту Варя починає дивувати людей навколо і саму себе.

«Смак свободи»

Нарешті на наші екрани вийде ще довоєнна копродукція «Цензорка» (Україна — Словаччина — Чехія) провідного словацького режисера Петера Керекеша. «Цензорка» стала його першою режисерською роботою після шестирічної перерви та першим ігровим повним метром.

Сюжет розгортається в жіночій в’язниці в Одесі. Це світ, населений лише жінками: медсестрами, ув’язненими та наглядачками. Головні героїні — по різні боки колючого дроту. Леся (чи не перша велика робота Марини Клімової) — молода мама, яка народила первістка в місці позбавлення волі. Лесю турбує лиш одне: чи дозволять їй зберегти опіку над дитиною, адже це може стати її шляхом на свободу. За життям Лесі та її товаришок по нещастю спостерігає співробітниця в’язниці — самотня цензорка Олена (Ірина Кірізєва). Керекеш зробив психологічно точну, сумовиту й інколи іронічну трагікомедію. На Венеційському кінофестивалі «Цензорка» отримала Приз за найкращий сценарій у паралельному конкурсі «Горизонти».

«Цензорка»

Не менш очікуваною є «Я, “Побєда” і Берлін» — екранізація однойменної повісті музиканта Кузьми Скрябіна (режисерка — Ольга Ряшина).

У багаті на авантюри й соціальні контрасти 90-ті за три дні до запланованого концерту музикант-початківець Кузьма вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старому автомобілі «Побєда». Причина подорожі — наявність у Німеччині ексцентричного колекціонера, готового обміняти радянський раритет на шестисотий «Мерседес». Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новому авті, а хлопцям із гурту — встигнути на виступ. Уже з перших хвилин подорожі все, звісно, йде не за планом. Точно відомо одне: ця дорожня пригода допоможе героям знайти справжнє призначення. В ролях — Іван Бліндар, Володимир Гева, Марія Стопник.

«Я, “Побєда” і Берлін»

Що ж до закордонного репертуару, то в березні матимемо вихід одразу кількох драматичних фільмів, зроблених провідними європейськими режисерами.

Так, «Зелений кордон» — нова робота великої прихильниці й адвокатки України, польської режисерки Агнешки Холланд («Ціна правди»). Це історія про гуманітарну кризу на кордоні Польщі та Білорусі, влаштовану білоруським диктатором Олександром Лукашенком. Намагаючись спровокувати Європу, лукашенківські посіпаки заманюють до кордону біженців із країн, охоплених воєнними конфліктами та бідністю, обіцяючи легкий прохід до ЄС. Пішаками у цій новітній холодній війні стають новоспечена активістка Юлія, яка відмовилася від комфортного життя, молодий прикордонник Ян, сім’я сирійських біженців і самотня вчителька англійської з Афганістану.

«Зелений кордон»

Так само проблеми нелегальної еміграції торкається провідний італійський режисер Маттео Ґарроне в роуд-муві «Я — капітан». Це — сага про двох сенегальських підлітків Сейду (Сейду Сарр) і Мусу (Мустафа Фелл), які мріють стати зірками репу в Європі та потрапити на MTV. Зібравши потрібну суму грошей, вони втікають із дому та вирушають у далеку й небезпечну подорож. Вони прямують на північ Африки, ледь не гинуть у пустелі та від рук бандитів. Подорож показує хлопцям ціну їхніх мрій, а з другого боку — стає ініціацією в доросле життя. Сюжет заснований на реальних подіях.

На 80-му Венеційському кінофестивалі Маттео Гарроне отримав «Срібного лева» за режисуру, а Сейду Сарр — приз Марчелло Мастроянні як найкращий актор. Пізніше «Я — капітан» був номінований на «Золотий глобус» і на «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою.

«Я — капітан»

«Полум’яне небо» Крістіана Петцольда — сенсація торішнього Берлінського кінофестивалю, де ця драма отримала Гран-прі журі.

Друзі Фелікс і Леон їдуть до літнього будинку родини Фелікса будинку на березі Балтійського моря неподалік від Аренсхупа. А втім, на місці вони виявляють, що там уже живе Надя, розслаблена і привітна дівчина, яка продає морозиво на пляжі. Її романтичні побачення не дають спати Леонові та Феліксові ночами, що стає проблемою для Леона, адже зайвий ґвалт заважає йому закінчити книжку. В будинку з’являються й інші неочікувані гості, а неподалік починають вирувати лісові пожежі. Поступово стосунки героїв починають розвиватися найнесподіванішим чином.

У Петцольда вийшла трагічна й красива історія, яку вважають його найкращим фільмом.