Навесні кінодистриб’ютор Green Light Films підписав угоди про співпрацю з продакшнами Starlight Production і «Київтелефільм», яка передбачає спільну роботу над низкою проєктів у найближчі роки. Компанія стала кінодистриб’ютором трьох перших прокатних стрічок SLM (зокрема, «Два Різдва, одна Леся»), також у роботі чотири проєкти «Київтелефільм». Серед них — комедія «Родичі», роудмуві «Київ. День-ніч», ігрова стрічка «Петрик П’яточкин у кіно», а також друга частина «Ну мам».

Green Light Films — це українська кінодистриб’юторська компанія, заснована у вересні 2023 року. У неї інвестував власник Multiplex. Вона спеціалізується на придбанні прав і кінотеатральному прокаті британських, американських і європейських фільмів в Україні. Перший український проєкт компанії — документальна стрічка Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна». Green Light Films робить ставку на фільми іноземних незалежних кіностудій.

«Детектор медіа» поспілкувався з генеральною директоркою Веронікою Ясінською та контент-директоркою Надією Зайончковською про створення дистрибуторської компанії під час війни, плани та просування кіно (відповіді на запитання отримали письмово).

— Вероніко, Надіє, які інвестиції потрібні для створення дистрибуторської кампанії? І що є ключовим ресурсом на старті? Чим інвесторів привабило створення дистрибуторської компанії?

Вероніка Ясінська: Обсяг інвестицій у дистрибуційний бізнес залежить від стратегії компанії, масштабу її амбіцій і сегмента ринку, в якому вона планує працювати. Інвестиції необхідні для придбання прав на контент, маркетингу, локалізації, побудови команди й операційної інфраструктури. Безумовно, фінансовий ресурс є критично важливим елементом запуску такого бізнесу.

Водночас наш досвід показує, що сам по собі капітал не є визначальним фактором успіху. Головним активом на старті є людський капітал: експертиза, репутація та багаторічний досвід роботи на ринку.

Стратегія розвитку Green Light Films була сформована ще на етапі створення компанії. Однак для виходу на міжнародний ринок контенту та запуску операційної діяльності було критично важливо сформувати сильне професійне ядро.

На операційному етапі запуску компанії ключову роль у формуванні контентної стратегії та міжнародного партнерського напрямку відіграв наш тандем із Надією Зайончковською, яка сьогодні очолює напрямок закупівель. Наш професійний досвід є взаємодоповнювальним. Мій бекграунд пов’язаний із кінодистрибуцією, прокатом і розвитком бізнесу в кіноіндустрії. Надія багато років працювала у сфері міжнародних закупівель і продажу всіх видів прав на різних територіях, продюсувала фільми та серіали. Кожна з нас працює в індустрії понад 20 років. За цей час ми брали участь у запуску сотень релізів, працювали з міжнародними студіями, незалежними правовласниками, продюсерами та сейлз-агентами по всьому світу.

Коли ми виходили на ринок як нова компанія, багато міжнародних партнерів уже знали нас як фахівців і мали досвід співпраці з нами в попередніх проєктах. Саме ця довіра до експертизи та здатності забезпечувати якісний реліз стала одним із ключових факторів швидкого старту компанії.

Тому, якщо говорити про головний ресурс на старті, я б назвала не гроші, а поєднання досвіду, репутації та професійної експертизи. Капітал дозволяє запустити бізнес, але саме люди визначають, наскільки успішним він стане.

Створення незалежної української дистрибуторської компанії було для нас не лише бізнесовою можливістю, а й відповіддю на потребу ринку. Протягом багатьох років значну частину рішень щодо закупівлі міжнародного контенту для України ухвалювали в межах мультитериторіальних моделей, де український ринок не мав достатньої суб’єктності та впливу на прийняття рішень.

Ми бачили не лише можливість, а й необхідність змінювати цю модель. Фактично йшлося про те, щоб вибороти для України право самостійно представляти свої інтереси на міжнародному ринку контенту, будувати прямі відносини з правовласниками й ухвалювати рішення, виходячи з потреб українського глядача, а не логіки інших ринків чи інших територій.

— У вашу компанію інвестував власник Multiplex. Ви співпрацюєте лише з цією мережею кінотеатрів чи ні?

Вероніка Ясінська: Бізнес-модель кінодистриб’ютора передбачає роботу з усім ринком. Наше завдання — забезпечити фільму максимально широке охоплення аудиторії, тому ми співпрацюємо з усіма кінотеатральними мережами та незалежними кінотеатрами, які працюють в Україні.

Стратегія Green Light Films полягає в тому, щоб наші релізи були доступні глядачам по всій країні там, де для цього існує попит і кінотеатральна інфраструктура. Саме тому ми будуємо партнерські відносини з усіма професійними учасниками ринку та зацікавлені в розвитку українського кінопрокату загалом.

Вероніка Ясінська

— Яку ви ставили перед собою ціль на найближчі три роки? І чи вдалося її досягнути? Чи вийшли ви на прибутковість? Якщо так, то коли і завдяки чому? Яку вам вдалося зібрати торік частку касових зборів від українського бокс-офісу?

Вероніка Ясінська: Мета від самого початку була дуже прагматичною та чітко зафіксованою в бізнес-плані. Ми створювали Green Light Films як комерційний бізнес-проєкт, тому основними KPI для нас були повернення інвестицій, досягнення операційної ефективності та побудова сильної ринкової позиції.

Перший рік роботи компанії був етапом становлення: формування команди, побудови портфеля релізів, запуску співпраці з міжнародними та локальними правовласниками та виходу на ринок. Уже тоді ми ставили перед собою амбітну, але цілком вимірювану мету — ввійти до переліку ключових гравців незалежної кінодистрибуції в Україні.

Чи вдалося її досягти? Безумовно. За два роки ми збільшили кількість релізів із 15 (у 2024) до 26 (у 2025) на рік, а касові збори нашого портфеля зросли зі 123 млн грн (у 2024) до 360 млн грн (у 2025). Загальна частка ринку компанії зросла з 5% (у 2024) до 14% (у 2025), а частка серед незалежних дистриб’юторів досягла 45%.

За підсумками 2025 року Green Light Films став найбільшим незалежним кінодистриб’ютором України. Фактично майже кожна друга гривня, зароблена незалежними зарубіжними релізами (без урахування українського контенту) в українському прокаті, припадала на фільми з нашого каталогу.

Що стосується фінансового результату, то ми повернули початкові інвестиції через 18 місяців після запуску компанії та вже на другий операційний рік вийшли на операційну незалежність. Для нас це є головним підтвердженням правильності обраної стратегії. Ми будували компанію не навколо одного успішного релізу чи короткострокової ринкової можливості. Від самого початку ставка була зроблена на системний розвиток бізнесу, довгострокові партнерства та формування диверсифікованого портфеля контенту, який здатний стабільно конкурувати за частку українського ринку.

— Який зараз обсяг українського кінопрокатного ринку?

Вероніка Ясінська: Перш ніж говорити про числа, важливо зазначити, що в Україні наразі відсутня централізована система обліку кінопрокатних показників. Тому наведені дані базуються на аналітиці Green Light Films, яка формується шляхом щотижневого збору та верифікації інформації від ключових дистриб’юторів. Водночас необхідно враховувати, що частина невеликих незалежних дистриб’юторів не бере участі в регулярному обміні даними. Їхня частка на ринку є відносно незначною, тому це не впливає суттєво на загальну оцінку динаміки ринку, хоча наведені показники варто розглядати як максимально наближені до фактичних, а не як офіційну державну статистику.

Якщо оцінювати ринок за касовими зборами, то після різкого падіння у 2022 році ми бачимо поступове відновлення. За інформацією Green Light Films, загальний бокс-офіс склав 2,2 млрд грн у 2023 році, 2,4 млрд грн у 2024 році та досяг 2,65 млрд грн за підсумками 2025 року.

Утім, для оцінки стану кінопрокатного ринку ми насамперед орієнтуємося на кількість проданих квитків. На відміну від бокс-офісу, який може змінюватися під впливом інфляції чи вартості квитка, саме відвідуваність найбільш точно відображає реальний масштаб ринку та поведінку аудиторії.

У 2023 році українські кінотеатри продали 14,5 млн квитків, у 2024 році — 14 млн квитків, а у 2025 році — 14,6 млн квитків.

Ці показники свідчать про стабілізацію ринку та поступове повернення аудиторії до кінотеатрів. Водночас ми маємо реалістично оцінювати масштаб відновлення. Найвищого рівня відвідуваності за всю сучасну історію українського кінопрокатного ринку було досягнуто у 2019 році, коли кінотеатри продали 31 млн квитків.

Тобто сьогодні український кінопрокатний ринок працює приблизно на половині свого довоєнного потенціалу. Це демонструє як масштаб втрат, яких зазнала індустрія під час війни, так і значний потенціал для подальшого відновлення.

Не менш важливими за абсолютні показники є структурні зміни, які ми спостерігаємо на ринку. Якщо у 2024 році голлівудські мейджори формували 76% ринку, то у 2025 році їхня частка скоротилася до 65%. Натомість частка незалежних дистриб’юторів зросла до 19%, а частка українського кіно — до 16%.

Фактично сьогодні понад третину українського кінопрокатного ринку формують незалежний міжнародний і локальний контент. На мою думку, це один із найважливіших трендів останніх років. Він свідчить не лише про диверсифікацію ринку, а й про поступове формування більш зрілої аудиторії, готової обирати не лише великі голлівудські франшизи, а й ширший спектр контенту.

— Чи достатньо зараз в Україні кінотеатрів, щоб можна було монетизувати прокатне кіно під час війни? Як змінилася частка аудиторії, яка ходить у кінотеатри, за час війни?

Вероніка Ясінська: Я б не зводила це питання винятково до кількості кінотеатрів. Якщо дивитися на ринок стратегічно, його потенціал визначається трьома факторами: масштабом кінотеатральної інфраструктури, розміром активної аудиторії та частотою відвідування кінотеатрів.

Одним із ключових міжнародних індикаторів є admissions per capita — середня кількість відвідувань кінотеатру на одну людину протягом року. У країнах Європи цей показник у середньому становить близько 1,5 відвідування на людину на рік. В Україні навіть у найуспішніший для кінопрокатного ринку 2019 рік він перебував на рівні близько 0,7.

Після початку повномасштабної війни коректний розрахунок цього показника суттєво ускладнився через відсутність достовірної статистики щодо фактичної чисельності населення країни. Якщо використовувати середньозважені демографічні оцінки, можна припустити, що сьогодні він перебуває на рівні близько 0,5. Водночас я б розглядала це число лише як орієнтир, а не як офіційний статистичний показник.

Для мене тут важливий головний висновок: навіть у найкращі роки український ринок суттєво поступався європейським країнам за частотою відвідування кінотеатрів. Це означає, що основний резерв зростання полягає не лише у відкритті нових кінотеатрів, а насамперед у збільшенні частоти відвідування та розширенні активної аудиторії.

Безумовно, війна вплинула і на інфраструктуру. Частина кінотеатрів була втрачена, частина залишилася на тимчасово окупованих територіях, окремі регіони суттєво змінили свою демографічну структуру. За нашими оцінками, сьогодні в Україні оперує близько 194 кінотеатрів і порядку 640 екранів. Водночас навіть до початку повномасштабної війни рівень забезпеченості кінотеатральною інфраструктурою в Україні залишався нижчим за більшість європейських ринків.

Важливо також розуміти, що 14,6 млн проданих квитків у 2025 році не означають 14,6 млн унікальних глядачів. Ринок формується активною аудиторією, яка відвідує кінотеатр кілька разів на рік. Саме тому для розвитку галузі критично важливим є не лише відновлення кінотеатральної мережі, а й залучення нових глядачів і збільшення частоти відвідування серед наявної аудиторії.

Тому моя відповідь — так, сьогодні в Україні можливо успішно монетизувати прокатне кіно навіть в умовах війни. Водночас довгострокове зростання ринку залежатиме не лише від розвитку інфраструктури, а й від здатності всієї індустрії системно розширювати аудиторію та формувати культуру регулярного відвідування кінотеатрів.

Надія Зайончковська

— Доступність прем’єр і великих пакетів кінопоказу на ОТТ-платформах створюють серйозну конкуренцію кінопрокату? Чи все ж таки це різна аудиторія?

Надія Зайончковська: Споживання контенту на великому, середньому та малому екрані — це все різні види дозвілля, які задовольняють сумісні, але не однакові потреби. Режисер Крістофер Нолан чудово описав незамінну цінність перегляду фільму в кінотеатрі: «Те, що дає вам перегляд у кінозалі, — це можливість відчути себе на місці іншого персонажа та пережити такі ж гострі емоції, ніби ви катаєтеся на американських гірках, але при цьому ви ділитеся цими відчуттями з іншими людьми — ніщо інше не може цього дати».

Магія великого екрана, секунд темряви у залі з іншими людьми за секунду до першого логотипа на екрані, технологічні винаходи — ScreenX, IMAX, 4DX — це ніколи не може порівнятися з переглядом удома з родиною в домашній обстановці на екрані телевізора чи в метро на телефоні, щоб встигнути першим дізнатися, чим закінчився серіал. Тому кінотеатри, телебачення й ОТТ-платформи конкурують за вільний час, але в цій битві також — час на книгу, прогулянку з собакою, розмова з дітьми.

Ми працюємо з усіма стримінговими сервісами, присутніми в Україні, та ретельно стежимо за динамікою продажу в кінотеатрах для ідентифікації оптимального моменту відкриття цифрових прав. Є певне недоторкане кінопрокатне вікно, але ми спостерігали, як фільми одночасно знаходили глядача і для походу в кіно, і для придбання переглядів за запитом на цифрових платформах.

— Можете на конкретному прикладі розказати про те, як монетизувати прокатне кіно в Україні? Що включає ця монетизація, яка частка припадає на показ у кінотеатрах, яка — на продаж інших прав тощо?

Надія Зайончковська: Практика сформованих світових ринків кінодистриб’юції полягає на припущенні, що фільм у кінопрокаті повинен точно повернути кошти, вкладені в промо кінопрокату, створити певну присутність, репутацію, запит на фільм, принести певний заробіток, але не окупити всі вкладені кошти, включно з ліцензією. Такі зрілі ринки дозволяють дистриб’юторам мати довгострокові угоди зі стримінговими платформами, операторами платного та базового телебачення, які й приносять основні гарантовані доходи. Такі часи були на ринку України з 2005 року. Зараз левову частину доходу приносить кінопрокат, а пропозиції від партнерів по малих і середніх екранах є непорівнянними, хоча все одно дуже важливими кроками на шляху фільму до глядача.

— Якою є стратегія вашої компанії та пріоритети обрання фільмів для кінодистрибуції? Ви робите ставку на українське кіно та фільми іноземних незалежних кіностудій? Чому обрали саме цю нішу?

Вероніка Ясінська та Надія Зайончковська: Наша стратегія досить проста: ми не ділимо контент на український чи міжнародний, незалежний чи студійний. У центрі нашої уваги завжди залишається якісний і конкурентний продукт, здатний знайти свою аудиторію в кінотеатрах і реалізувати свій комерційний потенціал.

Якщо коротко сформулювати підхід Green Light Films, то він звучить як «work with the winners». Ми прагнемо працювати з найсильнішими партнерами, найкращими проєктами та командами, які системно демонструють результат і створюють контент, затребуваний аудиторією.

За останні роки українська кінотеатральна аудиторія суттєво омолодилася. Сьогодні ядро активних кіноглядачів формують представники молодших поколінь, які живуть у глобальному інформаційному середовищі та швидко реагують на світові культурні тренди. Саме тому при формуванні портфеля ми насамперед оцінюємо не країну виробництва чи студію, а потенціал фільму бути актуальним для сучасного глядача.

Умовно наш портфель можна розділити на кілька ключових напрямків. Перший — сімейний контент та анімація від провідних незалежних міжнародних студій. Другий — престижні кросовер-проєкти, які поєднують фестивальний потенціал із широкою глядацькою привабливістю. Хорошим прикладом є Marty Supreme від A24 — проєкт, який одночасно перебуває в полі уваги міжнародної кіноспільноти та залишається зрозумілим масовому глядачеві. Найбільшу частку нашого портфеля формує категорія general entertainment — комедії, екшни, трилери, романтичні історії та інше жанрове кіно, яке традиційно генерує основний обсяг кінотеатрального бокс-офісу та формує звичку регулярного відвідування кінотеатрів.

У нашому пакеті також є фестивальні хіти й авторське кіно. Водночас ми завжди оцінюємо такі проєкти через призму їхнього кінотеатрального потенціалу. Для нас принципово важливо, щоб кожен реліз мав чітке позиціювання, зрозумілу цільову аудиторію та реалістичну модель монетизації. Саме тому ми свідомо не концентруємося на вузьконішевому контенті з обмеженим аудиторним потенціалом.

Окремий стратегічний напрямок для нас — українське кіно. За час роботи компанії ми сформували коло партнерів - серед яких Film.ua, «Київфільм», Starlight Production, United Heroes Group і «Мамахихотала» — з якими нас об’єднують довгострокові відносини, спільне бачення ринку та взаємна довіра. Ми довіряємо їхній творчій експертизі та здатності створювати конкурентний контент, а вони довіряють нашій експертизі у сфері кінотеатральної дистрибуції.

Для нас важливо не просто вивести в прокат окремий реліз, а стати стратегічним партнером для команд, із якими ми поділяємо бачення ринку та підходи до створення контенту. Саме тому ми інвестуємо в довгострокові відносини, а не в окремі проєкти.

Основу українського портфеля Green Light Films становить комерційне кіно для широкої аудиторії. Водночас ми вважаємо важливою частиною своєї роботи підтримку окремих суспільно значущих і документальних проєктів, які мають культурну та соціальну цінність.

Наш релізний слейт має обмежену місткість слотів. Кожен проєкт конкурує за екрани, маркетингові ресурси й увагу глядача. Саме тому ми дуже вибірково підходимо до формування лайнапу, щоб кожен реліз отримував достатній рівень підтримки та міг максимально реалізувати свій потенціал.

Незалежно від країни виробництва, ми шукаємо проєкти, які мають сильну творчу складову, зрозумілу ринкову перспективу та здатність конкурувати за увагу сучасного глядача.

— В Україні є й інші дистрибуторські компанії, яка працюють не з мейджорським кіно. Наскільки конкурентний цей ринок? Чи є конкуренція за ті стрічки, які ви обираєте для прокату? Якою є специфіка купівлі прав на територію України? Чи досі існують російські компанії, які можуть купувати права на кілька територій, зокрема й на територію України? Чи ця ситуація змінилася під час війни?

Надія Зайончковська: Рівень конкуренції в сегменті незалежного кіно надзвичайно високий, але ця конкуренція здебільшого від компаній зі штаб-квартирами не в Україні, які наполягають на купівлі набору територій — те, що за інерцією називають застарілим поняттям «СНД». Звичайно, в Україні ще є учасники ринку незалежної дистриб’юції, є й ті, хто націлений на той самий рівень фільмів, як і ми. Через таку високу конкуренцію ми повинні реагувати оперативно, стежити за інсайтами ринку, мати бездоганну репутацію серед партнерів — бо дистриб’юція прав — це не купівля прав: при підписанні угоди й оплаті мінімальної гарантії шлях співпраці тільки починається, є очікування успішної та послідовної промо-кампанії та — найважливіше — реалізації всіх видів прав, прозоре звітування та вчасні фінансові розрахунки. Ліцензування всіх видів прав здебільшого відбувається на рівні сценарію та наявних базових креативних елементів — сценарист, режисер, виконавці однієї-двох головних ролей, бюджет і плановий графік виробництва.

— Як обрати для дистрибуції потенційно успішний фільм? Який ваш рецепт, на що ви зважаєте?

Вероніка Ясінська: Якби універсальний рецепт успішного фільму існував, наша індустрія працювала б зовсім за іншими законами. Насправді такого рецепта немає. Історія кінопрокату знає безліч прикладів, коли проєкти з великими бюджетами, зірковим кастом і високими очікуваннями не знаходили свого глядача. І навпаки — фільми, від яких ринок не очікував значних результатів, ставали великими хітами. Саме тому ми говоримо не про прогнозування успіху, а про управління ймовірностями успіху. Це, мабуть, найточніше визначення роботи дистриб’ютора.

Я часто порівнюю нашу роботу з бурінням нафтових свердловин. Ми аналізуємо сотні проєктів, оцінюємо десятки параметрів і намагаємося максимально підвищити ймовірність успіху, але ніколи не маємо абсолютної впевненості в результаті.

Через міжнародні кіноринки щороку проходять сотні проєктів, але лише невелика частина потрапляє до фокусу нашої уваги. Перший етап відбору — це оцінка самого кінотеатрального потенціалу. Нас цікавлять проєкти, які здатні стати подією для глядача та мають достатній масштаб для великого екрана. Далі починається вже професійна оцінка ризиків і можливостей. Ми аналізуємо сценарій, жанр, продюсерську команду, режисера, потенційний каст, маркетинговий потенціал і відповідність проєкту потребам нашого майбутнього портфеля. По суті, ми намагаємося змоделювати майбутнє фільму ще до того, як він буде знятий.

Водночас цей бізнес завжди залишає місце для несподіванок. Саме в цьому його головна складність і головна привабливість одночасно.

Надія Зайончковська: Стрімко ядром кінотеатральної аудиторії стають представники покоління Z — це перше покоління, яке сформувалося з девайсом у руках чи перед очима, яке споживає контент в режимі мультиекранності, для яких експертами та зірками є зокрема таланти з геймінгу та ютубу, соцмережеві феномени з мільйонними чи нішевими аудиторіями. Ми відстежуємо такі історії, але це ще не сталі тренди, а нові приклади. Прекрасним прикладом є промокампанія фільму «Марті Супрім. Геній комбінацій» — коли Тімоті Шаламе виклав у соцмережах 8-хвилинне відео свого бачення промо фільму, запустив над США дирижабль, неочікуванно з’являвся в брендованих куртках в основних містах Америки.

— Що зараз найбільше цікавить українську аудиторію, яка ходить у кінотеатри? Чи це сталі уподобання? Які тенденції можна виокремити за останні три роки? Чи ризиковано купувати права на фільм, який ще не створений? Особливо у нинішніх умовах війни.

Вероніка Ясінська: Україна залишається частиною глобального ринку розваг, тому ключові тренди споживання контенту багато в чому є спільними для більшості територій. Якщо порівняти десятку найуспішніших фільмів року в Україні з лідерами світового або американського прокату, ми побачимо дуже високий рівень збігу. За винятком окремих локальних хітів, які є на кожному ринку, український глядач реагує на ті самі історії, жанри та культурні явища, що й аудиторія в інших країнах.

Тому я б не сказала, що за останні три роки кардинально змінилися жанрові вподобання. Значно більше змінилася сама поведінка глядача. Українська кінотеатральна аудиторія стала молодшою, та ще більш жіночою, а її вибір — більш виваженим. Сьогодні похід у кіно все рідше є спонтанним рішенням. Глядач значно уважніше оцінює, чи вартий конкретний фільм його часу й уваги.

Особливо помітно це серед покоління Z, яке сьогодні формує значну частину активної кінотеатральної аудиторії. Цей глядач швидко реагує на нові імена, культурні тренди та нестандартні проєкти. Дуже часто саме молодіжна аудиторія здатна перетворити на подію фільми, які на етапі закупівлі не виглядали очевидними фаворитами ринку. Саме тому для незалежного дистриб’ютора надзвичайно важливо вміти вчасно побачити новий талант або новий творчий голос ще до того, як вони стануть мейнстримом.

Якщо ж говорити про головну тенденцію останніх років, то вона полягає не в зміні жанрових уподобань, а в зміні вимогливості глядача. Сучасна аудиторія стала більш вибірковою, але водночас більш відкритою до нових імен, нових форматів і нових історій. Саме це сьогодні багато в чому визначає розвиток кінотеатрального ринку.

Окремо варто сказати про сімейний контент та анімацію. Попри всі демографічні зміни, це залишається одним із найбільш стабільних і прогнозованих сегментів ринку. Саме тому ми продовжуємо активно інвестувати в цей напрямок. Показово, що першим міжнародним контрактом Green Light Films став саме анімаційний проєкт. Ми підписали його під час нашого першого кіноринку наприкінці 2023 року, тоді як його реліз запланований лише на осінь 2027 року. Це добре ілюструє специфіку закупівлі анімаційного контенту: період між придбанням прав і виходом фільму в прокат зазвичай є суттєво довшим, ніж у випадку ігрових проєктів.

Саме тому сьогодні ми вже формуємо анімаційний портфель на 2029—2030 роки. Безумовно, це передбачає високий рівень невизначеності. Ніхто не може точно сказати, якою буде Україна через п’ять років, якою буде чисельність населення чи обсяг кінотеатральної аудиторії. Але саме так працює наш бізнес.

У цьому сенсі робота незалежного дистриб’ютора завжди пов’язана з прийняттям фінансових ризиків. Купуючи права на проєкт на ранніх стадіях виробництва, ми фактично інвестуємо в майбутнє — не лише конкретного фільму, а й самого ринку, на якому він вийде в прокат.

Особливо це відчутно в умовах війни, коли горизонт прогнозування значно коротший, ніж цикл виробництва багатьох проєктів. Проте дистрибуційний бізнес неможливо будувати, орієнтуючись винятково на поточну ситуацію. Якщо ми сьогодні не будемо формувати портфель на кілька років уперед, через кілька років у нас просто не буде контенту для українського глядача.

Саме тому ми ухвалюємо ці рішення, спираючись на довгострокові тренди, оцінку майбутнього попиту та наше розуміння потенціалу українського ринку. Ризик є невіддільною частиною цього бізнесу, але саме готовність працювати з цією невизначеністю дозволяє розвивати компанію та забезпечувати ринок новим контентом.

Надія Зайончковська: Можу додати, що до зовнішніх ризиків завжди існують ризики реалізації проєкту — бо, як ми зазначали раніше, ми здебільшого бачимо сценарій, а чи відбудеться магія історії чи ні, невідомо. Від невдачі не застраховані навіть поважні режисери з великою фільмографією. Чи відчує молоду аудиторію зрілий режисер, чи вистачить майстерності молодому початківцю — ми залежимо від цього також. Плюс завжди є репутаційні ризики основних учасників фільму, які можуть вплинути на сприйняття режисера чи актора.

— Наскільки дорогі права фільмів іноземних студій для кінодистрибуції? Можете назвати вилку розмах цін або приклади, якщо ця інформація є відкритою. Як зацікавити іноземних правовласників прокатом в Україні? Чи приносить їм наш прокат очікувані гроші? Які ризики їх найбільше лякають?

Надія Зайончковська: Ми частково відповіли на це питання, підкреслюючи високу конкуренцію на нашу територію. Мінімальна гарантія за всі права може варіюватися від чотиризначних до шестизначних чисел — тобто партнери отримують авансом кошти, а в разі перевищення очікувань ще додаткові роялті. В таких угодах найбільші ризики лягають на українського дистриб’ютора, а не продавця. Умови угод суворі — у разі несвоєчасної оплати чи відсутності реалізації певних прав продюсери мають право на відкликання прав.

— Чи плануються нові партнерства?

Надія Зайончковська: Ми завжди відкриті до нових партнерств: з усіма основними представниками незалежного ринку ми вже в діалозі, але ландшафт ринку постійно змінюється, з’являються нові союзи та продюсерські групи, тому наша робота — постійно стежити за новинами, підтримувати та розширювати контакти.