19 серпня у Чернівцях відкрився 14-й Одеський кінофестиваль. Через загрозу російських обстрілів його перенесли з Одеси на захід України. Головною фестивальною локацією в місті є культурно-мистецький центр імені Івана Миколайчука, відкритий у 2021 році до 80-річчя артиста; паралельні покази проходять так само в старому радянському кінотеатрі «Чернівці». Про перший день кінофестивалю читайте тут.

Дивовижно, але в умовах, коли вся національна кіноіндустрія вже півтора року повністю зупинена, фільми за участі України продовжують виходити з майже довоєнною інтенсивністю. Принаймні, з шести повних метрів, покази яких пройшли на другий фестивальний день, чотири зняті або нашими режисерами, або в копродукції: «Крихка пам’ять», «Памфір», «Правило двох стін», «Батьківщина».

Неділя на фестивалі почалася, що прикметно, історією не про війну — поетичною стрічкою одного з учасників об’єднання «Вавилон 13» Ігоря Іванька «Крихка пам’ять» (Україна — Словаччина, Національний конкурс). Ігор фільмує кіноспогад про свого діда, видатного радянського й українського кінооператора Леоніда Бурлаку, котрий працював на Одеській кіностудії з середини 1960-х і раптом почав утрачати пам’ять через хворобу Альцгеймера. Ігор майстерно і тонко поєднує особисте й кінематографічне, веде оповідь радше візуально, аніж словесно. Безумовно, знімати про війну необхідно; але без таких ліричних інтонацій наш кінематограф загубить себе.

Сімейна лірика та соціальне протистояння створюють потрібну напругу у «Памфірі» — драма, що, безумовно, набула статусу культової, показана в позаконкурсній програмі «Українські зірки». Режисер фільму Дмитро Сухолиткий-Собчук уже сам досяг статусу метра і тепер є членом головного журі міжнародного конкурсу. Причому в цій секції три роботи зняті, знов-таки, за участі України, як, зокрема, «Правило двох стін» американця Девіда Гутніка. Картина, про яку «Детектор медіа» писав раніше, розповідає про митців і війну і в цьому не є поодинокою: в понеділок на ОМКФ заплановано ще пів десятка прем’єр на ту ж тему.

А фільм, що завершував неділю, своїм сюжетом частково римувався з погодою за стінами кінотеатру. У «Полум’яному небі» німецького режисера Крістіана Петцольда  (Міжнародний конкурс) дія розгортається в курортній місцині, де, як і наразі в Чернівцях, панує шалена спека. Через це в лісах довкола будинку, де відбуваються ключові події, починають вирувати масові пожежі. Водночас герої «Полум’яного неба» — письменник і продавчиня морозива, пловець-рятувальник і фотограф — самі опиняються в пастках своїх почуттів, закоханостей, самолюбства та творчих амбіцій. Вогонь між тим стає все ближче.

У Петцольда (він свого часу, до речі, вже приїздив на ОМКФ) вийшла драма про літературу як прокляття свідомості та про любов, що буває сильнішою за полум’я. На Берлінському кінофестивалі картина отримала Гран-прі журі. З великою ймовірністю, в Чернівцях вона буде поза конкуренцією.

Фестиваль триватиме до 26 серпня. Цього року до Національної конкурсної програми ввійшли десять повнометражних фільмів. Переможці Національного конкурсу визначатимуться у двох номінаціях — «Найкращий український повнометражний ігровий фільм» та «Найкращий український повнометражний документальний фільм». Про представлені фільми й програму фестивалю читайте тут і тут.

Дмитро Десятерик, із Чернівців — спеціально для «Детектора медіа»

Фото надані організаторами фестивалю