«Слідство.Інфо» назвало імена тих, хто переслідує та катує українських журналістів на окупованих територіях
«Слідство.Інфо» назвало імена тих, хто переслідує та катує українських журналістів на окупованих територіях
Проєкт журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» встановив імена російських військових та колаборантів, які організовують викрадення українських журналістів, переслідують їх або схиляють до співпраці з окупаційною владою. Все для того, щоб на захопленій українській території повністю знищити свободу слова. Про цих злочинців розповіла журналістка Яніна Корнієнко в новому відеоблозі.
Галина Данильченко — голова мелітопольської окупаційної адміністрації, яку українська прокуратура звинувачує в державній зраді, організації незаконних референдумів та добровільному обійманні посади в незаконних органах влади. Світлана Залізецька, яка на час захоплення Мелітополя окупантами була керівницею РІА Мелітополь, у фільмі «Окупація. Ціна слова» детально описала роль Данильченко у примушуванні українських журналістів до співпраці з окупантами. «Мене повезли на одне з підприємств міста, і там зі мною зустрічалась Галина Данильченко. Вона сказала мені, що їм потрібні не просто журналісти, а люди, яким довіряють, до яких прислуховуються, які є авторитетом для містян, за якими вони готові йти».
Світлана не погодилася співпрацювати з окупантами і змогла виїхати з Мелітополя завдяки чужому паспорту та вигаданій легенді — вона вдавала лікарку. Але окупанти вдерлися з обшуком до її батьків. Її 75-річного батька вивезли в невідомому напрямку, надягнувши на голову мішок. Росіяни зателефонували з його номера й вимагали, щоб журналістка повернулася. Але вона відмовилась. Згодом стало відомо, що батька журналістки таки відпустили. Єдине, на що Залізецька погодилася піти, — це публічно зректися свого видання. У своєму фейсбук-профілі Світлана написала, що видання більше їй не належить і передане в управління третім особам.
Володимир Леонтьєв, голова каховської окупаційної адміністрації, був одним із тих, хто викрав і катував журналіста з Каховки Олега Батуріна, який провів у полоні окупантів вісім діб. До повномасштабного вторгнення він працював на підприємстві «Чумак» та заводі будівельних матеріалів. Після вторгнення — отримав від президента Росії нагороду «За мужество».
Валентин Мотузенко був другим викрадачем журналіста Батуріна. Ще у 2014 році, коли Росія окупувала Крим та вдерлася на Донбас, українець Мотузенко спокійно літав з аеропорту «Шереметьєво» до Ростова-на-Дону, встановили журналісти «Слідство.Інфо». Згодом він став радником керівника терористичної організації «ДНР» та заснував батальйон бойовиків «Кальміус». Зрештою Мотузенко посадили свої ж за мародерство. Про це розповів його поплічник, бойовик так званої ДНР Павло Губарєв.
Павло Губарєв із своєю дружиною теж причетний до викрадення журналістів. Про це він сам розповів в інтерв’ю окупаційному медіа. Його дружина, Катерина Губарєва, складала списки проукраїнськи налаштованих громадян, яких потім саджали за ґрати. Вона є депутаткою так званої народної ради ДНР і заступницею поставленого Росією губернатора Херсонщини Володимира Сальдо.
Андрій Чуйков — колишній харківський підполковник поліції, який після початку повномасштабного вторгнення перейшов на бік ворога. СБУ повідомила Чуйкову про підозру в державній зраді та посяганні на територіальну цілісність України. Саме в ньому впізнав людину, яка брала участь у переслідуванні журналістів на окупованих територіях, Михайло Кумок — власник видавництва в Мелітополі, до якого після окупації росіяни прийшли з обшуком. Його Чуйков намагався переконати в користі співпраці з росіянами.
«Слідство встановило, що Чуйков у березні 2022 року в Мелітополі брав активну участь у інформаційній війні Росії проти України, поширював наративи російської пропаганди та заперечував збройну агресію Росії проти України. А тепер нам відомо про ще одну роль Чуйкова — схиляння місцевих журналістів до співпраці з окупантами», — розповіли журналісти «Слідства.Інфо».
Читайте також:
