Колишній в'язень донецької тюрми «Ізоляція», журналіст і письменник Станіслав Асєєв в інтерв’ю сайту «Бабель» розповів, як йому вдалося привернути увагу до концтабору «Ізоляція». Також він поділився порадами про те, як висвітлювати злочини росіян для міжнародної аудиторії.

Тему «Ізоляції», каже Асєєв, він підтримував у медіа полі два роки – давав інтерв’ю, випустив книжку, публікував дописи. Знімався в документальному кіно. «Як би не це, то через два тижні після нашого звільнення ніхто би про «Ізоляцію» вже не згадував. Так працює людська свідомість і так працює медіасфера, – каже журналіст. – Люди не хочуть жити катуваннями, їм потрібен позитив».

Розповідаючи про жахіття війни, журналістам важливо не впадати в емоції, вважає Станіслав Асєєв:

«Викликайте емоції в аудиторії, але самі не обурюйтеся. Я сам із собою проводив цю роботу. Я теж обурювався перші місяці після звільнення, що в Києві немає війни, ніхто не знає про «Ізоляцію», я вийшов із підвалів, де людей досі катують, а тут працюють кафе. Але я зрозумів, що це проблема моя, а не суспільства. Це я маю підлаштуватися під кафе, ресторани та реальне спокійне життя, поки воно є в цьому місті, а не навʼязувати порядок денний з концтабору і вимагати від людей жити цим щодня. Це неможливо суто емоційно навіть для мене. Я дійшов до такого стану, коли вже спати не міг, бо постійно думав про «Ізоляцію», хоча в самому концтаборі я спав».

Ще один приклад, який він навів, стосується затримання начальника катівні «Ізоляція» Дениса Куликовського, «Палича». «Я дізнався, що він у Києві, на Троєщині вже два роки — ще з того часу, як я сидів в «Ізоляції», і першою думкою було: «Б***дь, я зараз просто напишу пост у Facebook, де прокляну всіх ― від президента до СБУ і пошлю їх всіх», — розповів Станіслав Асєєв. — Але потім мені підказали так не робити, бо тоді Палич зрозуміє, що його знайшли, і зникне. Я набрався терпіння та викинув емоції. Ми почали працювати ― вийшли на інформаторів і за місяць його посадили». 

Нагадаємо, у 2017 році український журналіст Станіслав Асєєв робив репортажі для «Радіо Свобода» з «Донецької народної республіки», яку на той час вже окупували росіяни. Він підписувався псевдонімом, та одного разу йому не вдалося пройти «перевірку документів».

Після арешту журналіст протягом 28 місяців перебував у концтаборі, став свідком катувань і моральних звірств.

Після того, як Станіслав Асєєв вийшов на волю, він видав книгу «"Світлий Шлях": Історія одного концтабору». Згодом письменник виступив консультантом фільму «Відблиск» Валентина Васяновича, де йдеться про українських військовополонених, а також зіграв у ньому роль співробітника ФСБ.

Нещодавно Асєєв заснував фонд «Ініціатива справедливості» (JIF), що виплачуватиме нагороду за інформацію про російських терористів. 

Під час кінофестивалю Kharkiv MeetDocs, що проходить у Києві, можна переглянути онлайн фільм «Світлий шлях» з історією Станіслава Асєєва. Це дебютний фільм Ірини Рябенької.  Покази стрічки вона проводить на спеціальних подіях у Німеччині, на яких розповідає про її рідний Харків, а також Бучу та Ірпінь.

Фото з фейсбук-сторінки Станіслава Асєєва