Міністерство культури презентувало проєкт Стратегії інформаційної безпеки, який уже пройшов погодження й найближчим часом може потрапити на розгляд уряду. Директорка департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури Ганна Красноступ розповіла, на які виклики відповідатиме документ, які цілі він визначає та як вимірюватимуть його ефективність.

За словами Ганни Красноступ, до підготовки документа було залучено понад 20 органів державної влади. Вона також розповіла про правову рамку розроблення стратегії, оскільки в експертних колах нині тривають дискусії щодо того, на якій підставі готується цей документ: «У нас є головний закон — “Про національну безпеку України”, в якому йдеться про існування Стратегії національної безпеки. Це основний безпековий документ, на підставі якого плануються і розробляються всі інші стратегії».

Вона пояснила, що Стратегія національної безпеки є документом довгострокового планування. Його розраховано більш ніж на п’ять років, а розробляють за дорученням президента України протягом шести місяців після вступу на посаду. Чинну Стратегію національної безпеки затвердили 2020 року. Вона, своєю чергою, передбачає існування стратегії інформаційної безпеки.

Попередня стратегія діяла до 2025 року й вичерпала свою дію разом з операційним планом для її впровадження. Утім, за її словами, роботу над новим документом розпочали ще в січні 2025 року, тож нині є її перший драфт.

«Ми узгоджуємо остаточну редакцію тексту проєкту стратегії з апаратом РНБО. Після цього вона в нас готова для внесення на розгляд уряду в установленому порядку. Що це означає? Уряд схвалює, передає в апарат РНБО. Її розглядає РНБО, затверджує, передає президенту на затвердження указом президента. Тобто ми розраховуємо на те, що все ж таки у нас буде стратегія інформаційної безпеки найближчим часом, оскільки документ формально пройшов уже всі потрібні погодження», — пояснила вона.

У проєкті нової Стратегії інформаційної безпеки передбачили низку змін. Головний акцент, за словами Ганни Красноступ, — на переході до проактивної інформаційної безпеки: від переважного реагування на загрози до системного прогнозування, раннього виявлення та запобігання.

У презентації Красноступ зазначається, що метою Стратегії є посилення спроможностей держави щодо забезпечення її інформаційної безпеки та стійкості до деструктивного впливу, захисту інформаційного простору, підтримки соціальної й політичної стабільності засобами стратегічних комунікацій, зміцнення обороноздатності, захисту державного суверенітету, територіальної цілісності України та демократичного конституційного ладу, а також забезпечення прав і свобод кожного громадянина.

Період реалізації, за словами Красноступ, спочатку пропонували встановити з 2025 до 2030 року, однак остаточні строки залежатимуть від того, коли документ буде затверджено.

Вона також розповіла, що найбільше дискусій під час підготовки документа викликали не глобальні чи національні виклики та загрози, а поняття і терміни, якими мають послуговуватися всі учасники процесу, але в законодавстві їх наразі немає. Серед них, зокрема, FIMI та RIMI — іноземне й окремо російське інформаційне маніпулювання та втручання.

У результаті робоча група підготувала глосарій із 23 термінів. Красноступ сказала, що до нього ввійшли саме ті поняття, які безпосередньо використовуються в тексті стратегії.

Глосарій

За словами Ганни Красноступ, зміст стратегії фактично поділили на три частини. Дві з них — глобальні й національні виклики та загрози — були і в попередній Стратегії інформаційної безпеки, що діяла до 2025 року. До нового документа додали оцінку стану реалізації Стратегії інформаційної безпеки на період до 2025 року.

Окремий розділ стосуватиметься завдань, етапів, результатів, показників та орієнтовних необхідних ресурсів. Кожна з восьми стратегічних цілей передбачає завдання, яких загалом нарахували 47.

«Під кожну стратегічну ціль ми з колегами напрацювали перелік завдань. Далі вони будуть розкриватися в операційному плані заходу. Планів має бути два. Перший план — на три роки, залежно від терміну дії стратегії та від затвердження. І другий план, де під кожну стратегічну ціль розробляється завдання, заходи, відповідальність за виконання, строки реалізації відповідного заходу. І це було викликом для нас. В операційному плані мають бути кількісні та якісні індикатори. Тобто не кількість проведених заходів, це нам ні про що не скаже, бо це реалізація. А чіткі індикатори, щоб ми могли зробити висновок про ефективність реалізації стратегії: що вплинуло, як змінилися вподобання нашої аудиторії, наскільки ми стали більш стійкими», — сказала Красноступ.

Остання частина присвячена порядку проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації Стратегії та звітування. За словами Красноступ, ефективність такого моніторингу значною мірою залежатиме від того, наскільки якісно буде складено операційний план реалізації стратегії.

Окремо в стратегії визначили глобальний контекст. За словами Ганни Красноступ, робоча група виокремила чотири ключові виклики: дезінформацію та глобалізацію дезінформаційних кампаній, російські інформаційні маніпуляції та втручання, штучний інтелект і недостатній рівень медіаграмотності.

Глобальні виклики

Штучний інтелект, пояснила Красноступ, має не лише позитивний потенціал, а й створює нові загрози. Серед них — дипфейки й алгоритмічне масштабування контенту, що може впливати на суспільну стійкість.

До глобальних викликів також віднесли недостатній рівень медіаграмотності. Глобальний інформаційний простір стає швидшим, масштабнішим і технологічно складнішим, тому традиційних механізмів реагування вже недостатньо.

Важливою частиною аналізу стали тенденції медіаспоживання. За словами Ганни Красноступ, Міністерство культури намагається враховувати результати різних досліджень у цій сфері, й визначені тенденції залишаються актуальними.

Зокрема, дослідження InMind 2023 року показало: кількість людей, які щодня користуються інтернетом, неухильно зростає з кожним роком. У 2023 році цей показник сягнув 89%, а серед людей 18—35 років про щоденне використання інтернету повідомили 98%. 87% респондентів використовують смартфони для споживання новин, поміж молодої аудиторії 18—35 років цей показник становить 97%. Красноступ пояснила, що ці відомості важливі для розуміння національних викликів, зокрема способів поширення інформації та маніпуляцій.

Окрему увагу приділили популярності цифрових платформ. Згідно з презентацією Красноступ, майже всі респонденти у проведеному NDI дослідженні 2026 року щодня користуються телеграмом (92%), інстаграмом (81%), тіктоком (69%) і ютубом (68%), що свідчить про надзвичайно високу насиченість цифрового середовища й багатоплатформність споживання. Поряд із різноманітними стратегіями інформаційної гігієни довіра до інформації часто розглядається крізь призму скепсису: ні в чому не можна бути впевненим на 100%.

А за інформацією кількісного дослідження медіаспоживання українців «МедіаТрек 2025», яке проводило Суспільне, 67% респондентів 18—70 років мають досвід користування ШІ, 47% користуються ШІ принаймні раз на тиждень. 48 % користувачів ШІ звертаються до ШІ замість того, щоб шукати інформацію на новинних сайтах, у соцмережах чи в гуглі. Понад 50% опитаних можуть просто запитати у ШІ, що відбувається у світі. Глядачі все частіше дивляться телевізійні проєкти не через ефір, а через OTT-платформи («Київстар ТБ» чи Megogo) та ютуб. Саме ютуб став головним «телевізором» країни, де глядачі все частіше готові платити за контент.

Наступний блок документа стосується вже національних викликів і того, що має змінитися після затвердження та початку реалізації стратегії.

Національні виклики

Робоча група виокремила вісім викликів, серед яких російська агресія, окуповані території, поширення дезінформації, стратегічні комунікації та інші. Стратегія спрямована на те, щоб посилити здатність держави виявляти, запобігати та нейтралізувати інформаційні загрози, зберігати інформаційний зв’язок з окупованими територіями та проводити реінтеграцію, захищати інформаційне середовище, забезпечити рівний доступ до української інформації з усіх регіонів і посилити стійкість до інформаційних атак.

Вісім стратегічних цілей

Перша стратегічна ціль нової Стратегії інформаційної безпеки передбачає розвиток системи державних стратегічних комунікацій. Вона має забезпечувати проактивне поширення українських наративів у національному та міжнародному інформаційному просторі й утверджувати українську національну та громадянську ідентичність.

«Говорити, що зараз у нас немає державної системи стратегічних комунікацій, — це неправильно. Чи вона ефективна? Ні. Це особиста оцінка. Ця система складна. До стратегічних комунікацій залучена велика кількість державних органів. З 1 січня 2026 року ми офіційно передали функції стратегічних комунікацій Держкомтелерадіо. Державна установа “Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки” так і не злетіла, не запрацювала через брак бюджетних коштів», — сказала посадовиця.

Міністерство, додала вона, працює над реалізацією вже сформульованих завдань спільно з іншими органами й обласними військовими адміністраціями.

Друга стратегічна ціль — протидія дезінформації, гібридним загрозам, іноземним інформаційним маніпуляціям і втручанню в національний інформаційний простір.

Окрему ціль стратегії присвячено культурі, саме тому 2026 року стартувала ініціатива президента з виробництва українського контенту «Тисячовесна». Паралельно проводять експертні обговорення, адже, за словами Красноступ, кожен напрям визначають на підставі вподобань і потреб аудиторії.

Красноступ навела приклад Росії, де діє Інститут розвитку інтернету. Через цю організацію спрямовують мільйони доларів на соціальну рекламу, книжки, відео, фільми, анімацію, дитячий контент і контент для дорослих. Тому, на її думку, Україна має бути проактивною в цьому напрямку, аби заповнити медіапростір власним якісним продуктом.

«Інститути громадянського суспільства можуть сказати, що ми вкладаємо великі кошти в пропаганду. Ні. Це може бути розважальний, освітній, просвітницький, історичний контент, але українською, якісний і цікавий. Робимо все, щоб він з’явився найближчим часом», — сказала Касноступ.

 Ганна Красноступ під час презентації

Третя стратегічна ціль трактує культуру як елемент національної безпеки, що охоплює різні сфери життя українського суспільства. Ганна Красноступ каже, що історична пам’ять зберігається через підтримку національного культурного продукту та меморіалізацію, що створює умови для утвердження української національної та громадянської ідентичності.

«Культура — це наша середина. Якщо у нас є культурна ідентичність, у нас є що захищати, чим пишатися, за ким скорбіти — ми сильніші. Це наш внутрішній світ. І є що захищати. Доки є культура — є нація», — сказала вона.

Четверта стратегічна ціль стосується стійкості українського суспільства до дезінформації, гібридних загроз, іноземних інформаційних маніпуляцій і втручань у національний інформаційний простір України.

За словами Красноступ, Україна має прогресивний досвід у сфері медіаграмотності, однак усе одно в міжнародних і європейських індексах залишається посередині.

«Доки у нас майже половина населення в ШІ шукає новини, це не ок. Міністерство культури буде підтримувати всі ініціативи з медіаграмотності, які спрямовані на подолання цієї проблеми. Є “Білий список” якісних медіа, є велика кількість ініціатив. Оксана Мороз, IREX, “Детектор медіа” — всі багато роблять, але ще є над чим працювати. Тому ми наполягаємо, що питання медіаграмотності має бути відображено в окремій стратегічній цілі Стратегії інформаційної безпеки. Якщо ми не медіаграмотні, то перемогти нас буде дуже легко, якщо ми на це нічого не відповімо», — сказала вона.

Ганна Красноступ також згадала дослідження Gradus, згідно з яким найвищий інтерес до просвітницьких ініціатив із медіаграмотності (33%) демонструють люди віком 55+. Тож літні люди, всупереч поширеній думці, не є найвразливішою аудиторією.

 Дослідження медіаспоживання

Також Красноступ згадала дослідження «Російська пропаганда в відеоіграх», проведене компанією Games Gathering за підтримки Українського культурного фонду. За його результатами, близько 80% таких ігор агресивні. З 2014 року, а особливо після 2022-го, вони використовують не лише наративи, а й географічні мапи, зображаючи, наприклад, частину України російською територією.

За її словами, в Росії на ігри було витрачено 19 млн доларів у 2024 році та 43 млн за три роки — але це лише те, що вдалося знайти в їхньому бюджеті.

66% усіх ігор мають «провідну» або «регулярну» частоту появи пропаганди. 80,4% ігор із вибірки (40 із 50) експлуатують тематичний кластер «сил порядку» (культивація силових відомств та армії Росії). 60% ігор періоду 2022—2025 років мають високий рівень агресивності пропаганди (для порівняння: у 1991—2013 роках цей показник становив лише 7,7%).

Красноступ вважає, що поки що російські ігри не надто якісні, але вони поліпшуються, тож небезпека для молоді зростає. До того ж у відеоігри грають не лише діти.

П’ята стратегічна ціль — удосконалення механізмів захисту прав людини у сфері збирання, зберігання, використання та поширення інформації, свободи вираження поглядів і переконань й доступу до об’єктивної та достовірної інформації.

За методологією Access Info Europe, Україна посідає 1 місце серед 15 європейських країн (227 із 300 можливих балів) щодо доступу до публічної інформації. І 55 місце зі 180 країн щодо свободи преси, за інформацією World Press Freedom Index 2026 від «Репортерів без кордонів».

За словами Красноступ, Україні є чим пишатися, але є і над чим працювати. Адже що стосується відповідей на запити, то установи можуть надавати розгорнуту і вчасну відповідь, але не таку, яку запитували журналісти. Окрім того, не всі медіа є безбар’єрними і забезпечують інформування, зокрема, жестовою мовою.

Окрім того, за її словами, за 4 роки і 7 місяців повномасштабної війни проти журналістів і медіа було скоєно 977 злочинів, а 28 медійників досі перебувають у російському полоні.

«У нас є Координаційний комітет захисту журналістів, у нас є Медіабази і Центри журналістської солідарності Національної спілки журналістів. Ця мережа в Україні для наших і міжнародних журналістів дуже ефективно працює. Те, що ми можемо спільно робити, — звертатися до партнерів, до прикладу, щоб забезпечили Медіабази та Центри журналістської солідарності устаткуванням, шоломами, бронежилетами, зокрема для жінок, ноутбуками, екофло — будь-чим, що буде сприяти комфортним умовам робити. Але закрити все держава, на жаль, не може. На серпень у нас в Україні 7252 медіа, 99,99% медіа приватні. Але створити сприятливі умови для кожного медіа ми маємо. Тому ця стратегічна ціль важлива для нашої Стратегії інформаційної безпеки», — каже вона.

Шоста стратегічна ціль — реалізувати заходи щодо інформаційної реінтеграції громадян України, які живуть на тимчасово окупованій Росією території, відновити ефективні канали надання людям об’єктивної та достовірної інформації на деокупованій території України.

За словами Ганни Красноступ, цю ціль важливо було поділити на дві частини, аби врахувати ситуацію на вільній і на окупованій території України. Адже Росія веде війну не лише у фізичному й інформаційному просторі. Це смислова війна, яка впливає на когнітивний простір: культура, ідеологія, релігія, мова, мистецтво — усе, що створює сенси буття людини. А також семантична (поняттєва) війна — це «війна за право давати явищам і подіям імена», що голова Адміністрації президента Росії Антон Вайно назвав найвищим рівнем війни.

Сьома стратегічна ціль — міжнародне забезпечення інформаційної безпеки України. Тут, за словами Красноступ, ключовий холдер — Міністерство закордонних справ, але воно має діяти не ізольовано, а в системі, де кожен орган долучається в межах компетенції.

Восьма стратегічна ціль — забезпечення інформаційної єдності та підтримки української національної та громадянської ідентичності серед українців за кордоном.

«Ми маємо довести об’єктивну, достовірну інформацію про Україну, створити сприятливі умови для повернення людей. Це не лише, звісно, інформаційні комунікаційні кампанії. Це держава має створити соціальні й економічні умови. А наша спільна задача — створити інформаційну безпеку, поінформувати про це людей», — сказала Красноступ.

Щодо ресурсного забезпечення вона розповіла, що Міністерство не обмежуватиметься державним бюджетом, бо це неможливо. До коштів державного бюджету, затверджених на відповідний рік, місцевих бюджетів у межах затверджених показників буде залучена фінансова підтримка міжнародних партнерів та інші джерела, не заборонені законодавством України.

«Звертаю увагу: дуже важливо, щоб операційний план мав чіткі індикатори, кількісні та якісні, для кожного завдання, щоб ми могли моніторити результати. Показники, звісно, ми передбачили», — сказала вона.

Вимірювання успіху

«Зрозуміло, що це комплекс заходів, але він стосується, зокрема, й інформаційної політики держави, підвищення рівня медіаграмотності населення, розширення доступу, збільшення кількості міжнародних партнерств, збільшення наповнення українськими наративами й культурним продуктом, зменшення кількості порушень прав журналістів, зміцнення національної ідентичності в Україні та за кордоном, позитивної динаміки готовності українців за кордоном повернутися. Це буде результат, який ми зможемо побачити. Це покаже, чи реалізуються наші стратегічні документи, чи вони залишилися лише на папері», — пояснила Красноступ.

Вона додала, що дуже важливо, щоб усюди була електрика, інтернет, мовлення — і телевізійне, і радіомовлення, — щоб люди мали можливість обирати джерела інформації та мали повний доступ до них.

Важливим результатом Красноступ також назвала посилення міжнародного співробітництва й інформаційну єдність українців. «Ми один народ. Кожен українець, незалежно від того, де ми живемо, є частиною нашого суспільства. Ми маємо інформувати людей і обов’язково тримати з ними зв’язок», — підсумувала вона.

Слайди презентації надані Ганною Красноступ