Україна рухається вперед. Місцями дуже повільно, місцями незграбно, місцями всупереч політикам, але наша держава наздоганяє втрачений час. Поступово зникають гендерні стереотипи. Погіршується ставлення до СРСР. Покращується боротьба з корупцією. 59% українців підтримують вступ до ЄС. Проте російська пропаганда змальовує зовсім іншу дійсність. «Наш» та ютуб Медведчука ледь не хапають глядачів за ноги, аби тільки затягнути їх назад у совок. Де жінкам соромно прокидатися пізніше, ніж чоловікам, а збройна окупація краща за стадіон імені Шухевича.

Що треба жінці?

Найкраще, що українське телебачення може зробити для жінок 8 березня, — це не згадувати про них. В ефірі настільки багато сексизму в усі інші дні, що для глядачок буде справжнім святом прожити принаймні один без «жінки цікаві своєю слабкістю та цікаві чоловікам перш за все своєю слабкістю» (Володимир Бистряков, телеканал «Наш»).

Приниження в Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир цікаво корелювали із проросійськістю телеканалів. Найбільше відзначилися «Наш» та ютуб Медведчука, трохи менше — шоу Василя Голованова на «Україні 24». А от на Прямому вийшов єдиний ефір, який хочеться похвалити: The Week, куди запросили Олену Шевченко, організаторку Маршу жінок.

Іншим програмам із гостями пощастило значно менше. На телеканал Ріната Ахметова завітав його улюбленець — Олег Ляшко. Він одразу розповів, що треба жінці: увага, добре слово, чудова сім’я, підтримка. Та виступив проти поняття «гендерна рівність», бо не розуміє, що таке «гендер». Крім того, лідер «радикалів» приписав своїй партії збільшення кількості жінок у парламенті. Мовляв, саме політсила Ляшка проголосувала необхідні зміни. Імовірно, колишній політик має на увазі виборчий кодекс, за який Радикальна партія віддала 17 голосів із загальних 230. Також варто згадати, що у фракції «радикалів» було вісімнадцять чоловіків та аж три жінки. 

Ведучий Василь Голованов у цьому інтерв’ю вжив вислів «сильна стать», маючи на увазі чоловіків. Та насправді сильного удару завдала кореспондентка Юлія Поліщук. Вона випустила сюжет із токсичною дозою мізогінії: «Вчені всього світу намагаються знайти формулу, яка б допомогла зрозуміти жінок. Але жіноча логіка досі знаходиться за межею розуміння для чоловіків. І не дивно, бо як можна зрозуміти людину, яка частенько саме не знає, чого хоче?».

Канал Медведчука використав 8 березня, аби вкотре полякати українців  скасуванням свята, розколом та іншою боротьбою з СРСР. Своїм останнім глядачам пропагандисти розповідали, що в совєцкому минулому були речі, «дорогие каждому сердцу». А Сніжана Єгорова зверталася до Володимира В’ятровича: «Мальчик, а твоя мама знает, чем ты занимаешся? [...] Чего-то ему в жизни явно не хватило. Потому что он все время что-то хочет у людей отобрать [...] Он хочет отобрать у женщин вот этот краткий миг счастья и благополучия». Якщо в Єгорової лише один день є «счастье и благополучие», то винен у цьому точно не В’ятрович. Володимир Кацман розповідав, що чоловіки мають захищати жінок. 

Шоу «Важливе» на каналі «Наш» теж використало дату як привід похвалити СРСР. Макс Назаров прямо сказав, що «нічого Україна за 30 років нового не збудувала такого, про що можна було б говорити на рівні "ну там вот шо не радянщина"». Не обійшлося й без згадки про колишнього голову Інституту національної пам’яті: «Ви перша людина, хто встав у супротив до українських жінок». І справді, ну як можна в Міжнародний день боротьби за права жінок акцентувати увагу на боротьбі за права жінок? Краще — як «Наш» — розповідати, що «жінка — це наше повітря» (джерело); іронізувати над Маршем жінок (джерело); боятися, чого ще захочуть жінки (джерело). 

І все ж вершиною, а точніше дном, ефірів 8 березня стало інше шоу «Нашого» — «Межа». Ведучий Володимир Полуєв сказав про «прекрасный пол» уже на 48-й секунді. А далі глядачам показали короткий ролик, у якому троянда, що символізує «день посмішок, краси та квітів», починає загнивати після слова «декомунізація». Усе інше додали гості. 

Наприклад, ексрегіоналка Олена Бондаренко зізналася, що цього дня їй не соромно прокидатися пізніше чоловіка. Пані Олено, якщо вас тримають у заручниках, підморгніть один раз. Совєцький композитор Володимир Бистряков розповів, що йому треба вітати багато жінок (та кішку), й пожартував, що 8 березня — це свято зі сльозами на очах. Очевидно, привітати жінок для Бистрякова так само складно, як перемогти в найкривавіший війні в історії людства. Олександр Кочетков заявив, що в Україні з правами жінок не так усе погано, що українських жінок важко образити і що «танцевать вокруг ущемления и всего прочего, я считаю, это перегиб». І справді, раз Кочеткову нормально, то чого ще треба жінкам?

Подібна ахінея тривала буквально весь ефір. Надія Савченко казала, що жінкам найбільше заважають захисники їхніх прав, бо… через їхню діяльність зникає мотивуючий опір. Володимира Бистрякова поплавило аж до расизму. Він жалівся на темношкірих акторів та арабів у Франції. А закінчив тим, що в Україні, на відміну від Ізраїлю, не буде «масового психозу» й жінки не «ринутся защищать что-то от кого-то». 

Умовну оборону від печерного мислення тримав Валентин Гладких. І натомість небезпечно наближався до межі з іншого боку. Наприклад, ексрегіоналка Олена Бондаренко вирішила налякати глядачів легалізацією педофілії та «спорами с богами». Тож політкоменатор нагадав їй, що Діві Марії могло бути тринадцять і її чоловік був педофілом. Добре, що ніхто не згадав про тата-голуба…

Що жінки мріють почути в День боротьби за права? «Женщина интересна мужчинам своей слабостью». 

Вакцина з Гангу

45% українців, які не мають наміру вакцинуватися від Covid-19, називають головною причиною те, що «вакцини, які застосовуються в Україні, недостатньо ефективні чи безпечні, якоюсь іншою вакциною я зробив(ла) би щеплення». Це наочна ілюстрація того, що російська пропаганда працює. І працює невтомно. 

Наприклад, Олена Лукаш на «Наш» описувала Covieshield так: «А что они привезли вот это, какую воду из реки Ганг разливают…». Ведучий Макс Назаров почав дискредитувати CoronaVac: «Міністерство охорони точніше китайську вакцину…». Та заперечував ідентичність Covieshield і AstraZeneca. Євген Червоненко розводив паніку довкола РНК-вакцин. Який же тоді препарат обрати? «От пан Журавський тільки казав. Поки що доведено, що "Спутник V" кращий, чим Pfizer і AstraZeneca вместе взятые», — рекламував Макс Назаров. 

Канал Медведчука запросив в ефір свого аналога у світі політиків — Петра Симоненка. Той переконував, що індійська вакцина визнана найменш ефективною  (ці дані різняться між країнами). Та брехав, що в Україні будуть приховувати статистику ускладнень після щеплень. Хоча на той момент про неї вже звітували. Дмитро Співак продовжував називати Covieshield «дженериком» AstraZeneca. Хоча, по-перше, це абсолютно та сама вакцина. По-друге, термін «дженерик», взагалі-то, має значення — це копія (інколи часткова) препарату, на який збіг термін патенту. Руслан Коцаба стверджував, що не буде колоти «бодягу». А Дмитро Корнійчук тим часом звинувачував владу, буцімто вона штучно нагнітає істерію навколо вірусу. Нагадаємо, що 23 грудня в Україні був зафіксований новий рекорд смертності. Якщо ж ви досі хочете вакцинуватися, то Дмитро Співак назвав три вакцини, «которые наибольше признаны ВОЗом»: Pfizer, Moderna, «Супутник V».

Коронавірус селянам, вакцини нікому! 

Сумно, що крім проросійських помийок, дискредитацію вакцинації можна було побачити й на інших каналах. Наприклад, Олег Ляшко критикував Covieshield та казав, що не буде робити щеплення «індійським генериком». Аби за три дні оголосити, що саме ним і вакцинувався. Обидві заяви прозвучали в ефірі «України 24», і так: Ахметов кличе Ляшка кілька разів на тиждень. На Прямому якість індійського засобу ставила під сумнів Вікторія Пташник. Ведуча Альона Курбанова казала, що опозиційні політики роблять щеплення, а владні чомусь не хочуть. Ем, шостий президент публічно вакцинувався, а п’ятий — публічно назвав Covieshield «гівном».

Закликаємо всі українські партії лишити якість вакцин поза політикою. Адже намагаючись дискредитувати опонентів через дискредитацію вакцин, ви буквально скорочуєте свій електорат.

Рекламне обличчя терористів

Снайпери вбивають українських військових. Бойовикам дозволили частіше стріляти в бік нашої армії. Російські окупанти продовжують використовувати заборонене озброєння. Здавалося б, таку очевидну агресію не можна замаскувати. Але, на щастя для Путіна, він досі може покластися на українські канали-колаборанти.  Якщо вірити ютубу Медведчука та «Нашому», то якимось чином це Україна загострює війну.

Ютуб-блогерка Діана Панченко розповідала про таємний план влади: загострити ситуацію на фронті, аби прикривати свої дії війною. Та з посиланням на телеграм-канал «Наглый» (серйозно?) лякала глядачів: «Что-то странное творится в украинских военкоматах». В’ячеслав Піховшек заявляв, що Зеленський намагається шантажувати США та ЄС «объявлением войны в Донбассе». Дмитро Корнійчук намагався переконати українців, що Росії не вигідне загострення. Мовляв, поки на фронті майже не стріляють, Кремль може звинувачувати Україну в невиконанні домовленостей. Цікава логіка, от тільки нагадаємо: наших військових убивають снайпери. Тож на фронті стріляють, а вигадані бажання Путіна не відповідають реальним подіям. 

Пізніше Корнійчук узагалі поширив теорію змови, що загострення на фронті може бути лише за згодою сторін, як буцімто було в часи Порошенка. Таким чином глядачів намагалися переконати, що до будь-яких дій Росії апріорі причетна Україна. Також на каналі Медведчука дискредитували «АТОшну братію» та ідею перемовин Зеленського із лідерами Франції та Німеччини. Їм начебто немає сенсу зустрічатися з «явной американской марионеткой».

На «Наш» російській агресії найбільше сприяв ведучий Макс Назаров. Доходило до відвертого повторення слів Путіна про чистки: «Якщо дати кордон до виборів, то не треба буде проводити вибори українській стороні. Просто зачистку зробити. Дійсно провести антитерористичну операцію. Ну, і все. Це настільки банальні логічні речі». Крім цього, Назаров виправдовував позицію Росії: «Ну так, це війна. Чому вони мають віддавати? Вони ж це вже захопили». За такою логікою, ми повинні просто зрозуміти всіх злочинців: вони ж уже вкрали, взяли заручників, замінували будівлю — чому вони повинні зупинятися? Цікаво, що власник Назарова — Євгеній Мураєв — теж лякає окупованих українців чистками. Складається враження, що «Наш» намагається стати офіційним каналом російських бойовиків.

Хтось же має представляти інтереси терористів

В інший час Назаров намагався легітимізувати самопроголошені «ЛДНР»: мовляв, під Мінськими домовленостями є їхні підписи. Розповідав, що українські політики не хочуть виконувати Мінські домовленості. Запитував, чим амністія майданівців відрізняється від амністії терористів. Фактично відстоював вибори під контролем російських військ. До речі, Нестор Шуфрич теж поширював нову ідею «ОПЗЖ»: фактично провести вибори під контролем Росії, а потім, якщо будуть порушення, просто їх не визнати. Ви уявляєте, як кишеньковий кум Путіна протирічить Росії? Як люди, що примудряються списати на Україну найочевидніші російські злочини (від анексії Криму до захоплення моряків) визнають порушення з боку РФ? 

І в якості вишеньки на торті пропаганди. Назаров стверджував, що життя в окупації може бути кращим, ніж на вільній території: «От ви кажете: "Там такі люди, начебто вони нічого не відчувають. Вони зомбовані". А вони прекрасно бачать, що відбувається в Україні тим часом. Закон про колаборантів. Перейменування стадіонів на честь колаборантів. Таких як Шухевич. Вони все це бачать, вони все це сприймають. І думають: "Ага, ну то Путін. Вже бог із ним із тим Путіним"». Хто ж знав, що після ролі у «Слузі народу» Назаров стане рекламним обличчям терористів.

Інші маніпуляції та цитати тижня

Ідею розслідування голосування за Харківські угоди ніхто не оцінив. Проросійська опозиція бачила в цьому спроби політичного переслідування. Пропорошенківська — спроби влади відволікти увагу від «справи вагнерівців» чи ще чогось. Володимир Литвин на «Україні 24» вирішив, що це кампанія особисто проти нього. Навіть представники «Слуги народу» пояснювали рішення з радше оборонної позиції. Мовляв, будуть розслідувати обставини, а не карати за голосування. Крім того, на телебаченні часто траплялася думка, зокрема у виконанні Павла Клімкіна, що шлях до анексії почався набагато раніше Харківських угод. Михайло Добкін на «Україні 24» похвалився, що стіл та стільці для підписання документа він свого часу привіз із дому.

Ще одним приводом для критики стали санкції США проти Ігоря Коломойського. Ведучий Сергій Рудик та ексміністр Володимир Омелян на «Еспресо» назвали їх санкціями проти Зеленського. Також журналіст запитав гостя, чи має тепер зробити публічну заяву «Квартал 95». Чекаємо, коли «Рошен» зреагує на видалення ботів Порошенка у фейсбуку. Дмитро Співак на «Нашому» пояснював значення санкцій інакше: «Здесь будем панувати мы — американцы». Схожу історію просував В’ячеслав Піховшек на ютубі Медведчука: «... Чтобы вместо олигархов на их место зашли транснациональные корпорации». Це цікаво, як Росія намагається дискредитувати будь-які натяки на позитив в Україні. Навіть, здавалося б, такі однозначні як боротьба з олігархами.

На початку тижня телебачення обговорювало тему Сергія Стерненка. Сніжана Єгорова (не питайте) в ефірі Медведчука стверджувала, що «убийца тем более должен сидеть в тюрьме». Віктор Скаршевський натякав на замовність акції протесту. А от на Прямому обрали інший кут зору. Тут, згадуючи також справу Шеремета, Ігор Лапін заявив про «військовополонених у застінках режиму Зеленського». 

Розслідування Bellingcat щодо «справи вагнерівців» витало в ефірі, але спікери не могли запропонувати глядачам нічого, крім спекуляцій. Чи мрій, якщо говорити про «Європейську солідарність». Яна Зінкевич на «Еспресо» бачила ймовірність імпічменту Зеленського. Ведучий Прямого Тарас Березовець помітив детальний збіг із «Вотергейтом». Олег Ляшко тим часом намагався застрибнути в останній вагон хайпу й розповів на «Україні 24», що давно знав про спецоперацію: «Ця спецоперація ні для кого не є таємницею». Радикал пояснив, що мовчав раніше, аби «не підставляти людей». А тепер що, уже можна?

Пам’ятаєте, як проросійські політики виступали проти декомунізації й закликали віддати рішення щодо назв та пам’ятників місцевим громадам? Забудьте, адже ця брехня очікувано поламалася в той момент, коли самим прихильникам «русского міра» щось не сподобалося. «Наш» присвятив частину токшоу «Важливе» тернопільському стадіону імені Шухевича. Макс Назаров хвилювався, що завтра хтось назве стадіон на честь Гітлера. Та протиставляв Тернопіль іншим частинам України, які «не манкурти, люди пам’ятають історію». При цьому сам Назаров якось не згадав слова власника «Наш» про культурну децентралізацію. 

Петро Симоненко в ефірі залишків каналів Медведчука заявив: «Декоммунизация — это путь к фашизму». Цікаво, які процеси відбувається в країнах, що ніколи не були комуністичними?

На Прямому каналі у «гумористичній програмі» 13 березня знову пожартували про Зеленського-наркомана. А 19 березня цієї ж теми торкнулися на місцевому токшоу. Мабуть, канал Порошенка досі на стадії заперечення й не хоче визнавати, що не лише цей етап кампанії, а й вибори взагалі вже закінчилися. Якщо вам цікаво, до якого рівня в такі моменти опускається Прямий, то знайте: подібні натяки цього ж тижня робив Шарій. 

«Наш» присвятив частину ефіру… «Євробаченню». Канал бідкався, що до конкурсу не допустили учасників із Білорусі, буцімто за політику в їхній пісні. Макс Назаров і тут вирішив прикрити сусіднього диктатора Україною. Мовляв, у піснях наших виконавців теж була політика. Крім того, пропагандист розповів, як ходив на секретний концерт, де виступала Ані Лорак. Можливо, туди зганяли всіх проросійських діячів?

Офіційні та не дуже представники Петра Порошенка намагалися пояснити, чому свого часу нічого не зробили з Медведчуком. Володимир Омелян стверджував, що в часи п’ятого президента Медведчук не мав так багато бізнесу та каналів. Ахтем Чийгоз переконував, що кум Путіна сформував партію в часи Зеленського. Нагадаємо, що тільки офіційно Медведчук приєднався до «За життя» у липні 2018 року. «112» та NewsOne теж фактично належали Медведчуку в часи Порошенка. А трубопровід, який РНБО вирішила повернути державі, люди, пов’язані з Медведчуком, контролювали ще з 2016 року.

9 березня блогер Анатолій Шарій влаштував колаб із блогерами Медведчука. Більшість часу він просто ображав Україну та розповідав, що Європа втратила шанс бути з Росією. Ага, коли покинула печеру. Але насправді ми вирішили згадати про це інтерв’ю заради іншого моменту: Шарій назвав Медведчука «абсолютно клёвым». Іспанський сором.

Для тих, хто не застав часи темників Медведчука, В’ячеслав Піховшек продовжує випускати свою «Хронологию недели». Цього тижня солдатів контрреволюції хвалив комедійний проєкт «Паломница» Оксани Марченко та навів про нього аж один відгук. Текст «Детектора медіа», мабуть, не зміг знайти. Захищав Віктора Медведчука від допитів СБУ. Хоча раніше пропагандисти самі просили «переслідувати» не канали, а персоналії. Казав, що в часи Сталіна міністра МОЗ Степанова розстріляли би. Не будемо згадувати, що в ті часи робили з колаборантами. Але найжахливішим моментом програми стала спроба Піховшека захистити рідну «ОПЗЖ» від критики: «Если Наталия Мосейчук позволит себе хотя бы еще раз рот открыть в отношении "мамонтов, которые должны вымереть", то пусть она знает, что существуют на белом свете люди с очень хорошей и очень длинной памятью. И в ответ будет сказано то и рассказано то о Мосейчук, о чем сама Мосейчук, скорее всего, давным-давно уже забыла». Погрози та шантаж — от вони, інструменти борців за «свободу слова». 

І на завершення ще трішки Макса Назарова. Він виправдовував прем’єра Словаччини, який пожартував про обмін Закарпаття на російську вакцину. Та заявив, що Україна була у складі СРСР «абсолютно добровільно». Не всі підкоряються  Росії  добровільно. 

Виготовлення цього моніторингового звіту стало можливим завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), що була надана через проект «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.  Зміст матеріалів є виключно відповідальністю громадської організації «Детектор медіа» та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.