- Радий черговому спілкуванню з читачами «Детектор медіа» і прихильниками Державного комітету телебачення і радіомовлення.

- Нині у вас заступників більше, ніж віце-прем'єрів у Азарова. Навіщо вам стільки? Чи думаєте скорочувати баласт?

- Навіщо стільки - не Плаксюк визначав, на це були відповідні рішення уряду. Влада ж - уряд і президент - буде думати щодо оптимізації керівного складу комітету, для цього я як голова зробив відповідні подання.

- В електронних ЗМІ з'явилися повідомлення про корупційні схеми, що існували навколо програми «Українська книга». Як ви думаєте , у нашої влади вистачить політичної волі, щоб довести цю справу до логічного кінця? Чому досі не усунуто від роботи тих, хто роками дерибанив бюджетні гроші? Хто їх кришує - Кінах, Толстоухов, а може, хтось інший?

- Голова комітету, як і інші служби, юридичне управління, не є слідчими органами, яким належить здійснювати якісь розслідування й установлювати відповідальність посадових осіб. Скажу лише, що в роботі над програмою «Українська книга» 2010 року і мою пропозицію, і пропозицію експертної ради щодо скорочення витратної частини на видання кожної книги в обсязі 20-35% було підтримано колегією Держкомтелерадіо, і вона не викликала нарікань відповідних підрозділів, які до цього формували цю програму. Хоча якщо порівняти кошти, спрямовані на «Українську книгу» в 2008-2009 роках і тепер, різниця може сягати до 40%. Важко проводити якісь серйозні аналогії - кризові роки, проблеми виживання державних видавництв, тематична специфіка книжок можуть у ці показники вносити корективи, і ми їх справді внесли. І що цікаво: видавництва взялися за роботу і підготували до видання перелік книжок.

- Раніше щоб отримати погодження від Держкомтелерадіо на отримання звання заслуженого журналіста України, треба було п'ять тисяч доларів. Чи поламали ви цю схему, чи ще не дійшли руки до цього?

- Якщо вам відома ця схема, надішліть її. Якщо це лише балачки - запитайте в тих, хто з 1 квітня 2010 року вносив подання до комітету щодо направлення в державні органи претендентів на нагороди. Мені взагалі невідомі такі факти, і раніше не були відомі. Готуючи засідання колегії і розглядаючи ці питання, ми в комітеті майже не контактуємо з майбутніми заслуженими працівниками галузей. Є встановлена форма, організація, яка вносить, тож уся відповідальність лежить на ній (Національна спілка журналістів, управління зв'язків із громадськістю ОДА, трудові колективи редакцій тощо). Мабуть, ця процедура потребує впорядкування, тому що завжди існувала практика так чи інакше відзначати людей досвідчених, ветеранів інформаційної сфери по завершенню їхньої багаторічної трудової діяльності.

- Видавці не вірять, що буде усунуто тих, хто роками годувався на програмі «Українська книга». Галасу багато, а вказівки нам все одно дає Мураховський. Коли ви вже наведете лад у своєму відомстві?

- До вчорашнього дня не вірили, що президент не вживатиме конкретних заходів, але тепер бачимо, що він таки людина слова і діла. Щодо моїх кроків до наведення ладу в структурі комітету - читайте відповідь на питання про оптимізацію керівного складу.

- Что будет с работниками областных государственных телерадиокомпаний при создании общественного телевидения в Украине? Работники будут автоматически переведены с областных государственных телерадиокомпаний в общественную телерадиокомпанию, или работники ОГТРК пополнят ряды безработных?

- Исходя из действующего законодательства, профессиональные и трудовые интересы всех работников областных телерадиокомпаний будут защищены, их деятельность также будет продолжаться в информационной сфере, а вновь разработанный Гуманитарным советом и одобренный президентом законопроект о реформировании государственного телерадиовещания предусматривает реорганизацию Национальной телекомпании, Национальной радиокомпании в статусе Общественной телерадиокомпании. Сюда можно отнести и канал «Культура», тогда как реформирование ОДТРК предусмотрено отдельным законодательством. Кстати, статья 13 Закона «О телевидении и радиовещании» уже дает частичный ответ, как должны функционировать региональные государственные ТРО.

- Фактично проект закону не передбачає ніякої фінансової підтримки з боку держави (загальнодержавних інституцій) процесу роздержавлення комунальних друкованих ЗМІ. А оскільки більшість районних видань просто апріорі не зможуть вижити, вони й не намагатимуться, а швиденько перереєструються в офіційні вісники. Хіба це крок до свободи слова? Хіба не можна створити загальнодержавний фонд, із якого би, приміром, надавати гранти під якісь цікаві проекти для газет депресивних районів тощо?

- Запитання містке і потребує розлогої відповіді, скажу лише, що кошти в обсязі понад 300 млн грн після прийняття Закону буде обов'язково спрямовано на реформовані друковані ЗМІ. Всі органи державної влади і місцевого самоврядування будуть зобов'язані погасити борги перед редакціями і сприяти втіленню правових рішень редакційних колективів і щодо свого статусу, і щодо використання майна редакцій і технічних засобів, які їм належать. Щодо офіційних видань, то на це буде окреме роз'яснення, і воно передбачатиме мінімізацію кількості вісників, додатків, афіш, інших «рупорів» при державних чи комунальних органах. На районному рівні такі офіційні видання можуть бути і не бути, на обласному та загальнодержавному вони необхідні, але їхня кількість буде обліковуватися одиницями.

- Оскільки Держкомтелерадіо буде тим державним органом, який опікуватиметься роздержавленням комунальних ЗМІ, які форми навчання для працівників цих ЗМІ ви передбачаєте?

- Дякую за фахове запитання. Після прийняття Закону буде розроблено цілу низку заходів, серед яких, певно, найважливішою позицією залишатиметься і навчання, і консультація, і безпосередня правова допомога. Це все буде здійснено Комітетом, управліннями, які займаються пресою в ОДА, обласними осередками Національної спілки журналістів, іншими юридичними установами, які будуть передбачені у розроблених заходах. Завдання полягатиме в тому, щоб донести до кожної редакції, а їх буде майже 800, їхні можливості, права і перспективи в організації реформування своєї діяльності.

- Чому Держкомтелерадіо ніяк не реагує на «здачу» колишнім гендиректором Львівської ОДТРК Климовичем комерційній структурі - телекомпанії ZIK - ефірного часу в прайм-таймі (з 21.00 до 24.00), ефірної апаратної, інших приміщень та цілих будинків державної телерадіокомпанії. Чи, можливо, це і є підготовка до роздержавлення регіональних ЗМІ місцевими олігархами?

- Реагує. У вівторок-середу було прийнято рішення направити доручення в. о. гендиректора Львівської ОДТРК щодо приведення телевізійного мовлення компанії у відповідність до чинної ліцензії Нацради, тобто забезпечити ефір з 16.00 до 24.00. Щодо наявної угоди - дано також доручення переглянути умови «дивної» угоди і ввести в дію центральну ефірну апаратну Львівської ОДТРК. Такі технічні можливості на сьогодні в неї вже є. До роздержавлення ці доручення не мають ніякого стосунку.

- Юрію Олександровичу, реформування комунальних і державних ЗМІ в останні 19 років полягало у нескінченних розмовах про нього і повній відсутності будь-яких реальних кроків. Чи можете ви зараз назвати конкретні терміни, коли буде ухвалено відповідний закон і коли нарешті припиниться «говорильня»? І друге питання: яка доля очікує обласні управління у справах преси й інформації з огляду на адміністративну реформу?

- «Говорильня» закінчилася в листопаді, коли постановою уряду було схвалено проект зазначеного реформування і внесено на розгляд Верховної Ради. 22 грудня відбудеться відкрите обговорення законопроекту з ініціативи Комітету ВР з питань свободи слова та інформації, на якому буде деталізовано всі нюанси майбутнього процесу реформування. До речі, преса також братиме участь і в обговоренні, й у висвітленні даної дискусії. Гадаю, вона буде корисною і остаточно визначить схему і параметри реформування впродовж двох етапів - 7 років державних і комунальних друкованих ЗМІ. Щодо управлінь з питань преси, в ОДА також відбувається оптимізація, скорочення складу апаратів, однак позиція Комітету однозначна: зберегти функції підрозділів, які буде організовано, забезпечити необхідну кількість працівників цих підрозділів і передбачити напрями співпраці підрозділів із Держкомтелерадіо. Адже і на них, і на нас лягатиме головне навантаження і щодо реформування ЗМІ, як друкованих, так і аудіовізуальних (державних і комунальних), так і надання населенню можливості отримувати послуги цифрового телебачення, яке прийде на зміну аналоговому в 2015 році. Питання це соціально-економічне, і може зачіпати права на інформацію мільйонів наших телеглядачів.

- Юрію Олександровичу! На сьогодні лише в підпорядкуванні Держкомтелерадіо перебуває близько 26 державних телерадіоорганізацій - це ласий шматочок державної власності, що включає землі, нерухоме майно, обладнання, автомобілі, авторські права та інше... Давно вже не секрет, що роздержавлення («прихватизація») в Україні - процес під час, якого влада та наближені до неї бізнес-структури скуповують практично за безцінь об'єкти державної власності. Тож, по-перше, чи не вважаєте ви, що роздержавлення ЗМІ призведе до банального переходу власності від держави до бізнес-структур? По-друге, чи передбачено законопроектом про роздержавлення ЗМІ законодавчі перепони тому, щоб майно державних ЗМІ після приватизації залишилося у власності колективу справжніх журналістів, а не, наприклад, колективу родичів головного редактора ЗМІ, який (головний редактор) з метою набуття власності на майно звільнить із редакції всіх «чужих» та влаштує туди «своїх»? По-третє, яку роль у роздержавленні ЗМІ ви відводите собі, чи не виникне у вас спокуси й самому поласувати шматочком державного пирога?

- У всякій реорганізації, безумовно, є ризик погіршення як фінансово-економічного, так і функціонального стану будь-якого підприємства. Все залежить від законодавчих норм державних структур, які контролюватимуть цей процес, і усвідомлення творчими, редакційними колективами важливості навчитися самостійно жити і реалізовуватися в інформаційній сфері без подальших «підпорок» держави. Ми говоримо про трудові колективи, журналістів, творчих працівників, які як ніхто інформуватимуть суспільство про всі можливі зловживання, адже, скажімо, друковані ЗМІ самі формуватимуть статутні документи і визначатимуть принципи управління майном і творчим процесом, тому від них залежатиме - надавати всю повноту влади редактору чи передбачити систему протидії одноосібному управлінню. А щодо ОДТРК, то зрозуміло, що в них на сьогодні земля у комунальній власності, а майно, технічні засоби впродовж багатьох років створювалися державою, органами місцевого самоврядування, місцевою громадою міста чи селища. Саме ці структури, я переконаний, сприятимуть прозорості та відповідальності в такій важливій справі, як реформування.

- Пане Юрію, чи ходите ви в Генпрокуратуру з приводу справи, яку порушено проти ваших колег (і вас?) щодо результатів злощасного конкурсу? Якщо так, то в чому конкретно вас і ваших колег звинувачують? Як думаєте, чи притягнуть когось до відповідальності?

- До Генпрокуратури не ходжу, письмове свідчення щодо моїх дій на посаді члена Нацради мною було надано працівнику прокуратури Шевченківського району міста Києва. Знаю, що матеріали вивчаються цим органом і будуть узагальнюватися...

- На Держкомтелерадіо, як орган виконавчої влади, покладено одне з важливих завдань - формувати й провадити державну політику в інформаційній сфері. Яким чином за довготривалої відсутності в нашій державі затвердженого Верховною Радою України за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору можна провадити державну політику в інформаційні сфері? Що потрібно зробити, щоб технічний рівень 31 державної телерадіокомпанії (і національних, і обласних), які перебувають у сфері вашого управління, відповідав сучасним вимогам?

- Нещодавно Нацрада внесла зміни до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, вони і конкретизують завдання, роблять їх реалістичнішими, і, на відміну від попередніх положень, чітко визначають повноваження органів і організацій у справі впровадження цифрового телерадіомовлення, доречного і суттєвого в змінах більше, особливо щодо використання інфраструктури Концерну РРТ, на чому я як член Нацради раніше наполягав, і щодо визначення частотного ресурсу для цифрового мовлення в багатоканальних телемережах, і щодо необхідності забезпечення інтересів телеглядачів щодо технічних можливостей прийому цифрових телесигналів. Певно, дещо перебільшено функції Нацради, оскільки за нею ж тоді у 2015 році буде і відповідальність щодо результатів впровадження цифри. Одне скажу: це не остаточний варіант Плану, а також і не остаточний документ, який регулюватиме весь процес. Головне - почалася практична робота.

- Як і де Юрій Плаксюк планує зустріти Новий рік?

- З родиною, друзями, біля ялинки і з намірами уважно переглядати і слухати програми державних телерадіоорганізацій. Від них усі чекають цікавих, оригінальних авторських робіт, сповнених добрих побажань і веселих доречних розваг.

- Юрію Олександровичу, як ви оцінюєте вчорашній указ президента про ліквідацію НЕК з питань захисту суспільної моралі? На кого, на вашу думку, покладуть функції захисту суспільної моралі, чи не на ваш комітет? І ще президент доручив уряду протягом двох місяців підготувати зміни до законодавства у зв'язку з його указом. До яких законів буде готувати зміни Держкомтелерадіо, чи буде готувати зміни до закону про захист суспільної моралі?

- Як державний службовець, указ я маю не оцінювати, а виконувати. По-друге, в усі часи функції щодо моралі лежали на батьках, родині, школі, на традиціях і законах країни. Але, як казав один філософ, не намагайтеся законами й інституціями змінити те, що можна вирішити вихованням звичаями і традиціями.

- Чи плануєте ви роздержавлювати державні видавництва? Чому не виконується державна програма «Українська книга» 2010 року? І чому ви досі не намагаєтеся внести пропозиції щодо зміни постанови Кабміну щодо фінансування за програмою «Українська книга» 2009-2010 років тільки після 100% друку книги, не надаючи гарантій видавництвам, що Держкомітет розрахується з ними. Раніше держава замовляла книгу - фінансувала 60%, а після виходу - ще 40%. Це було досить справедливо. Практично цією постановою йде знищення видавництв, які не мають обігових коштів.

- У 2010 році вперше за багато років існування програми «Українська книга» з'явилася проблема її реалізації. На сьогодні головною перепоною у друкуванні понад сотні суспільно важливих книжок стало Міністерство економіки. Прикро, що чиновники цього відомства не розуміють значення для національних інтересів та загалом інформаційної сфери і для громадян України появи у наших бібліотеках, книгарнях книжок як класиків української літератури, так і сучасників, які літопишуть історію нашого народу. А наступний рік, як ми знаємо, особливий для України - 20 років незалежності, Шевченківські дати, інші віхи нашої історії, які не можна обійти лише тому, що та чи інша інструкція передбачає особливий порядок закупівлі в одного чи кількох учасників книжок і послуг видавництв. Начебто 11 томів Грушевського могло видати одне видавництво, а тепер 12-й том треба запропонувати видавати іншим. У понеділок буде зроблено рішучі кроки щодо привернення уваги парламентарів, керівництва держави, громадськості до цієї проблеми. Тим більше, що Міністерство фінансів кошти на українську книгу виділило, я вже не кажу про розуміння непривабливої статистичної обставини, що засвідчує в Україні чи не найменшу серед країн СНД кількість книжок, виданих на одного жителя. Про європейські стандарти годі й думати.

- Повертаючись до питання щодо ролі Голови Держкомтелерадіо Ю.О. Плаксюка в процесі роздержавлення ЗМІ, хочу поставити вам ще одне питання. 18.10.2010 р. ви, як особа, що діє без доручення від імені Держкомтелерадіо підписали заяву за вихідним №5845/25/12 «Про відмову від апеляційної скарги Держкомтелерадіо на рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2010 р. по справі №3/172». Як вам відомо, цим рішенням було скасовано наказ Держкомінформу №303 (попередник Держкомтелерадіо). До речі, наказ №303 видавався у повній відповідності до законодавства та актів уряду. Проте ви не дали можливості перегляду Рішення у апеляційному порядку, здали інтереси Держкомтелерадіо та відмовилися від скарги. В мене такі питання: 1. Чим ви керувалися при підписанні заяви? 2. Ви підписали заяву під тиском чи з власних інтересів? 3. Роздержавлення ЗМІ буде проходити у такому ж «підкилимному режимі», як і відмова від апеляційної скарги, чи все ж таки це буде прозора процедура?

- Зі змісту запитання можна зробити висновок, що в шановного читача своя справедливість, а в держави, на щастя, є своя. Після перепідпорядкування ДАК «Укрвидавпроліграфія» від Комітету до Міністерства науки і освіти всі повноваження управління корпоративними правами держави перейшли до іншого відомства. У зв'язку з цим Держкомтелерадіо 18 жовтня надіслав у порядку ст. 100 ГПК України заяву до КАГС про відмову Держкомтелерадіо від скарги у справі, яку ви точно відтворили у запитанні. Для інших читачів чату скажу, що Держкомтелерадіо з розумінням поставився до проблеми подальшого існування газети Хмельницької ОДА «Подільські вісті» на площах приміщення ВАТ «Видавництво "Поділля"», яке активно готується до приватизації. Для охочих викинути на вулицю газету з 90-річною історією є застереження Закону України від 20 травня 2010 року, яким заборонено відчуження приміщень, у яких перебувають редакції ЗМІ. Зрозуміло, конкретно і справедливо.

- Дякую за запитання і до побачення!

Фото Руслана Новосьола